13642 (585301), страница 10

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 10)

4) вітамінні.

На склад молока і його кількість сприятливо діють якісні зелені корми, сіно, сінаж, силос, коренеплоди і більшість концентрованих кормів. Деякі корми надають молоку специфічного присмаку (наприклад, туркепс, бруква - присмаку редьки), погіршують якість масла і сиру, тому їх добові об'єми обмежують. При згодовуванні деяким коровам трави, сіна та соломи, засмічених ріпаком, дикою редькою, полином, дикими цибулею та часником, молоко і продукти його переробки набувають характерного присмаку і запаху і стають непридатними для вживання. Тому такі корми краще згодовувати молодняку і поголів'ю на відгодівлі. Крім того, молоко може вбирати запах деяким кормів під час доїння, наприклад силосу, тому його потрібно згодовувати після доїння.

Для годівлі тварин і птиці кормів на початок 2007 року було 33920 цнт 13571 цнт к.о., соковитих кормів 5839 цнт к.о. За 2006 рік на корм всім видам худоби та птиці 50348 цнт кормових одиниць. За структурою використання кормів концентровані корми складали 54,8% від загальної кількості кормів (27589 цнт к.о.), грубі корми складали 18,6% до загальної кількості кормів або 9345 цнт к.о., соковиті корми в структурі витрачання кормів на годівлю склали 22,0% до загальної кількості або 11070 цнт к.о., інші корми склали 4,6% або 2344 цнт к.о. Надійшло усіх видів кормів в господарство 59971 цнт кормових одиниць. За структурою вони мають такий вигляд: концентровані корми 51,5%, грубі корми 32,3%, соковиті корми 12,3% та інші корми 3,9%. Всі види кормів були заготовлені власними силами окрім 1419 цнт к.о. комбікормів із 30877 цнт к.о. концентрованих кормів, які були закуплені.

Господарство спеціалізується на виробництві продукції сільськогосподарських культур, деяких галузях тваринництва – скотарства, свинарства і бджільництва та реалізації іншої продукції, робіт і послуг. В таблиці 1 наведено дані про витрати виробничих ресурсів, урожайність, ціну реалізації та собівартість виробництва продукції, а також вміст поживних речовин в 1 ц продукції, що виділяється на годівлю худоби.

При формуванні обмежень необхідно врахувати, що кожен працівник може відпрацювати в середньому за рік 280 днів, на одному тракторі в середньому за рік може бути відпрацьовано 210 машино-змін.

Продуктивність луків та пасовищ – 90 ц/га, а природних сінокосів -15 ц/га. В 1 ц зеленої маси трави пасовищ 0,19 кг кормових одиниць, 22 гр протеїну і 3 гр каротину, а в 1 ц сіна природних сінокосів відповідно 0,32; 0,043; 1,5. В 1 ц соломи відповідно 0,2 ц.к.од., 0,008ц. протеїну; 0,8 гр. каротину.

Згідно із нормативами витрат кормів на 1 голову поголів’я із звичайною технологією виробництва та згідно надою молока від корови на 1 корову в рік потрібно 31,1 ц.к.од., 3,11 ц перетравного протеїну і 210 гр каротину; на 1 ц приросту свиней відповідно 7,28 ц.; 8,4 гр.

Для годівлі худоби виділяється 1% валового збору пшениці, 5% проса, 25% овса, 15% збору овочів та картоплі, цукрового буряку та врожай кукурудзи, ячменю, багаторічних трав та інших культур. Крім того, господарство може виготовити комбікорм, в 1 ц якого міститься 0,9 ц.к.од., 0,11 ц. перетравного протеїну та 0,2 гр. каротину.

Посівна площа зернових культур не повинна перевищувати 50% від загальної площі всіх посівних культур, а площа багаторічних трав на сіно - не менше 60% від загальної площі багаторічних трав, по соняшнику не більше 12%.

При визначенні потреби в кормах господарство враховує допустимі границі вмісту окремих груп кормів у відсотках від загальної річної потреби в кормових одиницях для кожної з тваринницьких галузей.

