Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Міністерство освіти та науки України

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра менеджменту

Контрольна робота

з курсу: "Антикризове управління"

Виконала: студентка VI курсу

групи ЗМО-10 м

Карпінська Н. В.

зал. книжка № 20107126

Перевірила:

Жалінська Ірина Володимирівна

Житомир

2010

Зміст

1. Дати визначення наступним термінам

2. Дати відповідь на наступні теоретичні питання

2.1 Специфічність причин неплатоспроможності українських підприємств

2.2 Розвиток законодавства про банкрутство в Україні

3. Тести до теоретичних питань (10 тестів)

Список використаної літератури

1. Дати визначення наступним термінам

Предмет курсу "Антикризове управління" –– проблеми та можливі і реальні фактори кризових явищ, тобто всі прояви загострення протиріч, які загрожують виникненням кризових ситуацій.

Мета та завдання курсу "Антикризове управління" –– передбачення, своєчасне розпізнавання та успішне вирішення всіх проблем, пов’язаних з об’єктивним циклічним розвитком економіки та суб’єктивними факторами на макро- та макрорівнях; формування у майбутніх менеджерів системи спеціальних знань у галузі антикризового управління; розуміння причин та закономірностей виникнення й розвитку кризових явищ (ситуацій) на рівні окремого підприємства (організації); вміння діагностувати кризове явище (ситуацію); вміння запобігти кризовій ситуації та пом’якшити можливі наслідки.

Функціонування організації –– підтримка життєдіяльності, збереження функцій, які визначають цілісність організації, якісну визначеність, суттєві характеристики. Функціонування організації вимагає обов’язкову наявність предмета праці, засобів праці та людини, яка здійснює трудову діяльність. Функціонування можливе лише при певній відповідності цих ознак: засоби праці можуть змінювати її предмет, результат повинен відповідати інтересам та потребам людини. Функціонування стримує розвиток та в той же час є його поживним середовищем.

Розвиток організації –– набуття нової якості, яка укріплює життєдіяльність в умовах середовища, що постійно змінюється. Розвиток характеризує зміни в предметі, засобах праці та в людині шляхом появи нової якості, яка укріплює стабільність та гармонічність функціонування організації або яка створює принципово нові умови для цього. Розвиток руйнує багато процесів функціонування, але створює умови для його більш стійкого розвитку. Розвиток буває еволюційним чи революційним; прогресивним чи регресивним.

Кризове явище (ситуація) –– переломний момент у функціонуванні будь-якої системи, у процесі якого вона піддається впливу ззовні чи зсередини, що вимагає якісно нового реагування з боку цієї системи; це не тільки збіг несприятливих факторів, а загальна тенденція, що властива суб'єктам, що функціонують у ринковій економіці; вона зумовлюється нерівномірним розвитком зовнішнього середовища, а також об'єкта управління в цілому і окремих його частин. Основні характеристики кризових ситуацій такі: загроза пріоритетним цілям підприємства, ефект несподіванки, дефіцит часу на реагування. Кризові ситуації, до яких вчасно не застосовано відповідних заходів, перетворюються на кризи різного характеру.

2. Дати відповідь на наступні теоретичні питання

2.1 Специфічність причин неплатоспроможності українських підприємств

Згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. неплатоспроможність –– неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Причини неплатоспроможності слід розглядати як цілісну взаємодію факторів. Одні з них можуть бути зовнішніми щодо підприємства і практично не піддаються впливові або ж дуже слабкі. Інші – внутрішнього характеру і безпосередньо залежать від організації роботи на самому підприємстві. Неплатоспроможність найчастіше є результатом спільного та одночасного впливу всіх факторів. Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвинутою ринковою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств викликана зовнішніми причинами та 2/3 – внутрішніми причинами. Не зважаючи на статистику розвинутих країн, в нашій країні значна частина банкрутств пов'язана із зовнішніми причинами (факторами).

І. Внутрішні фактори неплатоспроможності:

1. Дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефективної виробничо-комерційної діяльності чи неефективної інвестиційної політики.

