Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

ЕВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ, ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ, МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕСУ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ У М.ЖИТОМИРІ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету

“Державне регулювання економіки”

за темою:

“Державне регулювання ринку цінних паперів”

Виконав

студент ІІІ курсу

групи Е-00-1 (з.в.)

Шифр

Житомир

План

1. Ринок цінних паперів, принципи функціонування та об'єктивна необхідність державного регулювання

2. Основні моделі регулювання державного ринку цінних паперів

3. Особливості механізмів регулювання та контролю ринку
   цінних паперів в Україні

Список використаної літератури

1. Ринок цінних паперів, принципи функціонування та об'єктивна необхідність державного регулювання

Ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціаль­ну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної лю­дини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин.

В Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії свого станов­лення. В квітні 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив «Кон­цепції функціонування і розвитку фондового ринку в Україні».

Становлення ринку цінних паперів України, розбудова його внут­рішньої інфраструктури вимагають одночасного становлення та вдос­коналення системи регулювання та контролю за процесами, що від­буваються на ньому. Це обумовлено тим, що значна складність, різкі коливання стану фондового ринку, наявність великої кількості про­фесійних та непрофесійних учасників, величезні обсяги різноманіт­них угод, що укладаються, конфіденційний характер значної частини інформації щодо цінних паперів та цілий ряд інших чинників ство­рюють потенційні умови для зловживань, які посягають на інтереси широкого кола інвесторів, зменшують їх довіру до ринку, що як на­слідок призводить до падіння його ефективності.

Ринок цінних паперів повинен приваблювати інвесторів своїми законністю, чесністю та порядком. Цього можна досягти лише шля­хом державного регулювання індустрії цінних паперів у тісній взає­модії з її представниками.

Основні функції щодо регулювання фондового ринку в країні на­лежать державі, адже цей ринок є настільки масштабним та ризиковим для фінансової безпеки країни, пред'являє настільки високі ви­моги до інфраструктури та ресурсів на його будівництво, що тільки зусилля держави «згори» можуть надати йому цивілізованої та безпеч­ної форми. По суті, має бути масштабна програма створення ринку цінних паперів у країні, адекватна державним програмам приватизації та структурних змін у галузях господарства.

Функції регулювання і контролю за ринком цінних паперів здійс­нюється державою шляхом формування спеціальних структур, потре­ба в яких зумовлюється специфікою способів регулювання, пов'я­заних з контролем за розкриттям обширних масивів інформації; вида­чею великої кількості ліцензій та спеціальних дозволів; організацією реєстрації випусків цінних паперів і професійних учасників фондово­го ринку; необхідністю постійної адаптації законодавства та підзаконних норм в індустрії цінних паперів, яка швидко розвивається і змінюється; необхідністю для широких верств інвесторів створення органу, який здатен захистити їх інтереси, а також цілим рядом інших обставин.

Світовий досвід не дає однозначної організації системи регулю­вання і контролю на ринку цінних паперів. Різноманітність підходів у цій сфері визначається, головним чином, ступенем розвитку ринку цінних паперів; особливостями законодавства, яке в різних країнах відрізняється за рівнем жорсткості; соціальною та правовою культу­рою суспільства; рівнем організації професійних об'єднань учасників фондового ринку, здатних взяти на себе значну частину роботи з ре­гулювання діяльності на ньому тощо.

Відповідно до вказаних факторів розрізняються і форми, прийоми та методи діяльності з регулювання і контролю за виконанням зако­нодавства та правил цивілізованої поведінки на фондовому ринку, а також відповідальності за їх порушення.

Світова практика свідчить, що в розвинутих країнах з ринковою економікою ринок цінних паперів пройшов значний еволюційний шлях від хаотичності і роздрібленості до цілісності, централізації та досить жорсткого державного регулювання. Ці характеристики стали невід'ємними для усієї фінансової системи ринкових економічних відносин як у межах однієї країни, так і в міжнародних фінансово-економічних відносинах.

