19830 (586408), страница 2
Текст из файла (страница 2)
- невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі діяльності і призначені здебільшого для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови і споруди, обладнання, машини і апарати тощо, використовувані у невиробничій сфері).
Згідно зі спеціальною класифікацією основні засоби поділяються за галузями народного господарства: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо.
За натурально-речовими ознаками основні засоби поділяють на окремі види: земля, будови, споруди, передавальне обладнання, машини й устаткування, які, в свою чергу, поділяються на силові машини й устаткування, робочі машини й устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади й лабораторне устаткування, обліковувальну техніку, інші машини й устаткування (транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приналежності, господарський інвентар), робочі та продуктові тварини, багаторічні насадження і т. ін.
До кожної з цих груп належать основні засоби різних найменувань. Наприклад, до групи будови — корпуси цехів, склади, лабораторії тощо. До транспортних засобів — автомобілі, трактори, електровози, тепловози тощо. До групи інвентаря, інструменту та інших основних засобів — меблі, вимірювальні прилади тощо.
Класифікація основних засобів за наведеними групуваннями є основою синтетичного обліку.
За використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються в даний період часу через тимчасову консервацію підприємства або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначене для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються). За такого групування визначають суму амортизації.
Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані.
Орендовані основні засоби показуються в балансі орендодавця або орендаря так, щоб запобігти можливості подвійного врахування одних і тих самих засобів.
Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби (рахунок обліку 10 «Основні засоби») класифікуються за такими групами:
- земельні ділянки;
- витрати на поліпшення земель;
- споруди і передаточні пристрої;
- машини й устаткування;
- транспортні засоби;
- інструменти, приладдя, інвентар (меблі);
- робоча і продуктивна худоба;
- багаторічні насадження;
- інші основні засоби.
Бухгалтерський облік ведеться за кожним об'єктом основних засобів окремо.
На практиці такий перелік основних засобів не дає вичерпної інформації для безпомилкового віднесення основного засобу до певної групи і більш докладних інструкцій з цього приводу законодавство не надає.
Необхідно також відзначити, що Міністерство фінансів у листі від 17.11.2003 р. № 31-04200-04-5/5570 для визначення складу машин і устаткування рекомендує використовувати Класифікатор основних фондів, затверджений наказом Держкомстандарту від 19.08.97 р. № 507.
У податковому обліку відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону про прибуток основні фонди підлягають розподілові по наступних групах:
- група 1 - будинку, спорудження, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
- група 2 - автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) устаткування, пристрої і приналежності до них;
- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2, 4;
- група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, зв'язані з ними засобу зчитування або печатки інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Як бачимо, для податкового обліку перелік груп основних фондів теж не вичерпним. Тому для їхньої класифікації також варто керуватися згаданим Класифікатором. При цьому, як відзначає ДПАУ у своєму листі від 16.04.2004 р. № 2914/6/15-1116, його варто застосовувати з урахуванням діючих норм Закону про прибуток. Тобто якщо виникають протиріччя між положеннями Класифікатора і Закону про прибуток, то пріоритет мають норми Закону про прибуток.
Відзначимо, що ДПАУ у листі від 23.02.2004 р. № 1299/16/15-1116 щодо віднесення до складу основних фондів будівельної організації тимчасових (нетитульних) споруд повідомляє, що будинку, будівлі, їхні структурні компоненти і передатні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі відносяться до першої групи основних фондів.
У листі від 17.11.2003 р. № 9417/6/15-1316 ДПАУ повідомляє, що програмне забезпечення, незалежно від того, придбане воно окремо від електронно-обчислювальних машин або разом, але після 1 січня 2003 року, за умови використання його в господарській діяльності платника податків можна віднести до четвертої групи основних фондів.
Устаткування для обробки грошей (устаткування і пристрої для перерахування, сортування, упакування, контролю дійсності грошей), як відзначає ДПАУ в листі від 15.10.2003 р. № 8558/6/15-1316, варто відносити до другої групи основних фондів, як електромеханічні прилади й інструменти.
Після розгляду класифікації можна визначити друге важливе розходження між основними засобами в бухгалтерському й основних фондах у податковому обліку: класифікація основних засобів по групах у податковому і рахункам у бухгалтерському обліку не збігається.