2. Низький рівень техніки, технології й організації виробництва.

3. Зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, його виробничої потужності і як наслідок –– високий рівень собівартості, збитки, "проїдання" власного капіталу.

4. Низький рівень менеджменту та маркетингу.

5. Створення наднормативних залишків незавершеного будівництва, незавершеного виробництва, виробничих запасів, готової продукції, у зв'язку з чим відбувається затоварення, сповільнюється оборотність капіталу й створюється його дефіцит. Це змушує підприємство „залазити" в борги, що може бути причиною його банкрутства.

6. Погана клієнтура підприємства, яка платить з запізненням чи не платить зовсім через банкрутство, що змушує підприємство самому залазити в борги. Так зароджується ланцюгове банкрутство.

7. Відсутність збуту через низький рівень організації маркетингової діяльності по вивченню ринків збуту продукції, формуванню портфеля замовлень, підвищенню якості і конкурентноздатності продукції, виробленню цінової політики.

8. Залучення позикових коштів в оборот підприємства на невигідних умовах, що веде до збільшення фінансових витрат, зниженню рентабельності господарської діяльності і спроможності до самофінансування.

9. Швидке і неконтрольоване розширення господарської діяльності, у результаті чого запаси, витрати і дебіторська заборгованість зростають швидше обсягу продажу. Звідси з'являється потреба в залученні короткострокових позикових коштів, що можуть перевищити чисті поточні активи (власний оборотний капітал). У результаті підприємство підпадає під контроль банків і інших кредиторів і може піддатися погрозі банкрутства.

ІІ. Зовнішні фактори неплатоспроможності:

1. Економічні: кризовий стан економіки країни, загальний спад виробництва, інфляція, нестабільність фінансової системи, ріст цін на ресурси, зміну кон'юнктури ринку, неплатоспроможність і банкрутство партнерів. Однієї з причин неспроможності суб'єктів господарювання може бути неправильна фіскальна політика держави. Високий рівень оподатковування може стати не під силу підприємству.

2. Політичні: політична нестабільність суспільства, зовнішньоекономічна політика держави, розриви економічних зв'язків, втрата ринків збуту, зміна умов експорту й імпорту, недосконалість законодавства у сфері господарського права, антимонопольної політики, підприємницької діяльності й інших проявів регулюючої функції держави.

3. Міжнародні: посилення міжнародної конкуренції в зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу, відсутність протекціоністської політики з боку держави.

4. Демографічні: чисельність, склад народонаселення, рівень добробуту народу, культурний рівень суспільства, що визначають розмір і структуру потреб і платоспроможний попит населення на ті чи інші види товарів і послуг.

Сьогодні є актуальним дослідження впливу як внутрішніх чинників, так і зовнішніх, оскільки неврахування впливу хоч одного чинника може призвести до виникнення неплатоспроможності підприємства. На рис. 1 виокремлено фактори неплатоспроможності, що характерні саме для українським підприємств.

Рис. 1. Основні фактори неплатоспроможності українських підприємств

В Україні існує значна кількість внутрішніх і зовнішніх факторів, що обумовлюють неплатоспроможність. Однак, найбільшої уваги серед внутрішніх факторів заслуговують наступні, що згруповані за їх значущістю так:

1. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції, так як наші підприємства практично не використовують маркетинг і на жаль не вбачають у ньому необхідності, а тим паче виправдане вкладання в нього коштів. І як показує практика, лише великі фірми, підприємства і корпорації, не нехтують цим фактором.

2. Недостатній рівень кваліфікації персоналу та незадовільні стимули для збереження цінних кадрів. Більшу увагу хотілося б зосередити саме на цінних кадрах і відсутності стимулів. Економічна ситуація в країні сприяла хвилі звільнень і скорочень, роботу втратили навіть висококваліфіковані працівники. І, на жаль, на сьогоднішній день, досить багато підприємств керуються не кваліфікованістю кадрів, а швидкоплинністю (на місце одного прийдуть інші) і за рахунок цього значним скороченням стимулів. Крім того, якщо навіть і не враховувати економічну кризу, то цей пункт є також взаємопов'язаний з попереднім, так як рідко на якому малому підприємстві потрібен такий фахівець, як маркетолог.