Потреба в кормах для ВРХ приведена згідно нормативам структури витрат кормів на 1 корову по рівням молочної продуктивності і по продукції вирощування в молочному і молочно-м’ясному скотарстві, а для свиней – по природно-кліматичній зоні Степу.

А тому оптимальна виробнича структуру господарства для двох критеріїв оптимальності посівної площі, при якій загальний прибуток від реалізації всієї продукції буде максимальний буде виглядати так:

1. Економіко-матиматична модель:

х_1- посівна площа озимої пшениці, га;

х_2- посівна площа ячміня ярого, га;

х_3- посівна площа кукурудзи на зерно, га;

х_4- посівна площа овса, га;

х_5- посівна площа соняшника, га;

х_6- посівна площа гречки, га;

х_7-посівна площа сої (проса), га;

х_8- посівна площа цукрового буряка (фабричного), га;

х_9- посівна площа картоплі, га;

х_10- посівна площа під овочі відкритого грунту, га;

х_11- посівна площа під багаторічні трави на зелений корм, сінаж, силос, га;

х_12- посівна площа під однорічні трави на зелений корм, сіно і випас, га;

х_13- посівна площа під чорний пар, га;

х_14- кількість корів, гол;

х_15- кількість приросту живої маси свиней, гол;

х_16- кількість кілограмів кукурудзи в раціоні, кг;

х_17- кількість ячменя, кг;

х_18- кількість овса, кг;

х_19- кількість проса, кг;

х_20- кількість картоплі, кг;

х_21- кількість буряку, кг;

х_22- кількість сіна люцерни, кг;

х_23- кількість сіна суданки, кг;

х_24- кількість соломи озимої пшениці, кг;

х_25- кількість соломи ячмінної, кг;

х_26- кількість соломи овсяної, кг;

х_27- кількість просяної, кг;

х_28- кількість кукурудзи, кг;

х_29- кількість овса, кг;

х_30- кількість озимої пшениці, кг;

х_31- кількість макухи, кг;

х_32- кількість молока цільного, кг;

х_33- кількість кабачків кормових, кг;

х_34- кількість гички цукрового буряку, кг;

х_35- допоміжна змінна.

2. Систему обмежень:

1) Використання виробничих ресурсів:

а) По ріллі:

х₁+х₂+х₃+х₄+х₅+х₆+х₇+х₈+х₉+х₁₀+х₁₁+х₁₂+х₁₃ <=4594;

2) По технологічній структурі сівозміни:

а) по площі озимої пшениці та ячменя:

х₁ + х₂<=0,8*4594,

х₁ + х₂<=3675,2;

б) по площі соняшнику:

х₅<=0,12*4594,

х₅<=551,28;

в) по площі багаторічних трав на зелений корм, сінаж, силос :

х₁₁<=0,2*4594,

х₁₁<=918,8;

3) По використанню трудових ресурсів:

8,2х₁+3,84х₂+7,8х₃+2,8х₄+1,1х₅+1,5х₆+6,9х₇+6,25х₈+46,8х₉+125х₁₀+

+82,05х₁₁ +4,5х₁₃=<12040;

Загальна кількість кормових одиниць в раціоні

1,33х₁₆+1,18х₁₇+1х₁₈+0,94х₁₉+0,31х₂₀+0,14х₂₁+0,48х₂₂+0,53х₂₃+0,2х₂₄+0,34х₂₅+

+0,32х₂₆+0,48х₂₇+0,2х₂₈+0,22х₂₉+0,16х₃₀ +1,8х₃₁+0,34х₃₂+0,06х₃₃+0,16х₃₄ >=х_35,

х₃₅ >=8,6;

Загальна кількість перетравного протеїну в раціоні

73х₁₆+85х₁₇+79х₁₈+67х₁₉+15х₂₀+11х₂₁+102х₂₂+51х₂₃+5х₂₄+11х₂₅+14х₂₆+17х₂₇+

+13х₂₈+2,1х₂₉+21х₃₀+324х₃₁+33х₃₂+8х₃₃+19х₃₄ >=897,8;

