1308 (585138), страница 12

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 12)

Рис. 3.3 Графічне зображення основних показників кредиту, розрахованого для третього методу повернення боргу (за методикою ануїтету)

У нашому прикладі сума нарахованих процентів становитиме (тис. грн.): 44,25; 52,5 і 68,252 – відповідно для кожного методу повернення боргу. Порівнюючи ці значення, можна нібито прийти до висновку, що найбільшу суму грошей банк отримає, коли кредит буде надавати за третьою методикою, а найменшу – за першою. Проте такий поверхневий аналіз не завжди підтверджується більш ретельним і обґрунтованим, оскільки в дослідженні будь-якої форми вартості основна увага має приділятися тому, як грошові або вартісні потоки розміщуються в просторі і часі, тобто необхідно досліджувати моменти вартості.

Для дослідження таких складних процесів ми рекомендуємо застосовувати запропонований нами економетричний показник – масу вартості В, яка визначається за формулою

В = МП / ТП(3.7)

Найвигіднішим для банку буде той варіант, котрий принесе йому найбільшу масу вартості.

Момент позикової вартості Мп складається з двох елементів: з повернутого боргу Мб і нарахованих процентів М%. Розрахунки для трьох розглянутих випадків наведені у табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Порівняння трьох методів розрахунку процентів

З таблиці видно, що за масою вартості найкращим є дискретний метод нарахування відсотків, а за обсягом нарахованих відсотків – останній метод ануїтету. Вибір найкращого і найгіршого варіантів повернення боргу залежить, головним чином, від прийнятого для порівняння показника (критерію оптимальності) – від маси вартості чи нарахованих процентів. За цими критеріями розглянуті варіанти позики мають зовсім протилежні результати. Проте маса вартості показує зростання загального капіталу банку, а нараховані проценти лише окремої їхньої частини, до того ж без врахування, як вони змінюються в часі. Тому, на нашу думку, для АКБ “ТАС-Комерцбанк” для дослідження позикової вартості правильніше використовувати методику за показником маса вартості, яким можна визначати середню масу капіталу, що функціонує в банку (або який утворюється в банку) протягом розглянутого проміжку часу. В нашому випадку найкращим виявився метод нарахування відсотків за дискретною методикою.

3.3 Покращення системи контролю за якістю кредитного портфеля і факторами ризику

Для кожної кредитної операції характерні свої специфічні причини та фактори, що визначають ступінь ризику. Так, кредитний ризик може виникнути при погіршенні фінансового стану позичальника, відсутності необхідних організаційних здібностей у керівника позичальника, недостатньої підготовленості працівника, що приймає рішення про кредитування, та інших обставинах .

Розглянемо вплив кредитного ризику на зміну ставки за кредитом і на прибутковість банку.

Нехай ймовірність неповернення позичальником узятої суми позики та процентів за нею змінюється від 0 до 1, то взаємозв’язок між ризиком і дохідністю передамо таким рівнянням:

Ч ф = (1 + Ч) / (1 – Р) – 1 , (3.8)

де Ч ф – фактична ставка процента з урахуванням кредитного ризику;

Ч – безризикова (реальна) ставка процента;

Р – ймовірність неповернення кредиту.

За безризикову ставку процента береться облікова ставка НБУ, яка складала 7 % на 01.01.2003 р.

Формула 3.8 підтверджує правило, що за ризик має бути компенсація, тобто процентну ставку може бути знижено для фінансово-надійних клієнтів, які в змозі повернути позику з великою ймовірністю і навпаки, ставку може бути підвищено, якщо банк має справу з клієнтом з високою ймовірністю неповернення позики.

Розглянемо ситуацію, коли банк має повну впевненість у тому, що позику буде повернено позичальником: Р = 0. Тоді, за оптимальним сценарієм:

ЧФ = (1 + 0,07) / (1 – 0) – 1 = 0,07 = 7 %.

Тобто буде застосовано безризикову ставку процента. При цьому прибуток банку складатиме, наприклад, при сумі кредиту 100000 грн.:

100000х0,07 = 7000 ( грн.)

