29904 (587098), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Виникнувши на практиці, новий тактико-криміналістичний прийом чи система цих прийомів, що утворять тактику нової слідчої дії, у результаті наукового аналізу й узагальнення стають більш зрозумілими, науково обґрунтованими, більш ефективними. Вони здобувають форму наукових рекомендацій і в такому виді впроваджуються і перевіряються на практиці. На цьому етапі наука випереджає практику, стимулює її підйом на нову, більш високу ступінь, поки практика, сприйнявши рекомендації науки й у свою чергу удосконаливши їх, знову не випередить теорію.
Але можлива й інша форма взаємодії. Тактичний прийом чи рекомендація можуть з'явитися результатом наукових вишукувань. Тут у наявності випереджальна роль теорії. Потім рекомендації науки перевіряються на практиці і при позитивному результаті впроваджуються в неї. Далі процес йде аналогічно описаному: практика удосконалює рекомендації науки, тим самим випереджаючи на якомусь етапі теорію; нововведення, що виникли на практиці, стають об'єктом наукового дослідження, наука розвиває їх далі. Постійно йде "зміна лідера", наука і практика поперемінно займають ведуче місце в цьому процесі безупинного удосконалювання. Однак на всіх етапах практика боротьби зі злочинністю залишається не тільки критерієм істинності, ефективності рекомендацій криміналістичної тактики, але і тим постійно діючим фактором, що у значній мірі визначає тенденції розвитку цього розділу криміналістичної науки. Перелічимо їх.
1. Теоретичне уточнення предмета криміналістичної тактики, її границь і взаємозв'язків з іншими областями наукового знання. Розвиток будь-якої науки й окремих її галузей закономірно визначається як результатами теоретичного узагальнення даних практики, так і усе більш глибоким розумінням предмета науки в результаті побудови теорій.
Виникнувши у відповідь на потребі практики у виді окремих прийомів і рекомендацій проведення слідчих дій, криміналістична тактика сьогодні оформилася в систему наукових положень, що складають елементи загальної теорії криміналістичної науки.
Будучи підсистемою криміналістичної науки, тактика, природно, перетерплює зміни, уточнюється, конкретизується. Зміни криміналістичної тактики визначаються практикою боротьби зі злочинністю, досягненнями науково-технічної революції, розвитком юридичних і інших наук. Так, розширення можливостей експертних досліджень (особливо методів експрес-аналізу речовинних доказів), з одного боку, удосконалювання теорії і практики оперативно-розшукової діяльності — з іншої, дозволили ефективно використовувати результати попередніх досліджень з метою виявлення і розкриття злочинів. У свою чергу виникла проблема використання результатів попередніх досліджень як доказів в справі. Зрозуміло, що розробка науково обґрунтованих рекомендацій з цього питання є завданням криміналістичної тактики.
Процеси диференціації й інтеграції наук помітно впливають на компоненти і структуру криміналістичної тактики. В даний час усе більш насущною стає проблема встановлення границь між криміналістичною й оперативно-розшуковою тактикою. Те ж стосується уточнення взаємозв'язку між положеннями науки управління і положеннями криміналістичної тактики.
Разом з тим уточнення структури криміналістичної тактики відбувається в результаті поглибленого наукового дослідження особливостей різних слідчих ситуацій: з урахуванням впливу, що роблять на криміналістичну тактику такі науки, як теорія ігор, теорія інформації, теорія моделювання, логіка.
Уточнення суті криміналістичної тактики, її границь виражається як тенденція ще і тому, що вона, будучи криміналістичною підсистемою, функціонально зв'язана з криміналістичною технікою і методикою розслідування окремих видів злочинів. Випробуючи на собі вплив ціх підсистем, ввона зі своєї сторони впливає на їхній розвиток і удосконалювання.
2. Розширення сфери застосування в криміналістичній тактиці даних інших наук, у тому числі і нових галузей знання. Сучасний етап розвитку криміналістичної тактики виявляє тенденцію до використання точних експериментальних методів наукових досліджень, спрямованих на аналіз закономірностей формування показань свідків, вибору лінії поводження в конфліктних ситуаціях, способів рефлексивного керування, організації інформаційних процесів і т.д.
Якщо в період свого становлення криміналістична тактика вирішувала ці і подібні проблеми в основному шляхом узагальнення досвіду практики, то сьогодні плануються і ведуться спеціальні експерименти, що фіксуються за допомогою аудо-видеозасобів, а результати обчислюються за допомогою ЕОМ.
