Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д м. К И Є В А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2003 року.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Р. Л.Г. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2002 року в справі за заявою Р. Л.Г., заінтересована особа Пенсійний фонд Шевченківського району м. Києва про встановлення факту перебування у відрядженні в с. Копачах Чорнобильського району Київської області

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2002 року Р. Л.Г. звернулася в суд із заявою, заінтересована особа: Пенсійний фонд Шевченківського району м. Києва про встановлення факту 12-годинної роботи дезінфектором у відрядженні, в с. Копачах Чорнобильського району Київської області, з 12.05.1986 року по 14.05.1986 року.

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що вона, працюючи на посаді дезінфектора в Яготинському профдезвідділі при Яготинській районній СЕС, згідно наказу № 45 від 11.05.1986 року перебувала у відрядженні у с. Копачах Чорнобильського району Київської області. В її маршрутному листі було записано, що під час відрядження в зоні відчуження вона працювала по 8 годин на добу, але фактично вона працювала по 12 годин на добу.

20.09.1996 року їй було видане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно висновку МСЕК ій призначено ІІ групу інвалідності, причиною інвалідності є професійне захворювання, пов´язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Встановлення факту 12-годинної роботи в зоні відчуження їй необхідно для отримання пенсії відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року, тому просила її заяву задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2002 року провадження в справі за заявою Р. Л.Г., заінтересована особа Пенсійний фонд Шевченківського району м. Києва про встановлення факту перебування у відрядженні в с. Копачах Чорнобильського району Київської області закрито.

В апеляційній скарзі Р. Л.Г. просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2002 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з´ясування судом обставин та невідповідність ухвали вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді У. Г.І., пояснення Р. Л.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 255 ЦПК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року “Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення” у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов´язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз´яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Як вбачається із заяви Р. Л.Г., вона просить встановити факт, що має юридичне значення для перерахунку її пенсії відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1997 року “Про порядок затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв´язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно якого особі, яка пропрацювала у 1986-1990 роках у зоні відчуження менше календарного місяця, пенсія обчислюється за її бажанням із заробітку, одержаного за роботу у відрядженні за весь фактично відпрацьований час, тобто фактично встановлення даного факту пов´язане з вирішенням спору про право, який повинен розглядатися в порядку позовного провадження.

А тому суд першої інстанції під час розгляду справи повинен був залишити заяву Р. Л.Г. без розгляду та роз´яснити їй право подати позов на загальних підставах. Всупереч цих вимог закону, суд постановив ухвалу про закриття провадження в справі в зв´язку з тим, що заява не підлягає судовому розгляду.

За таких обставин ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва необхідно скасувати, постановити нову ухвалу з цього питання, яке вирішено судом першої інстанції з порушенням цивільних процесуальних норм.

Керуючись ст.ст. 301, 305, 310-310 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Р. Л.Г. задовольнити частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2002 року скасувати та постановити нову ухвалу такого змісту.

Заяву Р. Л.Г., заінтересована особа Пенсійний фонд Шевченківського району м. Києва про встановлення факту перебування у відрядженні в с. Копачах Чорнобильського району Київської області залишити без розгляду та роз´яснити їй, що вона вправі подати позов на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України в місячний термін з наступного дня після її проголошення.

Головуючий:

Судді:

Висновки

Підтвердження судами в окремому провадженні фактів, що мають юридичне значення, називають судовим встановленням юридичних фактів. Воно слугує гарантією законних прав громадян. Про значення судового порядку встановлення юридичних фактів свідчить те, що з його допомогою реалізуються такі конститтуційні права, як право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з об´єктивних причин, а також у старості (ст. 46 Конституції України), захищаються інтереси, що витікають із правового становища суб´єктів цивільних, шлюбно-сімейних, трудових та інших правовідносин. За допомогою до суду заінтересовані особи звертаються тоді, коли відсутні необхідні правовстановлюючі документи і судове рішення є єдиним засобом здійснення суб´єктивних прав.

З прийняттям нового Цивільного процесуального кодексу України 2004 року були внесені деякі зміни стосовно встановлення фактів, що мають юридичне значення. До переліку таких фактів внесено, наприклад, факт народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження (п. 7 ст. 256 ЦПК), а також факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу (п. 5 ст. 256 ЦПК).

