95521 (590174), страница 6
Текст из файла (страница 6)
Таблиця 2.2.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) і міжнародне виробництво, 1986—1998 рр.
Вартість в поточних цінах (млрд. долл.) | Середньорічні темпи зростання (%) | |||||
1995г. | 11996г. | 1986-1990гг. | 1991-1996гг. | 1997г. | 1998г. | |
Вивіз капіталу в формі ПІІ | 317 | 349 | 24,4 | 17,1 | 32,6 | 10,3 |
Накопичений об’єм ПІІ | ,866 | 3,233 | 18,7 | 11,7 | 18,2 | 12,8 |
Об’єм продажу закордонних філіалів | 5,933 | 6,412 | 17,3 | 4,0 | 12,5 | 8,1 |
Активи закордонних філіалів | 7,091 | 8,343 | 19,9 | 11,2 | 13,1 | 17,7 |
ВВП | 28, 264 | 30,142 | 10,7 | 6,4 | 9,5 | 6,6 |
Валове накопичення основного капіталу | 6,088 | 10,7 | 4,5 | 12,4 | - | |
Експорт товарів і послуг | 5,848 | 6,111 | 14,3 | 7, 4 | 16,2 | 4,5 |
Платежі за ліцензії і патенти | 48 | — | 21,9 | 12,0 | 16,4 | - |
Джерело: World Investment Report 1998, U.N., N.Y., 1998
При цьому різні форми інтернаціонального виробництва замінюють або доповнюють один одну в залежності від загальної стратегії тієї або іншої ТНК. Мета такої стратегії полягає в тому, щоб забезпечити з найбільшою ефективністю доступ до ринків товарів і послуг, а також до ринків факторів виробництва.
В умовах зростаючої глобалізації зовнішня торгівля виявляється у все більш тісному зв’язку з прямими інвестиціями, розвиваючись на основі цих інвестицій, отримуючі внаслідок цього велику стійкість, постійність і передбачуваність.Ці процеси знаходять відображення і в політиці, що стосується режиму іноземних інвестицій.
Загальна тенденція тут така, що нарівні з лібералізацією зовнішньоторгівельного обміну відбувається (хоч і в меншій мірі) лібералізація в області іноземних інвестицій (табл. 2.3.).
Як видно переважна більшість змін, що відбулися в десятках країн протягом 1991-1996рр., передбачало послаблення обмежень, лібералізацію інвестиційного режиму.
Ці дані, однак, стосуються заходів прийнятих в односторонньому порядку. До них варто додати подібні заходи, прийняті на основі дво- та багатосторонніх угод, кількість яких особливо збільшилась в 90-і рр. Так, на 1 січня 1997р. діяло більше 1330 таких угод за участю 162 країн.
Таблиця 2.3.
Лібералізація іноземних інвестицій, 1991—1996 рр. (кількість країн і кількість змін в цій галузі)
1991 г. | 1992г. | 1993г. | 1994г. | 1995г. | 1996г. | |
Кількість країн, що внесли зміни в режим іноземних інвестицій | 35 | 43 | 5 7 | 49 | 64 | 65 |
Кількість прийнятих змін | 82 | 79 | 102 | 110 | 112 | 114 |
З них: | ||||||
в напрямку лібералізації або заохочення інвестицій | 80 | 79 | 101 | 108 | 106 | 98 |
в напрямку посилення контролю | 2 | - | 1 | 2 | 6 | 16 |
Джерело: World Investment Report 1997, U.N., N.Y., 1997
Аналіз прямих іноземних інвестицій ТНК, їх масштаби і динаміка виявляють ще одну істотну закономірність: ведуча, переважаюча роль у всіх цих процесах належить найбільш розвиненим індустріальним країнам, причому не тільки як донори, звідки поступають за кордон ці інвестиції, але, і що необхідно особливо підкреслити, як реципієнти, куди прямують інвестиції. Чим більш розвинена в економічних відносинах та або інша країна, тим більше бере участь вона в сучасних умовах в цьому двосторонньому русі прямих інвестицій. Справедливо і зворотнє: менш розвинені країни в набагато меншій мірі “притягують” іноземний капітал (в формі прямих інвестиції) і, звичайно, ще менше служать джерелом таких інвестицій. Ось як виглядають ці потоки в 1980-х і 1990-х рр (табл. 2.4).