Визначаємо загальну кількість жиру в раціоні

42х₁₆+22х₁₇+40х₁₈+32х₁₉+2х₂₀+3х₂₁+19х₂₂+18х₂₃+13х₂₄+18х₂₅+18х₂₆+16х₂₇+

+5х₂₈+11х₂₉+8х₃₀+77х₃₁+37х₃₂+1х₃₃+7х₃₄ >=225;

Загальна кількість сухої речовини в раціоні

0,85х₁₆+0,861х₁₇+0,878х₁₈+0,862х₁₉+0,247х₂₀+0,143х₂₁+0,852х₂₂+0,953х₂₃+

+0,846х₂₄+0,866х₂₅+0,876х₂₆+0,823х₂₇+0,212х₂₈+0,279х₂₉+0,245х₃₀+0,9х₃₁+

+0,15х₃₂+0,066х₃₃+0,175х₃₄ >=10,7;

Загальна кількість клітковини в раціоні

38х₁₆+49х₁₇+97х₁₈+80х₁₉+8х₂₀+12х₂₁+287х₂₂+282х₂₃+334х₂₄+366х₂₅+350х₂₆+

+312х₂₇+54х₂₈+82х₂₉+73х₃₀+129х₃₁+11х₃₃+27х₃₄ >=3000;

Загальна кількість кальцію в раціоні

0,9х₁₆+2х₁₇+1,7х₁₈+1,4х₁₉+0,3х₂₀+0,6х₂₁+18,4х₂₂+5,5х₂₃+2,6х₂₄+4,9х₂₅+3,0х₂₆+

+3,4х₂₇+1,08х₂₈+1,4х₂₉+0,9х₃₀+5,9х₃₁+1,3х₃₂+0,3х₃₃+2,9х₃₄ >=55,6;

Визначаємо загальну кількість фосфору в раціоні

2,4х₁₆+3,8х₁₇+2,9х₁₈+5,1х₁₉+0,6х₂₀+0,3х₂₁+1,7х₂₂+1,6х₂₃+0,9х₂₄+0,7х₂₅+0,8х₂₆+

+1,6х₂₇+0,68х₂₈+0,9х₂₉+0,6х₃₀+12,9х₃₁+1,2х₃₂+0,2х₃₃+2х₃₄ >=38,5;

Загальна кількість каротину в раціоні

0,3х₁₆+0,5х₁₇+0,2х₁₈+2х₁₉+12х₂₂+15х₂₃+4х₂₄+4х₂₅+2х₂₆+8х₂₇+54х₂₈+

+53х₂₉+31х₃₀+2х₃₁+х₃₂+0,3х₃₃+38х₃₄>=384,8;

Фактична вага концентрованих кормів

х₁₆+х₁₇+х₁₈+х₁₉<=3,8 – по max концентрованих кормів;

х₁₆+х₁₇+х₁₈+х₁₉>=1,8 – по min концентрованих кормів;

Фактична вага грубих кормів

х₂₂+х₂₃+х₂₄+х₂₅+х₂₆+х₂₇<=12 – по max грубих кормів;

х₂₂+х₂₃+х₂₄+х₂₅+х₂₆+х₂₇>=5 – по min грубих кормів;

В соковитих кормах

а) всього кормових одиниць

0,48х₂₂+0,53х₂₃<= 0,5х₃₅– по max грубих кормів;

0,48х₂₂+0,53х₂₃<= 0,4х₃₅– по min грубих кормів;

б) питома вага буряку

х₂₁<=0,24(х₂₀+х₂₁);

х>=1

І тому

3. Цільова функція:

Z=(45-44.01)*0.9*22.9х₁+(33,33-45.00)*0.75*12х₄+(98.74-75.48)*1.4х₅+(133.58-44.71)*2.5х₆+(59.72-37.10)*21.1*0.75х₇+(12.69-24.97)*0.85*130х₈ +(54.54-70)*0.85*7.5х₉ +(59.68-96.15)*0.85*150х₁₀+(56,63-75,13)*11,84х₂₀+(345,56-888,89)*1,37х₂₀+(860,47-1119,05)х₂₁→ max

Z=0,21х₁-105,03х₄+32,56х₅+222,18х₆+357,96х₇-1356,9х₈-98,56х₉-4649,93х₁₀-219,04→ max

Тому на сьогоднішньому етапі розвитку, господарству необхідно провести заходи по удосконаленню структури посівних площ. Необхідно звернути увагу на розв'язанні проблеми кормового білка, насамперед за рахунок збільшення виробництва рослинного білка.

