20386 (568649), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Сірководень (H2S) — безколірний газ з різким неприємним запахом. При звичайному тиску твердне при -85,5°С і зріджується при -60,3°С. Густина газоподібного сірководню при нормальних умовах становить приблизно 1,7, бо він важчий від повітря. Сірководень з повітрям, що містить від 4 до 45% цього газу, вибухонебезпечний. На повітрі спалахує при температурі 300°С. Розчинність в органічних речовинах значно вища, ніж у воді.
Сірководень — сильний відновник. В промисловості його одержують як побічний продукт при очистці нафти, природного і коксівного газу. Застосовують у виробництві сірчаної кислоти, сірки, сульфідів, сіркоорганічних сполук, для приготування лікувальних сірководневих ванн.
Зберігається і перевозиться в залізничних цистернах і балонах під тиском у зрідженому стані. При виході в амосферу перетворюється в газ. Накопичується в низьких ділянках місцевості, підвалах, тунелях. При витоку або пропусканні забруднює водоймища.
Небезпечний для вдихання, подразнює шкіру і слизові оболонки. Перші ознаки отруєння: головний біль, сльози, пече в очах, подразнення в носі, металевий смак в роті, нудота, блювання, холодний піт, пронос, біль в грудях. ГДК сірководню 0,008 мг/м3, в робочих приміщеннях промислового виробництва — 10 мг/м3.
Захист органів дихання і очей забезпечують фільтруючі протигази марки КД ,БКФ, респіратори РПГ-67-КД і РУ-60М-КД, а також цивільні протигази ГП-5, ГП-7 і дитячі.
Примітка: Максимально допустима концентрація для фільтруючих протигазів — 100 ГДК (10 000 мг/м3), а для респіраторів — 15 ГДК; з/ф — коробка з фільтром; б/ф — коробка без фільтра. Якщо концентрація сірководню вища від максимально допустимої, застосовуються ізолюючі протигази.
При ліквідації аварій на хімічно небезпечних об'єктах, коли концентрція газу невідома, роботи проводяться тільки в ізолюючих протигазах. Щоб захистити шкіру, використовують захисні прогумовані костюми, гумові чоботи і рукавиці. При ураженні сірководнем треба негайно винести потерпілого на свіже повітря, забезпечити йому тепло і спокій, дати тепле молоко з содою. Його треба помістити в затемнене приміщення, накласти на очі примочки з 3%-ним розчином борної кислоти. При тяжкому отруєнні, а також при утрудненому диханні дати кисень, якщо необхідно, зробити штучне дихання. Кількість сірководню в повітрі і його концентрацію дозволяє визначити універсальний газоаналізатор УГ-2. Границя виміру приладу: 0-0,03 мг/л.при просмоктуванні повітря в об'ємі 300 мл і 0-0,3 мл/г при просмоктуванні — ЗО мл. Концентрацію сірководню (мг/л) знаходять по шкалі, на якій вказаний об'єм пропущеного повітря. її значенням відповідає цифра, яка співпадає з границею пофарбованого в коричневий колір стовпця порошку. З цією ж метою можна використовувати прилади хімічної розвідки ВПХР,ПХР-МВ.
Якщо концентрація газу 2 мг/л і вища, то при прокачуванні повітря через індикаторні трубки колір їх наповнювача змінюється в залежності віт, маркування: жовте кільце — в діапазоні від світло-коричневого до темно-коричневого; два жовтих кільця на одному кінці — від сіро-жовтого до коричневого; три жовтих кільця — на другому кінці — на сіро-зелений до розбивання ампули, два чорних кільця — від жовтого до коричневого.
У повітрі можуть нагромаджуватися уражаючі концентрації H2S при виробничій аварії на хімічно небезпечному об'єкті, витоку його при зберіганні і транспортуванні При цьому небезпечну зону треба ізолювати, вивести сторонніх людей і не допускати нікого без засобів захисту органів дихання і шкіри. Потерпілим надати першу допомогу і направити в лікувальний центр.
