29904 (587098), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Потрiбно погодитись з думкою М.М. Мiхеєнко, котрий пiдкреслюе, що немає потребперебiльшувати роль iнформацiйної сутностi доказiв у збиток процесуальнiй формi. При цьому необхiдно враховувати i тi обставини, що доказова iнформацiя має ряд особливостей, котрi вiдрiзняють її вiд загального поняття iнформацiї:

слiдчий, суд, прокурор, експерт, органи дiзнання в якості об'єкту пiзнання мають, як правило, подiю, яка вiдбулась у минулому;

повно та вичерпно вирiшуються лише тi обставини, якi мають значення для вирiшення справи, тобто пiзнання вiдокремлено межами;

пiзнання обставин злочину виникає у специфiчнiй формi доказування, котре являє собою процес отримання iнформацiї, корисної для розслiдування кримiнальної справи.

Р.С.Белкiн i А.I.Вiнберг розкривають суть доказової інформації наступним чином: "Змiни, пов'язанi з подiєю являються доказами, а мiра зв'язку доказiв є подiєю, до якої вони вiдносяться, знаходиться в прямiй залежності від кількісного змісту тих змін, являються доказовою інформацією”.

В ч.1 ст.65 КПК України судовими доказами визнаються любi фактичні данні про істотні обставини справи. При чому підкреслюється, що не всякі данні можуть стати доказами, а лише фактичні данні, що встановлюються за допомогою джерел, перерахованих в ч.2 вказаної статті, володіють такою властивістю.

Виїмка поштово-телеграфної кореспонденції — слідча дія, яка проводиться тільки за рішенням голови апеляційного суду чи його заступника і полягає в накладенні арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію, її огляді, фіксації та виїмці.

Виїмка поштово-телеграфної кореспонденції є одним з видів виїмки, провадиться відповідно до вимог ст. 187, 187-1 КПК України, а її специфіка полягає в наступному.

До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, належать листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо.

Предметом виїмки є поштово-телеграфна кореспонденція, яка відповідно до конституційного принципу таємниці листування має окремий статус обмеженої недоторканності. До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, належать листи всіх видів, банде­ролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо. Кореспонденцією вважаються всі види поштово-теле­графних відправлень, що надходять для пересилання в органи зв’язку. Не належать до поштово-телеграфної кореспонденції газе­ти та журнали, які отримуються за передплатою.

Об'єктом виїмки, тобто місцем проведення даної слідчої дії, є поштово-телеграфна установа. Кореспонденція, яка знаходиться поза такими установами, вилучається в порядку провадження зви­чайної виїмки, обшуку або огляду залежно від місця її знаходження і даних про це.

Арешт на кореспонденцію з метою запобігти злочину може бути застосовано до порушення кримінальної справи¹.

2.2. Правові основи накладання арешту на кореспонденцію і зняття

інформації з каналів зв’язку.

Встановлення об'єктивної істини - основна задача досудового розслідування, дізнання, і судового розгляду, основна і незмінна задача кримінального процесу. Тільки встановивши істину, органи слідства, дізнання, правосуддя можуть правильно вирішити справу, власне кажучи, забезпечити правильне застосування закону для того, щоб кожен, хто вчинив злочин був притягнутий до відповідальності і жоден невинуватий не був засуджений.

Говорячи про об'єктивну істину, ми маємо на увазі не просто істину, з'ясовану будь-якими шляхами, а істину, підтверджену об'єктивними фактами, доводами, аргументами – тобто достовірними, доброякісними доказами. Доказами в кримінальному процесі можуть виступати тільки достовірні фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.65 КПК України).

Накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку це слідчі дії, які мають багато процесуальних особливостей, тому щоб інформація, яка отримана в ході їх проведення мала доказове значення, слідчому необхідно ці особливості враховувати. Тому при написанні цього дипломного дослідження необхідно розглянути правовий аспект цих слідчих дій.

Фактичні підстави зняття інформації з каналів зв'язку. Зняття інформації з каналів зв'язку може бути застосовано лише за наяв­ності достатніх підстав вважати, що в інформації, яка передається по технічному каналі зв'язку від підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або від інших осіб підозрюваному чи обвинувачено­му, а також за інформації, якою останні обмінюються за допомогою засобів зв'язку між собою, містяться дані про вчинений злочин і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.

Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку з метою запобігти злочину може бути застосовано до порушення кримінальної справи [42, с.102].

Юридичні підстави зняття інформації з каналів зв'язку. Зняття інформації з каналів зв'язку провадиться тільки за рішенням голови апеляційного суду чи його заступника.

За наявності необхідних підстав слідчий за погодженням з про­курором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про зняття інформації з каналів зв'язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про зняття інформації з каналів зв'язку або про відмову в цьому.

Постанова про зняття інформації з каналів зв'язку виноситься в режимі, який забезпечує нерозголошення даних досудового слідства та оперативно-розшукової діяльності.

Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.

У постанові про зняття інформації з каналів зв'язку зазначають­ся кримінальна справа і фактичні підстави, з яких буде провадитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по-батькові особи, з каналів зв'язку якої має зніматись інформація, точна адреса цієї особи, види цих каналів, термін, протягом якого знімається інформація, назва уста­нови, на яку покладається обов'язок знімати інформацію і повідом­ляти про це слідчого.

Постанова про зняття інформації з каналів зв'язку направ­ляється слідчим начальнику відповідної установи, для якого вона є обов'язковою до виконання. Начальник відповідної установи затри­мує кореспонденцію або знімає інформацію з каналів зв'язку і про­тягом доби повідомляє про це слідчому.

Зняття інформації з технічних каналів зв'язку припиняється після закінчення терміну, встановленого для виконання цієї слідчої дії постановою судді. Слідчий скасовує арешт, накладений на ко­респонденцію, або припиняє зняття інформації з каналів зв'язку, коли у здійсненні цих заходів відпадає необхідність, при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві в порядку, пе­редбаченому статтею 255 КПК України. Згоди суду про припинення зняття інформації з технічних каналів зв'язку в даному випадку не потрібно.

Особливий порядок передбачений для виїмки поштово-телеграф­ної кореспонденції. У статті 187 КПК України передбачено, що виїмка пошто­во-телеграфної кореспонденції здійснюється за постановою слідчого, яка санкціонована прокурором або його заступником. Але ця норма КПК України суперечить Конституції України. Так, стаття 31 Конституції України проголошує, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденцій. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими спо­собами одержати інформацію неможливо.

Стаття з Конституції України (1996 р.) гарантує, а Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 1.11.96 року роз'яснив, що недоторканність житла і таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспон­денції є невід'ємними правами особи і дозвіл на накладення арешту на корес­понденцію та її виїмку в поштово-телеграфних установах надається тільки судом. За поданням органу, який провадить попереднє розслідування, відпо­відні матеріали розглядаються судом. дмову в застосуванні таких заходів. Стаття 187 КПК України суперечить Конституції і тому як норми прямої дії застосовуються норми Конституції.

Фактичні підстави накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та її виїмку. Арешт на кореспонденцію може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи об­винуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи об­винуваченому, а також у інформації, якою вони обмінюються за допомогою засобів зв'язку, містяться данні про вчинений злочин або документи предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.

Єдиною юридичною підставою виїмки поштово-телеграфної кореспонденції може бути тільки рішення суду. Згідно зі ст. 31 Кон­ституції України кожному гарантується таємниця листування, а ви­нятки можуть бути встановлені тільки судом. Положення Консти­туції України є нормами прямої дії і в даному разі підлягають за­стосуванню з часу набуття Конституцією України законної сили.

Строк, на який може бути накладений арешт, якщо арешт про­вадиться під час розслідування, відповідає строку попереднього слідства. Суд має право вказати строк, на який накладається арешт, у своїй постанові або зробити застереження, що кореспонденція підлягає арешту до скасування постанови. Арешт відміняється пос­тановою слідчого або рішенням суду, про що повідомляється уста­нова зв'язку.

Зміст даної слідчої дії включає в себе кілька елементів: арешт кореспонденції, огляд та виїмку.

Арешт полягає в затримці кореспонденції. За наявності необхідних підстав слідчий за погодженням з прокурором звер­тається з поданням до голови апеляційного сулу за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку проку­рора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію або про відмову в цьому. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.