Розглянемо ситуацію, коли банк впевнений, що позичальник поверне половину позики: Р = 0,5, тобто кредит характеризується як “сумнівний”. Тоді за зваженим сценарієм:

Ч Ф = (1 + 0,07) / (1 – 0,5) – 1 = 1,14 = 114 %

Такі великі відсотки на сьогодні вже не актуальні, але при значних темпах інфляції вони були навіть і більшими. Прибуток банку при цьому складатиме:

1,14 х 100000 = 114000 ( грн.)

Але слід зауважити, що такий прибуток буде отриманий лише у разі повного і власного повернення позичальником кредиту з відсотками.

Можлива ситуація, коли банк видає кредит і завчасно знає, що клієнт його не поверне, тобто Р = 1. Тоді величина ЧФ не підлягає визначенню і ризик кредитора неможливо компенсувати. Тобто, за песимістичним сценарієм:

Ч Ф = lim (1 + 0,07) / (1 – 0) – 1 = ∞.

Р→1

Отже, з збільшенням ризику неповернення кредиту, підвищується ціна кредиту, а також прибуток банку, за умови, що сума кредиту з відсотками буде повернена. Тож, банку необхідно вибирати між прибутком та ризиком, і тому доцільно застосувати плаваючі ставки за кредитами.

Середня ставка за кредит АКБ “ТАС-Комерцбанк” складає 25 %, тобто банк працює з клієнтами, ризиковість яких становить в середньому:

0,25 = (1 + 0,07) / (1 – Р) – 1

Звідси:

Р = 1 – (1 + 0,07) / (1 – 0,25) = 0,42 або 42 %

Тож, АКБ “ТАС-Комерцбанк” надає кредити, ймовірність неповернення яких складає 42 %. Це значний ступінь ризику, а значить банк серед доходних активів надає перевагу саме кредитним.

Існує декілька способів захисту від кредитного ризику, наприклад, застава, гарантія, порука, інші. Одним з них є лімітування кредитів – це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позиках конкретному позичальнику. ТАС-Комерцбанк використовує таку форму лімітування кредитів, як кредитна лінія. Вона являє собою юридичне оформлене зобов’язання банку перед позичальником надавати йому протягом визначеного угодою строку кредити в розмірах обумовленого ліміту.

Внутрішньобанківський контроль за якістю кредитного портфеля і факторами ризику, є одним із найважливіших напрямків внутрібанківської роботи. Цю роботу необхідно розглядати не тільки з погляду економічної безпеки банку, у зв'язку з учиненням яких-небудь зловживань його службовцями або несумлінними клієнтами, але і як засіб визначення стану ліквідності банківських операцій, ступеня концентрації їхньої ризикованості, ефективності розміщення власних і притягнутих коштів. Інакше кажучи, аналітичний внутрішньобанківський контроль необхідно розглядати як систему керівництва факторами ризиків, а також як інструмент прогнозування і здійснення ефективної грошово-кредитної політики банку. Як перший, так і другий аспекти внутрішньобанківській системи контролю спрямовані на підтримку стабільної роботи банківського закладу. Але в силу специфіки даної роботи ми розглянемо ці питання через призму економічної безпеки банків у процесі проведення активних кредитних операцій.

Важливість даних питань полягає в тому, що в процесі розрахунку окремого з показників, ми можемо проаналізувати які показники негативно впливають на ефективність кредитного портфелю. Запропонована система аналізу може бути використана як робітниками банку для розробки оптимальних систем по керівництву кредитними операціями і на цій основі удосконалити кредитний портфель, так і відповідними контрольно-ревізійними службами при проведенні перевірочних заходів щодо вивчення діяльності банку.

Для попередження погіршення якості кредитного портфеля в процесі концентрації тих або інших видів кредитів, у тому числі в залежності від періодичності діяльності, банк повинний оперативно визначати ріст ризиків, і відкоригувати балансову вартість кредитів шляхом створення спеціальних резервів для покриття можливого збитку.