При втіканні і розливі не допускати простоїв речовини. При перші її можливості ліквідувати витікання або перекачати цю речовину в цілу ємність. Обгородити речовину земляним валом, щоб вона не потрапила у водоймища, каналізацію, підвали, низькі ділянки місцевості. Для того, щоб знезаразити, дозволяється залити цю речовину молоком, розчином соди.
При інтенсивному витіканні — щоб осадити газ сірководню — Нітрил акрилової кислоти — безбарвна летка рідина, кипить при високій температурі, має неприємний запах. її пари важчі від повітря, при взаємодії з ним утворює вибухонебезпечні суміші. При горінні кислота виділяє отруйні гази. Захист органів дихання і очей забезпечують промислові протигази марок А і БКФ, а також ГП-5, ГП-7 і дитячі. Пари викликають подразнення слизової оболонки і шкіри, виникає головний біль, запаморочення, слабкість, нудота, блювота, задишка, шкіра червоніє і пече. В таких випадках потерпілого виносять на повітря, забезпечують спокій і тепло, дають подихати киснем, а також аміннітритом (на ватці протягом 15-30 с) з перервою 2 хв.
Синильна кислота (HCN) — безбарвна прозора, дуже легка рідина. Пари її переважно безбарвні. Добре змішується з водою. Викликає запаморочення, параліч дихальних шляхів. При отруєнні відчувається запах і смак мигдалю, а також металевий присмак в роті. Потім виникає відчуття пекучості в горлі, піднебіння і язик втрачають чутливість. Все це супроводжується нудотою, блюванням, тече слина. Задишка збільшується. Заходи першої допомога: винести на повітря, дати понюхати на протязі 3 хв (до 8 раз) через ЗО с аміннітратн, зробити штучне дихання, поставити грілку. Потерпілому необхідно випити міцної кави або чаю.
Фосген — безбарвний газ, який при температурі нижче 8"С конденсується в безбарвну рідину. Його запах нагадує прілі фрукти або сіно. Він важчий за повітря, малорозчинний у воді. Отруйні лише пари фосгену. Перші ознаки отруєння з'являються не відразу, а після 4-8 год. Виникають незначні позиви до кашлю, пече і дере в носоглотці, потім почннаєтья сильний кашель, задишка,-лице і губи синіють. Необхідний повний спокій, потерпілий повинен лежати на спині з грілкою, можна давати гарячі напої і кисень.
Метилмеркаптан — безбарвний газ з різким запахом, важчий від повітря. Викликає подразнення слизових оболонок і шкіри. При диханні виникає головний біль, слабкість, нудота. Заходи першої допомоги: винести потерпілого на повітря, очі і слизові оболонки промивати 2%-ним розчином борної кислоти, а шкіру — водою не менше 15 хв.
Бензол (С(.Н6) — безбарвна рідина з характерним запахом. її пари важчі від повітря і утворюють з ним вибухонебезпечні суміші. При вдиханні відчувається слабкість, головний біль і запаморочення, з'являється сонливість, нудота, блювота, посіпування м'язів, свербіння і почервоніння шкіри. Потерпілий може знепритомніти. Його виносять на повітря, забезпечують спокій, тепло і дають зволожений кисень. Необхідно змінити одяг і білизну, обмити тіло теплою водою з милом. Захист органів дихання, і очей забезпечують промислові протигази марок А і БКФ, а також ГП-5, ГП-7 і дитячі.
