29904 (587098), страница 9

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 9)

Використання рефлексивного мислення є важливою умовою визначення напряму пошуку інформації, збирання доказів, обрання тих чи інших тактичних прийомів накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку. Імітація мислення і дій злочинця не тільки поширюється на факт вчиненого злочину, а й дозволяє припускати його майбутні дії — знищення чи приховування слідів, посилання на фальшиве алібі, фальсифікацію доказів, інсценування події.

У психологічних основах накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку сполучаться дві протилежні форми діяльності: робота слідчого по пошуку і виявленню інформації, що мають значення для справи, і дії (прагнення) особи, на кореспонденцію якої накладений арешт спрямовані на те, щоб перешкодити виявленню цієї інформації.

Домінувати повинна психологічна установка слідчого. В основі інформації, отриманої як процесуальним, так і оперативним шляхом, на основі аналізу й особистих спостережень слідчий моделює психологічний вигляд особи, на кореспонденцію якої накладений арешт і, з огляду на його установки, схильності, навички, прагне визначити, де і як у даній обстановці він може передавати інформацію, що має відношення до справи.

Наприклад, до проведення накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку в родині повинні бути отримані і проаналізовані зведення:

1) про психологічний вигляд особи, на кореспонденцію якої накладений арешт і членів його родини, особливо про ступінь їхнього самовладання;

2) про рівень культури особи, на кореспонденцію якої накладений арешт і членів його родини, про інтереси, звички;

3) про професії як основні, так і побічних, про хобі;

4) про образ і розпорядок життя;

5) про те, до кого найбільш розташована особа, на кореспонденцію якої накладений арешт, хто, крім неї, може знати про інформацію яка цікавить слідство.

Важливо правильно представити психологічний портрет особи, на кореспонденцію якої накладений арешт для щоб уявляти про її можливості приховувати інформацію. Найчастіше злочинець вибирає для приховання інформації такий спосіб, що здається йому надійним з позиції його професії, життєвого досвіду, звичних уявлень. Це може бути як специфічний жаргон, так і прихований текст який написаний речовиною яка виявляється тільки під УФ- променями.

Для того щоб приховати інформацію і стомити тих, хто її знімає, деморалізувати їх "невдачами", злочинці і їхні співучасники прибігають до передачі помилкової інформації.

Учасники злочинної групи нерідко користуються одними способами передачі і приховання інформації яка цікавить слідство. Це важлива психологічна обставина повинна враховуватися при накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку у членів злочинних організацій.

У будь-якому випадку варто виходити з того, що злочинець, припускаючи можливість накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку, ґрунтовно до цього підготувався.

Психологія накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку містить у собі вміння моделювати дії злочинця, а також формування твердої установки, що цілеспрямована, планомірна, методична діяльність слідчого увінчається успіхом, тобто інформація, що має значення для справи, буде знайдена.

3.3. Участь спеціаліста в накладанні арешту на кореспонденцію і

зняття інформації з каналів зв’язку .

Як було вже зазначено, огляд кореспонденції провадиться за рішенням суду в установі зв'язку з участю понятих із числа службовців цієї установи, а при необхідності — із участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий відкриває й оглядає затриману кореспонденцію.

Яка ж необхідність залучення спеціаліста при проведенні накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку ?

Перш ніж почати відповідь на це питання необхідно визначити хто такий спеціаліст і яку допомогу він може надати слідчому при проведенні таких слідчих дій , як накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку.

Спеціаліст - це особа яка володіє спеціальними знаннями, які необхідні при провадженні слідчих дій, можуть відноситись до будь-якої галузі знань - науки, техніки, мистецтва або ремесла. Закон дозволив залучення спеціаліста з метою розширення практичних можливостей слідчого по справі. Спеціаліст на основі своїх фахових навичок, знань сприяє виявленню, закріпленню і вилученню доказів, шляхом надання слідчому консультативної допомоги при проведенні певної процесуальної дії, про що зазначається в протоколі цієї дії.

Питання, які будуть вирішені спеціалістом, повинні виходити за межі загальноосвітньої підготовки, життєвого досвіду слідчого. Тобто, спеціаліст залучається, коли для дослідження потрібні спеціальні знання, якими володіють вузьке коло осіб, бо вони є результатом тривалої професійної підготовки, фахових навичок. Спеціальні знання, необхідні при провадженні слідчих дій, можуть відноситись до будь-якої галузі знань - науки, техніки, мистецтва або ремесла. Виключення складають лише правові знання, якими повинні володіти слідчі. Перед спеціалістом не слід ставити питання, які не потребують спеціальних знань, вони повинні також вирішуватись самими слідчими. Наприклад, чи є вина особи з каналів зв’язку якої знята інформація і.т. п.

