16909 (585737), страница 13
Текст из файла (страница 13)
На досліджуваному підприємстві ТОВ «Агрофірма «Прилуччина» відсутній ефективний механізм централізованого планування і контролю витрат. Висока собівартість продукції знижує її конкурентноздатність і змушує менеджмент шукати причини і резерви зниження витрат. Традиційна система обліку витрат не відповідає потребам управління в частині:
-
точності і своєчасності калькулювання собівартості;
-
структури і динаміки витрат;
-
організації надання інформації керівництву підприємства для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Як видно з вище викладеного матеріалу, управління витратами на розглянутому підприємстві не відповідає тим вимогам, що до нього висувають сучасні умови господарювання. Управління витратами на підприємстві носить безсистемний, періодичний характер, причини відхилень навіть у загальному кошторисі витрат підприємства не досліджуються, не приділяється достатньої уваги вивченню поводження витрат підприємства по місцях виникнення (ділянкам і цехам підприємства), виявлені резерви зниження витрат підприємства найчастіше не використовуються повною мірою через відсутність чіткого взаємозв'язку між визначеними видами витрат і відповідальними за їхній рівень особами. Це далеко не повний перелік проблем, що стоять перед підприємством, однак навіть зараз стають видні основні напрямки, рухаючись по яких можна змінити ситуацію в кращу сторону. Як видно, головною задачею СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є не тільки і не стільки використання наявних і виявлення нових резервів зниження поточних витрат, а формування діючої системи управління витратами, що відповідає потребам підприємства.
Удосконалення системи управління витратами передбачає проведення робіт у кілька етапів:
-
діагностика сформованої системи управління витратами;
-
розробка пропозицій по застосуванню «директ-костингу» або «стандарт-костингу»;
-
удосконалення методології формування планових калькуляцій;
-
коректування нормативів запасів готової продукції, матеріально-технічних ресурсів;
-
розподіл підприємства на центри відповідальності;
-
формування регламенту взаємодії центрів відповідальності;
-
адаптація бухгалтерського обліку до вимог системи управління витратами (уведення шифрів виробничих витрат, розширення аналітики по рахунках та ін.);
-
розробка форм управлінської звітності.
Найважливішим напрямком пошуку шляхів зниження загальної суми витрат на виробництво є пошук шляхів економії матеріалів і організація ефективного контролю за їхньою витратою. Хоча на підприємстві періодично і розробляються заходи щодо економії матеріалів, мається велика кількість не використаних можливостей для зниження матеріалоємності виробництва і для посилення контролю за витратою матеріальних ресурсів.
Насамперед, повинна бути вся система контролю за матеріалами - починаючи з відповідних складів і до місць споживання матеріалів. Підвищенню ефективності контролю матеріальних витрат (та й не тільки них) буде сприяти організація обліку і контролю витрат по центрах відповідальності, різновидом яких можуть на початковому етапі виступати кошториси витрат по ділянках.
Важливим моментом для підвищення ефективності управління матеріальними витратами може стати обмежене застосування нормативного методу управління витратами. Якщо неможливо відразу організувати використання цього методу в розрізі усіх витрат підприємства, то, на наш погляд, можна було б використовувати цей метод обмежений, зокрема для контролю матеріальних витрат. Для цього підприємству необхідно розробити систему нормативів за матеріалами, установити максимальні межі відхилень по різних групах матеріалів, розробити класифікатор значимих причин відхилень і коди таких причин, чітко установити, хто встановлює причини тих або інших відхилень і їхніх винуватців, розробити первинну документацію для обліку відхилень матеріалів.
Систематичне, по можливості повсякденне виявлення відхилень від діючих норм є діючим заходом по здійсненню ресурсопостачання по усіх видах матеріальних витрат. Аналіз таких витрат дозволить виявити резерви зниження витрат, що не можуть бути виявлені при аналізі витрат за більш тривалі (чим день, тиждень) періоди.
Зрозуміло, що впровадження оперативного обліку навіть тільки для матеріальних витрат може зажадати великих зусиль і багато часу. Але підприємству можна зосередити увагу на усіченій номенклатурі матеріалів. Так багато західних фахівців навіть рекомендують зосереджувати свою увага на невеликий за номенклатурою, але вагомою по частці в загальній сумі матеріальних витрат групі матеріалів. Для того, щоб виявити таку групу, потрібно провести аналіз структури матеріальних витрат. Такий анализ дозволяє концентрувати увагу і зусилля на тих напрямках, де можна чекати максимальну віддачу.
З огляду на фактори, від яких залежить обсяг витрат на сировину та матеріали, можна визначити відповідні резерви економії витрат в СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» вдавшись до таких заходів:
-
переглянути норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції. Це можна зробити з допомогою вартісного аналізу та нульбазис-бюджетування, яке полягає в перерахунку всіх діючих нормативів витрат;
-
з'ясувати можливості придбати (чи залучити на умовах лізингу) економічніші види обладнання;
-
оцінити можливості зменшування втрат сировини у відходах виробництва;
-
переглянути основних постачальників сировини, аби їх диверсифікувати, зменшити кількість посередників та виявити можливості дешевше закуповувати безпосередньо у виробників необхідні сировину та матеріали.
Для покращення оперативності обліку, поліпшення якості економічної інформації та управління, полегшення аналізу ведення діяльності необхідно автоматизувати ведення обліку, використовуючи програму «1С:Підприємство», яка сьогодні є найпоширенішою серед автоматизованих програм для бухгалтерії підприємств. Це пояснюється багатьма функціональними можливостями, зручним інтерфейсом, доступністю програми для навчання. На нашу думку, ця програма є найбільш придатною, раціональною, простою для користування.