3. Відсутність своєчасної внутрішньої звітності, що є дуже важливим фактором, так як саме вчасно підготовлена звітність віддзеркалює стан підприємства в даний момент. І якщо звітність підготовлена вчасно та відображає невтішні прогнози щодо діяльності підприємства, то навіть цього достатньо, щоб здійснити всі контрзаходи для подолання наступаючої кризи чи певних фінансових проблем, що можуть призвести до кризи і навіть банкрутства у майбутньому.

Що стосується зовнішніх факторів, то, всі вони є важливими і потребують рівнозначного дослідження, оскільки їх вплив на стан українських підприємств є досить вагомим.

Отже, існує значна кількість факторів неплатоспроможності і розглядати їх слід з врахуванням не лише внутрішніх, але зовнішніх загроз, що дасть можливість оцінити реальний стан підприємства. При чому найголовнішою передумовою виникнення неплатоспроможності в Україні є економічна та політична нестабільність в країні.

2.2 Розвиток законодавства про банкрутство в Україні

Відродження інституту банкрутства пов'язане із становленням України як незалежної держави, розвитком ринкових відносин на початку 90-х років ХХ ст. Саме тоді виникла необхідність законодавчого врегулювання підстав, процедур і наслідків неспроможності.

Першим пострадянським нормативним актом, що регулював неспроможність, стала постанова Верховної Ради України № 2012а-XII від 20.12.1991 р. "Про проекти законів України про приватизацію державних підприємств, приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), про банкрутство, про приватизаційні цінні папери", в якій постановлялося утворити погоджувальну комісію в складі народних депутатів України (склад комісії додається) по терміновій підготовці до опублікування для всенародного обговорення погоджених проектів законів України про приватизацію державних підприємств, приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), про банкрутство, про приватизаційні цінні папери.

З моменту отримання незалежності України в 1991 році до прийняття першого законодавчого акту про банкрутство більше не виникло підзаконних актів. Першим законодавчим актом став Закон України від 14.05.1992 р. № 2344-ХІІ "Про банкрутство", який був чинним протягом 7 років. За час його дії були прийняті безліч різнорівневих нормативних актів, які доповнювали, деталізували, уточнювали положення Закону. Паралельно держава вела розробку нового законодавчого акту.

Безумовно, Закон про банкрутство 1992 року став новелою у вітчизняній правовій системі, проте ця новела не була позбавлена серйозних вад і недоліків. Так, законом закріплювалася така ознака неспроможності, як неоплатність, яка захищала несумлінних боржників та руйнувала принципи майнового обігу. Правим є В.Вітрянський, що ці ознаки не є критеріями банкрутства, а представляють собою лише зовнішні ознаки можливої неспроможності боржника. Істинним критерієм банкрутства є встановлена судом нездатність боржника погасити вимоги кредиторів та сплатити обов'язкові платежі. Альтернативою неплатоспроможності є критерій "неоплатності", згідно з яким боржник може визнаватися банкрутом лише тоді, коли загальна сума його кредиторської заборгованості перевищує вартість його майна. При використанні критерію неоплатності підставою для визнання боржника банкрутом є не які-небудь припущення про причини його неплатоспроможності, а встановлений фактичний стан його майна, вартість якого складає суму меншу, ніж величина кредиторської заборгованості. Поки не буде доведено в суді фактичний стан неплатоспроможності боржника, він визнається нормальним учасником майнового обігу, отримує нові кредити та займи без надії на їх повернення кредиторам. Тому участь у комерційних відносинах таких суб'єктів, що не розрахувалися з кредиторами, є негативною для майнового обігу. Саме тому іноземні законодавства відмовилися від використання критерію неоплатності.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов ответов (шпаргалок)