16847 (585719), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Облік витрат – відображення витрат, що здійснюються на підприємстві протягом певного періоду, пов’язаних з процесами постачання, виробництва і реалізації в розрізах, що формують собівартість готової продукції.

Таке відображення забезпечує отримання вичерпної інформації, необхідної для того, щоб управляти витратами підприємства і оцінювати його діяльність шляхом визначення фінансових результатів.

Облік витрат на виробництво необхідно розглядати як сукупність взаємопов’язаних послідовних, організаційних, логічних, розрахункових операцій і процедур формування інформації про витрати. В цьому обліковому процесі здійснюють первинний облік, групування, систематизація інформації, а також калькулювання собівартості продукції.

Облік витрат можна вести в будь – якій деталізації. При цьому потрібно, щоб в первинних документах було організовано достатню кількість ознак групування інформації. В аналітичному обліку підприємства на сьогодні немає перешкод для впровадження всіх виправдань прийомів управлінського обліку, в частині обліку витрат, випуску продукції і калькулюванні собівартості. Децентралізація обліку витрат в підрозділах підприємства дає можливість виявити резерви виробництва: винуватців перевитрат, шляхи економії і зниження витрат. Така організація аналітичного обліку витрат забезпечує індивідуальну персональну відповідальність кожної посадової особи і працівника за результати виробництва на своїй ділянці і робочому місці.

Записи про витрати та вихід продукції птахівництва здійснюються на підставі бухгалтерських документів.

Їх можна поділити на п’ять груп:

1) по обліку витрат праці;

2) по обліку предметів праці (витрати матеріальних цінностей);

3) по обліку засобів праці ( амортизація основних засобів);

4) по обліку вартості робіт і послуг виконаними сторонніми підприємствами та організаціями;

5) по обліку виходу продукції.

Для обліку витрат праці складають розрахунок нарахування заробітної плати (оплати праці) працівникам тваринництва. Для цього використовують документи, в яких обліковують вихід продукції; акт на оприбуткування приплоду тварин, відомість зважування тварин та інші.

Виконання ремонтних робіт у тваринництві оформлюється нарядами на відрядну роботу (форми №70). При почасовій оплаті праці – складають табель обліку робочого часу ( форма№64).

Основним видом матеріальних витрат є корми. Їх списують за відомістю витрат кормів (форма №94). Для зведеного обліку витрат кормів по видах тварин на фермі ведуть журнал обліку витрати кормів. Наявність кормів у господарстві та їх рух обліковують у журналі обліку кормів.

Витрачення інших матеріальних цінностей оформлюють в установленому порядку лімітно – забірними картами на одержання матеріальних цінностей (форма №117), накладними та іншими видатковими документами.

Витрати засобів праці фіксують в документах по нарахуванню амортизації основних засобів, що складаються у встановленому порядку.

Витрати по обліку вартості робіт і послуг, виконаних сторонніми підприємствами та організаціями відображають на підставі рахунків, актів на приймання виконаних робіт тощо.

Для оприбуткування продукції птахівництва використовують ряд документів. Їх можна поділити на дві групи:

1) документи на оприбуткування готової продукції, процес виробництва якої закінчено і вона оприбуткована в дебет рахунку 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”;

2) документи на оприбуткування приросту живої маси та приплоду тварин, що оприбутковується в дебет рахунку 21 „Тварини на вирощуванні і відгодівлі” і яка існує тільки у вигляді живих тварин.

До першої групи належить щоденник надходження сільськогосподарської продукції. До другої групи документів належать: акт на оприбуткування приплоду тварин (форма №96); відомість зважування тварин (форма №98); акт виводу і сортування добового молодняку птиці (форма №106) – на оприбуткування птиці від інкубатора.

Інформацію з документів першої групи включають у звіт про рух матеріальних цінностей (форма №121), а з другої групи – у звіт про рух тварин і птиці на фермі (форма №102).

Як відомо аналітичний облік організовується відповідно до галузевих рекомендацій по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції. Але навіть в межах однієї галузі кожне підприємство має суттєві особливості в технології і організації виробництва, і це не може не враховуватись в управлінському обліку при організації аналітичного обліку витрат.

Аналітичний облік у тваринництві ведуть по об’єктах, якими є конкретні статево – вікові групи птиці.

Аналітичні рахунки відкриваються у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за встановленими статтями, а вихід продукції – за її назвою за кількістю та сумою.

У виробничому звіті відображають витрати і вихід продукції за місяць наростаючим підсумком з початку року. Витрати показують за елементами з кредиту кореспондуючих рахунків. Вважаю, що паралельно групувати витрати за статтями, як пропонується у методичних рекомендація, немає ніякої потреби. Запис витрат за кореспондуючими рахунками спрощує ведення бухгалтерського обліку і забезпечує всю інформацію про витрати, яка потрібна для прийняття управлінських рішень. З метою деталізації витрат замість кодів синтетичних рахунків можна вказувати кореспондуючих субрахунків.

Для синтетичного обліку витрат і виходу продукції птахівництва використовують рахунок 23 „Виробництво”, субрахунок 1 „Тваринництво”. Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображують витрати на виробництво, а за кредитом – вихід продукції.

