138870 (579069)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

НІКОПОЛЬСКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

Контрольна робота

З дисципліни

“Культурологія”

На тему Причина виникнення релігії

Студентки

Булкіної Сюзанни Валеріївни

Курса, групи Моз-03 01

Регістраційний номер_____

Дата одержання роботи ____

Оцінка __________________

Рецензент ________________

План

Вступ

1. Сутність релігії

2. Основині теорії виникнення релігії

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Дисципліною вивчення у роботі служить дисципліна культурологія.

Основна мета роботи – це спостереження причин, яки привили до виникнення релігії.

Для досягнення поставленої мети треба вирішить другі основні завдання:

• розглянути сутність такого явища культури, як релігія;

• визначити основі теорії що до виникнення релігії;

• зробити висновки за темою вивчення у роботі.

Релігія відіграє дуже важливу роль у розвитку людства, його культури. Для кожного посвідченого чоловіка великий інтерес представляє розвиток релігії та те місце, яке вона займала у суспільстві. Сучасні теорії розвитку та виникнення релігії трактують різні причини цього явища. Але взагалі трудно не до оцінювати роль релігії , тому що і зараз вона відіграє важливу роль у житті багатьох людей, країн та народів.

1. Сутність релігії

Релігійні вірування, яких сьогодні на Землі багато, — це продукт суспільного розвитку. Вони відображають у своїх вченнях і докт­ринах риси соціальних епох. Тому релігія у сучасному світі є уні­версальним духовним явищем життя суспільства. Вона об'єднує на фунті моральних і духовних цінностей, догматів цілі народи, виз­начає конфесійні ознаки, консолідує громади віруючих, спрямо­вує їх на боротьбу проти негативних, з точки зору теології, явищ, зумовлює відправлення того чи іншого культу.

Будь-яка форма релігії незалежно від конфесійної приналеж­ності має розглядатись і висвітлюватись з урахуванням особливо­стей виникнення та еволюції релігійних вірувань і вчень, ролі, яку вона відігравала на кожному етапі суспільного розвитку держави, народу, нації.

Релігія — це історичне світоглядне явище, яке вивчається на наукових засадах, у комплексі теоретичних, історичних і культурологічних поглядів з урахуванням соціальної природи, закономірностей її виникнення та розвитку, уособлює форму суспільної свідомості.

Релігієзнавство — це комплексна галузь наукових досліджень, що вивчає суспільно-історичну природу релігії, її механізми в соціальних зв'язках з економічними, політичними і духовними структурами сус­пільства та її вплив на особистість віруючих у певні історичні пе­ріоди, розглядає релігію як складову соціуму, що у певний спосіб впли­ває на свідомість людини.

Релігієзнавство поділяється на два великих напрямки (розділи):

• теоретичний — має філософську, соціологічну та психоло­гічну складові;

• історичний — вивчає історію виникнення та еволюції релі­гій, вірувань у їх розвитку, взаємозв'язках, акцентує увагу на творенні нових і новітніх релігійних культів.

Поряд із релігієзнавством функціонує богослов'я; воно стоїть на позиціях утвердження системи релігійних догматів, обґрунтування "абсолютних " істин, що доводять над часову, над просторову при­роду Бога. Як правило, богослови кожної конфесії постулюють пріоритети лише свого напрямку, заперечуючи інші. Богослов'я — середньо адаптована система, яка враховує наукові досягнення і намагається втілювати їх у свої концепції, і це при тому, що ра­ніше вони повністю заперечувалися іншими вірами. Згадаємо, як сприймалось отцями церкви вчення М. Коперника та Г. Галілея про значення і місце Землі у Всесвіті. На основі вироблених докт­рин релігійні авторитети формують позиції церкви у суспільстві, прищеплюють віруючим догмати соціальне корисних дій, залуча­ють до церковних організацій і громад якомога більше прихожан. Богословська релігійна думка намагається спрямувати суспільний процес на сприйняття і реалізацію релігійних істин, викладених у канонічних книгах — Біблії, Корані та ін.

Релігієзнавство та богослов'я певною мірою є протилежними, незважаючи на те, що їх об'єднує один предмет дослідження. Це різні системи духовних і культурних цінностей, які не можна ото­тожнювати.

Перейдемо до розгляду релігії як історичного явища і форми культури.

За трактуванням богословів, релігія (від лат. religio — зв'я­зок) — це те, що пов'язує людину з Богом: "святе письмо ", культ та інші догмати, тобто це віра в існування Бога.

Світське визначення релігії охоплює систему філософських, соціо­логічних, культурологічних, психологічних наукових знань, ґрунтується на історіософії, раціоналістичному підході, позбавленому ознак ідеологізованих і містифікованих теорій.

