Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Секції, в яких реалізуються товари, що потребують спеціальних умов продажу (новинки, сезонні, модельні, складного асортименту), доцільно розмішувати у найбільш оглядових місцях торговельного залу. При цьому, незважаючи на нові види упаковки товарів, бажано дотримуватись товарного сусідства.

Удосконалення організації торговельного обслуговування населений і підвищення економічної ефективності магазинів самообслуговування значною мірою залежать від правильного формування асортименту товарів.

Формування товарного асортименту — це процес підбору і розміщення у певному порядку номенклатури товарів, торгівлю якими здійснює підприємство торгівлі.

Товарний асортимент у магазинах самообслуговування бажано формувати у два етапи. На першому етапі встановлюється груповий асортимент товарів і визначається його структура, а на другому — залежно від товарних груп, визначається кількість видів, найменувань товарів і оптимальна кількість їх різновидностей, тобто розширений асортимент.

Структуру групового асортименту магазинів самообслуговування бажано визначати не за розміром площі, що займає кожна група товарів, а відповідно до обсягу товарообороту.

Асортимент непродовольчих товарів може включати від 500 до 2000 найменувань. У одних магазинах самообслуговування непродовольчі товари продаються виключно як супутні, у інших –– вони групуються і для них виділяються окремі секції.

Секції (відділи) непродовольчих товарів бажано розмішувати у місцях, де проходять інтенсивні потоки покупців. Необхідно, щоб у цьому відділі був представлений такий асортимент непродовольчих товарів, який привертає до себе увагу. Невеликі відділи товарів повсякденного попиту мають бути орієнтовані на імпульсні покупки. Порівняно великі відділи непродовольчих товарів, і особливо ті, яким відведено окремі площі торговельного залу, повинні мати відповідний асортимент, зручність у здійсненні покупки, низькі ціни та інші фактори.

Рентабельно в асортимент непродовольчих товарів включати господарські, парфумерно-косметичні, канцелярські, дрібні текстильні, галантерейні та інші товари. Більш ефективним є продаж тих непродовольчих товарів, які зустрічаються на традиційному маршруті огляду торговельного залу.

У продажу непродовольчих товарів методом самообслуговування основою для формування товарного асортименту є форма спеціалізації підприємства. Умовою правильного формування асортименту є комплексна пропозиція товарів, яка включає згрупування за призначенням у споживчі комплекси.

Основний фактор, який визначає кількість комплексів, –– розмір торговельної площі магазину самообслуговування. При визначенні номенклатури споживчих комплексів необхідно враховувати структуру товарообороту та наявність поблизу інших типів магазинів з продажу непродовольчих товарів.

У споживчих комплексах з чисельністю працівників торговельного залу не менше 30 осіб виділяються мікрокомплекси, кількість яких у споживчому комплексі повинно бути не менше п'яти. Мікрокомплекси можуть організовуватись як постійні, так і сезонні (діють обмежений час). Особливу увагу необхідно приділяти організації постійних мікрокомплексів. Їх кількість і найменування визначаються спеціалізацією споживчих комплектів, розмірами торговельної площі магазину, структурою товарообороту та ін. При формуванні асортименту товарів велике значення має число товарних груп і підгруп, що входять до асортиментного переліку підприємства торгівлі, та число різновидностей товарів у кожному споживчому комплексі.

Формуючи асортимент товарів для цього підприємства, необхідно прагнути до підвищення у ньому питомої ваги товарів повсякденного попиту і забезпечення їх постійної наявності. При формуванні асортименту в магазині необхідно:

• дотримуватись установленого асортиментного профілю магазину і споживчого комплексу;

• систематично, максимально розширювати і поновлювати асортимент товарів, який враховує зміни попиту, стимулює зростання товарообороту і підвищення ефективності роботи підприємств торгівлі;

• забезпечувати стабільність асортименту, а також періодично змінювати його залежно від особливостей сезонного, передсвяткового та іншого попиту.