Широкий набір кормових культур і високий рівень їх урожайності в свою чергу висувають необхідність вирощування польових культур у науково - обґрунтованих сівозмінах, де створюються найбільш сприятливі умови для високої ефективності добрив, вапнування, травосіяння, обробітку ґрунту, тощо. Тому систему сівозмін слід розглядати, як основу організації створення сталої та міцної кормової бази.

2.4. Економічна ефективність виробництва молока у господарствах

Показники ефективності виробництва молока залежать від застосування способів удосконалення організації і технології виробництва. Істотно впливають на них наслідки виробничої діяльності господарства в цілому, що й треба врахувати при розробленні заходів для підвищення ефективності роботи ферм і комплексів.

Важливим показником ефективності виробництва є собівартість 1 центнера продукції. Проаналізуємо собівартість 1 центнера молока у господарстві (додаток ).

Основним резервом для зниження собівартості молока є підвищення продуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшення витрат, пов'язаних з виробництвом та використанням кормів. Вплив собівартості одного центнера продукції можна розрахувати за допомогою кореляційно-регресивного аналізу. При цьому розраховують рівняння прямої лінії:

Собівартість продукції – важливий узагальнюючий економічний показник виробничо – фінансової діяльності підприємства, організації чи окремого виробника. Зниження собівартості продукції має велике народногосподарське і економічне значення в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва.

Вплив на їх собівартість можна прослідковують за допомогою кореляційно – регресійного аналізу.

При цьому використовують лінійне рівняння регресій:

де - значення собівартості;

а₀ – початок відліку або значення при х = 0;

а₁ – коефіцієнт регресії ;

х – значення факторного признаку.

Для розрахунку параметрів а₀ і а₁ складають систему рівнянь:

Економічний зміст регресії показує, що в досліджуваній сукупності господарств при зростанні надою на 1 ц собівартість молока зменшується. Для кількісної характеристики цільності зв’язку між продуктивністю корів і собівартістю молока визначається перший лінійний коефіцієнт кореляції :

Отже, коефіцієнт кореляції обернений і характеризує середній зв’язок.

Визначають коефіцієнт детермінації :

Коефіцієнт детермінації показує, що з усієї сукупності факторів, що впливають на формування і відхилення собівартості молока, вплив продуктивності копів оцінюється в 37 %, а 63 % - це вплив інших факторів.

Знаходять середню помилку вибіркового коефіцієнта парної кореляції за формулою :

,

де r – коефіцієнт кореляції,

n – вибіркова сукупність.

За допомогою цього значення знаходять ймовірність або надійність коефіцієнта кореляції, яка визначається за формулою :

В нашому прикладі відношення коефіцієнта кореляції до його середньої помилки більше 3. Отже, коефіцієнт кореляції є вірогідним, тобто зв’язок між досліджуваними явищами є доведеними.

Кореляційний аналіз – це метод кількісної оцінки взаємозалежності між статистичними ознаками, що характеризують окремі суспільно – економічні явища і процеси.

Залежно від форми зв’язку між факторною і результативною ознаками вибирають тип математичного рівняння, за допомогою якого визначають характеристики кореляційного аналізу. Прямолінійну форму зв’язку визначають рівнянням прямої лінії:

У_х=а₀+а₁х , де

У_х - теоретичні значення результативної ознаки;

а₀ – початок відліку;

а₁ – коефіцієнт регресії;

х – значення факторної ознаки.