Релігія — одна з найдавніших форм суспільної свідомості та своєрідного відображення світу. Вчені матеріалістичного напрямку вважали релігію "фантастичним", тобто неправдивим, негатив­ним, антикультурним відображенням світу. Ф. Енгельс, вступаю­чи в полеміку з Є. Дюрінгом, наголошував на фантастичності релігії, переконливо доводив, що релігія виникла у процесі осмис­лення людиною сил природи, суспільних сил, що це одна з най­давніших форм духовного освоєння світу, що випливає з власти­востей процесу пізнання.

2. Основині теорії виникнення релігії

Релігійні вірування пройшли через певні рівні трансформації свідомості людини, магічні дії, уявлення про струнко вибудовану систему світу, гіперболізовані та виведені до рівня моральних по­стулатів обряди, що є обов'язковими для кожного віруючого. Якщо такі форми суспільної свідомості, як мораль, політика та право, допускають варіативність, то релігія претендує на єдине, незаперечне універсально-догматичне бачення і розуміння дійсності. Відіграючи роль світоглядної системи, релігія однознач­но визначає місце людини у світі, диктуючи їй правила повсяк­денної поведінки та норми міжособистісних стосунків.

Кожному напрямку людської діяльності притаманні фантас­тичні форми відтворення дійсності. Це характерно і для науки, і для політики, і для мистецтва. Художня фантазія є невід'ємною складовою митця. Людина споконвіку робила спроби відображати дійсність у фантастичних формах, оповідаючи про богів, героїв, демонів, духів. У цих відображеннях відбивались і трансформува­лись реальні події, набували надприродного забарвлення уявлен­ня людини про світ, природу і буття. Таким чином, міфи, фоль­клор, де висвітлювалось як загальновизнане, так і надприродне, були висхідним джерелом, витоками релігії.

Відомі дві протилежні теорії щодо того, коли і як виникла релі­гія. За твердженням богословів, релігія є надприродним божествен­ним явищем, що існує споконвічна, а тому історія суспільства зобов'язана релігії. Науковці доводять, що людство налічує понад 3,5млн років і охоплює величезний історичний період. Археологи стверджу­ють, що перші релігійні уявлення склались в епоху верхнього палео­літу приблизно 40—20 тис. років тому, оскільки вже тоді жили люди сучасного антропологічного типу, які творили релігійні системи,

Ранні форми релігії зародились разом з фетишизмом, тотеміз­мом, магією, анімізмом. З переходом до класового суспільства сформувались та утвердились племінні релігії, де провідну роль відігравали культ вождя та духу предків. З виникненням політеїз­му (багатобожжя) з'явився інститут жерців, які професійно "об­слуговували" богів і божеств, виконуючи роль посередників між членами племені та Богом.

Інститут жерців сформував систему ідеологічного забезпечен­ня, виконував творчі функції, складав міфи (від грецьк. mythos — переказ, сказання), у сюжетах яких боги та герої служили взірцем і пояснювали незрозумілі явища природи. У міфах відбивалися мо­ральні погляди, естетичне ставлення до дійсності. Записані, впо­рядковані й догматизовані міфи стали базою для написання "свя­щенних" книг.

З утворенням інституту держави постала потреба привести пан­теон богів до спільного знаменника і до моделі системи управлін­ня країною. Політеїзм почав втрачати значення; на зміну і як про­тивага йому в останні роки старої ери починає утворюватись ре­лігія єдинобожжя — монотеїзм, що зумовлювалось суспільними потребами. У державі утворюються централізовані структури з єди­ним царем, тому став потрібен один Бог, який би підтверджував його права на землю. Тоді народилась приказка: "На небі один Бог, на землі один цар ". Виникають такі світові релігії, як буддизм, хри­стиянство та іслам. Цей період став поворотним пунктом як в історії суспільства, так і в історії релігії. Світові релігії передбача­ють звернення всіх народів незалежно від національності до єди­ного Бога. Було уніфіковано культи, нівелювалася специфіка на­ціональної обрядовості, пропагувалася загальна рівність перед Богом усіх соціальних верств, перенесено в абстрактний вимір (у потойбічний світ) загальносоціальну справедливість. Завдяки та­кому космополітичному характеру світових релігій вони почали поширюватись по всіх континентах Землі.

Світові релігії визначили провідною ілюзорно-компенсаторну функцію щодо земного буття: реальність переходить у сподівання і бачення майбутнього ідеального світу як райського буття, де начебто панують рівність і свобода. Тому матеріалісти вважали ре­лігію опіумом для народу, доводячи, що вона відволікає людство від активного життя. Проте опій може бути водночас і ліками, і отрутою залежно від дози. Тому потрібно знайти золоту середину, коли релігія йтиме поруч із заміщенням іншими духовними компенсаторами, які мають високий гуманістичний зміст, естетичну наповненість, формують у людини культуротворчі позиції для активного розвитку високогуманного суспільства.