Так на приклад ріст кількості простроченої заборгованості по програмі “розстрочка” вимагає перегляду методики оцінки платоспроможності позичальника.

Процес підвищення ефективності кредитного портфелю має чотири основні стадії:

а) Робота банку по організації видачі кредиту. На цій стадії оцінюється, затверджується і документально відображається кредитний ризик, визначається доцільність операції і її вплив на стан кредитного портфелю.

б) Розгляд кредитної справи. Дана стадія передбачає розробку прогнозу з урахуванням ступеня ризику від моменту видачі кредиту до його повного повернення.

в) Нагляд за боржниками в розтині конкретних угод, ризикованими кредитами і рівнем їхньої концентрації в розтині категорій ризиків.

г) Контроль за процесом погашення заборгованості.

Банківські підходи і засоби контролю за ефективністю кредитного портфелю складаються з:

1. Кредитної стратегії, що включає кредитну політику і процедуру надання кредитів.

2. Організації роботи персоналу по виконанню кредитних функцій.

3. Внутрішньобанківського контрольного супроводу за наданими кредитами.

4. Урахування кредитів і управлінських систем звітності.

При правильній організації роботи і взаємодії відповідних служб банку ризики можна зводити до мінімуму, але жоден із ризиків не може бути усунутий цілком. Водночас, надмірна обережність може позбавити банк прибуткових можливостей, що, як уже відзначалося, є основним джерелом його прибутку. З іншої сторони надмірна, непродумана ризикованість створює для банку погрозу загубити не тільки прибуток у виді відсотків за надані кредити, але і кредитні кошти. Для більш повного їхнього урахування в процесі застосування вичленуємо найбільш важливі, внутрішньобанківські методи зниження кредитних ризиків.

Перший метод зниження кредитних ризиків: вибір менш небезпечних видів і режиму проведення активних кредитних операцій у залежності від рівня надійності позичальника і ряду інших чинників.

Другим методом зниження кредитних ризиків є лімітування витрати позичальником кредитних коштів.

Третім методом зниження кредитних ризиків є диверсифікація позичок.

Таким чином, дослідження довели, що АКБ “ТАС-Комерцбанк” надає дуже ризикові кредити, тому ми рекомендуємо йому використовувати такі способи захисту від кредитного ризику, як вибір менш небезпечних видів і режиму проведення активних кредитних; лімітування витрати позичальником кредитних коштів та диверсифікація позичок.

Отже, кредитна політика АКБ “ТАС-Комерцбанк” має певні прогалини, внаслідок яких ефективне здійснення кредитного механізму банку дещо гальмується, внаслідок чого банк має певні проблеми. Саме для вирішення таких проблем необхідно внести в уже існуючу кредитну політику деякі зміни, які б дозволили АКБ “ТАС-Комерцбанк” здійснювати свою діяльність з урахуванням цінової політики банків-конкурентів та інших тенденції на ринку банківських послуг. На нашу думку, для АКБ “ТАС-Комерцбанк” для дослідження позикової вартості правильніше використовувати методику за показником маса вартості, яким можна визначати середню масу капіталу, що функціонує в банку (або який утворюється в банку) протягом розглянутого проміжку часу. В нашому випадку найкращим виявився метод нарахування відсотків за дискретною методикою. Здійснення кредитної діяльності в рамках запропонованої кредитної політики дозволить АКБ “ТАС-Комерцбанк” в найближчі строки покращити фінансовий стан банку, закріпити впевненість теперішніх клієнтів банку в його стабільності та надійності вкладів та підняти репутацію банку серед майбутніх позичальників.

Висновки

Процес банківського кредитування – це сукупність певних дій банку, пов’язаних із наданням і поверненням кредиту. Цей процес складається з певних етапів, кожний з яких окремо, забезпечує розв’язання локальної задачі і разом досягається головна ціль позичкових операцій – їх надійність та прибутковість для банку.

Характеристики

Список файлов ВКР