Параметри а₀ і а₁ рівняння регресії обчислюють способом найменших квадратів. Цей спосіб зводиться до складання і розв’язування системи двох рівнянь з двома невідомими:

де n – кількість спостережень.

Розв’язавши цю систему рівнянь, дістанемо:

; ;

При від’ємному значенні а₁ означає, що розв’язок між собівартістю і продуктивністю корів зворотній. Тобто, чим більша продуктивність, тим менша собівартість і навпаки.

Завданням кореляційного аналізу є визначення щільності зв’язку між корелюючими величинами. Кількісним показником щільності прямолінійного зв’язку є коефіцієнт парної кореляції, який обчислюється за формулою:

де r –лінійний коефіцієнт кореляції;

- середнє значення відхилення факторної ознаки;

- середнє значення відхилення результативної ознаки.

Отже, для підвищення продуктивності корови необхідно, насамперед знизити собівартість 1 центнера молока. Для цього необхідно впроваджувати комплексну механізацію виробничих процесів, які в свою чергу сприятимуть зменшенню витрат заробітної плати на центнер молока, або зменшенню собівартості центнера молока на 13-14%.

У господарстві у 2006 році надій молока склав у кількості 11169 цнт і середньорічний надій на 1 корову склав 3838 кг. Собівартість 1 цнт молока у 2006 році склала 99,47 грн за 1 цнт в той час як у 2005 році даний показник становив 83,77 грн за 1 цнт. хоча середньорічний надій склав 3743 кг. При виробництві 1 цнт молока продуктивність праці склала 5,5 люд-год проти 6,4 люд-год у 2005 році.

Значним резервом зниження собівартості молока є зменшення витрат на корми. Для цього потрібно значно підвищити урожайність культур, які використовують для годівлі; істотно поліпшити зберігання та підготовку кормів до згодовування. Одночасно треба враховувати не тільки зоотехнічну але й економічну оцінку кормових раціонів. Під час економічної оцінки кормів враховувати не лише середню багаторічну урожайність, але і можливі її підвищення.

Амортизаційні відрахування, вартість поточних ремонтів, електроенергії, пального, транспортних витрат та інших, зниження цих витрат, залежить не тільки від здійснення режиму економії, але і від наслідків виробничої діяльності всього господарства. Найбільш помітний вплив на цю групу витрат має рівень середньорічної продуктивності корів. Розмір окремих частин цих витрат залежить від інтенсивності виробництва, рівня спеціалізації та концентрації. Наслідки узагальнення досвіду, показують, що при більш інтенсивному веденні скотарства амортизаційні відрахування, витрати на поточний ремонт та інші витрати помітно зростають. Одночасно, з використанням більш досконалої технології виробництва, економія фонду заробітної плати помітно перевищує їх зростання.

Найбільш наочні наслідки господарювання підприємств одержують при зіставленні витрат на виробництво продукції з результатами її реалізації. Велике значення для підвищення ефективності роботи молочних комплексів має товарність продукції та її якість. Чим вища питома вага реалізованої продукції по відношенню до валової, а також її якість (в першу чергу вміст жиру в молоці, та його відповідність до сорту), тим більше грошових надходжень, а також вищий прибуток.

Значним резервом зниження собівартості молока є підвищення продуктивності праці.

Для вивчення динаміки явищ, ступенів виконання плану застосовують: індексний метод.

На основі даних додатків зробимо аналіз впливу різних факторів на формування продуктивності праці у тваринництві.

Оскільки продуктивність праці вимірюється кількістю продукції, виробленою за одиницю часу, або затратами робочого часу на виробництво одиниці продукції, для визначення рівня продуктивності праці необхідно знати обсяг продукції та час, затрачений на її виробництво. Використовують також вартісні показники продуктивності праці, які одержують шляхом ділення вартості продукції на затрачений робочий час.