Головну роль у забезпеченні підприємства широким і постійним асортиментом відіграє чітке і регулярне постачання товарів, його досконалість, уміння маневрувати ним. Позитивно впливає на формування товарного асортименту і задоволення попиту покупців.

Вирішуючи питання товарного забезпечення, комерційним службам торговельного підприємства у своїй роботі бажано:

• чітко керуватись матеріалами з вивчення товарних ринків і попиту покупців на товари;

• здійснювати закупку товарів у обсязі та асортименті відповідно до попиту населення;

• забезпечувати своєчасну подачу, а також наявність повного асортименту товарів у торговельному залі.

Раціональне товарне забезпечення магазинів самообслуговування передбачає своєчасне постачання товарів у необхідній кількості й асортименті для безперебійної торгівлі з найменшими товарними запасами і втратами. Цього можна досягти тільки тоді, коли кожному магазину товар буде поставлятись партіями таких розмірів, які забезпечать рівномірне постачання при мінімальних витратах на постачання і зберігання товарів.

Важливою умовою підвищення рівня торговельного обслуговування є скорочення часу розрахунків з покупцями за відібрані товари, що може бути досягнуто за рахунок раціоналізації технології проведення розрахунків з покупцями.

У практиці організації вітчизняної торгівлі найбільш часто ці операції здійснюються за однією з наведених нижче схем.

Схема 1. При застосуванні в магазині варіанта з організацією розрахунків у єдиному вузлі розрахунку покупець доставляє інвентарний кошик з відібраними товарами до касової кабіни, ставить її на касовий прилавок; у свою чергу, контролер-касир перевіряє ціну, перекладає товари у порожню корзину або лоток, реєструє на ЕККА вартість покупки, чітко називає загальну вартість покупки і суму отриманих грошей, видає касовий чек і здачу. Після остаточного розрахунку гроші ховаються касиром у грошовий ящик ЕККА.

Схема 2. У магазинах, в яких прийнята схема розрахунку за участі продавця торгового відділу і касира, покупець після оплати вартості покупки передає касовий чек продавцеві; продавець перевіряє достовірність чека, його реквізити, особливу увагу звертаючи на загальну суму покупки, після чого "гасить" чек шляхом надриву і видає оплачені та упаковані товари покупцеві. (Елементи технології розрахунку та порядок їх виконання в магазині самообслуговування відображені в табл. 1).

Таблиця 1 Технологія розрахунків з покупцями в магазині самообслуговування

Елементи технології	Умови і порядок виконання
Підготовчі операції розрахунку	Касир допомагає покупцеві встановити інвентарний кошик з товарами на полицю касової кабіни
Реєстрація товару	Лівою рукою касир виймає товари з кошика, правою реєструє їх на касовому апараті
Установлення суми покупки	Сума покупки встановлюється ЕККА автоматично на основі реєстрації кодів і кількості товарів та автоматичного виклику ціни товару з пам'яті ЕККА
Оголошення суми покупки	Сума покупки висвітлюється в індикаторах покупця і касира; касир зобов'язаний чітко назвати її
Отримання грошей	Касир чітко називає суму отриманих грошей, реєструє її в ЕККА, кладе гроші на виду в покупця; якщо гроші не приготовлені завчасно, касир може використати час на упакування покупки
Друк чека	Друк чека здійснюється на ЕККА автоматично після натискання клавіші "Оплата"
Видавання чека і здачі	Сума здачі визначається ЕККА автоматично і висвічується на індикаторі касира; касир голосно називає суму здачі і видає її покупцеві разом з касовим чеком (при цьому паперові банкноти і розмінні монети видаються одночасно)
Завершальні операції розрахунку	Після закінчення розрахунку касир кладе отримані від покупця гроші в касовий ящик, допомагає упакувати товари

Запровадження скануючих пристроїв і електронно-обчислювальних машин ще більше прискорює розрахунки з покупцями і забезпечує збір додаткової корисної інформації для підприємств торгівлі. Удосконалені електронні контрольно-касові апарати мають ряд технічних особливостей, які значно спрощують роботу контролера-каспра.