При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові та інші.). готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”, 21 „Тварини вирощуванні і відгодівлі”. Продукцію птахівництва оприбутковують протягом року за плановою собівартістю, яка коригується на кінець року до фактичної.

2.3 Обчислення собівартості продукції птахівництва

Собівартість продукції птахівництва обчислюється на основі даних окремого обліку витрат на утримання дорослого стада і молодняку птиці відповідно до технології їх вирощування в конкретних виробничих умовах.

Заздалегідь визначають собівартість продукції дорослого стада птиці, оскільки яйця використовуються цехом інкубації. Потім обчислюється собівартість добового молодняку.

За всіма технологічними групами молодняку птиці у першу чергу визначається фактична собівартість приросту, а потім – собівартість живої маси птиці. Пояснюється це тим, що собівартість приросту є складовою частиною собівартості живої маси. При обчисленні собівартості живої маси калькуляційні розрахунки повинні проводитися послідовно, починаючи з молодших технологічних груп птиці.

Собівартість продукції птахівництва визначається шляхом ділення витрат на утримання групи птиці на кількість відповідної продукції.

За промисловим і батьківським стадом курей та дорослої птиці калькулюється собівартість 1 тис. шт. яєць. Для цього із загальної суми витрат на утримання дорослого стада птиці виключають собівартість побічної продукції (пух, перо, пташиний послід, биті яйця). Сума, що залишилася, і складає собівартість яєць.

Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності – за реалізаційними цінами.

За молодняком усіх видів птиці обчислюється собівартість живої маси. Для визначення собівартості 1 ц. приросту живої маси необхідно суму витрат на вирощування молодняку, за винятком вартості побічної продукції, поділити на кількість центнерів одержаного приросту живої маси. Яйця, отримані від молодняку птиці, вважаються побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами.

Собівартість 1 ц. живої маси молодняку птиці обчислюється аналогічно до собівартості 1 ц. живої маси молодняку великої рогатої худоби.

По цеху інкубації обчислюється собівартість голови ділового молодняку птиці.

Процес інкубації може мати незавершене виробництво. Його визначають так:

Н = С:Т х К х Д,

Де Н – сума незавершеного виробництва;

С – планова собівартість однієї голови добового молодняку птиці;

Т – тривалість інкубації в днях;

К – кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року;

Д – фактичний період інкубації закладених яєць в днях.

Розглянемо методику розрахунку незавершеного виробництва на прикладі інкубації яєць в СВК „Вільнянськ”. В інкубатор 26 грудня закладено 40000 штук курячих яєць. Тривалість інкубації 21 день. Планова собівартість курчат в добовому віці 0,28 грн. Фактична тривалість інкубації в грудні була 5 днів (31 – 26 = 5). За таких умов собівартість незавершеного виробництва (0,28/21*40000*5 = 2667) – 2667 грн.

Сума витрат, що відноситься на одержану продукцію, дорівнює сумі незавершеного виробництва на початок року плюс витрати за рік мінус вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму на кількість голів, визначають собівартість голови добового молодняку птиці.

Витрати на інкубацію яєць, які закладені після 10 грудня, розглядаються як затрати на незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість однієї голови добового молодняку птиці слід поділити на тривалість інкубації у днях і одержаний результат помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації у днях. У процесі інкубації поряд з основною продукцією (добовим молодняком) одержують побічну продукцію: незапліднені яйця (визначаються після першого міражу); яйця, вилучені з інкубатора після другого міражу і використані на годівлю птиці; м’ясо забитих добових півників, призначених на корм тваринам; інша побічна продукція (шкарлупа, задохлики). Вартість побічної продукції за реалізаційними цінами чи цінами її використання віднімається від загальної суми витрат по цеху інкубації, які відносяться на продукцію звітного року.

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію інкубації, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості побічної продукції) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняку птиці.

Структура собівартості – це калькуляція собівартості.

Розглянемо калькуляцію собівартості на прикладі таблиць 1.3.1 та 1.3.2.

Таблиця 1.3.1- Калькуляція собівартості добових курчат.

При одночасній інкубації яєць різних видів птиці обчислення собівартості добових курчат проводиться таким чином. Кількість і вартість яєць, закладених на інкубацію, є прямими витратами, тому їх необхідно прямо відносити на собівартість молодняку кожного виду птиці. Всі інші витрати по цеху інкубації розподіляються на відповідні види добового молодняку птиці за допомогою таких коефіцієнтів: яйце куряче – 1,0; качине – 2,5; гусяче – 5,0.

Таблиця 1.3.2 – Калькуляція собівартості добового молодняку курей і качок.

Таблиця 1.3.3. – Динаміка собівартості продукції птахівництва.

Аналізуючи дані таблиці 1.3.3 можна сказати, що у 2003 році собівартість яєць (тис. шт.) порівняно з 2001 р. та 2002 р. збільшилася відповідно на 46,4% (або на 33,12 грн.). Приріст курей: собівартість у 2003 р. також збільшилася порівняно з попередніми роками на 180%, а це майже у 2 рази.

Характеристики

Список файлов ВКР