41714 (588122), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Вивчення перекладів художньої літератури передбачає глибокий стилістичний аналіз матеріалу, який дозволив би виявити. У чому його індивідуальна своєрідність. Шляхом цього аналізу стає зрозуміло. Що своєрідність авторської манери, яка проявляється у творі пов’язана із специфікою літератури як мистецтва. Для літератури як мистецтва матеріалом якого є мова, характерний особливий. Часто безпосередньо тісний зв’язок між художнім образом і мовною категорією, на ґрунті якої він будується.
Поряд з образністю художню літературу від інших творів книжкового слова відрізняє смислова місткість, яка виявляється у можливості сказати більше, ніж вказує пряме значення слів у їх сукупності, примусити працювати і розум, і почуття, і увагу читача. Смислова місткість літературного твору виявляється у формах реалістичної типізації або в алегоричній інакомовності, або у загальній багатоплановості художньої мови.
Ще одна характерна риса художньої літератури - це яскраво виражене національне забарвлення змісту і форми, що є в загалі природним для літератури, і як відображення дійсності в образах, обумовлених нею.
Важливим є також відбиток того часу, коли було написано твір - тісний зв’язок між історичними обставинами і образами твору, що їх відображають.
Відносно до всіх цих особливостей характерно для художньої літератури. І виявляється на решті, індивідуальна манера письменника.
Специфіка кожного літературного жанру з характерними для нього мовними стилями, звичайно, відображається на умовах перекладу. При цьому велику роль відіграють особливості мовного стилю тієї мови, якою перекладається твір.
Все вище зазначене є кількісними показниками складності проблеми перекладу художніх творів. Якісна відмінність полягає в тому. Що художня література є мистецтвом. Звідси особлива гострота проблема мовної форми, мовної природи образу. І художньо-смислової функції мовних категорій.
Аналіз перекладів описів місця дії в коротких англомовних оповіданнях кінця ХІХ століття
Отже, зупинимося зараз на деяких проблемах перекладу, пов’язаних із специфікою художньої літератури. Одна з таких проблем пов’язана із мовною природою художнього образу в літературі. Оскільки мистецтво є мислення образами, то образи художньої літератури безпосередньо пов’язані із мовною природою художнього образу. В літературі зв’язок між образом та мовною категорією тісний і безпосередній, причому саме в художній літературі мовна форма може вступати в активну взаємодію із змістом образу або всією системою образів, зумовлюючи характер їх осмислення. Саме поняття змісту в художній літературі є набагато складнішим. Ніж у літературі науковій або в діловому документі. Воно охоплює не тільки матеріально логічний, не тільки ідейно-пізнавальний бік висловлювання, але й його емоційну насиченість, його здатність впливати не тільки на розум, але й на почуття читача. Ця здатність не рідко міститься у стилістичному відтінку слова або у формі розташування слів, або в характері їх поєднання за змістом тощо.
Цим зумовлена складність винайдення функціональних відповідностей при перекладі, якщо через мовні умови не має можливості відтворити одночасно і смислову функцію тієї чи іншої граматичної форми або лексико - стилістичну особливість, з одного боку, і речовий зміст даного місця з іншого. Саме в цих випадках з особливою гостротою постає питання про вирішення творчих завдань, специфічних для художнього твору перекладу.
До труднощів. Пов’язаних з передачею значення мовної природи образу. Відноситься переклад архаїзмів, діалектизмів, просторіч, тропів та іншої стилістично забарвленої лексики.
Наприклад труднощі при читані те при перекладі новели “Золотий жук" Е. По викликає широке вживання автором в мовній характеристиці слуги юпітеру фонетико - морфологічних відхилень від літературної норми.
Англ. .: “Him syfe, massa, and spade" (По)
Рос.: "Коса и две лопаты, масса"
Де слово syfe відповідає англійському “scythe”.
І в цьому творі зустрічається дуже багато таких прикладів: “Hab=have", “ob=of", “ting=thing”, “todder=today".