П(С)БО 7 виділяє в окремий розряд основних засобів так називані «інші необоротні матеріальні активи», які класифікуються так: бібліотечні фонди, необоротні матеріальні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, зворотня тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи
У Законі про прибуток з перерахованих вище необоротних матеріальних активів окремо згадуються тільки бібліотечні фонди як такі, що не підлягають амортизації.
Крім цього, з 1 липня 2004 р. в податковому обліку Законом № 1957 був уведений вартісної критерій віднесення матеріальних цінностей до основних фондів. Матеріальні цінності, термін служби яких більш 365 днів а вартість менш або дорівнює 1 000 грн., до основних фондів не відносяться. Витрати на їхнє придбання відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону про прибуток, відносяться до складу валових витрат у загальному порядку і враховуються для цілей застосування п. 5.9 ст. 5 цього закону.
Інші необоротні матеріальні активи не мають особливостей в оподатковуванні і тому що термін їхньої служби більш року, то вони повинні класифікуватися по одній з чотирьох груп основних фондів.
Відповідно до П(С)БО 7 об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.
Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7 «Основні засоби».
Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7 «Основні засоби».
Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з П(С)БО 9 "Запаси" та 16 "Витрати".
Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.
Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.
Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.
Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.
Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.
Вартість основних засобів (крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій) є об'єктом амортизації.
Амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Зменшення корисності – втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.
Знос основних засобів – сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання
Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Відповідно до п. 7 П(С)БО 7 «Основні засоби» основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів. Формування первісної вартості в бухгалтерському обліку також регламентовано нормами П(С)БО 7 «Основні засоби». У податковому обліку формується балансова вартість окремого об’єкта (для об’єктів 1 групи) або відповідної групи основних фондів. Критерії формування первісної і балансової вартості представлені у табл. 2.1.
Для правильного обліку основних засобів необхідно вірно визначати і розрізняти моменти «взяття» основних засобів на баланс, момент введення в експлуатацію, момент початку нарахування бухгалтерської і податкової амортизації і моменти зміни вартості груп основних фондів. Ознаки для визначення таких моментів представлено в табл. 1.1.2, 1.1.3.
Таблиця 1.1.2. Формування первісної вартості основних засобів ДП «Шишацький завод мінеральних вод» у бухгалтерському та податковому обліку
| № п/п | Спосіб придбання | Бухгалтерський облік (формування первісної вартості) | Податковий облік (формування балансової вартості) |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Придбані за грошові кошти | Вартість, сплачена постачальникові або підрядчикові + додаткові витрати | Вартість придбання + додаткові витрати – ПДВ (п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства») |
| 2 | Придбані в зв’язаних осіб | Вартість придбання, але не більш звичайної ціни + додаткові витрати – ПДВ (прибуток) | |
| 3 | Виготовлені самостійно | Витрати на виготовлення + витрати на введення в експлуатацію + витрати сторонніх організацій | Витрати на виготовлення + витрати на введення в експлуатацію + витрати сторонніх організацій (без ПДВ) (п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства») |
| 4 | Отримані безкоштовно | Справедлива вартість на дату одержання (з урахуванням додаткових витрат) | На вартість отриманого основного засобу (але не нижче звичайної вартості) необхідно показати доход згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства»). На вартість додаткових |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| фактичних витрат збільшується балансова вартість групи відповідно до п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст.8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства» | |||
| 5 | Внесені до статутного капіталу | Погоджена засновниками справедлива вартість + додаткові витрати | Погоджена засновниками справедлива вартість + (додаткові витрати - ПДВ) (п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства») |
| 6 | Отримані в обмін на подібний об’єкт | Залишкова вартість переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці у витрати звітного періоду | Вартість отриманого об’єкта основних фондів + додаткові витрати – ПДВ (бартерні операції в податковому обліку здійснюються за правилами обліку операцій купівлі-продажу) (п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства») |
| 7 | Одержані в обмін на неподібний об’єкт | Справедлива вартість одержаного об’єкту змінена на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (надана) під час обміну | |
| 8 | Переведені з товарів, запасів, готової продукції | Собівартість товарів, запасів, готової продукції | Витрати, понесені в зв’язку з придбанням товарів, запасів, виготовленням готової продукції* |
Згідно з п.п. 8.3.4 и 8.3.5 п. 8.3 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємства» облік балансової вартості основних фондів групи 1 ведеться по кожному об’єкту окремо, а основних фондів груп 2, 3, 4 ведеться за сукупною балансовою вартістю.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