Наявність сильнодіючих отруйних речовин в повітрі (хлору, аміаку, сірководню та деяких інших) і їх концентрацію можна визначити за допомогою універсального персонального газоаналізатора типу УГ-2. Принцип його дії грунтується на тому, що при проходженні через індикаторну^ трубку повітря, яке містить гази (пари) СДОР, довжина пофарбованого стовпчика індикаторого порошку в трубці змінюється пропорційно концентрації досліджуваного газу. Вимірюванім проводять по шкалі, проградуйованій в міліметрах на літр. Колір індикаторного порошку після проходження досліджуваного повітря, якщо в ньому є хлор, буде червоним, якщо аміак — синім, якщо сірководень — коричневим.
При виробничії! аварії на хімічному об'єкті, витоку СДОР при зберіганні або первезенні може відбутися зараження повітря. Для захисту органів дихання робітників і службовців таких, об'єктів використовують промислові протигази.
При ліквідації наслідків аварії на хімічних об'єктах, якщо в повітрі міститься отруйних речовин більше ніж 0,5 % об'ємної долі, для захисту органів дихання потрібно використовувати ізолюючі протигази.
Ртуть (Hg) — єдиний метал, який при кімнатній температурі перебуває в рідкому стані. Пара ртуті дуже отруйна. Досить найменшої кількості пари ртуті, яка утворюється при кімнатній температурі при її розливі або зберіганні у відкритій посудині, щоб отруїтись. Працюючи з ртуттю, потрібно бути дуже обережним. Всі роботи з ртуттю виконувати на емальованих або залізних підносах. Дуже небезпечна ртуть, розлита на підлозі. Падаючи на підлогу, вона розбивається на велику кількість дрібних краплин, які потрапляють у щілини і можуть протягом тривалого часу отруювати повітря. Якщо ртуть розлилась на підлозі, слід негайно зібрати її пилососом або піпеткою з грушею.
Для усунення ртуті можна користуватись емульсією з мінеральної олії і води з порошкоподібною сіркою і йодом або порошком сірки. При з'єднанні ртуті з хлором утворюється сулема (HgCl,), яка є сильною отрутою. Вона використовується для дублення шкіри, протруювання насіння і ін.
Розрахункова робота № 1
«Оцінка радіаційної обстановки після аварії на АЕС» (за методичкою № 6058), варіант 2
| Вихідні дані | Значення | |||||
| Час аварії, год, хв | 7 | |||||
| Час доби | День | |||||
| Хмарність | Відсутня | |||||
| Швидкість вітру на висоті 10 м, м/с | 2,1 | |||||
| Напрямок середнього вітру азимут, град | 15 | |||||
| Час вимірювання рівня радіації (потужність дози) | 10 | |||||
| Виміряний рівень радіації (потужність дози) на початку роботи До, Рад/годину | 15 | |||||
| Час початку роботи (входження в зону зараження) Tп, годин | 10 | |||||
| Час виконання робіт Т, годин | 2 | |||||
| Установлена доза (задана) радіації Д уст, рад | 11 | |||||
| Тип Реактора | ВВЕР - 1000 | |||||
| Частка викиду РР в атмосферу, % | 10 | |||||
| За таблицею 7 визначаємо категорію (ступінь) вертикальної стійкості атмосфери за: | ||||||
| Хмарність | Відсутня | |||||
| Час доби | День | |||||
| Швидкість вітру на висоті 10 м, м/с | 2,1 | |||||
| Це буде конвекція. | ||||||
| За таблицею 8 визначаємо середню швидкість вітру в прошарку поширення радіоактивної хмари при: | ||||||
| Конвекція | ||||||
| Швидкість вітру на висоті 10 м, м/с | 2,1 | |||||
