14828 (585543), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Новий матеріал викладач також пояснює в кілька етапів. Спочатку це розповідь по опорному плакату або по малюнку крейдою на дошці, після цього запис в зошит опорних сигналів. Потім студенти їх вивчають. Наступний етап - їхнє відтворення по пам`яті. Поступово сигнали зростають в об`ємі, їхній зміст стає більш розгорнутим. Схематично це можна уявити при вивченні теми: “Виникнення ісламу в арабів”. Перш ніж приступити до створення опорних сигналів по цій темі визначають три загальних питання: 1) Природа і заняття жителів.

2) Передумови виникнення ісламу.

3) Мухаммед – засновник ісламу і основні особливості нового віровчення.

Приведемо короткий зміст розповіді по опорним сигналам.

1. Араби з найдавніших часів жили на Аравійському півострові. Більшу частину його займають пустелі і степи, і лише в окремих його частинах зустрічаються оазиси. У пустелях і степах кочували бедуїни, які займались скотарством. Вони розводили верблюдів, овець, коней. Періодично вони збирались на ярмарки в головне місто - Мекку. В оазисах вони розводили фініки, виноград, вирощували пшеницю і бавовну.

2. Аравійські племена мали спільні пасовища, але серед них поступово формується нерівність: знать захоплює в приватну власній головне багатство бедуїнів – худобу. Кожне плем’я мало власних богів. Спільним місцем поклоніння їм був храм Кааба у Меккі. Племена ворогували між собою. Необхідно було знайти фактор який би об`єднав арабів і припинив їхню ворожнечу. Таким чинником став іслам.

3. Засновником ісламу став Мухаммед. Він став пророком нового бога – Аллаха. Священною книгою всіх мусульман став Коран. Іслам визнавав справедливим існування багатих, але накладав на них особливий податок на користь бідних.

Іслам проголосив справедливою і необхідною війну з невірними – джихад. Об`єднані постулатами нової релігії араби розпочали загарбницькі походи проти сусідніх народів.

Система роботи з опорними сигналами Е.І.Пометуна і Г.А.Фреймана

Увагу викладачі і методистів привертає до себе і система роботи з опорними сигналами (блок-схемами) Е.І.Пометуна і Г.А.Фреймана. Створюючи власну систему з опорними сигналами (блок-схемами) вони ставили перед собою завдання при допомозі певних символів і знаків виявити сутність і взаємозв`язки історичних процесів і явищ, їхню відповідність певному образу. Наприклад, торгівля – це кораблик, який пливе по морю; землеробство – мотика; монархія – корона. Сукупність таких символів утворює блок-схему.

Символи Е.І.Пометун і Г.А.Фрейман поділили на дві групи – інформативні і наскрізні. До першої групи відносяться ті умовні знаки, які позначають явища, конкретно-історичні поняття, несуть в собі інформацію про якусь частину, фрагмент історичного процесу. До другої групи відносяться символи, які позначають загальні історичні поняття, закономірності, процеси.

Як вважають зазначені методисти, роботу слід починати із створення системи загальних наскрізних та інформативних символів по курсу історії. Потім починається розробка блок-схеми до конкретного заняття, визначення найголовнішого символу. Останній повинен позначати головне поняття, сутність заняття, повинен бути яскравим, образним і легко запам`ятовуватися. Так в темі “Господарство і життя стародавніх греків у ХІ-ІХ ст. до н.е.” таким наскрізним символом господарства виступає віз. В темі “Поеми Гомера Іліада і Одісея” символом культури є розкрита книжка.

У відповідності з планом зміст заняття поділяється на смислові частини. Кожна з них позначається наскрізним символом, його доповнюють інформативні символи, які відображають головні факти, явища, процеси. З допомогою стрілок і відповідного порядку їхнього розміщення розкривається взаємозв`язок історичних явищ і процесів.

Зазначені схеми можна використовувати по різному. Застосовуються вони при вивченні нового матеріалу багатократно. Перший раз викладач викладає матеріал використовуючи різні прийоми розповіді або проводячи евристичну бесіду, при цьому застосовуються різноманітне унаочнення, технічні засоби навчання. У цей час схема, намальована на дошці, прихована від студентів. Після пояснення студенти переносять схеми в зошит. Потім проводиться бесіда, в процесі якої студенти словесно відтворюють основні положення схеми, дають відповіді на питання, проводять співставлення елементів схеми з текстом підручника, документами.

Таке ж завдання вони отримують додому. Крім цього їм необхідно запам`ятати символи, вміти відтворити їх письмово і дешифрувати усно. Студентам також пропонується розфарбувати окремі частини схеми у певні кольори: явища, процеси розвитку господарства – зеленим; явища суспільного життя – блакитним; прояви соціальної боротьби – рожевим. Оскільки такі схеми дозволяють вивчати історію стисло, охоплюючи відразу зміст двох-трьох параграфів, то застосовуються вони не на кожному уроці. У цьому випадку студенти виконують традиційні завдання: заповнюють контурні карти, вирішують поставлені перед ними завдання, відповідають на питання підручника.

