13403 (585238), страница 10

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 10)

Для розвитку внутрішнього ринку молока і молокопродуктів, його відродження та стабілізації необхідна пряма державна підтримка великих тваринницьких ферм і підприємств різних форм власності, а також організація на державному рівні ринків молока й молочної продукції з повноцінною відкритою інфраструктурою від виробників молока до його споживачів із належною заінтересованістю виробників у збільшенні виробництва, зокрема через пряму доплату до ціни за продане молоко. Незважаючи на рівень цін, вони не покривають витрат виробництва, транспортування і реалізації. Здебільшого ринок молока і молочних продуктів стихійний і неорганізований.

Отже, зважаючи на необхідність організації внутрішнього й зовнішнього ринку молока і молокопродуктів, поліпшення якості харчування населення та конкурентоспроможності на світовому ринку, стратегічним завданням держави має стати відродження молочного скотарства, особливо великих товарних ферм і комплексів. Для цього пропонуються наступні обсяги виробництва молока і молокопродуктів на перспективу (табл. 2.4.1).

Таблиця 2.4.1

Прогнозні показники виробництва молока і молочних продуктів в Україні

Як видно з даних таблиці 2.4.1, за 2006 – 2010 роки має бути в основному розв'язана проблема виробництва молока на рівні, здатному розширити і забезпечити внутрішній споживчий ринок вітчизняними молокопродуктами. Експорт молока і молочних продуктів необхідно довести до 1 млн. тонн у середньому за рік, або збільшити у 6 – 8 разів.

Для цього необхідно забезпечити таку стратегію розвитку молокопродуктового підкомплексу:

1. підвищити рівень спеціалізації, концентрації, інтеграції та інтенсифікації виробництва;

2. реально забезпечити ріст поголів'я й продуктивності молочного стада на основі поліпшення племінної роботи через широке охоплення всіх підприємств селекційно-племінною справою, створення повноцінної кормової бази;

3. створити умови для розвитку комбікормової промисловості й виробництва кормів для збалансованого забезпечення повноцінними здешевленими комбікормами через бюджетне фінансування;

4. забезпечити державну підтримку товаровиробників у придбанні машин і обладнання для молочних ферм через механізми здешевлення за рахунок бюджетних коштів;

5. удосконалити інфраструктуру ринків молока і молокопродуктів та впровадите ефективні методи їх регулювання;

6. узгодити рівні нормативних витрат, цін і доходів усіх учасників ринку молокопродуктів;

Розділ 3. Обґрунтування розвитку молочного скотарства в СТОВ «ім. Гагаріна»

3.1 Обґрунтування виробничої програми в молочному скотарстві на 2009 – 2015 роки

Планування в сільськогосподарському виробництві визначає темпи і пропорції його розвитку і забезпечує найвищі показники економічної ефективності. Планування сільськогосподарського виробництва – це науково обґрунтоване встановлення рівнів економічного і соціального розвитку сільськогосподарських підприємств на певний плановий період через систему якісних і кількісних показників та визначення комплексу заходів щодо досягнення встановлених рівнів розвитку. При плануванні важливо передбачати високоефективне використання ресурсного потенціалу господарств і чітко встановлювати пропорції розширеного відтворення підприємства.

В умовах ринкової економіки планування здійснюється на підставі попиту на продукцію, інтенсифікації галузі, запровадження нових прогресивних технологій.

У кожному підприємстві розробляють перспективні, річні та оперативні плани і виробничі програми на певний період.

Основні питання розвитку скотарства, які розробляють у річному плані-це:

• планування показників розвитку скотарства (поголів’я худоби, структура стада, продуктивність тварин, вихід валової і товарної продукції, її якість та ціна реалізації);

• розроблення системи заходів, спрямованих на виконання запланованого рівня розвитку (норми і раціони годівлі, система утримання, поліпшення племінних якостей там ін.).

Розробленню виробничої програми розвитку скотарства на перспективу передує детальний аналіз розвитку галузі за останні роки.

При плануванні розвитку скотарства необхідно мати на меті підвищення продуктивності тварин, збільшення поголів’я худоби та зміцнення кормової бази, повніше виявляти резерви і можливості розвитку галузі. При цьому слід враховувати комплекс природних та організаційно-господарських умов відтворення стада.

Планування продуктивності тварин

Основним питанням виробничої програми з тваринництва є планування поголів’я тварин, їх продуктивності та обсягу виробництва і реалізації продукції. Природні й організаційно-господарські умови відтворення стада, які слід враховувати при цьому – це період тільності тварин, тривалість сервіс-періоду, вік першого парування, найбільш сприятливі строки одержання приплоду, період реалізації, жива маса тварин при реалізації тощо.

Планують продуктивність розрахунково-конструктивним методом. Спочатку показники продуктивності визначають приблизно, а потім у процесі розробки інших заходів уточнюють.

Для розвитку тваринництва необхідно підвищити продуктивність тварин, збільшення поголів’я худоби на основі всебічного зміцнення кормової бази.

У вирішенні питань подальшого збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції та підвищення його ефективності велику роль відіграє правильне планування розвитку тваринницьких галузей на сільськогосподарських підприємствах.

При розробці виробничої програми по скотарству, як і в і інших тваринницьких галузях, насамперед визначають продуктивність поголів'я. Плануванню продуктивності корів передує аналіз досягнутого її рівня за кілька минулих років у взаємозв'язку з рівнем годівлі та умовами утримання худоби, з'ясування причин відхилення фактичних показників від планових. На підставі такого аналізу, а також даних науково-дослідних установ і передового досвіду розробляють зоотехнічні й організаційно-економічні заходи, які забезпечили б максимальне підвищення продуктивності.

