83286 (589749), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Проробка валютно-фінансових умов контракту передбачає вибір оптимальних платіжних умов - однієї із двох головних умов (БУП та умови платежу) майбутнього зовнішньоторгового контракту (ЗТК), які належать до групи обов'язкових умов. При визначенні валютно-фінансових умов ЗТК повною мірою виявляються протилежні інтереси експортера, який прагне отримати максимальну суму валюти у найкоротший термін, та імпортера, який зацікавлений у найкоротшому терміні поставки товару, перевірці його якості, відтермінуванні оплати товару до моменту його остаточної реалізації та у виплаті найменшої суми за товар.

Проробка валютно-фінансових умов ЗТК передбачає визначення двох груп елементів - валютних та фінансових умов. Валютні умови включають у себе такі складові: валюту ціни товару; валюту платежу; курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу при їх неспівпадінні; захисні валютні застереження проти ризику валютних втрат у разі зміни курсу валют. Фінансові умови включають у себе такі складові: умови платежу; форми розрахунків; засоби платежу; гарантії платежу; банки, через які будуть здійснюватись розрахунки.

У нашому випадку фірма «Pieno Zvaigzdes» (експортер) в договорі використовує як валюту ціни товару американський долар (USD).

Форми розрахунків – це сформовані у міжнародній комерційній та банківській практиці і врегульовані законодавством країни – учасника розрахунків способи оформлення, передачі та оплати товаророзпорядчих та платіжних документів, що виконується через банк. За контрактом між ТОВ «Улюблені сири» та фірмою «Pieno Zvaigzdes» встановлюється форма розрахунку безвідкличний документарний акредитив.

Акредитив – це заповнений на формалізованому бланку договір, у якому банк, що відкриває акредитив, бере на себе зобов’язання здійснити за розпорядженням та за рахунок покупця платіж зазначеної у ньому суми третій особі проти подання продавцем передбаченого у ЗТК комплекту документів, які підтверджують поставку товару згідно з умовами ЗТК. Такий кредит називається документарним. Безвідкличний акредитив не може бути змінений або анульований до закінчення у ньому строку дії ні банком – емітентом, ні покупцем без згоди на те одержувача.

1.7 Складання проекту контракту

Наступна стадія включає підготовку проекту ЗТК з використанням або без використання типових контрактів, проформ та торгових звичаїв.

Якщо під час проробки пропозицій контрагенти прийдуть до взаємоприйнятних умов, контракт може бути підготовлений однією з сторін, підписаний та висланий іншій для підписання та повернення; якщо не прийдуть, то кожна із сторін готує свій проект ЗТК, а потім під час переговорів контрагенти готують спільний ЗТК.

Підготовкою контракту займається спеціаліст, який має юридичну освіту або належну підготовку, а також практичний досвід роботи з профілю діяльності фірми. Великі фірми зазвичай мають у штаті кваліфікованого юриста. Дрібніші фірми наймають консультанта. В останньому випадку слід брати до уваги, що навіть висококваліфікований юрист добре відпрацьовує лише оболонку ЗТК, його загальні умови та правові особливості, а предметна частина, технічні аспекти та умови залишаються за спеціалістами, які добре знають характеристики даної продукції, проблеми транспортування тощо. З цього випливає, що у складанні проекту ЗТК беруть участь декілька спеціалістів різного профілю.

Розділ 2

Укладання торгівельного контракту

Другим етапом зовнішньоекономічної операції є укладення контракту. Здебільшого під час заочної проробки пропозицій та запитів не вдається вирішити увесь комплекс технічних та комерційних питань, і тому зацікавлені сторони призначають час та місце для переговорів. Як правило, переговори про комерційні умови контракту (комерційні переговори) починаються тільки після закінчення технічних переговорів. Ініціатива вступу у переговори може бути виявлена як продавцем, так і покупцем. Спірні питання з комерційних умов угоди та технічних вимог до товару розв'язуються методом уторгування, який полягає у взаємному вивченні об'єктивних аргументів сторін та знаходженні на цій основі взаємоприйнятних компромісних рішень.

Переговори можуть вестися листуванням, шляхом особистих зустрічей або телефоном. Переговори телефоном досить широко використовуються при укладанні угод на масові стандартизовані товари, коли основні умови угоди є типовими та заздалегідь відомі обом сторонам. У цьому випадку телефоном погоджуються лише ціна, кількість товару та строк поставки. Потім сторони оформлюють свою домовленість письмово. У біржовій торгівлі переговори телефоном є основною формою ведення переговорів з укладання угод. Телефонні переговори досить часто використовують також для підтвердження запропонованих оферентом умов, для закінчення попередніх переговорів. Телефонні переговори значно полегшують контакти між сторонами і у цьому сенсі є дуже зручними.

Як правило, ці способи поєднуються у різних комбінаціях, наприклад, переговори, які починалися листуванням, можуть бути продовжені телефоном або під час особистих зустрічей.

При підготовці до проведення переговорів бажано дотримуватись таких рекомендацій:

■ визначити предмет переговорів; здійснити підготовчі заходи; розробити документацію відправки/приймання делегації для проведення переговорів; підготувати техніко-економічне обґрунтування, затвердити базу договірних цін, підготувати та узгодити проекти документів; вивчити фірму та членів делегації майбутнього партнера;

■ визначити склад своєї делегації, місце та завдання кожного її члена;

■ виробити тактику ведення переговорів: можливий розподіл ролей учасників, послідовність викладення питань, що цікавлять (першою вислуховується сторона, за ініціативою якої відбувається зустріч), підготувати довідкові та інші матеріали, які можуть бути потрібні під час переговорів, розробити шляхи розв'язання розбіжностей та претензій (бажано мати декілька варіантів розв'язання потенційних спірних питань), підготувати можливі відповіді на питання партнерів.