На початку наступного заняття студенти по пам`яті відтворюють опорні сигнали в зошиті (10 хв.). Для цього схема розбивається на смислові частини і студенти отримують завдання за якоюсь з них. Завдання по варіантах включають самостійну постановку питань по схемі і передбачають відповіді на них. Перевірка робіт ведеться відразу на парі. При необхідності такий варіант перевірки знань замінюється елементним відтворенням схеми кількома студентами біля дошки, в той час як з аудиторією проводиться вікторина, диктант понять, хронологічний диктант тощо.

Використання схем на заняттях дає бажаний ефект лише в системі, тобто тоді, коли цей вид унаочнення використовується з заняття в заняття; від вступного до повторювально-узагальнюючого.

Досвід викладання із застосуванням блок-схем на заняттях на протязі ряду років засвідчив, що цей вид навчання має важливі переваги. Застосування схем значно підвищило рівень розуміння студентами основного питання учбового змісту, складного матеріалу. Вони більш вільно оперують знаннями, краще розуміють причинно-наслідкові зв`язки.

Іконічні моделі або піктограми на парах ,Іконічні моделі або піктограми – це схеми або малюнки, які умовно позначають основні поняття або явища учбового матеріалу.

Складання проекту внутрігосподарського землевпорядкування

Мета : Скласти проект внутрігосподарського землеустрою для ведення

фермерського господарства

Завдання: навчити студентів скласти проект внутрігосподарського

землеустрою для ведення фермерського господарства

1.Вступ

Землевпорядне проектування – складова частина землевпорядної діяльності та землевпорядного процесу, що обґрунтовує методи проектування і закономірності функціонування землі, як головного засобу виробництва та просторового базису для найбільш повного науково-обґрунтованого, раціонального і ефективного використання земель.

Результатом землевпорядного проектування є землевпорядний проект – сукупність документів (розрахунків та креслень) зі створення нових форм устрою землі, їх економічному, технічному, екологічному та правовому обґрунтуванні, які забезпечують організацію раціонального використання землі у сфері народного господарства, і в першу чергу – в сільському господарстві.

2. При складанні даного проекту я врахував такі вимоги:

• Пріоритет сільськогосподарського виробництва;

• Висока ефективність використання продуктивних земель;

• Забезпечення кругообігу органічних речовин у ґрунті;

• Охорона земель;

• Поліпшення земель.

3. Виготовлення проектного плану

:

1.1. Побудова координатної сітки.

1.2. Складання плану.

1.3. Креслення і оформлення плану.

3.1. Побудова координатної сітки

Проектний. план землекористування складається в масштабі 1:10000 на аркуші креслярського паперуА1.

Координатну сітку будують з розрахунком відповідного розміщення на аркуші формату, фігури землекористування земельної ділянки, зовнішньої і внутрішньої рамок, основних надписів штампа, експлікацій, опису суміжників, умовних позначень ,та інших елементів плану.

Зовнішню рамку розміщують на віддалі 10мм від краю аркуша. Внутрішню рамку, що обмежує робоче поле аркуша, розміщують з лівого боку аркуша на віддалі 20 мм, з інших боків віддалі 5 мм від загальної рамки.

Для зручності розміщення інших елементів плану фігуру зміщують у лівий верхній кут аркуша. В верхній частині аркуша залишають приблизно одну четверту вільного місця, а в нижній частині - три четвертих. З західній частині аркуша залишають приблизно одну третину вільною, а в східній - дві третини. Але межі фігури земельної ділянки розміщують не ближче 30 мм від північної і західної внутрішніх рамок. Вільне місце в західній частині аркуша використовується для розміщення експлікації, умовних позначень.

Для побудови координатної сітки проводять розрахунок початку координат. Він включає визначення: розмірів фігури землекористування і зручного розташування її на плані з розрахунком конфігурації; вільного простору між межами фігури землекористування і рамкою плану; положення початкових осей координат або ліній, паралельних цим осям прийнятих за початкові. Наприклад, нехай аркуш паперу на якому буде розміщатися фігура землекористування, має розміри за осями ХА=80 см і Уд=60 см. Значення найбільших і найменших абсцис і ординат фігура землекористування дорівнюють:

Хmах =6235м; Хmіп=1048м; .

Уmах=5326м; Уmіп=1879м.

Максимальна протяжність фігури землекористування за осями координат з врахуванням масштабу плану визначається так:

Як видно, фігура землекористування видовжена вздовж осі абсцис. Тому її необхідно розмістити на аркуші так, щоб довший бік аркуша був лінією абсцис.

