160922 (581591), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Якщо орієнтуватися на індикатор інвестиційної безпеки, дефіцит інвестиційних ресурсів в Україні складає як мінімум 5,32% ВВП. Обмеженість інвестиційних ресурсів викликає необхідність залучення прямих іноземних інвестицій. Проте, світовий досвід свідчить, що для збільшення рівня інвестування національної економіки необхідно, в першу чергу, використовувати внутрішні резерви та механізми підвищення інвестиційної активності. Одним з таких резервів є активізація інвестиційної діяльності в регіонах. Аналіз територіальної структури внутрішніх інвестицій свідчить про нерівномірність їх розподілу та різну динаміку по роках у різних регіонах (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Територіальна структура інвестицій в основний капітал* (відсотки)

*Розраховано за даними: Інвестиції та будівельна діяльність в Україні у 1990-2006 рр. Статистичний збірник /Держкомстат України. Київ.2007 рік – >С.39,40.

**Розраховано за даними статистичного бюлетеня Держкомстату України за 2007 рік, с.85.

Розподіл інвестицій по регіонах залежить від багатьох факторів. Інвестиційну привабливості регіонів можна оцінювати по п’яти групах факторів: економічний розвиток; ринкова інфраструктура; фінансова інфраструктура; людський капітал; взаємодія підприємництва і влади. Останній фактор свідчить про бажання регіональної влади співробітничати з інвесторами. Виявляється стала зворотна залежність між розмірами адміністративного апарату й обсягами інвестицій: області , що посідають перші два місця за кількістю державних службовців на 1000 чол. – Житомирська та Кіровоградська – знаходяться на останніх місцях в інвестиційному рейтингу [7]. Недостатньо уваги до цього часу приділяється можливостям районної влади. Водночас є позитивний приклад Броварського району Київської області, керівництво якого з 2000 р. працює в межах програми розвитку ООН і на сьогодні в районі створено 50 спільних підприємств.

Найбільші обсяги капіталовкладень (КВ) у 2007р. освоєно у м. Києві (частка у загальному обсязі КВ -17,8%), Донецькій (12%) та Дніпропетровській (8,8%) областях. Найменші показники освоєння КВ були у Чернівецькій (0,7%) та Тернопільській (0,9%) областях. Порівняння регіональної структури КВ за 1990 та 2007 роки вказує на зростання частки Києва (+11,5%), Донецької (+2,4%), Одеської (+1,2%) та Полтавської (+0,8%) областей. Падіння частки КВ спостерігалося практично по усіх регіонах переважно сільськогосподарської спеціалізації: Житомирська (-2,1%), Черкаська (-1,8%), Кіровоградська та Херсонська (- 1,6%), Вінницька (-1,4%), Хмельницька (-1,1%) області та Крим (-1,1%). Падіння цього показника спостерігалося також у такій промисловій області як Луганська (-1,3%).

Основним джерелом реальних інвестицій залишаються власні кошти підприємств, хоча за останні роки їхня частки в загальному обсязі КВ скоротилася (з 75,2% у 2003 р. до 66,3% - у 2007 р.). Частка державних асигнувань скоротилися з 8,4% до 6,4%, коштів населення з 8,1% до 5,1%. Зросла частка кредитних інвестиційних ресурсів (з 3,7% до 13,6%) внаслідок покращання умов кредитування (середня ставка за кредитами зменшилася до 32% ). Зросла й частка іноземних інвестицій (з 1,1% до 4,4%).

Аналіз розподілу КВ у 2007р. за видами діяльності свідчить, що пріоритет надавався підприємствам транспорту та зв'язку (23% обсягу КВ), обробної промисловості (19,8%), операціям з нерухомістю (15,1%), підприємствам добувної промисловості (15,0). В обробній промисловості пріоритетними щодо інвестицій були господарюючі суб’єкти харчової промисловості та з переробки сільськогосподарської продукції, у добувній - з видобутку енергетичних матеріалів (вугілля, нафти та газу).