Організація автоматизованого складського обліку дозволить розв'язати наступні завдання обліку:
-
контроль за виконанням договірних зобов'язань за кожним постачальником;
-
відхилення фактичних матеріально-виробничих запасів від нормативних;
-
спостереження за рухом матеріально виробничих запасів за місцями зберігання і споживання.
Комп’ютеризація обліку виробничих запасів дозволить вирішити проблему аналітичного обліку. Якщо при застосуванні паперових форм обліку збільшення рівнів деталізації аналітичного обліку та переліку об'єктів аналітики вимагає збільшення кількості облікових працівників, то при застосуванні комп'ютерної техніки можна ефективно вести аналітичний облік з будь-яким рівнем деталізації та широкою номенклатурою аналітичних об'єктів. Реєстрація операцій в хронологічному і системному порядку в розрізі синтетичних та аналітичних рахунків, яка раніше здійснювалась окремо, поєднується в одному робочому процесі. При цьому контроль за тотожністю даних аналітичного та синтетичного обліку забезпечується автоматично. При паперових формах обліку операції накопичення даних в облікових регістрах, обчислення підсумків та перенесення даних між обліковими регістрами потребують великих затрат живої праці та завжди пов'язані з помилками. При застосуванні комп'ютерів ці операції виконуються без участі людини.
Таким чином, за умови, що при застосуванні комп'ютерів не копіюється жодна з паперових форм, а ведеться єдиний хронологічний регістр - Журнал операцій, забезпечується технічний механізм, а при належній організації первинного документування та документообігу - господарський.
При вдосконаленні структури бухгалтерії СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» одним з найважливіших факторів є можливість здійснення контролю за точністю облікових даних і надійність інформаційних зв'язків як всередині бухгалтерії, так і між бухгалтерією та підрозділами підприємства. Зважаючи на це, перспективною є побудова структури бухгалтерії при застосуванні комп'ютерів, що складається з двох основних відділів: відділу інформаційної системи та відділу контролю.
Ведення податкового обліку виробничих запасів ускладнюється через те, що Планом рахунків не передбачено окремих синтетичних рахунків для обліку валових витрат і валових доходів. На практиці бухгалтерові у кінці звітного періоду необхідно займатися вибіркою даних, необхідних для складання податкової звітності, з Головної книги.
Для полегшення ведення податкового обліку та складання звітності пропонується на підприємствах впровадити план рахунків для податкового обліку, який би враховував відображення всіх даних для складання податкової звітності. Протягом звітного періоду складати накопичувальні відомості та журнали безпосередньо з податкових платежів і відрахувань за рахунками податкового обліку.
Все це дозволить зменшити обсяг роботи бухгалтерів підприємств, що в свою чергу дозволить зменшити помилки та розбіжності між фінансовим та податковим обліками, а також зменшити затрати на ведення обліку на підприємствах.
ВИСНОВКИ
Найбільш важливого і значною частиною активів підприємства, є запаси - вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Ефективність господарської діяльності підприємств в значній мірі залежить від оцінки та раціонального використання виробничих запасів.
Вивчення літературних джерел, періодичних видань, нормативних документів та аналіз фактичного стану обліку виробничих запасів в умовах СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» дозволило зробити наступні висновки.
В економіці поняття «виробничі запаси» трактується як предмети праці, на що спрямована праця людини і становлять матеріальну основу створюваного продукту.
В бухгалтерському обліку поняття „виробничі запаси" розглядається як матеріальні запаси або матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.
У результаті дослідження нормативно-правової бази обліку виробничих запасів встановлено, що в умовах різного тлумачення сутності окремих господарських операцій фінансовим і податковим обліком застосування окремих можливостей, наданих національними положеннями (стандартами) щодо організації та методики обліку запасів на підприємствах не має достатньої ефективності. Наприклад, у фінансовому обліку вартість вибуття запасів унаслідок неможливості визнання їх активами відображається у витратах підприємства, а у податковому обліку - не впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток.
В роботі було досліджено фінансово-економічний стан СТОВ «Агрофірма «Прилуччина». В 2006 р. виробнича і фінансова ситуація на підприємстві погіршилась: не дивлячись на зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, спостерігається стрімке падіння чистого прибутку та показників рентабельності, - підприємство працює нестабільно. Чистий прибуток підприємства зменшився порінянно з 2005 р. на 233,9 тис.грн., або на 98,4%, а порівнянно з 2004 р. - на 48,2 тис.грн., або на 95,9%. Рентабельність продаж в 2006 р. зменшилась порівняно з 2004 р. на 4,5 відс.пункти і становила 0,23%. Збільшення коефіцієнтів рентабельності витрат засвідчує зростання витрат операційної діяльності вищими темпами, ніж зростання чистого доходу від реалізації продукції. Господарська діяльність СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» є низькорентабельною, що викликає ризик збитковості.
Аналіз складу та структури активів і пасивів СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» дозволяє стверджу вати, що структура фінансових ресурсів підприємства за останні роки була задовільною (це пов'язано з перевищенням власного капіталу в структурі пасивів), незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов'язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці і кредиторської заборгованості, що в свою чергу пов’язано з відсутністю грошових коштів у суб’єктів підприємницької діяльності. Аналіз ліквідності балансу СТОВ «Агрофірма «Прилуччина» показав низькі показники ліквідності, що свідчать про не стабільний фінансовий стан підприємства.
Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси».
По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту — витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.















