74005 (589338), страница 6
Текст из файла (страница 6)
Оскар відчуває себе переможеним у порівнянні з великою масою Поп Корна, який теж домагався прихильності Пегі. Рожева мама повертає хлопчику впевненість у собі. В тому, що стосується зваблення дівчат фізичні дані не такі важливі, як душевні: «Toi, mon petit Oscar, tu as l’ossature légère et tu n’as pas beaucoup de bifteck, c’est certain, mais la séduction, ça ne tient pas qu’à l’os et qu’à viande, ça tient aussi aux qualités de cœur. Et ça, des qualités de cœur, tu en as plein » (p. 53).
Плюм Пудінг з’являється в історіях Рожевої мами двічі – ця героїня так боялась смерті, що наблизила її і зруйнувала своє життя, яке могло бути кращим: «Tu vois, elle est morte quand même, comme tout le monde, mais l’idée de mourir lui a gaché la vie » (p. 65). Оскар знає, що має померти, але цей факт не повинен зруйнувати ні ті 9 днів, що йому залишилось прожити, ні саму смерть. Перш за все йому потрібно довіритись життю, а потім навчитись відноситись до смерті, як до таємничої подій, тобто з цікавістю : «En fait, je n’ai pas peur de l’inconnu. C’est juste que ça m’ennuie de perdre ce que je connais » (p. 66).
Les sœurs Giclette – їхньою перевагою була невичерпна енергія. Кетчистка Гіклет, здавалося, володіла безкінечними силами, які постійно відновлювались. Щось на зразок вічної молодості. Але Рожева мама не впала в безнадію, вона зрозуміла, що сестер Гіклет аж троє і вони змінюють одна одну на ринзі: «Tout le monde croyait qu’il n’y avait qu’une Giclette, que c’était une sauteuse infatigable. Mamie-Rose a découvert le pot aux roses, a enfermé les deux remplaçantes aux toilettes en jetant la clé par la fenêtre et elle est venue à bout de celle qui restait. C’est astuucieux, le catch, comme sport » (p. 67).
Оскар відчуває, що безсилий в боротьбі з хворобою, але він повинен навчитись боротись із своїми страхами і зрозуміти, що всі люди смертні і немає нікого, хто б був вічно здоровим і молодим.
Послання Рожевої мами стає досить зрозумілим: не можливо уникнути боротьби, що іноді здається не рівною і програною заздалегіть, та не слід опускати руки. Скільки б днів нам не залишилось жити, яким би не був наш супротивник, навіть якщо це сама смерть, не можна втрачати надію, потрібно вірити і знаходити сили в самому собі.
Всі ці історії Рожевої мами – це послання віри в себе, послання надії. Незважаючи на різноманітний зміст, ці алегоричні історії відіграли ключову роль в житті Оскара, направляючи його роздуми та саме життя.
Таким чином, ми бачимо, що численні власні назви, які присутні в романі, відіграють важливу роль, надаючи роману художньої та стилістичної своєрідності.
3.3. Особливості лексики розмовного стилю в романі
Як було вже зазначено вище, роман «Оскар та Рожева пані» - це дитячі листи до Бога. Хоча зважаючи на ствердження хлопчика: «Je previens tout de suite : j’ai horreur d’écrire » (p. 9), ми можемо розглядати ці листи, як розмову з Богом. Крім цього, в романі ми зустрічаємо багато діалогів, які Оскар дослівно відтворює.
Аналіз роману дозволив знайти ряд синтаксичних, граматичних та лексичних особливостей, що властиві розмовній французькій мові (le français parlé).
Розмовне мовлення є найдавнішим стилем будь-якої національної мови. Розмовним мовленням користуються люди різного віку в побуті, в неофіційному й офіційному спілкуванні, в навчальній, науковій, виробничій, суспільно-політичній та в інших сферах життя. Інтонаційною особливістю розмовного стилю є розмаїття ритміко-мелодійних варіацій, неодноманітність, що відтворює природну безпосередність мовців [13, с.62].