У постанові про накладення арешту на кореспонденцію зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде провадитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи, кореспонденція якої має затримуватися, точна адреса цієї особи, види поштово-теле­графних відправлень, на які накладається арешт, термін, протягом якого зберігається арешт, назва установи зв'язку, на яку покла­дається обов'язок затримувати кореспонденцію і повідомляти про це слідчого.

Постанова про накладення арешту на кореспонденцію направляється слідчим начальнику відповідної поштово-телеграфної уста­нови, для якого вона є обов'язковою.

Установа зв'язку (начальник відповідної поштово-телеграфної установи) затримує кореспонденцію і протягом доби повідомляє про це слідчого.

Далі слідчий у присутності понятих з числа співробітників пошти, а при необхідності — і з участю спеціаліста, в установі зв'язку провадить огляд кореспонденції. Вилучення не є обов'язковим. У присутності зазначених осіб слідчий відкриває й оглядає затриману кореспонденцію. Огляд та виїмка поштово-телеграфної кореспонденції провадяться в присутності понятих виключно з числа працівників поштово-телеграфної установи, що пояснюється необхідністю забезпечення таємниці листування, захисту приватного життя людини і нерозголошення конфіденційної інформації.

Упевнившись у тому, що кореспонденція не стосується справи, слідчий дає розпорядження про її відправку адресату, або про її затримання до визначеного ним терміну. Відповідно до ст. 186 КПК України при виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення у справі або заборонені законом до обігу.

У разі виявлення документів чи предметів, що мають доказове значення, слідчий провадить виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій з відповідних відправлень.

Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції слідчий складає протокол. У протоколі повинно бути вказано, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено і що повинно бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких відправлень зняті копії.

Арешт, накладений на кореспонденцію, скасовується після закінчення терміну, встановленого для виконання цих слідчих дій постановою судді. Слідчий скасовує арешт, накладений на кореспонденцію, коли у здійсненні цих заходів відпадає необхідність, при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві в порядку, передбаченому статтею 255 КПК України.

Таким чином, накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку мають наступні процесуальні особливості:

• За наявності підстав, передбачених частиною першою 187 статті КПК України, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку.

• Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку або про відмову в цьому. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.

• У постанові про накладення арешту на кореспонденцію зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде провадитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи, кореспонденція якої має затримуватися, точна адреса цієї особи, види поштово-телеграфних відправлень, на які накладається арешт, термін, протягом якого зберігається арешт, назва установи зв'язку, на яку покладається обов'язок затримувати кореспонденцію і повідомляти про це слідчого.

• У постанові про зняття інформації з каналів зв'язку зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде провадитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи, з каналів зв'язку якої має зніматись інформація, точна адреса цієї особи, види цих каналів, термін, протягом якого знімається інформація, назва установи, на яку покладається обов'язок знімати інформацію і повідомляти про це слідчого.

• Постанова про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку направляється слідчим начальнику відповідної установи, для якого вона є обов'язковою.

• Начальник відповідної установи затримує кореспонденцію або знімає інформацію з каналів зв'язку і протягом доби повідомляє про це слідчому.

• Арешт, накладений на кореспонденцію, скасовується, а зняття інформації з каналів зв'язку припиняється після закінчення терміну, встановленого для виконання цих слідчих дій постановою судді. Слідчий скасовує арешт накладений на кореспонденцію, або припиняє зняття інформації з каналів зв'язку, коли у здійсненні цих заходів відпадає необхідність, при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві в порядку, передбаченому статтею 255 КПК України.

• Постанова виноситься в режимі, який забезпечує нерозголошення даних досудового слідства або оперативно-розшукової діяльності.

• Накладення арешту на кореспонденцію має на меті її огляд і виїмку, якщо вона має значення для розслідуваної справи. Арешт може бути накладено на кореспонденцію підозрюваного, обвинуваченого і зв'язаних з ним осіб, причому як на таку, що надходить на адресу певної особи, так і на ту, що відправляється певною особою [42, с.127].

1. Питання про строк, на який накладається арешт на кореспонденцію, вирішується слідчим залежно від обставин справи.

Характеристики

Список файлов ВКР