У літературі є різні поняття, але досі немає єдиного ро­зуміння «спеціальних знань». Наприклад, М.С. Строгович вважає, що спеціальними знання є лише наукові знання.

Деякі автори вважають, що при проведенні слідчих дій можливе використання не тільки наукових знань, а й інших, набутих особою в результаті професійної спеці­альної підготовки.

О.О. Ейсман зазначає, що «це знання не загальнові­домі, не загальнодоступні, які не мають масового поши­рення, це знання, якими користується обмежене коло спе­ціалістів, якими не користуються адресат доказування (слідчий, суд, учасники процесу та ін.)».

Повніше визначення поняття «спеціальні знання» дає Г. М. Надгорний: «Спеціальні знання — це питання, що не відносяться до загальновідомих, що утворюють основу професійної підготовки з наукових, інженерно-технічних і виробничих спеціальностей, а також незагальновідомі знання, потрібні для здійснення якихось інших видів діяльності».

Серед інших визначень «спеціальних знань» найбільш вдале дають В. К. Лисиченко та В. В. Циркаль: «це неза­гальновідомі в судочинстві наукові, технічні і практичні знання, надбані в результаті професійного навчання чи роботи з визначеною спеціальністю особою, залученою як спеціаліст чи експерт з метою допомоги слідчому чи суду з'ясуванні обставин справи або дачі висновків з питань, для вирішення яких потрібне їхнє використання» [27, с.19].

Це визначення, на відміну від інших, наведених вище, відображає юридичний характер поняття спеціальних знань, які використовуються в слідчій і судовій практиці.

Для більш ефективного використання необхідних знань спеціалістом при проведенні слідчих дій потрібно забезпечити необхідним обладнанням, що відповідає сучасному рівню розвитку та досягнення науки і техніки. Наприклад пристроєм для прослуховування розмов по мобільному телефону, програмне забезпечення для комп’ютера, яке дозволяє обробляти чи розшифровувати інформацію зняту з каналу зв’язку. З метою усунення можливих недоліків при проведенні слідчих дій, слід залучати до їх виконання кваліфікованих спеціалістів з відповідним професійним рівнем у даній галузі знань.

Спеціаліст при проведенні накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку необхідний, у разі якщо інформація у листі написана невидимим барвником, для виявлення прихованого тексту.

Доцільно залучати спеціалістів для надання діагностичної інформації по почерку особи адресата, як що адресат невідомий. Допомога спеціаліста необхідна і при фіксації накладання арешту. на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку. У разі виявлення документів чи предметів, що мають доказове значення, слідчий проводить виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій з відповідних відправлень. Слідчий прослуховує чи іншим відповідним способом вивчає зміст знятої інформації, про що складає протокол, спеціаліст при цьому допомагає слідчому з технічної сторони, а саме звукозапис, фототографуваня і відеозапис.

При виявленні в інформації даних, що мають доказове значення, в протоколі відтворюється відповідна частина запису, після чого слідчий своєю постановою визнає носій знятої інформації доказом і приєднує його до справи.

Крім технічної сторони допомоги спеціаліста, необхідна допомога яка має інший характер, наприклад, як що інформація передається специфічною термінологією яка притаманна особам які відбували покарання в місцях позбавлення волі або які користуються науковою термінологією, яка притаманна фахівцям певної галузі знань.

Отже, підводячи підсумки по цьому питанню необхідно сказати, що дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, у необхідних випадках проводиться з участю спеціаліста, який надає допомогу у технічному плані для підключення до каналу зв’язку та розшифруванні закодованої інформації, для виявлення прихованого тексту надання діагностичної інформації про особу адресата, а також для допомоги при фіксації результатів слідчої дії.

Висновок

В даній дипломній роботі ми проаналізували правові, теоретичні, практичні та психологічні особливості накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку.

Накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку це слідчі дії, які мають багато процесуальних особливостей, тому щоб інформація, яка отримана в ході їх проведення мала доказове значення, слідчому необхідно ці особливості враховувати.

Для проведення цих слідчих дій слідчий повинен заздалегідь підготуватися виходячи з особливостей обставин справи та особи на кореспонденцію якої накладений арешт, організація слідчої дії має багато особливостей, які має враховувати слідчий.

Психологія застосування тактичних прийомів при накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку припускає уявний аналіз, який дозволяє відносити сприйняте до об'єктів, що мають зна­чення у справі. У цьому зв'язку слідчому істотну допомогу може надати рефлексивне мислення (імітація мислення і дій суб'єкта спілкування).