Віддалі від південної рамки аркуша до самої південної точки землекористування Ln і від західної рамки до самої західної точки землекористування Lз з врахуванням розміру робочого поля аркуша 77,0 і 55,5см визначаються так:

Якщо від одержаних значень L_A і Lз відняти відповідно значення Хтіп і Утіп, то отримаємо віддалі від південної рамки до осі ординат і від західної рамки до осі з нульовим значенням. Розміри аркуша паперу не завжди дають змогу розмістити сітку з таким початком координат. В цьому випадку за початок координат Хп і Уп приймають значення кратні 1000 або 500м. Надалі визначають віддаль від прийнятого початку координат до самої південної і західної точок фігури так:

Віддаль від південної і західної точки рамок аркуша Іх іIу, до прийнятих за початкові-осі координат Хп і Уп дорівнюють:

lx = Ln – ln = 18.8-0.5 = 18.3см

lx = Lз – lз = 7.0 + 3.8 = 3.2 см

Координатну сітку будують з боками квадратів 10 см. За допомогою лінійки Дробишева . Точність побудови координатної сітки перевіряють за допомогою вимірника за діагоналями квадратів. Якщо відхилення від теоретичної довжини діагоналі /14,14см/ перевищує ± 0,2мм, то координатна сітка повинна бути побудована заново. Точність побудови координатної сітки перевіряється студентом і викладачам.

3.2. Складання плану.

Складання проектного плану розпочинають з накладення за координатами вершин кутів межі користування і діагональних теодолітних ходів, прокладених вздовж смуг відведення шосейних доріг, залізниць та інших об'єктів. Положення координатних дочок на плані контролюють за довжинами ліній між ними горизонтальним проложенням. Розходження при цьому не повинно перевищувати ± 0,2мм на плані.

Ситуацію переносять на проектний план з плану оригіналу за допомогою світлокопіювального столу або іншими способами.

При наявності значної деформації паперу - ситуацію переносять на проектний план окремими частинами або по квадратах координатної сітки .

3.3. Креслення і оформлення плану.

Складений в олівці проектний план викреслюють тушшю в умовних знаках, прийнятих в землевпорядкуванні для відповідних масштабів. Положення координатних точок на плані по межі землекористування викреслюють колами діаметром 1,2мм; з'єднують їх суцільними лініями, які викреслюють товщиною 0,2 мм , а магістрального ходу - лінійним пунктиром.

На проектному плані допускається розріджене розміщення умовних знаків угідь на невеликих ділянках в два рази, а на великих - в три-чотири рази у порівнянні з планом оригіналом.

По зовнішній межі землекористування виписують довжини ліній між координатними точками /виміряне в натурі значення і в дужках - горизонтальне проложення на віддалі 5-6мм від межі землекористування. Координатну сітку викреслюють синьою тушшю. Для меншого загромадження плану, координатну сітку викреслюють тільки в місцях перетину ліній радіусом 5 мм і в основному в межах фігури земельної ділянки.

Зовнішню рамку викреслюють суцільною лінією товщиною 0,2-0,4 мм, а внутрішню - суцільною товщиною 0,5-1,0мм.

Проектний план оформляють основними надписами, які розміщують в штампі. Нижня і права рамки штампу співпадають з внутрішньою рамкою аркуша. Товщина рамки штампа повинна відповідати товщині лінії внутрішньої рамки плану. Внутрішні лінії штампа викреслюють товщиною 0,3-0,4 мм. Взірець компаніровки плану з розшифровкою змісту штампа наведений в додатку 2.

В рядках штампа номери рядків в додатку показані в колах вказують:

• в рядку 1 - назва документа; проект внутрігосподарського землевпорядкування, проект роздержавлення і приватизації земель або інше;

• в рядку 2 - назва землекористувача, сільської Ради, району, області;

• в рядку 3 - призначення графічного матеріалу – генеральний план організації території, робоче креслення перенесення проекту в натуру, калька контурів ;

• в рядку 4 - вид роботи - лабораторна курсова робота;

• в рядку 5 - підписи виконавця - прізвище та ініціали, академгрупа, підпис;

• в рядку 6 - прізвище та ініціали викладача - керівника;

• в рядку 7 - назва організації, де виконувалась робота 1УПР, кафедра природокористування. та кадастру ;

• в рядку 8 - місце розташування організації і рік виконання роботи.

Написи цифр, літер і позначень на плані повинні бути ясними і чіткими . їх пишуть основним стандартним шрифтом з нахилом близько 75° або без нахилу та архітектурними шрифтами.

4. Обчислення площі землекористування.

4.1 Обчислення загальної площі землекористування;

Загальну площу землекористування обчислюють такими способами:

• аналітичним — за лінійними та кутовими величинами, що виміряні на місцевості, або за їх функціями координатами, координатами і приростками координат, в тому числі за графічними координатами;

• графічним - за лінійними вимірами на плані, а також палетками;

• механічним - за допомогою планіметра.

Обчислення площ землекористувань проводять за принципом "від загального до часткового"; визначають загальну площу землекористування; контур землекористування на плані ділять на секції, обчислюють їх площу і ув'язують до загальної площі землекористування. Обчислюють площу контурів ділянок угідь окремо в кожній секції і ув'язують до площі секції, складають контурну відомість, розшифровку земель в межах сіл і зведену експлікацію за категоріями земель, землекористувачами і землевласниками.

Обчислення загальної площі землекористування аналітичним способом.

Характеристики

Список файлов ВКР