Порівняємо переклад метафори:
Англ.: “the vacant eye - like windows" (По)
Рос.: " Безучастно и холодно глядящие окна"
Хоча у перекладі метафора і відтворюється, але її образність не відповідає оригіналу, бо втрачається (частково або повністю) яскравість образу.
В іншому перекладі труднощі пов’язані з перекладом архаїзмів. Порівняємо:
Анг: “a short - hand mode which the doctor had of providing for useless disciples" (Ірвінг).
Рос: " скорая расправа с нерадивым учеником была в обычае доктора"
Вираз “a short - hand mode” являється архаїзмом. Вживання архаїзму без вказівки на джерела його походження як правило, є стилістичним прийомом. Він є яскравою ознакою романтичного стилю, а отже й індивідуальної манери автора. В перекладі цей стилістичним не відтворений. Тому можна стверджувати, що у на ведених вище прикладах лексико-стилістичні засоби перекладу не є адекватними оригіналом, і хоча зміст уривків передано вірно, але образність збідніла.
Для створення більшого чи меншого ступеня образної єдності суттєве значення має характер синтаксичного зв’язку між словами, які є носіями певних образів. Синтаксична одиниця художнього мовлення завжди містить риси схожості чи контрасту з оточуючими її одиницями цього ж тексту. Нагромадження схожих між собою словосполучень, використання синтаксичних паралелізмів, об’єм фрази, кількість і розмір періодів, число і об’єм дрібніших відрізків, на які розпадається період, ступінь рівномірності у чергуванні словесних груп, характер кінцівки кожної фрази - все це відіграє композиційну і ритмічну роль і не може вважатися за оре ментальний засіб. Який має метою якусь формальну виразність. Закономірність чергування синтаксичних одиниць, а також пунктуація органічно пов’язані із смисловими та емоційними основами усякого ідейно значимого твору.
Отже, відтворення цих особливостей у перекладі не може буди формальним і механічним. Крім цього, ритм прози може обумовлюватися також емоційним нагнітанням, розподілом емоційної сили, патетичного забарвлення, пов’язаного з тим чи іншим відрізком мовлення. Тож, все це повинен враховувати перекладач, щоб правильно відтворити образність тексту. Прикладом вдалого відтворення синтаксичних особливостей оригіналу можна вважати переклад наступного уривку:
Англ.: “In the centre stood a claw-footed table, with pestle and mortar, phials and gallipots, and a pair of small burnished scales. At one end was a heavy clothes-press, turned into a receptacle for drugs and compounds; against which hung the doctor’s hat and cloak, and gold-headed cane, and on the top grinned a human scull" (Ірвінг)
Рос.: "посредине комнаты стоял стол на ножках в виде звериных лап, он увидел на нем ступку с пестиком, пробирки, аптекарские банки и склянки и сверкающие металлические весы. В одном из углов находился массивный платяной шкаф. Превращенный в склад всевозможных снадобий и лекарств, около него весели докторская шляпа, плащ и трость с золотым набалдашником, с верху скалил зубы человеческий череп".
Перекладач вводить нові означення: "В одном из углов", "массивный платяной шкаф", "снадобий и лекарств". Всі ці засоби вдало передають ідею типовості обстановки кімнати аптекаря.
Дуже цікава з погляду перекладу є синтаксична будова наступного уривку:
“Everything was wild and solitary. As he was standing on the stage of a precipice overlooking a deep ravine fringed with tress, his feet detached a great fragment of rock; it fell, crashing its way through the tree-tops, down into the chasm. A loud whoop, or rather yell, issued from the bottom of the glen; the moment after there was a report of a gun; and a ball came whistling over his head” (Ірвінг)
Цей уривок побудований на контрастах: спокій та динаміка:
“Everything was wild and solitary", “A loud whoop", “a report of a gun”
В ньому протиставляється велич та дикість цього краю пострілу та пронизливого крику. Цей різкий контраст наче підсвідомо вказує на зміни в житті Дольфа Хейлігера, на щось нове не сподіване.