Сфера використання – усне повсякденне спілкування в побутів, у сім’ї, на виробництві.
Основне призначення – бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків [21, с.167].
Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією – їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець. Жанри реалізації – бесіда, лист.
З синтаксичного погляду розмовне мовлення характеризується широким використанням неповних речень, наявністю стереотипних конструкцій. Розмовне мовлення здебільшого спонтанне, тобто безпосереднє, непідготовлене. Компонентами його є позамовні елементи – міміка, жести, конкретна ситуація, наявність чи відсутність об'єкта мовлення [45, с.98].
В романі «Оскар та Рожева пані» ми знаходимо багато коротких, неповних, еліптичних речень: «Je t’explique » (p. 10); «La preuve ?» (p. 9). Такі ж речення, властиві для розмовного стилю, часто зустрічаються в діалогах роману: «- Elle te l’a dit ?
- Non, lui.
- Du bluff !» (p. 52) ;
«- A sa façon. Pas souvent. Rarement même » (p. 32).
Для логічного та емоційного виділення в романі, застосовуються формули: c’est…qui, c’est…que, ce qui…c’est, реприза та антисипація: «- C’est vous qui me dites ça, Mamie-Rose ?» (p. 32);
«Elle est ratée, mon opération, Mamie-Rose ? » (p.18);
«comme si on avait peur que, la nuit, les balais, les seaux et les serpières, ils se barrent » (p. 27).
В розмовній мові спостерігаються певні особливості вживання займенників, яким надається експресивне значення. Для розмовної французької мови властивим є одночасне вживання двох форм одного й того ж займенника, для виділення тої чи іншої особи: «Moi, je ne fais plus plaisir » (p.11).
В романі спостерігається опущення займенника il в безособових конструкція, що є властивим для розмовноо стилю французької мови:
«- Peut-être que tu les inspires.
- Faut croire » (p. 17).
Особливим є також вживання безособового займенника on, що зазвичай являється нейтральним і нормативним для всіх стилів. Для розмовного стилю цей займенник має експресивне значення, заміняючи будь-який інший займенник (je, tu, nous, vous) :
«- On s’en fout.
-
Ce sont de braves gens, Oscar.
-
Je m’en fous » (p. 30).
Найчастіше в розмовному мовленні роману використовується демонстративний займенник ça, що є відповідником більш нейтрального cela:
«ça, ça m’a plu. J’ai trouvé ça très fort » (p. 34);
«Ses lèvres se sont posées sur ma joue et ça m’a fait plaisir, ça me donnait chaud, avec des picotements, ça sentait la poudre et le savon » (p. 35).
На лексично-фразеологічному рівні розмовного мовлення слід відзначити велику кількість експресивних та емоційно-оцінних слів і зворотів. Використовуються й просторічні елементи – несвідомо(при недостатньому опануванні норм літературної мови) або свідомо(як певний стилістичний засіб) [12, с.256].
Перш за все, необхідно відзначити, що в романі часто вживаються вигуки, що мають експресивне значення і є типовими для розмовного стилю:
«- Ah, ça y est, vous avez son adresse ? » (p. 62);
«- Hein, Peggy ? Toi et moi, on est copains, non ? » (p. 46).
Також, потрібно відзначити вигуки, чи репрезентовані звуки, які властиві лише для усного розмовного мовлення: «- Ouais. J’ai sommeil » (p. 50);
«- Mouais…Mouais… » (p. 44).
Розмовна мова, зазвичай, є емоційно забарвленою, тому в романі ми знаходимо багато метафор, порівнянь, синонімів:
«- j’ai de plus en plus sommeil. Comme une fringale » (p. 66);
«Nous oublions que la vie est fragile, friable, éphémère » (p. 18);
«Du granit. Une falaise. Une dalle de béton. Rien à faire. Je n’écoutais même plus ce qu’on me disait » (p. 29).