Закономірним результатом цих процесів є концентрація основного масиву прямих іноземних інвестицій в розвинених країнах, передусім в країнах, що представляють три основних економічних центра сучасного світу: США, Європейський Союз, Японія.
Таблиця 2.4
Приплив та відтік прямих іноземних інвестицій 1982—1996 гг. (млрд. долл.)
Роки | Розвинені Країни | Країни, що розвиваються | Країни Центральної та Східної Європи | Усі країни | ||||
Приплив | Відтік | Приплив | Відтік | Приплив | Відтік | Приплив | Відтік | |
1982-1986 | 43 | 53 | 19 | 4 | 0,02 | 0,01 | 61 | 5 7 |
1987-1991 | 142 | 183 | 31 | 1 2 | 0,6 | 0,02 | 174 | 195 |
1989 | 172 | 202 | 29 | 15 | 0,3 | 0,02 | 200 | 218 |
1990 | 176 | 226 | 35 | 17 | 0,3 | 0,04 | 211 | 243 |
1991 | 115 | 188 | 41 | 11 | 2,5 | 0,04 | 158 | 199 |
1992 | 111 | 171 | 55 | 19 | 4,4 | 0,02 | 170 | 191 |
1993 | 129 | 193 | 73 | 29 | 6,4 | 0,08 | 208 | 222 |
1994 | 135 | 189 | 84 | 33 | 0,3 | 0,07 | 226 | 222 |
1995 | 205 | 291 | 96 | 47 | 14,3 | 0,4 | 316 | 339 |
1996 | 208 | 295 | 129 | 51 | 12,2 | 0,6 | 349 | 346 |
Джерело: World Investment Report 1997, U.N., N.Y., 1997; World Investment Report 1997, U.N., N.Y., 1997
Показовими є дані про найбільш розвинені країни, виступаючі в ролі імпортерів капіталу ( у вигляді прямих інвестицій) (табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Частка підприємств, які знаходяться під іноземним контролем, в загальному обсязі продажу обробної промисловості в 1980 и 1990рр. (%)
Країна — імпортер капіталу | 1980р. | 1989-1990 рр. |
США | 5 | 15 |
Канада | 51 | 48(1987) |
Японія | 5 | 2 (1987) |
Австралія | 34(1982-1983) | 32 (1986-1987) |
Франція | 27 | 28(1988) |
Німеччина | 26 | 25 |
Ірландія | 46(1983) | 55(1988) |
Італія | 19 | 22 (1988) |
Великобританія | 19(1981) | 25 |
Швеція | 8 | 15 |
Джерело OECD (1992); nationale Statistiken. (Borrmann A., Regionalismmustendenzen in Welthandel. Baden-Baden, 1995).
Звертає на себе увагу як сам порядок цих цифр, так і майже повсюдна тенденція до їх зростання.
При порівнянні всієї групи розвинених країн з групою країн, що розвиваються в першій групі, природно, виявляється активний баланс по поточній динаміці інвестицій (як переважно донорів для країн, що розвиваються ), а у другий пасивний баланс (як переважно реципієнтів цих інвестицій).
Ця ж тенденція безпосередньо виражається в такому показнику, як співвідношення всього об’єму накопичених даною країною прямих інвестицій за кордоном, з одного боку, і такими ж іноземними інвестиціями в цій же країні, з іншою. Цей коефіцієнт в 90-і рр. виглядає таким чином.
Данія | 1,14 | Швейцарія | 2,03 |
Франція | 1,46 | Японія | 16,86 |
ФРН | 1,66 | Італія | 0,97 |
Нідерланди | 1,59 | Іспанія | 0,36 |
Великобританія | 1,19 | Австралія | 0,37 |
США | 1,05 | Канада | 0,69 |
Швеція | 3,40 | Бельгія-Люксембург | 0,79 |
Джерело: Daniels P.W., Lever W.F. The Global economy in transition. London, 1998