При вивченні динаміки продуктивності праці на виробництві окремих видів продукції в сільському господарстві розраховують індивідуальні індекси продуктивності праці. При обчисленні їх за сукупністю різнорідної продукції співвідношення затрат робочого часу на виробництво продукції в поточному періоді та фактичними затратами робочого часу на продукцію звітного періоду. Структурна формула цього співвідношення має вигляд:

Обернену величину індексу продуктивності праці називають індексом затрат робочого часу.

Наведені індекси називають трудовими індексами продуктивності праці. Агрегатний індекс продуктивності праці у статистиці має назву «трудовий індекс продуктивності праці фіксованого складу».

На практиці широко застосовується вартісний метод вимірювання динаміки продуктивності праці. Такий методичний підхід дає змогу одержати узагальнюючу характеристику динаміки продуктивності праці шляхом обчислення вартісного індексу продуктивності праці.

3. Шляхи збільшення виробництва молока і підвищення його економічної ефективності

3.1. Перспективи розвитку молочного скотарства

Виходячи з нормативів споживання молока та молокопродуктів (390 кг. на душу населення ), за даними науково-дослідного інституту гігієни та харчування, внутрішня потреба України у молочній продукції становить понад 19 млн. тонн. Україна за своїми природними умовами та ресурсним потенціалом може задовольнити не тільки власні потреби у продовольстві, а й експортувати значні обсяги харчових продуктів.

Основу формування балансового прибутку підприємства становить прибуток від реалізації продукції. Його питома вага 90-95% від загальної суми балансового прибутку. Основна мета управління формуванням прибутку на підприємстві є виявлення всіх факторів, що визначають його розмір і пошук резервів подальшого його збільшення. Механізм управління прибутком підприємства базується на системі аналізу, який отримав назву "взаємозв’язок витрат, обсягу виробництва і прибутку". Ця система аналізу дозволяє виявити роль окремих факторів у формуванні прибутку. Балансовий прибуток (БП) формується за умови, коли :

ВД > Взм + Впост + Податкові платежі, або коли

Чистий дохід > Витрати змінні + Витрати постійні,

де : ВД - валовий дохід;

Взм - змінні витрати;

Впост - постійні витрати.

ЧД = ВД - Податкові платежі

де : ЧД - чистий дохід.

БП = ЧД - В, (3.11)

де : В - загальна сума витрат.

Беззбитковість забезпечується коли дохід дорівнює витратам. Валовий дохід формується під впливом двох основних факторів :

1. ціна реалізації одиниці продукції;

2. кількість реалізованої продукції.

Чистий дохід від реалізації продукції при незмінному валовому доході формується під впливом податкових платежів, які входять до ціни продукції.

Основною метою управління операційними витратами на підприємстві є оптимізація їх суми і рівня, що забезпечувало б високі темпи розвитку операційної діяльності і досягнення планових обсягів операційного прибутку.

Важливою умовою ефективності управління операційним прибутком є розподіл операційних витрат на постійні та змінні.

До змінних відносять витрати, розмір яких змінюється із зміною обсягу виробництва: витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основного виробничого персоналу, паливо і енергія на технологічні цілі та інші витрати.

До постійних відносяться такі витрати, величина яких не змінюється із зміною обсягу виробництва, наприклад, орендна плата, відсотки за кредит, амортизація основних фондів, деякі види заробітної плати керівників підприємства (адміністративні витрати) та інші витрати.

Слід відмітити, що розподіл витрат на постійні та змінні є умовним, оскільки деякі види витрат носять напівпостійний і напівзмінний характер.

Важливим якісним фактором, який має суттєвий вплив на формування прибутку від реалізації продукції є співвідношення частки постійних і змінних витрат в загальній їх сумі. Ефект впливу цього фактору на прибуток вимірюється показником, який має назву коефіцієнт операційного ліверіджу.

Операційний ліверідж - це фінансовий механізм управління прибутком підприємства за рахунок оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат. Коефіцієнт операційного ліверіджу (КОЛ) - це показник, який характеризує відношення суми постійних витрат (В_пост) до суми змінних витрат (В_змін) :

, (3.12)

1. Розрахунок критичного обсягу виробництва

, (2.14)

Характеристики

Список файлов ВКР