На цей час у сфері торгівлі широкого розповсюдження набули технології штрихового кодування для маркування та автоматизованої ідентифікації товарів. Наявність штрихових кодів на товарах дозволяє максимально автоматизувати процес обліку руху товарів з часу їх надходження до магазину до часу їх продажу. Розрахунки за підібрані товари здійснюються покупцями у вузлах розрахунків та контролю з підключеними до них пристроями зчитування штрихових кодів. Технологію штрихового кодування слід застосовувати і при розрахунках за технічно складні та великогабаритні товари на які покупець бере сам або йому продавець видає етикетку чи бирку із штриховим кодом. Особливо доцільно та ебективно застосовувати технології штрихового кодування у магазинах з великим асортиментом товарів. Впровадження технології автоматизованої ідентифікації товарів на основі штрихового кодування у магазинах самообслуговування значно полегшує облік товарів, спрощує та прискорює процес розрахунків покупців за придбані товари, підвищує продуктивність праці касирів.

Центральне місце в складі автоматизованої системи управління торговим підприємством у разі застосування такої технології мас касовий термінал, який об'єднує в єдиному корпусі комп'ютер, клавіатуру, принтер чекової та контрольної стрічки, зчитувач магнітних карт, дисплей покупця і касовий ящик.

Для організації розрахунків з використанням магазинних карток у вузлі розрахунку може застосовуватися звичайний ЕККА, дооснащений пристроєм для зчитування даних з картки і клавіатурою введення персонального ідентифікаційного номера (ПІН-код) клієнта, або спеціалізований касовий термінал, або ж звичайний персональний комп'ютер у поєднанні з принтером і пінпадом для введення ПІН-коду.

Після введення магазинної картки в пінпад клієнт набирає свій ШН-код, і після того, як карта відкриється, касир через клавіатуру касового термінала вводить інформацію про кількість та вартість придбаних товарів. Термінал підраховує загальну вартість покупки, списує відповідну суму з рахунка клієнта, оновлює інформацію про залишок грошей на картці, запам'ятовує операцію в реєстрі і роздруковує чеки.

Крім прискорення і спрощення розрахунків за товари, перевагами магазинних карток є також те, що існує можливість отримувати цінну інформацію маркетингового характеру. Водночас впровадження таких технологій у кожному магазині неможливе через значну вартість комплексу технічних засобів та доцільність їх експлуатації лише в магазинах з великими обсягами реалізації товарів.

У зв'язку з цим основним напрямком удосконалення організації розрахунків за товари в магазинах повинно бути підвищення обгрунтованості прийняття технологічних рішень, зокрема, щодо визначення необхідної кількості вузлів розрахунку в торговому залі магазину.

Усталена у вітчизняній торгівлі практика вирішення цієї проблеми базується на проведенні техніко-економічних розрахунків за формулою:

,

де П_т.з., — площа торгового залу, кв.м;

Ч_р.с. — середній час розрахунку з одним покупцем, сек;

П_с.т.з.п. — середня площа торгового залу, яка припадає на одного покупця (при розрахунках приймається рівною 2,5 м²);

К_в.р.ч. — коефіцієнт використання робочого часу контролера-касира (при розрахунках береться рівним 0,9);

3600 — кількість секунд в 1 годині.

Проте отримані таким способом результати є дуже наближеними і потребують уточнення.

Важливу роль у забезпеченні високої культури обслуговування відіграють додаткові послуги, які надаються покупцям у магазинах самообслуговування. Кількість і різновидність додаткових послуг, які можуть бути запропоновані покупцям, визначаються спеціалізацією і розміром торговельної площі підприємства торгівлі.