Такий підхід став можливим у силу широкого застосування природних, технічних, економічних і інших наук. Насамперед варто згадати судову психологію. Це відноситься і до удосконалювання психологічних основ слідчих дій, і до використання результатів психологічних досліджень для розробки різних варіантів лінії поводження оперативного працівника, слідчого, судді в процесі доказування. В останньому випадку можуть істотно допомогти положення такого розділу психології, як теорія рефлексивних ігор.
Дуже перспективне застосування в криміналістичній тактиці нових розділів логіки, таких, як логіка доказування, що розглядає природу і прийоми побудови вірогідностних умовиводів, тобто найбільш характерних для розумової діяльності слідчого. Підлягає вивченню питання про можливості такої науки, як математична логіка, що виникла на границі між логікою і математикою. Однієї з важливих проблем у цій області є дослідження можливості розробки алгоритму конкретної слідчої дії, своєрідного їхнього програмування з метою досягнення максимального ефекту.
В останні роки відзначається проникнення в криміналістичну тактику методів, розроблювальних областю наукового знання, як "теорія інформації". Вивчення закономірностей процесів інформування, виникнення інформації дозволяє перейти до розробки рекомендацій з вибору засобів і методів одержання, перевірки й оцінки показань, по ефективному здійсненню спеціальних тактичних прийомів допиту.
Раніше уже вказувалося на важливість науки управління і НОП для криміналістичної тактики, на розмежування між ними. Тут же варто підкреслити, що розвиток принципів наукової організації праці слідчого повинний максимально повно враховуватися в криміналістичній тактиці, що визначає одну з ліній її розвитку.
3. Удосконалювання тактичних прийомів і тактико-криміналістичних рекомендацій. У цій тенденції виявляється взаємозв'язок тактики і криміналістичної техніки, коли нові техніко-криміналістичні засоби істотно впливають на тактичні прийоми слідчих дій і є причиною їх модернізації.
4. Розробка нових тактичних прийомів і в цілому тактики нових слідчих дій. Як відзначалося, поява нових тактичних прийомів і слідчих дій може бути результатом розвитку практики. Нові тактичні прийоми виникають на базі розвитку інших розділів криміналістики чи інших наук. Нарешті, необхідність у розробці нових тактичних прийомів і в цілому тактики нових слідчих дій може виникнути в зв'язку зі зміною процесуального законодавства.
5. Підвищення ефективності тактичних прийомів і рекомендацій з використання можливостей оперативно-розшукових органів Міністерства внутрішніх справ. Удосконалювання оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ приводить до збільшення обсягу і розмаїтості оперативно-розшукової інформації, що може бути використана в доказуванні. Це у свою чергу не може не відбитися як на змісті, так і на порядку застосування тактичних прийомів. Тактичний прийом повинний не тільки будуватися і застосовуватися з врахуванням наявної оперативної інформації, але і забезпечувати збереження в таємниці джерела цієї інформації, врахування інтересів подальшої оперативно-розшукової діяльності, максимально повне використання можливостей оперативно-розшукових апаратів.
6. Розробка тактики судового слідства. Криміналістика виникла як наука про методи розслідування злочинів. Тому спочатку сферою застосування її рекомендацій була тільки область попереднього розслідування. Однак по мірі розвитку науки ставало усе більш ясним, що її рекомендації можуть бути з успіхом використані й у процесі судового слідства. Аналіз можливостей і меж застосування даних криміналістики судом у ряді випадків виявив необхідність розробки таких криміналістичних рекомендацій, що призначалися б саме для суду.
Л.Е. Ароцкер, що спеціально вивчав проблеми тактики судового слідства, відзначив, що найважливішими умовами, що визначають своєрідність застосування положень криміналістичної тактики судом, є:
а) розгляд справи судом у колегіальному складі;
б) участь у дослідженні доказів, у виробництві всіх судових дій поряд із судом представників обвинувачення і захисту, підсудного, потерпілого, цивільних позивача і відповідача і їхніх представників, а в необхідних випадках — експертів і свідків;
в) активна участь підсудного у всьому судовому слідстві;
г) вимога безпосереднього сприйняття судом усіх доказів, ретельної їх перевірки й оцінки;
д) проведення судового слідства в умовах устности і гласності, у присутності значного числа громадян, на яких воно робить виховний вплив;
е) доказування в значно більш стислі строки, чим на попередньому слідстві;
ж) проведення судом як процесуальних дій, що вже раніше проводилися слідчим, так і нових. Тому для виробництва багатьох судових дій характерні елементи повторності, що не може не мати визначеного значення для тактики їх провадження й оцінки результатів.