Ідея кожної релігії — ідея Бога, тобто суть і сутність відобра­ження ідеально-абстрактної людини, змодельованої на гуманістич­них засадах. Загальнолюдський гуманізм не заперечує існуючих вірувань, національних традицій, звичаїв, він вбирає в себе їх кращі досягнення і ґрунтується на їх засадах. Можна ствердно го­ворити про поєднання найвищих ідей гуманізму релігії та кращих гуманістичних засад суспільства, шукати і реалізувати в соціум той здоровий синтез, який, безумовно, може стати перспективним.

Після утворення релігійних систем у них формувались ієрархічні структури, які відповідали суспільним; релігійний пантеон на­слідував світський. Для пошанування Бога та сонму божеств ви­роблялася ритуальна система з урахуванням регіональних і націо­нальних особливостей народів. Не завжди релігійні структури ото­тожнювались з постулатами сповідуваної релігії, адже церква часто й активно включається в систему економічних, політичних і культурних відносин, виконує безліч нерелігійних функцій.

Так, монастирі в Європі тривалий час були майже єдиними культурними і науковими центрами; це стосується також буддистських і ламаїстських монастирів у Тибеті, Індії, де збережено велику кількість історичних і культурних цінностей. Багато релігійних організацій є активними борцями за мир, ядерне роззброєння, соціальну справедливість; священнослужителі подають приклад для наслідування у здійсненні добродійних справ. Згадаємо відо­мого прогресивного діяча і борця за соціальну справедливість, лауреата Нобелівської премії матір Терезу, для якої постулати ре­лігії стали постулатами життя.

До утвердження світових релігій функціонували такі культові системи і релігії (наводяться у хронологічному порядку):

• племінні культи — магія, фетишизм, анімізм, тотемізм, землеробські культи, шаманізм;

• ранні національні релігії — Стародавнього Єгипту, народів Дворіччя, Стародавньої Індії, давньогрецька релігія, релігія Стародавнього Риму;

• пізні національні релігії — іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм, джайнізм, сикхізм;

• світові релігії — буддизм, християнство (православ'я, като­лицизм, протестантизм), іслам.

З утвердженням світових релігій постало протистояння, а час­тіше заперечення та заборона племенних культів і ранніх національ­них релігій. У Центральній Європі, зокрема в Україні, це було особ­ливо помітним, адже ця територія однією з останніх увійшла до системи світової релігії. Релігія аборигенів-українців у Візантії мала визначення "язичництво" або "поганство" (від лат. poganus — язич­ник, чужий). Щоправда, зараз цей термін "поганство" часто ви­користовують не в тому значенні, яке він мав спочатку. У богословській літературі і, зокрема, як історичний та літературний цей термін визначає дохристиянську і нехристиянську релігію, при вужчому трактуванні — політеїстичну релігію. Усе, що пов'язане з язичництвом, точніше можна визначити поняттями "політеїзм", "анімізм", "фетишизм", "шаманство".

Одна з найстаріших провідних релігій світу — буддизм — ут­вердилась в Індії понад 2,5 тис. років тому. Засновником її був Шак'я-Муні; провідна теза: страждання земне приводить до пере­моги над злом, звеличує та утверджує "істинне над буттям", по­стулат: земний світ — це лише підготовка до "життя "у "світі не­бесному". Головне — злиття з божеством, досягнення абсолютного спокою — нірвани. Ця теза сформульована у "третій святій істині": "Що є святою істиною позбавлення страждань? Це повне позбав­лення страждань, повне заперечення і усунення їх".

Християнство як світова релігія тісно пов'язане з іудаїзмом. Воно зародилося в середині І ст.н.е. у східних провінціях Римської імперії за глибокої кризи рабовласницького ладу.

Нову віру проповідували серед іудеїв Палестини і Малої Азії "наставники справедливості". Це, безумовно, були реальні особи, імена яких невідомі. Цілком вірогідно, що їхні ідеї трансформува­лись і реалізувались в образі Ісуса Христа. Сучасні дослідження не заперечують, що така особистість існувала і могла стати за­сновником християнства. Оповідання про життя Ісуса Христа за­фіксовані в Євангеліях, які було створено набагато пізніше від описуваних подій, і в багатьох випадках його образ гіперболізова­ний. Досі не знайдено жодного рядка, який би написав сам Ісус Христос, хоча, за твердженнями Чвертьєвангелій, він був грамот­ною, освіченою людиною.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов ответов (шпаргалок)