Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Вступ

Однією з основ розвитку промисловості є людський ресурс. Чим вищу кваліфікацію мають працівники і чим краще підприємства забезпечені необхідним людським потенціалом, тим вища ймовірність виробництва на таких підприємствах конкурентоспроможної інноваційної продукції.

На жаль, протягом всього часу трансформаційних процесів в економіці України, інститутами влади не було приділено достатньої уваги для забезпечення промислових підприємств України кваліфікованими кадрами робочих спеціальностей, що зумовило відставання рівня кваліфікації середньостатистичного робітника в Україні від рівня робітника в розвинутих країнах світу.

Крім того, це спричинило ряд деструктивних процесів в суспільній свідомості серед яких: зменшення престижу робітничих спеціальностей серед молоді, незадоволення рівнем оплати праці кадрів робочих спеціальностей, збільшення середнього віку кадрів робочих спеціальностей [4, C. 239–240].

Проблема підготовки спеціалістів робітничих професій в Україні із кожним роком загострюється, що є однією з основних причин негативних процесів у економіці країни. Значні диспропорції на ринку праці призвели до того, що таких спеціалістів стає дедалі менше, тоді як попит на них зростає. Органи влади звертається мало уваги на стан підготовки робітничих кадрів для народного господарства. Для професійно-технічної освіти характерними є всі проблеми освіти в Україні загалом і найбільш гострою проблемою є фінансування професійно-технічних закладів. Тому вважаємо за доцільне розглянути її детальніше.

1. Стан підготовки спеціалістів робочих спеціальностей в Україні

На сучасному етапі розвитку економіки промислові підприємства України відчувають гостру нестачу саме у кадрах робочих спеціальностей. За висновками різних експертів дефіцит кваліфікованих робітничих кадрів на промислових підприємствах України становить від 30 до 40% і кожного року зростає. Підготовка кваліфікованого робітника – це дорогий процес, що потребує значних матеріальних, фінансових та інтелектуальних затрат. На відміну від попередніх десятиліть майже повністю виключена участь роботодавців у підготовці робітничих кадрів, що раніше становила до 60% від загальних інвестицій. У нових економічних умовах розпалися зв'язки профтехучилищ з підприємствами-замовниками кадрів, а новий механізм взаємодії закладів професійно-технічної освіти з роботодавцями ще не сформовано. За даними Державної служби зайнятості у професійно-технічних навчальних закладах готують у 3,5 рази менше кадрів з розрахунку на 10 тисяч населення, ніж у вищих навчальних закладах. Водночас ринок праці на 60% зацікавлений саме у робітничих професіях.

За даними Міністерства праці, середній вік працівників сфери матеріального виробництва дорівнює 55 років, а частка робітників високої кваліфікації лише близько 10%. При цьому робітники в Україні проходять перепідготовку чи підвищення кваліфікації в середньому раз на 13–15 років, тоді як в розвинутих країнах – раз на 3–5 років [4, C. 240–241].

Що ж до стану професійно-технічної освіти в Україні, то з 1990 року до 2009 року кількість професійно-технічних навчальних закладів зменшилась з 1246 до 993. Із них 876 державних професійно-технічних навчальних закладів, 72 навчальних центри при установах виконання покарань, 43 професійно-технічних училищ, що є структурними підрозділами вищих навчальних закладів. Середньорічна кількість учнів також зменшується [5, C/ 23–23] (таблиця 1).

Таблиця 1 – Кількісні та якісні показники професійно-технічних державних навчальних закладів України у 2007–2009 роках

	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Кількість професійно-технічних навчальних закладів, з них за галузевим спрямуванням: промисловості будівництва аграрного профілю сфери послуг в тому числі нових типів: вищих професійних училищ центрів професійно-технічної освіти професійних ліцеїв	930 333 185 270 142 170 24 497	919 326 183 268 142 173 35 506	876 313 178 251 134 177 50 481
Контингент учнів, слухачів, всього тис. осіб у тому числі: – на базі базової освіти, тис. осіб – на базі повної загальної середньої освіти, тис. осіб – за соціальним станом: а) дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, тис. осіб б) з вадами фізичного та розумового розвитку, тис. осіб	449,8 297,0 111,0 18,2 4,4	418,1 283,0 113,0 18,4 3,9	410,2 253,0 117,0 19,2 4,4
Кількість найменувань робітничих професій, за якими здійснюється підготовка	524	514	526
Кількість педагогічних працівників, які забезпечують навчально-виробничий процес, всього тис. осіб у тому числі: старших майстрів та майстрів виробничого навчання	48,9 23,4	48,4 22,6	47,8 23,1

Особливо це стосується спеціалістів для вугільної й гірничорудної промисловості. Дефіцит робітничих кадрів відчувають також будівельна й металообробна галузі [3].

Динаміка зміни професійно-технічних закладів за 2005–2009 роки спрямуванням наведена на рисунку 1.

Рисунок 1 – Мережа професійно-технічних навчальних закладів

При цьому багато роботодавців відчувають гостру потребу у випускниках таких закладів. Разом із тим частина молоді, отримавши робітничу кваліфікацію за державний кошт, відмовляються працювати за спеціальністю, обираючи спосіб заробітку «купи-продай». Крім того, певний відсоток фахівців виїжджають за кордон, де працюють не завжди в нормальних умовах, із ненормованим робочим днем, зазнають морального гноблення.