Головними характеристиками та принципами функціонування та­кого ринку є:

- Цілісність ринку у межах окремої країни, яка забезпечується наявністю єдиної національної (головної, якщо в країні історично збереглося декілька фондових бірж) фондової біржі як єдиного місця котирування цінних паперів, єдиного Центрального депозитарію цін­них паперів і єдиного Клірингового банку (розрахункової палати), як правило, це Національний банк. Цілісність ринку означає визначення єдиних курсів на усі цінні папери, які допущені до обігу й котируван­ня по всій території даної країни, тобто, якщо для контролю від дер­жави є Національний банк, то для контролю тих же грошей у вигляді цінних паперів є той же Національний банк через фондову біржу.

- Централізація ринку цінних паперів, що означає держав­ний контроль та безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів і забезпечується спеціально створеними державними органами.

- Прозорість ринку цінних паперів, що означає широке розпо­всюдження ринкової інформації, однаковість ціни на конкретні цінні папери по всій території країни, доступність та рівноправність замов­лень будь-якого клієнта на купівлю-продаж цінних паперів та вклю­чає можливості компенсації цих замовлень фінансовим посередником за свій рахунок.

- Введення системи електронного обігу цінних паперів - їх дематеріалізованого обігу у формі комп'ютерних записів на рахунках через систему «національна фондова біржа - центральний депози­тарій - кліринговий банк».

- Відповідність, як наслідок, національної системи обігу цінних паперів загальноприйнятим стандартам безпеки інтересів і прав інве­сторів, що забезпечує високі гарантії для залучення місцевих та іно­земних інвестицій в акціонерні капітали і розвиток національної еко­номіки.

Впровадження таких принципів у більшості країн світу здійсню­ється відповідно до рекомендацій «Групи Тридцяти» — міжнародної організації незалежних експертів, яка розробляє стандарти фінансо­вих ринків. Модель організації ринку цінних паперів за рекомендаці­ями «Групи Тридцяти» передбачає необхідність:

- широкого використання стандартних кодів (код ISIN) для торгів і доставки цінних паперів;

- запровадження вимог суворого лістингу - допуску цінних папе­рів до котирування;

- розповсюдження інформації щодо компаній, акції яких котиру­ються на фондовій біржі, та вимога до цих компаній надавати таку інформацію;

- встановлення й опублікування курсів на цінні папери з дотри­манням принципу рівності інвесторів;

- запобігання виникненню неорганізованих паралельних ринків на шкоду ліквідності централізованого ринку, який є єдиним ринком, що створює можливості для попиту і пропозиції;

- надійності біржового ринку: забезпечення відсутності затримок і безпеки поставок цінних паперів та грошової оплати за них через систему, яка діє в стандартний період угоди.

2. Основні моделі регулювання державного ринку цінних паперів

Можна виділити основні моделі регулювання державою ринку цінних паперів. Перша модель - регулювання фондового ринку зосе­реджується переважно в державних органах, і лише невелика частина повноважень щодо нагляду, контролю, встановлення обов'язкових правил поведінки передається державою самоврядним організаціям професійних учасників ринку. Такий підхід, наприклад, застосовуєть­ся у Франції.

Друга модель - максимально можливий обсяг повноважень пере­дається самоврядним організаціям, значне місце в контролі займають не жорсткі нормативні приписи, а переговорний процес, індивідуаль­ні узгодження з професійними учасниками ринку, і при цьому держа­ва зберігає за собою основні контрольні функції, можливості в будь-який момент втрутитись у процес саморегулювання. Яскравий при­клад такої моделі - ринок цінних паперів Великобританії.

У реальній практиці розвинутих зарубіжних країн ступінь центра­лізації та жорсткість державного регулювання ринку цінних паперів коливається між цими двома крайніми моделями.