Але крім внутрішніх контрастів цей уривок зовні протиставляється всьому описові який є спокійним і статичним. Отже, головним завданням перекладу є відтворення раптовості, різкої зміни настрою опису:
"Все было пустынно и дико. Стоя у обрыва, над глубоким ущельем, края которого поросли лесом Дольф случайно столкнул ногою небольшой обломок скалы, он полетел в низ, с треском ломая верхушки деревьев. Громкий, пронзительный крик донесся снизу, тотчас же прогремел выстрел, пуля просвистела у него над головой".
На нашу думку, перекладач впорався із поставленим завданням.
Інша проблема перекладу художнього тексту пов’язана із збереженням його смислової місткості.
Смислова місткість літературного твору проявляється або як реалістична типізація (коло конкретний окремий образ набуває узагальненого типового змісті), або як алегорична інакомовність (коли окремий образ має умовний абстрагований зміст), або як більш складна форма багатоплановості (коли зміст твору може одержувати різні тлумачення через недомовки або багатозначність розповіді, склад сполучення значень, змістові зсунення тощо). Ця важлива риса відтворюється звичайно через передачу всієї системи стилістичних засобів оригіналу в їх функціональній спрямованості.
Порівняємо:
Англ. .: He sat himself down, dripping, disconsolately, on a stone. He perceived a light gleaming through the trees near the shore, where the winding of the river made a deep bay" (По)
Рос.: "поникший и подавленный, потерявший всякую надежду, седел он на своем камне. Вдруг между деревьев он заметил огонек, мерцавшей совсем близко от берега, в том месте, где изгиб реки образует просторную бухту". (120)
Майже кожне слово оригіналу несе додаткове смислове навантаження. Психологічний настрій герою виражається словами: “dripping", “disconsolately" Але майже безнадійне становище змінюється з виразом “a light gleaming", яке вертає надію, що все ще може бути добре. Цей маленький вогник на підсвідомому рівні вселяє впевненість в світле майбутнє, хоча шлях до нього може бути не зовсім легкий (“through the trees”). Завданням перекладу було відбити цей натрій за допомогою відтворення образного значення окремих слів. І хоча загальний зміст уривку переданий, його колоритність втрачена.
Ще однією проблемою художнього перекладу є збереження національно колориту. Збереження національної своєрідності оригіналу є складним завданням як у плані його практичного вирішення, так і в плані його теоретичного аналізу. Можливості вирішення його на практиці і в теорії пов’язані також і з ступенем реально існуючих у перекладача та неуявних (в ідеалі) у читача фонових знань, пор життя зображене в оригіналі.
У відношенні національного забарвлення художній образ у літературі обумовлений двобічно: з одного боку, змістом, який він виражає, та з іншого тими мовними категоріями, які є його основою.
Національний колорит - цілком конкретна особливість літературного твору, яка може бути виражена більш або менш яскраво. Виражається він головним чином в образах, які най безпосередніми відображають матеріальні обставини і соціальні умови життя народу (зокрема в характері і вчинках дійових осіб), або в насиченості ідіоматикою.
У першому випадку, тобто коли йдеться про речовий зміст образів, зокрема сюжетно-тематичного аспекту літературного твору власне перекладацької проблеми не виникає.
У другому випадку, тобто коли національна специфіка виражається в ідеоматичності тексту, яка поєднується з національною специфікою образів і ситуацій, перекладацьке завдання може бути дуже складним. Чим ближче твір за своєю тематикою до народного життя, а за стилістикою до фольклору тим яскравіше виступає його національний колорит. При цьому завдання перекладача ускладнюється ще й тим, що національний колорит оригіналу сприймається як щось природне, звичайне для носіїв цієї мови. Звідси виникає дилема - або показати специфіку і впасти в “екзотику", або зберегти звичайність і втратити специфіку.
Найоптимальніший варіант вирішення цієї проблеми полягає у використанні двох видів стилістичних засобів: безпосередньо народних та побудованих за їх зразком, що не суперечить історичним чи національним обставинам, поданим у книзі.
Основною проблемою передачі національної специфіки в оповіданнях є відтворення лексики, що містить національно-культурний компонент. Перекладаючи реалії, перекладачі використовують такий засіб трансляційного перейменування як транскрипцію (транслітерацію) - при відтворенні топонімів:
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