| Вона буде 2 м/с приблизно. | ||||||
| За даними таблиці 4 для : | ||||||
| Тип Реактора | ВВЕР - 1000 | |||||
| Частка викиду РР в атмосферу, % | 10 | |||||
| конвекція | ||||||
| Швидкість вітру середня, м/с | 2 м/с | |||||
| Визначаємо розміри прогнозованих зон забруднення: | ||||||
| Зона М: | ||||||
| Довжина = | 185,0 | км | ||||
| Ширина = | 40,2 | км | ||||
| Площа = | 5850,0 | кв км | ||||
| Зона А: | Довжина = | 39,4 | км | |||
| Ширина = | 6,8 | км | ||||
| Площа = | 211,0 | кв км | ||||
| Визначаємо: а) час, що сплинув після аварії до кінця роботи: Т к = Т п + Т Т к - час кінця роботи Т п - час початку роботи Т - час роботи Т к = 10 - 7 + 2 = 5 | ||||||
| б) рівень радіації на одну годину після аварії за даними таблиці 1: Д 1 = Д 2 / К 2 К 3 = 0,645 для 3 годин після аварії за табл 1 Д 3 = 15 Виміряний рівень радіації (потужність дози) на початку роботи До, Д 1 = 15/0,645= 23,25581рад/год | ||||||
| в) рівень радіації після закінчення роботи: Д 5 = Д 1 * К 5 К 5 = 0,525 для 5 годин після аварії за табл 1 Д 1 = 23,25581 рад/год Д 5 = 23,25581*0,525= 12,2093 рад/год | ||||||
| г) дозу радіації, що може отримати особовий склад ЗвКПР і ПХЗ за 2 годин роботи у зонах забруднення: Д = 1,7 * (Д 5 * t 5 - Д 3 * t 3) t 5 = 5 години t 3 = 3 години Д = 1,7*(23,25581*5-15*3) = 27,27907 рад Визначаємо допустимий час роботи ЗвКПР і ПХЗ на забрудненій РР місцевості. | ||||||
| Знаходимо співвідношення: А = Д 3 / Д зад * К осл * К 3 К осл = 1 робота на відкритій місцевості Д зад =11 Установлена доза (задана) радіації Д уст, К 3 = 0,645 для 3 годин після аварії за табл 1 Д 3= 15 Виміряний рівень радіації (потужність дози) на початку роботи До, А = 15*1*0,645/11= 2,114165 За таблицею 9 при: А = 2,114165 Т п = 3 Т доп = 0,8 години приблизно. | ||||||
| Визначимо допустимий час початку роботи ЗвКПР і ПХЗ. Співвідношення: А =Д 1 / Д зад * К осл А = 23,25581*1/11= 2,114165 За таблицею 9 при: А = 2,114165 Т = 2 Час виконання робіт Т, годин К поч = 0,75 години приблизно. Знаходимо відвернуту дозу радіації за 15 днів після аварії за формулою: Д від = 1,7 * (Д 360* t 360 - Д 3 * t 3) t 360 = 360 годин t 3 = 3 години Д 3= 15 Виміряний рівень радіації (потужність дози) на початку роботи До, Д 360 = Д 1 * К 360 К 360 = 0,09 для 360 годин після аварії за табл 1 Д 1 = 23,25581 рад/год Д 360 = 23,25581*0,09 = 2,093023 Д від = 1,7 *(2,093023*360-15*3) = 1204,43 рад Д від = 1204,43 рад або 12044,3 мЗв | ||||||
| За даними таблиці 10 визначаємо невідкладні контрзаходи. Оскільки Д від = 12044,3 мЗв то необхідно провести укриття, евакуацію, йодну профілактику та обмежити перебування дітей і дорослих на відкритому повітрі. | ||||||
| Висновки та пропозиції | ||||||
| Отже, особовий склад ЗвКПР та ПХЗ може виконувати Р і НР у зоні надзвичайно небезпечного зараження. За 2 години робота ЗвКПР і ПХЗ може отримати дозу опромінення 27,27907 рад що перевищує Д зад = 11 рад. Щоб не отримати дозу опромінення більше 11 рад, слід скоротити час роботи в зоні зараження до Т доп = 0,8 години або виконувати роботу з використанням спеціального транспорту. Роботу можна почати через К поч = 0,75 години після аварії. | ||||||
Розрахункова робота № 2
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