З числа більш ніж 30 країн з розвинутими ринками цінних паперів понад 50 відсотків мають самостійні відомства (комісії з цінних папе­рів - модель США), приблизно у 15 відсотках країн за фондовий ри­нок відповідає Міністерство фінансів. У деяких країнах з банківською моделлю ринку цінних паперів (наприклад, Німеччина, Австрія, Бельгія) основну відповідальність за останній несе Центральний банк та орган банківського нагляду (він відокремлений від Центрального банку). Унікальною в цьому відношенні є Швейцарія, де немає єди­ного державного органу, що централізував би регулювання фондово­го ринку (ці функції розподілені по регіонах).

Порівняльний аналіз механізму функціонування ринку цінних па­перів у зарубіжних країнах свідчить, що:

по-перше, структура державних органів, що регулюють фондовий ринок, залежить від моделі ринку, прийнятої в тій чи іншій країні (банківський, небанківський), ступеня централізації управління в країні та автономії регіонів (у країнах з федеративним устроєм частина повноважень держави на ринку цінних паперів передана територі­ям, наприклад, у США - штатам, у Німеччині - землям);

по-друге, загальною тенденцією є створення самостійних відомств - комісій цінних паперів.

3. Особливості механізмів регулювання та контролю ринку
цінних паперів в Україні

Український ринок цінних паперів, незважаючи на його незначні обсяги, має винятково складну та суперечливу структуру державних органів, що здійснюють його регулювання. Ця складність пояснюєть­ся такими причинами:

а) змішана (банківська і небанківська) модель ринку цінних папе­рів і як наслідок - Національний банк і небанківські державні органи в ролі регулюючих інстанцій;

б) масштабна приватизація, за якої значна частина державних під­приємств перетворюється в акціонерні товариства, створюються інве­стиційні фонди, здійснюється у великих масштабах первинне розмі­щення акцій приватизованих підприємств, що, у свою чергу, викликає активне втручання в регулювання ринку цінних паперів Фонду дер­жавного майна України.

На сьогодні в Україні функції державного регулювання фондово­го ринку, відповідно до чинного законодавства, розподілені між різ­ними міністерствами та відомствами. Контрольні та регулятивні функ­ції стосовно професійних учасників фондового ринку щодо їх діяль­ності з приватизаційними паперами здійснює Фонд державного майна України. Ним також регулюються питання видачі дозволів та ліцензій на здійснення фінансовими посередниками представницької, комер­ційної та посередницької діяльності з приватизаційними паперами.

Контрольні й регулятивні функції здійснює також Національний банк України.

Антимонопольний комітет України відповідно до Закону України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недо­пущення недобросовісної конкуренції» та ряду нормативних актів здійснює контроль за придбанням крупних пакетів акцій підприємств, що займають монопольне становище на ринку, а також пакетів акцій інших підприємств, сумарна вартість придбання яких перевищує 100 тис. доларів США (контроль за економічною концентрацією). Крім того, Антимонопольний комітет України контролює питання дотримання антимонопольного законодавства у процесі здійснення спільного інвестування інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями, а також іншими учасниками ринку.

Певні регулятивні функції здійснюють також Міністерство юс­тиції, Міністерство економіки. Державна податкова інспекція та Державний митний комітет.

З метою комплексного правового врегулювання відносин, що ви­никають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України та держави, запобігання зловживанням та пору­шенням у цій сфері Указом Президента України від 12 червня 1995 р. № 446/95 створено Державну комісію з цінних паперів та фондово­го ринку (ДКЦПФР).

Згідно з цим Указом комісію було створено як центральний орган державної виконавчої влади, який забезпечує реалізацію єдиної дер­жавної політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні та координацію діяльності міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку ініціювала прийняття Указу Президента України від 18 листопада 1995 р. № 1080/95 «Про внесення зміни до Положення про інвестиційні фон­ди та інвестиційні компанії», згідно з яким державний контроль за діяльністю інвестиційних фондів і взаємних фондів інвестиційних компаній забезпечують Міністерство фінансів України, а в межах пов­новажень, визначених законодавством України, - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов ответов (шпаргалок)