Зазвичай ділові переговори проводяться між керівниками фірм або їх уповноваженими представниками за участю спеціалістів. Перша особа має право підпису контрактної та іншої документації і, як правило, має при собі печатку фірми або особисту печатку. Особи, уповноважені керівником фірми на ведення переговорів та підписання контрактної документації, повинні мати це право згідно із статутними документами фірми і мати при собі довіреність або інші письмові підтвердження таких повноважень.

В результаті переговорів сторони одразу можуть скласти спільний проект контракту, в якому враховується фактична домовленість, досягнута сторонами. Немає законів чи звичаїв, яка сторона готує та оформляє міжнародний контракт. Контракт - це результат спільної творчості експортера та імпортера. Друкування тексту та оформлення додатків і копій звичайно здійснює сторона, що приймає. Тексти контрактів розробляються оперативними інженерами спеціалізованих фірм на основі аналогів з умовами, подібними до узгоджених контрагентами при проробці пропозицій.

Перед підписанням кожна із сторін погоджує умови контракту з функціональними підрозділами своєї організації:

Надруковані та завізовані контракти підлягають остаточній перевірці оперативними працівниками та візуються коротким підписом в одному з нижніх кутків кожної сторінки. Працівник, що підтвердив контракт, несе повну відповідальність за правильність тексту, зокрема і перекладу іноземною мовою.

Як правило, друкують два оригінали контракту, які підписуються безпосередньо присутніми на переговорах представниками обох контрагентів, які мають право підпису комерційних документів за посадою, що займають, або за довіреністю. Кількість підписів з кожного боку визначається юридичним статусом контрагента. Зовнішньоторгові контракти з боку українських організацій підписуються, як мінімум, двома особами, які мають на це право.

Контракт може бути укладений у письмовій, усній, частково в письмовій і частково в усній формах. Українське законодавство вимагає обов'язкового укладення у письмовій формі не тільки контрактів, а й оферти, акцепту чи будь - якого іншого прояву намірів.

Права та обов'язки за контрактом виникають з моменту, коли він вважається укладеним, тобто після його підписання, якщо у ньому не зазначений інший строк набуття ним чинності. Датою укладення є дата його підписання.

Права, обов'язки і відповідальність партнерів за угодою згруповані в окремих розділах:

■ преамбула (визначення сторін);

■ предмет контракту;

■ кількість (або ціна та кількість);

■ базові умови поставки товарів;

■ ціна та загальна сума контракту;

■ якість товару;

■ строк та умови поставки;

■ умови платежу;

■ умови передавання-приймання товару;

■ гарантії, претензії;

■ пакування та маркірування товару;

■ відвантажування товару;

■ санкції;

■ страхування;

■ форс-мажорні обставини;

■ арбітраж;

■ інші умови;

■ юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін.

Вищенаведена структура контракту є зразком. При оформленні контрактів окремі розділи можуть бути об'єднані або введені інші.

Питання форми, порядку складання і виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) регулюють такі законодавчі та нормативні акти України:

■ Цивільний кодекс України;

■ Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року;

■ Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року N 959-ХІІ;

■ Закон України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 15 вересня 1995 року;

■ Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання І ■ валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93;

■ Указ Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 4 жовтня 1994 року;

■ Указ Президента України "Про заходи щодо упорядкування розрахунків за договорами, які складають суб'єкти підприємницької діяльності України" від 4 жовтня 1994 року;

■ Указ Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 27 січня 1995 року;

■ Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), щ₀ передбачають розрахунки в іноземній валюті" від 21 червня 1995 року N 444;

■ Наказ Міністрів зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України "Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 5 жовтня 1995 року N 75.

Рекомендації по мінімальних вимогах до обов'язкових реквізитів і форми зовнішньоторговельних контрактів

В зовнішньоторговельному контракті доцільно вказувати: - уніфікований номер контракту, що складається з трьох груп знаків з двома роздільниками (/), сформованих таким чином:

ББ / ХХХХХХХХ / ХХХХХ або ЦЦЦ / ХХХХХХХХ / ХХХХХ

де перша буква складається з двох букв (ББ) або трьох цифр (ЦЦЦ), відповідних коду країни Покупця (Продавця) по міжнародному класифікатору "Країни світу", що використовується для цілей митного оформлення;

друга група складається з восьми цифр, що становлять код організації Покупця (Продавця) відповідно до Загальноукраїнського класифікатора "Підприємства і організації" (Зкпо);

третя група складається з п'яти цифр і є порядковим номером документа на рівні організації Покупця (Продавця);

- дату підписання контракту, що оформляється таким чином:

ДД.ММ.РР,

де ДД - день (2 цифри);

ММ - місяць (2 цифри);

РР - рік (2 останні цифри року).

Кожні дві цифри відділяються одна від одної крапкою;

- місце підписання контракту;

- повні офіційні найменування організації Продавця і Покупця;

- країну іноземного партнера і країну призначення (відправлення) товару. Приводиться повне найменування країн і їх тризначний код відповідно до міжнародного класифікатора "Країни світу", що використовується для цілей митного оформлення.

Предмет контракту

Вказуються:

Найменування і повна характеристика товару.

Повне комерційне найменування товару, асортимент, розміри, моделі, комплектність, країна походження товару і інші дані, необхідні для опису товару, включаючи посилання на міжнародні і/або національні стандарти на продукцію.

Тара/упаковка, маркування товару.

Найменування тари або упаковки відповідно до міжнародного класифікатора "Коди для видів вантажу, упаковок і матеріалів упаковок (з додатковими кодами для найменувань упаковок)".

Характеристики

Список файлов ВКР