1.3. Тактика процесуальної дії, тактичні комбінації (операції)
Тактичні прийоми підготовки, здійснення, фіксації й оцінки результатів процесуальної дії у своїй системі складають його тактику.
Тактика процесуальної(слідчої і судової) дії покликана забезпечити її максимальну ефективність при найсуворішому дотриманні законності. Рішення цієї задачі визначає структуру тактики процесуальної дії, зміст її підсистем, кожна з який являє собою її визначену стадію. У загальному виді послідовність цих стадій може бути визначена як:
а) підготовка до проведення процесуальної дії;
б) проведення процесуальної дії;
в) фіксація ходу і результатів процесуальної дії;
г) оцінка отриманих результатів і визначення їх значимості і місця в системі доказової інформації з даної кримінальної справи.
Тактичні прийоми здійснення кожної з цих стадій забезпечують вирішення завдань, з урахуванням тих особливостей, що має ця стадія.
Підготовка до проведення процесуальної дії. На цій стадії усвідомлюються і формулюються задачі процесуальної дії, зважуються питання, зв'язані з моментом його проведення і навкруги учасників, використанням техніко-криміналістичних прийомів і засобів, визначенням форми і меж використання оперативних можливостей, допомогою громадськості і фахівців.
Одне з неодмінних умов цієї стадії — побудова уявної динамічної моделі всього ходу майбутньї дії. Ця звернена в майбутнє уявна модель повинна допомогти представити його обстановку, поводження його учасників. Модель дозволяє заздалегідь передбачити різні ситуації і вчасно продумати варіанти розвитку процесуальної дії і можливий вплив факторів, що заздалегідь враховуються. Повнота такої моделі і кількість її варіантів знаходяться в прямої залежності від обсягу інформації про злочинну подію, про особистість учасників майбутнього дії. Чим більшим є обсяг інформації, тим менше варіантів уявних моделей ходу процесуальної дії необхідно будувати в процесі його підготовки (і навпаки).
Обсяг вихідної інформації, крім іншого, залежить від місця процесуальної дії в системі всіх дій у справі. Якщо процесуальна (у даному випадку слідча) дія відноситься до числа першочергових, то, як правило, така інформація буде невелика і може зводитися іноді тільки до повідомлення про подію. Це особливо характерно для підготовки до огляду місця події, коли він проводиться до порушення кримінальної справи. У цьому випадку базою для побудови уявної моделі служать типові версії, тобто такі, котрі в самій загальній формі дозволяють судити про характер події. Природно, вони носять приблизний характер і повинні конкретизуватися в ході слідчої дії в міру одержання додаткової інформації.
Сформульовані завдання процесуальної дії відбиваються в плані її проведення. План проведення процесуальної дії, крім вказівки на її завдання, місце і час проведення, містить:
а) інформацію про особу, у відношенні якої проводиться процесуальна дія, а також про об'єкти, із приводу яких вона проводиться;
б) вказівка на наявні докази, потреба у використанні яких може виникнути при проведенні процесуальної дії чи які відносяться до обставин, із приводу яких вона проводиться;
в) вказівка на прийоми використання цих доказів, а також оперативної інформації, якщо вона мається в розпорядженні особи, що проводить процесуальну дію;
г) вказівка на тактичні прийоми проведення процесуальної дії, послідовність їх застосування з урахуванням можливого розвитку ситуації, тобто з прогнозуванням поводження її учасників, а також вказівка на необхідні технічні засоби.
Істотний елемент підготовки до проведення процесуальної дії — визначення кола її учасників.
З позицій закону розрізняють обов'язкових і необов'язкових (факультативних) учасників слідчих дій. Крім слідчого, до числа обов'язкових учасників закон у відповідних випадках відносить понятих, фахівця, педагога чи родичів неповнолітнього допитуємого. Однак з погляду практики коло таких учасників може бути ширше — за рахунок включення в їх число свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачуваних, представників адміністрації і т.п. Тому, визначаючи майбутніх учасників, слідчий (на відміну від суду) повинний керуватися не тільки вимогами закону, але і тими правилами, що виробила практика проведення даної дії по конкретній категорії кримінальних справ.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