Також, знаходимо в романі сталі фразеологічні сполуки, з афективним значенням, що часто вживаються в розмовній мові і побуті:
Gueuler dessus (p. 11);
Tomber sur le bon numéro (p. 13);
Devenir dure de la feuille (p. 17);
Bourrage de crane (p. 19);
Piquer des petits roupillons (p. 39);
Faire le guignol (p. 41);
Avoir la bouche comme s’il gobait un œuf (p. 93);
Крім цього, ми знаходимо в тексті приклади грубої розмовної лексики: «Merde ! le mome, bouge-toi le cul » (p. 14);
«Lassez tomber. Mes parents, ils sont cons » (p. 33);
«Deux tarés, je vous dis, Mamie-Rose ! » (p. 34);
«Avec deux crétins pareils, qui ont l’intélligence d’un sac-poubelle » (p. 78);
«Du bluff ! » (p. 52);
«T’es même pas capable, minus » (p. 47);
«Je suis si moche que ça ? » (p. 82).
емоційно-експресивної лексики:
«- Alors, c’est du sérieux, Oscar, avec Peggy?
- C’est du béton, Mamie-Rose. Je suis super-heureux » (p. 60);
«C’est sur qu’au matin…ça été de l’opéra » (p. 59);
«C’est agréable d’entendre ce genre de chose, ça fait frissonner les poils » (p.43).
експресивні синоніми загальновживаних, нейтральних слів:
les médecins – les toubibs (p. 16);
petit – riquiqui (p.89);
devenir sourd – devenir dure de la feuille (p.17).
Отже, в даному романі автор відтворює розмовне мовлення, про що свідчать використання ним брутальної, простонародної лексики, фразеологічних конструкцій, експресивної та афективної лексики, а токож синтаксичні та граматичні особливості роману.
ВИСНОВКИ
Дана робота представляє собою дослідження лексико-стилістичних особливостей роману відомого сучасного письменника Еріка Еммануеля Шміта «Оскар і Рожева пані». Слідуючи визначеному колу завдань, ми розглянули та дослідили основні теоретичні положення даної роботи.
Перш за все, ми визначили поняття стилю, що являється одним з ключових як в літературі так і в лінгвістиці. Таким чином, стиль літературної мови – це різновид мови (її функціонувальна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в певних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль – це власне слова на власному місці [28, с.84].
У науці про літературу найпоширенішим є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, «творчого обличчя» окремого письменника. Стиль письменника – це сукупність особливостей його творчості, якими його твори відрізняються від творів інших митців. Сукупність виражально-зображальних засобів письменника тоді дає ефект стилю, коли закономірно поєднується в художньо мотивовану систему, зумовлену індивідуальністю митця. Завдяки стилю митець творчо відтворює чи перетворює, художньо опрацьовує життєвий матеріал. Загальні теми, проблеми, події набувають в індивідуальному стилі письменника своєї художньої неповторності, адже вони «перепускаються» через особистість митця.
Саме своєрідність індивідуального стилю Еріка Емануеля Шміта і стала предметом нашого дослідження. Перш за все ми визначили, що на формування неповторного індивідуального стилю письменника вплинули ряд стилетвірних чинників: світовідчуття (образне мислення) письменника; тематика і проблематика, яка його переймає; закони і норми обраного ним жанру.
Безумовно величезний вплив на творчість та формування стилю письменника мали факти його життєвого досвіду, під впливом яких формувалась особистість митця. Вивчення музики, навчання та робота в сфері філософії, звернення до Бога та вивчення релігій, все це безсумнівно знаходить відображення в його твогах. На прикладах його романів ми бачимо, що головними героями в них найчастіше стають відомі історичні особистості (Гітлер, Понтій Пілат, Ісус), а висвітлює він філософські, актуальні і важливі проблеми, що завжди турбували суспільство: відношення людини і Бога, смерть, сенс життя.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