Однак даний Кодекс має і певні недоліки.

Першим, що впадає в очі, є значне скорочення розділу, присвяченого фактам, що мають юридичне значення. У змісті статті 256 не передбачені деякі факти, встановлення яких належить до компетенції суду (факт реєстрації народження і смерті; не виділяється окремо факт смерті одного з подружжя як підстава для встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах через неможливість зареєструвати шлюб в органах РАГС). Очевидно, вони віднесені до категорії “інших фактів”, що згадуються у ч.2 ст.256. На мою думку, це недоцільно, оскільки тепер пересічному громадянинові для того, щоб ознайомитися з порядком встановлення юридичних фактів, слід прочитати не один розділ, а гортати весь кодекс.

На офіційному сайті Верховної Ради України подано для ознайомлення законопроект депутата Грачова О.О.⁵⁴ Необхідність прийняття такого закону депутат обгрунтовує наступними аргументами.

Сімейний кодекс України визначає, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Стаття 18 цього Кодексу передбачає захист сімейних прав та інтересів, зокрема, встановленням судом правовідношення.

Особи, що складають сім’ю, мають права і обов’язки згідно Житлового кодексу України, ст. 64. При цьому крім дружини наймача, їх дітей і батьків “членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть спільне господарство”. Права членів сім’ї захищає також і Закон України “Про власність”. У ст.17, п.1 говориться: “майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім’ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними”. У Сімейному кодексі України в ст. 9, п.2 сімейні і родинні відносини фактично виписані поряд і не поглинають одне одного. “Особи, які проживають однією сім’єю, а також родичі за походженням … можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі”.

Проте за пунктом 1 частини 1 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, як свідчать звернення до депутата Грачова громадян, суд розглядає справи про встановлення виключно родинних відносин, що між тим можна підтвердити документально, і відмовляє громадянам в прийомі заяв про встановлення факту перебування членом сім’ї.

Крім цього, частина 3 статті 256 ЦПК України передбачає, що справи про встановлення факту належності особі квитка про членство в об’єднанні громадян, та деякі інші справи судовому розгляду не підлягають.

Однак це суперечить статті 124 Конституції України, згідно з якою юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. З цих же причин недоречно виписані в частині 2 цієї статті слова “якщо діюче законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення”.

Таким чином, видається потрібним прийняття Закону України “Про внесення доповнення та змін до статті 256 Цивільного процесуального кодексу України”. Прийняття Закону має на меті узгодити сімейне законодавство та законодавство про цивільне судочинство, передбачити спосіб захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, шляхом встановленням в судовому порядку правовідношення. Прийняття Закону дозволить узгодити сімейне законодавство та законодавство про цивільне судочинство і забезпечити захист сімейних прав та інтересів шляхом встановлення в судовому порядку правовідношення, що призведе до зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб.

Я вважаю доцільним прийняття такого закону.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ⁵⁵

до проекту Закону України “Про внесення доповнення та змін до статті 256 Цивільного процесуального кодексу України” (щодо справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення)

1 Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України. Академічний курс: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: ІнЮре, 2005. –­ С.433

2Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України. Академічний курс: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: ІнЮре, 2005. –­ С.433

3 Фурса С.Я. Окреме провадження в цивільному прцесі України. – К., 1999. – С.27-42

4 Зейдер Н.Б. Судебное установление фактов, имеющих юридическое значение// Учебные труды ВИЮН. ІХ. – М., 1967. – С.401

5 Штефан М.Й. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: ІнЮре, 2005. –­ С.435

6 Елисейкин П.Ф. Судебное установление фактов, имеющих юридическое значение. – М., «Юрид. лит.», 1973. – С.24

7 Див. «Гражданский процесс», «Юридическая литература», 1972, С.276

8 Елисейкин П.Ф. Судебное установление фактов, имеющих юридическое значение. – М., «Юрид. лит.», 1973. – С.25

9 Жеруолис И. Сущность советского гражданского процесса. – Вильнюс, 1972. – С.186

Характеристики

Список файлов ВКР