Серед безробітних в Україні є й випускники ПТУ: за даними Держкомстату України, у 2008 році шукав роботу кожен третій колишній учень професійно-технічною закладу. Для порівняння, серед тих, хто шукає роботу, осіб із вищою освітою – кожний четвертий.

Важливо зазначити, що рівень підготовки кваліфікованих робітників є низьким і таким, що не відповідає потребам виробництва. Керівництво промислових підприємств не задовольняє не лише якість підготовки, а також і рівень кваліфікації підготовлених спеціалістів. Наприклад, підприємства машинобудування потребують робітників з професій металообробки 5-го – 6-го розрядів, а не 3-го, як пропонують у професійно-технічних училищах.

Оскільки підготовка окремих фахівців здійснювалася без урахування потреб ринку, то сформувався професійно-кваліфікаційний дисбаланс: маємо перевиробництво одних і нестачу інших робітничих спеціальностей. Із метою усунення дисбалансу працівники окремих регіональних служб зайнятості періодично проводять серед учнів загальноосвітніх шкіл дослідження щодо їх професійної орієнтації. Результати аж ніяк не втішні. Так, у Тернопільській області вчитися у професійно-технічних закладах виявили бажання лише 12% опитаних, а здобути фах інженера – тільки 1,4%.

У нашій державі останнім часом ухвалено ряд законів, спрямованих на працевлаштування колишніх учнів ПТУ. Зокрема, закони «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР. «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 №2998-ХІІ. забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» від 04.11.2004 №2150-ІХ гарантують працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю [1].

Отже, можна констатувати, що нормативно-правова база забезпечення державного сприяння соціальному становленню й розвитку молодих громадян сформована, залишається побажати, щоб вона використовувалася на практиці. Адже дія названих законів неодноразово призупинялася, попри те, що проблема підготовки спеціалістів робітничих професій залишалася досить гострою та вимагала якнайшвидшого розв'язання.

2. Особливості фінансування професійно-технічних закладів

Центральні органи влади попередніми роками звертали мало уваги на стан підготовки робітничих кадрів для народного господарства. Лише нещодавно уряд розробив заходи з підготовки й закріплення молодих фахівців за робочими місцями. Постановою від 19.03.2008 №223 Кабінет Міністрів визначив перелік професій (спеціальностей), за якими роботодавцям може надаватися дотація для забезпечення молоді першим робочим місцем. До переліку включено мулярів, малярів, електрозварників, слюсарів-ремонтників, фрезерувальників, токарів, трактористів-машиністів сільськогосподарського виробництва, інженерів, а також такі спеціальності, як металорізальні верстати й системи, інструментальне виробництво, обробка металів. З невідомих нам причин із даного переліку випало декілька важливих робітничих спеціальностей, зокрема ковалі, слюсарі-інструментальники, швачки, ливарники тощо [5, C.28].

Закон «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю», ухвалений у 2004 році, фактично почав діяти лише у 2007 році, коли в бюджеті було передбачено 32 млрд. грн. роботодавцям, а також кошти на компенсацію витрат Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття. У законі, зокрема, зазначено, що дотація надається в разі прийняття молодого фахівця на перше робоче місце за здобутою професією терміном на два роки та за умови відсутності в роботодавця протягом останніх шести місяців скорочення чисельності працюючої за фахом молоді. На наш погляд, прийняте рішення не лише поліпшить працевлаштування випускників, а й стимулюватиме розвиток пріоритетних галузей економіки.

Наразі в Україні система відтворення робітничих кадрів налагоджується повільно, держава фінансує освітні заклади відповідно до темпів зростання ВВП (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка фінансування навчальних закладів України за 2002–2008 роки

Рік	Разом		Дошкільна освіта		Загальна середня освіта		Професійно-технічна освіта		Вища освіта
	млн. грн.	% до ВВП	млн. грн.	% до ВВП	млн. грн.	% до ВВП	млн. грн.	% до ВВП	млн. грн.	% до ВВП
2002	9903.9	4.85	1104.1	0,54	4046.7	1.98	586.0	0,29	3204.0	1,57
2003	12 269.0	5.43	1372.3	0,61	4931.0	2.18	733.0	0.32	4167,0	1.84
2004	14 977.7	5.60	1710,2	0,64	6243,7	2,33	891,6	0,33	4627,9	1,73
2005	18 333.2	5.31	2059,5	0,60	7517.3	2.18	1137.6	0,33	5815,9	1,68
2006	26 315.5	6.07	2940,7	0,67	11 158.8	2.53	1749,9	0.39	7934,2	1,80
2007	33 792.8	6.21	3825,1	0.70	14 229.2	2.61	2096,0	0.39	9935,7	1.83
2008	44 333,6	6,22	5257,7	0.74	18 849.5	2,64	2676.4	0,37	12 827,8	1.80
Середній показник	22 918.0	5.67	2609,9	0,64	9568.0	2.35	1410,1	0.35	6930,4	1,75

Видатки на професійно-технічну освіту щороку зростають (рисунок 2), проте є недостатніми для повноцінного функціонування закладів.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов ответов (шпаргалок)