30398 (587154), страница 9

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 9)

Враховуючи механізм злочину, оперативну інформацію при ОМП необхідно приділити увагу правильному і точному (ретельному) огляду, опису (індивідуалізуючи предмети та документи на момент огляду) і вилученню наступних об’єктів:

• контрафактної продукції;

• сировини для її виробництва;

• поліграфічна продукція, засоби упаковки такої продукції;;

• обладнання, що використовувалося для її виробництва;

• документи про діяльність підприємця;

• документи, що містять дані про виготовлену продукцію чи надані послуги.

Результати огляду повинні бути зафіксовані у протоколі огляду місця подіх, де відображаються всі значимі обставини цієї слідчої дії. Опис місця події повинен бути послідовним зі складанням схем, плану місця події, все вилучене вказується у протоколі, належно упаковується і опечатується, проводиться фото- та відео зйомка [4,с.22-24; 8, с.30-34].

Після проведення огляду необхідно взяти пояснення у особи, яка незаконно використовувала чужий товарний знак для товарів і послуг, зокрема з’ясувати наступні питання:

• ким конкретно було розроблено ескізи (макети) упаковки продукції з незаконним використанням товарного знаку, на якому підприємстві (обладнанні) їх було виготовлено, за чиєю вказівкою здійснювалося їх нанесення на упаковку такої продукції;

• чи звертався правопорушник в Патентне відомство з метою реєстрації знаку, який вже використав на упаковці власної продукції, а також з метою з’ясування питання щодо реєстрації цього знака будь-якою іншою особою в Патентному відомстві;

• на якому підприємстві здійснювалося виробництво упаковки продукції з незаконним використанням товарного знаку, в якій кількості та на якку суму коштів її було виготовлено та реалізовано (придбано), згідно яких документів здійснювалося її виготовлення та реалізація;

• на якому підприємстві, конкретно в якої особи та згідно з якої угоди здійснювалося придбання примірників продукції з незаконним використанням товарного знака для подальшого розповсюдження, які документи при цьому було надано (питання для розповсюджувачів продукції);

• яким чином при укладання угоди було обумовлено право власності на знак для товарів і послуг, що використаний на упаковці закупленої для подальшого розповсюдження продукції з незаконним використанням товарного знаку;

• поінформованість правопорушника про те, що знак, який ним використаний при виробництві або розповсюдженні (зберігання з метою пропонування для продажу), добре відомий споживачам як розпізнавальний для товарів і послуг визначеного виробника.

Доцільно також з’ясувати мотиви та мету вчинення ним злочину. У випадку використання чужого знаку групою осіб, необхідно встановити ініціатора ідеї використання знака, обставини прийняття та втілення в життя цього рішення.

Дослідження продукції може здійснюватися спеціалістами у сфері інтелектуальної власності, а саме патентними повіреними України, спеціалістами регіональних НДЕКЦ, судовими експертами чи іншими організаціями. За результатами досліджень складається відповідний документ (висновок), в якому відображаються основні відмінні особливості контрафактної продукції, позначеної порушником, від оригінальної продукції, яка позначена зареєстрованим знаком для товарів і послуг.

Під час дізнання чи досудового слідства необхідно встановити розмір шкоди, завданої правопорушником внаслідок виробництва та реалізації товарів і послуг з незаконним використанням при цьому знаку для товарів і послуг. Як правило, завдана шкода складається з суми грошових коштів, які отримує право власник від реалізації за власними гуртовими (роздрібними) цінами оригінальної продукції, що відповідає кількості виготовленої та (або) реалізованої порушником продукції з незаконним використанням знаку для товарів і послуг. Ці розрахунки необхідно враховувати під час підготовки і проведення ОРЗ.

2.2. Порушення кримінальної справи: висунення слідчих версії та

планування розслідування

Відповідно з характером дій вирішується питання про порушення кримінальної справи за ст..229 КК України за наявності вказаних у ст.94 КПК України приводів до її порушення. При цьому необхідно враховувати, що вказаний злочин може вчинюватися у поєднанні з іншими злочинами, передбаченими ст.ст.176, 177, 202-205, 209, 216, 226, 227 КК України. За відсутності ознак злочину діяння може містити склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 51-2, ч.1 ст.164-3 КпАП України. Визнавши достатніми підстави порушення кримінальної справи, особа, що проводить дізнання, слідчий виносить відповідну постанову.

Типові вихідні дані та слідчі ситуації по цих справах необхідно враховувати у процесі висунення слідчих версій і планування розслідування. Серед висунених типових слідчих версій можуть бути:

• незаконне використання мало місце (був використаний добре відомий знак, саме це допомогло отримати дохід)

• мало місце законне використання без дотримання умов;

• недобросовісна конкуренція;

• події злочину не було.