Додаткові послуги, які надаються покупцям у магазині самообслуговування, можна поділити на:

• послуги, пов'язані з продажем товарів (продаж товарів на виплат, розкрій тканин, дрібна переробка виробів, нескладний ремонт товарів, граверні роботи, упакування товарів, придбаних у різних секціях універмагу);

• комплектування подарункових наборів з товарів, що є у продажу, доставка товарів на вказану адресу;

• послуги культурно-побутового характеру (інформаційні бюро, камери схову, театральні каси, фотоательє, кафетерій, ощадна каса, стоянка для автотранспорту, відділення зв'язку).

Недоліки в організації продажу товарів при застосуванні даного методу:

• вузькість асортименту товарів і недостатні обсяги промислового фасування-товарів;

• неповне використання площі торгового залу для встановлення обладнання;

• нераціональне планування торгового заду;

• недостатня кількість кабін контролерів-касирів і наявність черг у вузлах розрахунку;

• безсистемне розміщення товарів у торговому залі;

• завищення чисельності й неефективне використання праці персоналу;

• "подвійний" контроль;

• переважна частка продажу через прилавок обслуговування деяких товарів (в основному м'ясних, рибних, гастрономічних) у торгових залах самообслуговування.

Однією з визначальних причин є зростання втрат товарів, пов'язаних з забудькуватістю покупців, крадіжками товарів ними та службовим персоналом магазинів і постачальників.

Забезпеченню збереження товарів у магазинах самообслуговування сприяє використання таких методів, як:

• установлення відеокамер і телевізійних систем, які передають зображення на екран, а працівник магазину у спеціальному приміщенні наглядає за тим, щоб своєчасно поповнювались товарні запаси і покупці не могли залишити магазин, не розрахувавшись чи придбаний товар:

• визначення кількості та складу матеріально відповідальних осіб, організація контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей.

При роботі магазинів самообслуговування широко використовується продаж товарів у складі споживчих комплексів (наприклад товари для жінок, товари для дітей, товари для спорту, товари для саду та городу та ін.), тобто організовується продаж товарів для певного контингенту покупців або для задоволення певного комплексу потреб.

Практика організації самообслуговування виробила такі рекомендації превентивного характеру:

1. Розміщувати запаси товарів на одному рівні з торговим залом.

2. Ізолювати приміщення для приймання товарів від комор, камер.

3. Не провозити запаси товарів через службовий вхід.

4. Мати планування торгового залу у формі прямокутника.

5. Розташовувати обладнання для викладання товарів на одній осі з касами.

6. Розташовувати найбільш зручні для крадіжок товари в зоні ефективного спостереження.

7. Розташовувати поряд з входом-виходом засклену кабіну адміністратора, при цьому вона повинна бути на кілька сходин вище від рівня підлоги.

8. Застосовувати прозору упаковку товарів і достатньо жорсткі етикетки, які не відклеюються.

9. Перекривати перегородки і стійки обладнання дзеркалами, особливо випуклими.

10. Використовувати настінні дзеркала спеціального призначення, котрі в торговому залі представляють собою звичайне дзеркало, а зі сторони неторгових приміщень є прозорим склом, через яке добре проглядається торговий зал

11. Встановлювати при вході в магазин турнікет, який діє тільки в одному напрямі.

12. Використовувати промислове телебачення та інші засоби контролю за оглядом і відбором товарів.

13. Застосовувати тактовні форми виховного впливу на покупців.

Соціальний та економічний ефект самообслуговування полягає в тому, що застосування цього методу продажу дозволяє суттєво скоротити витрати часу населення на придбання товарів (за рахунок скорочення часу на очікування обслуговування в черзі); поряд з тим самообслуговування не тільки дозволяє збільшити вільний час населення, але й створює умови для підвищення пропускної спроможності магазинів, нарощування обсягів продажу товарів, покращання використання торгових площ і торгово-технологічного обладнання магазину, раціоналізації використання торгового персоналу.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)