Продуктивність тварин в СТОВ ім. «Гагаріна», за даними таблиці 2.2.1, знаходиться на досить низькому рівні – 2700 л. на рік (або приблизно 9 л. на добу), тоді як в підприємствах розвинутих країн світу цей показник знаходиться в межах 7000 – 9000 л. на рік (або 20 – 30 л. на добу). Цьому пояснень є багато, але основне – застарілі технології виробництва молока та, що особливо важливо, недотримання їх в повному обсязі.

Вихід з такої ситуації – переоснащення та реконструкція молочних ферм. Це найбільш ефективний шлях розвитку скотарства.

Щодо самої продуктивності корів, то для забезпечення простого відтворення на фермі, тобто 10% рівня рентабельності, потрібна продуктивність однієї голови на рівні 5000 літрів за рік. Таку прибавку в продуктивності можна забезпечити за рахунок введення значної кількості високопродуктивних молодих корів в основне стадо.

Планування поголів’я тварин, виробництва продукції та її розподіл

Розробка виробничих програм по тваринництву ґрунтується на договірних зобов’язань господарства по продажу продукції тваринництва, а також по максимальному використанні землі, інших засобів виробництва та трудових ресурсів. При її розробці складають план парування корів і телиць в плановому році, руху поголів’я тварин (обороти стада на відповідний період), плани надою молока, приросту живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі. Крім того обґрунтовують рівень забезпечення запланованих показників системою зоотехнічних засобів та відповідним розвитком кормової бази господарства. Для цього за зоотехнічними кормами треба розрахувати потребу тваринництва в кормах та провести балансові розрахунки по забезпеченню худоби необхідними видами кормів та їх кількістю, якістю та строками використання.

При плануванні розвитку тваринницьких галузей необхідно врахувати комплекс природних та організаційно-господарських умов відтворення стада (тип відтворення, строки переведення тварин із однієї вікової групи в іншу, вік фізіологічної зрілості, тривалість вагітності, вік досягнення реалізаційної маси, найдоцільніші календарні строки одержання приплоду, період реалізації продукції, тривалість відгодівлі, догляду та утримання тощо).

Рух поголів'я (оборот стада) складають на плановий рік (по роках перспективного періоду).

Складання обороту стада необхідне для визначення виходу продукції тваринництва протягом року, встановлення періоду одержання молодняку, вибракування тварин, розрахунків потреби тваринництва в кормах, приміщеннях тощо. Крім того, показники обороту стада використовують для планування кількості працівників, фонду оплати праці, собівартості продукції та ін.

Перед плануванням руху поголів'я великої рогатої худоби на підставі даних про фактично проведені парування корів і телиць по місяцях минулого року (додаток 2) передбачають отелення корів і нетелей та парування корів і телиць у плановому році.

Період тільності триває близько 9 місяців, тому план отелення корів і нетелей із січня по вересень включно складають за даними зоотехнічної звітності про парування корів і телиць у період із квітня по грудень минулого року. Дані наведені в додатку 2. План отелення в останньому кварталі року складають, виходячи з даних про парування корів і телиць у першому кварталі планового року. Так, план надходження приплоду показує, що поголів’я спароване у квітні минулого року оселиться через 9 місяців, тобто у січні планового року.

При тривалості сервіс-періоду, тобто періоду від отелення до парування близько півтора місяця (45-60 днів). Цикл відтворення великої рогатої худоби становить приблиз­но 11 місяців (9+2). Тому корів, які отеляться в січні планового року, необхідно парувати у березні, а тих, що отеляться в лютому – квітні і т.д. При цьому треба враховувати корів, які не придатні для дальшого відтворення стада і підлягають вибракуванню. Вибраковуються корови в 7-8 років в розмірі 15% від поголів’я на початок року. Таким чином, поголів’я, яке отелилося в січні буде паруватися в березні планового року за вирахуванням тих корів, які намічаються до вибракування.

Крім корів, у плані передбачається також парування телиць, які досягли 18-місячного віку. Дані про вік телиць беруться з додатку 3. Так, у січні парувального віку досягають телиці, які народилися у липні позаминулого року, у лютому – ті, що народилися в серпні тощо. Телиць, які народилися в січні минулого року, парують у липні планового, тих, що народилися в лютому, – в серпні і т. д.

Слід зауважити, що відбір телиць для поповнення (ремонту) стада корів – досить відповідальна справа. Для цього провадять їх бонітування. Якщо за результатами бонітування деякі телиці не відповідають тим чи іншим вимогам, їх вибраковують і реалізують на м'ясо. Тому для парування ми беремо тільки 50% телиць позаминулого і минулого року.

Ті корови, які намічені до вибраковування в план парування не включають. Із молочного стада їх вибраковують після 7-8 міс, лактації. Так, те поголів'я, яке було намічене до виб­раковування з січня по червень планового року (тобто через 1-2 міс. після отелення), буде вибракуване і поставлене на відгодівлю у період з липня по грудень цього ж року.

План парування корів і телиць та надходження приплоду у СТОВ «ім. Гагаріна» відображено у таблиці 3.1.1.

Для забезпечення запланованого рівня продуктивності тварин на плановий рік починаючи з червня місяця потрібно починати закуповувати нетелей на 6-ому місяці тільності, а починаючи з вересня вони почнуть отелюватися і перейдуть в групу корів. Така система введення тварин на підприємство має декілька позитивних сторін.

Таблиця 3.1.1

Характеристики

Список файлов ВКР