У психологічних основах накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку сполучаться дві протилежні форми діяльності: робота слідчого по пошуку і виявленню інформації, що мають значення для справи, і дії (прагнення) особи, на кореспонденцію якої накладений арешт спрямовані на те, щоб перешкодити виявленню цієї інформації. Домінувати повинна психологична установка слідчого. Тому нами було розроблені деякі психологічні особливості проведення цих слідчих дій.

Також, необхідно відмітити значення участі спеціалістів при проведенні накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку. Залучення кваліфікованих спеціалістів, та забезпечення їх сучасною технікою для проведення цих слідчих дій покращить якість та швидкість їх проведення.

Дана дипломна робота буде корисною як в науково-пізнавальному процесі так і при підготовці та перепідготовці фахівців слідчої спеціалізації.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.- К.: Преса України, 2000. – 80с.

2. Кримінально - процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року (зі змінами на 1 червня 2003 року)

3. Проект кримінально - процесуального кодексу України від 19. 05.03 р.

4. Кримінальний кодекс України.

5. Закон України “Про міліцію”, ВВР ,1991,№4.

6. Закон України “Про организаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю",ВВР,1993,№35.

7. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь в кримінальному судочинстві”, ВВР, 1994, № 11.

8. Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”.ВВР,1995,№1.

9. Біленчук П. Д., Перкін В. І. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні опе­рації в розслідуванні злочинів - Київ, 1996.

10. Біленчук П. Д., Гель А. П. Основи криміналістичної тактики - Вінниця, 2001.

11. Белкин А.Р. Теория доказывания. - М.: Норма, 1999. - С. 186.

12. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.

13. Коновалова В. Е. Проблемы логики и психологии в следственной тактике.— К., 1970,— С. 75.

14. Криминалистика: Краткая энциклопедия /Под ред. Р.С. Белкина. - М.,1993.

15. Криминалистика /Под ред. Р.С. Белкина, В.П. Лаврова. - М.,1988.

16. Криминалистика /Под ред. Р.С. Белкина, И.Н. Лузгина. - М.,1980.- Т.2.

17. Криминалистика /Под ред. Р.С. Белкина.- М.,1979.-Т.1.

18. Криминалистика /Под ред. Р.С.Белкина. - М., 1999.

19. Криміналістика /Під ред. П.Д.Біленчука. - К., 2001.

20. Криминалистика /Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я.Драпкина. -М.,1994.

21. Криминалистика / Под ред. И.Ф. Крылова. - Л.,1992.

22. Криминалистика /Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова. - М.,1988.

23. Криминалистика /Под ред. А.Г. Филиппова, А.Ф. Волынского.-М.,1998.-Т.1.

24. Криминалистика. /Под ред. Н.П. Яблокова, В.Я. Колдина.- М., 1990.

25. Криминалистика. /Под ред. Н.П. Яблокова. - М.,1996.-Т.1.

26. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. - М., 1966.

27. Лисиченко В.К., Гулкевич З.Т. Документирование производства следственных действий //Криминалистика и судебная экспертиза. - № 35. - К., 1987.

28. Петрухин И.Л., Батуров Г.П., Морщакова Г. Г. Теоретические основы эффективности правосудия. - М., 1979. - С. 243-244.

29. Селиванов Н.А. Вещественные доказательства. - М., 1971. - С. 9

30. Дулов А. В. Основы психологического анализа на предварительном следствии. - М., 1973.

31. Афанасьев В. Г. Социальная информация и управление обществом. –М., 1975.

32. Пойа Д. Математика и правдоподобные рассуждения. - М.,1975.

33. Гранат И. Л. О моделировании ситуаций, порождающих потребность в даче правдивых показаний // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования. - М., 1993.

34. Лефевр В. А. Конфликтующие структуры. - М., 1967.

35. Васильев А. Н. Криминалистика. - М., 1971.

36. Ароцкер П. Е. Использование данных криминалистики в судебном разбиратель­стве. - М.. 1964.

37. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей. М., 1967.

38. Ратинов А. Р. Теория рефлексивных игр в приложении к следственной практике // Правовая кибернетика. – М. 1970.

39. Селиванов Н.А. Современное состояние криминалистической техники и пути ее развития //Вопросы криминалистики. - М., 1962. - № 6. - С. 211-212.

40. Тертышник В.М., Слинько С.В. Взаимодействие следователя с иными подразделениями органов внутренних дел при расследовании преступлений. - Харьков, 1995. - С. 32.

41. Тертишник В. М., Слинько С. В. Теория доказазательств. с.39, 90-94.

42. Тертишник В.М. // Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України.- К.:А.С.К., 2002.- 1056 с.- (Нормативні документи та коментарі).

1

Характеристики

Список файлов ВКР