Осо­б­ли­во­с­ті ­п­ла­ну­ван­ня ­я­к е­ле­ме­нт приватної методики полегшує організацію розслідування даного виду злочинів. У залежності від змісту вихідних даних, отри­ма­ни­х ­ш­ля­хо­м а­на­лі­зу с­лі­д­чо­ї ситуації й обліку типових версій для даної категорії справ, слі­д­чий­ п­ла­ну­є­ с­во­ї­ ді­ї­ на ­по­ча­т­ковому етапі розслідування, ви­зна­ча­ю­чи ­ї­х­нє ­ко­ло, чер­го­ві­с­ть­ і ­фо­р­ми­ з­в'я­з­ку ­з о­пе­ративно-розшуковими й організаційно-технічними заходами; планує тактичні операції, можливість розкриття злочину по свіжих слідах.

Планування може бути здійснене відразу після порушення кримінальної справи і містити більше оперативно-розшукових дій:

• пошук та збирання джерел інформації стосовно злочину;

• пошук та затримання злочинця (пошук викраденого майна);

• забезпечення відшкодування матеріальної шкоди.

У процесі планування розслідування необхідно з’ясувати обставини, загальна система яких визначена в ст. 64 КПК України і конкретизована ознаками складу злочину, описаними в диспозиції ст. 229 КК України, а також криміналістичною характеристикою даного злочину:

- який об’єкт був незаконно використаний (товарний знак);

- у чому саме виявилося незаконне використання;

- час вчинення незаконного використання та його прояв;

- які наслідки сталися внаслідок цього і яка матеріальна шкода заподіяна;

- чи містить дане правопорушення ознаки складу злочину або адміністративного правопорушення (які нормативно-правові акти порушені);

- з’ясування особи, що почала правопорушення (місце знаходження виробника, характер його діяльності та технології виробництва) і кого притягувати до кримінальної відповідальності за правопорушення, з’ясування мотивів правопорушення;

- які умови сприяли порушенню права на знак для товарів і послуг.

Планування на слідчому етапі носить процесуальний характер і спрямоване на забезпечення справи доказовою інформацією (збирання і оцінка, побудова з них логічної системи, яка встановить істину за справою, що розслідується). Види планування: індивідуальне і бригадне (у складних справах, сітьове або календарне).

Зокрема, при виявленні факту виробництва фальсифікованої горілчаної продукції з розливом її у тару (пляшки) з наклеєними етикетками, на які нанесені знаки для товарів і послуг, то для з’ясування величини доходів слід з’ясувати, де реалізовувалася продукція (в якій торговій точці), здійснити перевірку документації даного об’єкту (кількість реалізованих пляшок, їх вартість, отримана виручка – для обчислення обороту коштів у злочинців, отримані ними доходи, а отже і заподіяні збитки (упущену вигоду) власника знака для товарів і послуг).

2.3 Допити потерпілого, підозрюваного і свідків

Допит – це джерело доказової інформації, що сприяє розслідуванню.

Тактика допиту: 1) підготовка (з врахуванням конкретного виду допиту – первинний чи вторинний, складу учасників, віку і процесуального положення допитуваного):

• аналіз матеріалів справи;

• вивчення особистості допитуваного;

• складання плану допиту;

• визначення тактики ведення допиту.

Необхідно враховувати специфіку даного виду злочину і наперед продумати питання, що будуть порушуватися в процесі допиту, які вимагатимуть для свого розуміння спеціальних знань (вивчення нормативно-правових актів у сфері охорони товарного знаку, спеціальної літератури, консультації у спеціалістів). Підготовленість до допиту слідчого і добре володіння ним інформацією, обізнаність у специфіці справи обеззброюють допитуваного і спонукають до дачі повних і правдивих показань. В іншому випадку недобросовісна особа буде упиратися.

Допит підозрюваного по справі незаконного використання знака для товарів і послуг необхідно проводити негайно після порушення кримінальної справи. Його показання одне з цінних джерел отримання доказової інформації про обставини, що вказують на причетність допитуваного до вчинення злочину; про обставини протиправності діяння; про наявність співучасників злочину і ролі кожного з них; про місця зберігання контрафактної продукції та інші важливі обставини. Слідчий володіє певною перевагою у процесі отримання найповніших і достатніх показів. Підозрюваний у цей час володіє обмеженими відомості про об’єм наявних доказів його винуватості, а фактор раптовості і неочікуваності позбавляє його можливості в достатній мірі продумати ту чи іншу чітку і послідовну версію.