Провідні науковці з питань регіонального розвитку наполягають на створенні макрорегіонів, як основи утворення територіально-виробничих систем. Це має сенс з точки зору побудови корпоративно-коопераційного каркасу регіональної економіки і може бути позитивно сприйнято інвесторами. Взагалі, світовий економічний досвід свідчить про високу ефективність діяльності так званих кластерів, які є територіальним об’єднанням взаємопов’язаних підприємств у межах одного або декількох регіонів, у тому числі прикордонних. Кластери створюють агломераційну економіку і спрямовують свою діяльність на виробництво продукції світового рівня.

Кластерний аналіз дозволяє, залежно від природи регіонального кластера, виявити можливості створення територіально-виробничих систем, мобілізувати кошти для розвитку кластерних утворень (технополісів, бізнес-парків, експортно-орієнтованих зон, ВЕЗ, ТПР), цілеспрямовано формувати міжрегіональні та інші зовнішні зв’язки. В цілому, кластерний підхід дозволяє підвищити конкурентоспроможність економіки регіонів та привабливість їх для портфельних і прямих іноземних інвестицій.

Переважною формою сприйняття прямих інвестицій слід вважати створення спільних підприємств (СП). Приклад українсько-російського інвестиційного співробітництва свідчить про те, що понад 75% всього російського експорту інвестицій до України здійснено у формі СП. Інвестиційне співробітництво в такій формі має значні переваги: українським підприємством залучаються матеріальні і фінансові ресурси, які безпосередньо не потребують оплати; об’єднуються інтереси партнерів у розвитку виробництва й освоєнні нових ринків збуту; іноземний інвестор використовує досвід і господарські зв’язки українського партнера всередині країни, що зміцнює внутрішній коопераційний каркас української економіки.

Важливим фактором підвищення регіональної інвестиційної активності є формування інформаційної відкритості і привабливого іміджу регіонів. В Україні недостатньо уваги приділяється ролі інформації у забезпеченні економічного зростання. Водночас у світі відбувається сплеск інформатизації бізнесу. Засоби інформації широко використовуються для освоєння світових досягнень та презентації власних переваг.

В умовах взаємопроникнення суспільно-економічних систем слід враховувати необхідність максимально можливого захоплення інформаційного, а разом з цим і економічного простору. Швидке розповсюдження локальних та глобальних мереж створює принципово нову якість інформаційного обміну. За цих умов Україні необхідно активізувати створення інформаційних мереж для інформаційної підтримки вітчизняного бізнесу й забезпечення його конкурентоспроможності. Сьогодні Україна, на жаль, не репрезентована достатньою мірою в міжнародних інформаційних мережах (відсутні сервери регіонів, великих підприємств, що не дає змоги підтримувати їх імідж за кордоном).

В цілому ж слід підкреслити, що на цей час виявляється тенденція до переміщення ділової активності з традиційних центрів концентрації інвестицій на периферію, оскільки, з одного боку, в центрі склалася велика конкуренція, а з іншого - в регіонах накопичено певний досвід самостійного господарювання. Це дає підстави для оптимістичних оцінок економічних і, зокрема, інвестиційних перспектив регіонів України.

Залучення світового капіталу, а разом з цим передових технологій і досвіду менеджменту набуває великого значення. Україна зацікавлена у дисперсному розподілі прямих іноземних інвестицій (ПІІ), проте, аналіз свідчить про значну нерівномірність їх регіонального розподілу (табл. 2.3). Якщо на душу населення України припадає 89,9 дол. накопиченого обсягу ПІІ, то цей показник по м. Києву та Київській області становить відповідно 579 дол. та 195 дол. Водночас, на мешканців Чернівецької, Хмельницької, Вінницької та Тернопільської областей припадає відповідно по 11, 12, 16 та 20 дол.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)