При проведенні допиту підозрюваного слідчий повинен з’ясувати наступні питання:

а) зареєстрований чи ні як приватний підприємець, якщо так, то де і коли, які документи підтверджують право на заняття підприємництвом? Як давно займається підприємництвом, якими саме видами діяльності?

б) чи є власником продукції чи лише продавцем? Якщо продавцем, то хто є її власником і чи пояснив йому власник про контрафактність продукції? Яким чином отримує продукцію, хто є її постачальником і виробником? Де і за якою ціною купує продукцію?

в) Як давно займається незаконним поширенням (використанням) знаку для товарів і послуг чи має уяву про поширювану продукцію, про її контрафактність і ставлення до цього?

г) який дохід і прибуток від даної незаконної діяльності, з якою націнкою продукція відпускається покупцям?

ґ) з ким займається даною незаконною діяльністю? Яка роль кожного з учасників у даній діяльності?

д) які є документи на продукцію, зокрема чи є договір з правоволодільцем знаку для товарів і послуг?

е) чи знає про існування кримінальної чи адміністративної відповідальності за порушення прав на знак для товарів і послуг?

є) чи притягувався раніше до відповідальності за аналогічні злочини, чи знає про притягнення до відповідальності і інших осіб за такі правопорушення?

ж) чи має зауваження до проведення слідчих дій?

Питання до особи, яка підозрюється у незаконному поширенні продукції з незаконним використанням знака для товарів і послуг (продавця):

а) чи усвідомлює, що реалізовувана продукція є контрафактною, чи розуміє цей термін? Чи знає як виглядає оригінальний продукт і скільки він коштує?

б) як оформлювалися прихід і витрата продукції, де її зберігали? Скільки вже поступило і скільки вже реалізовано?

в) у яких ще торгових, крім виявлених, проводилась реалізація даної продукції, де ще вона зберігається?

г) чи очікувалося надходження нової продукції, якщо так, то коли і від кого?

Питання до особи, що підозрюється у виробництві і поширенні контрафактної продукції: у яких місцях, крім виявлених, ще проводилося виробництво і поширення цієї продукції, де ще вона зберігається; коли і від кого отримані матеріали, необхідні для виготовлення продукції, використання знаку (обладнання для тиражування, макет знаку і т.д.); як відбувалося використання знаку, який виробничий цикл виготовлення продукції; як реалізовувалася продукція, послуги (через магазин, ринки, інші торгові точки і т.д.); яка собівартість і відпускна ціна продукції; у які терміни зазвичай проходить реалізація всього чи більшою частини партії виробленої продукції, скільки одиниць аналогічного товару зазвичай вдається реалізувати (за день, неділю, місяць); скільки вже реалізовано.

У випадку привласнення права на знак з’ясувати: яким чином у його розпорядження попав знак для товарів і послуг, права на який було привласнено; чи знайомий з право володільцем, чи відомо про виготовлення під цим знаком товарів чи надання послуги; у зв’язку з чим вирішив привласнити права і яку мету цим переслідував; чи передбачав, що на привласнений ним знак правоволоділець заявить свої права, і як думав поступити в цій ситуації; чи усвідомлював, що привласнення права на знак заподіює (чи може заподіяти) шкоду правоволодільцю. Якщо підозрюваний не визнає вини у незаконному використанні знаку для товарів і послуг і заявляє, що це його власний, йому пропонується подати макет знаку, з’ясувати коли, де, ким і при яких обставинах він був створений і чим він може це підтвердити.

Допит свідків. Свідків по цим справам можна поділити наступним чином (від чого будуть диференціюватися питання, які їм задаються):

а) особи, що брали участь у перевірці діяльності підприємства, вилученні продукції, інших предметів та документів (працівники міліції, інші службові особи): які заходи зробив продавець для конспірації; пояснення продавця при проведенні перевірки і вилучення продукції про його відношення до даної продукції, усвідомлення ним її контрафактного характеру, про тривалість цієї незаконної діяльності, інше;

б) власник магазину чи торгового центру, де розміщувалася торгова точка порушника, та особа, що займається торгівлею і знаходиться на сусідньому від порушника місці: як давно займається цією діяльністю порушник, скільки у нього працівників, які приблизно партії продукції (об’єм послуг) реалізовував, чи використовував прийоми конспірації та інше;

в) споживачі, що придбали контрафактну продукцію (зокрема, ті, що приходили за товаром під час огляду місця події); особи, що купляли продукцію оптом для її подальшої реалізації; особи, що спрацювали з підозрюваним по бізнесу, але не брали участь у незаконному використанні знаку для товарів і послуг – про них можна дізнатися з вилучаємих при огляді документів (зошити, книги обліку), із свідчень інших свідків, підозрюваного;

Характеристики

Список файлов ВКР