144955 (566321), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Технологія монтажу конструкцій із гіпсових пазогребневих плит
Пазогребневі плити застосовують для зведення ненесучих міжкімнатних перегородок. В залежності від вимог за звукоізоляцією, що пред'являють до різних приміщень, застосовують конструкції перегородок "одинарну" чи "подвійну".
Максимально допустимі розміри перегородок із гіпсових пазогребневих плит при товщині 80 мм наведені в табл.1.
Улаштування перегородок слід виконувати після завершення робіт по монтажу несучих і огороджуючих конструкцій будівель і до влаштування чистої підлоги.
Після видалення пилу чи бруду з базової підлоги, стелі і стін розмічують проектне положення перегородки. Якщо основа базової підлоги має нерівності, то їх необхідно ліквідувати.
Приєднання перегородок до несучих стін, стелі і підлоги можна робити як жорсткими, так і еластичними (останні, якщо пред'являються підвищені вимоги до звукоізоляції приміщень). У випадку жорсткого з'єднання плити стикують безпосередньо з базовою підлогою, стелею і стінами.
Плити можна вкладати пазом як вгору, так і вниз. При укладці плит пазом вгору у плит першого ряду необхідно зрізати гребінь.
В якості монтажного клею можна використовувати шпаклювальну гіпсову суміш "Фугенфюллер". Встановлені плити за допомогою правила вирівнюють в одну площину. Для укладки наступних рядів в паз нижнього ряду укладають розчинову шпаклювальну суміш чи спеціальний мінеральний, чи орга-но-мінеральний клей у випадку використання плит високої точності геометричних розмірів. Таку ж суміш чи клей наносять у вертикальні пази. При кладці плит слід суворо слідкувати за дотриманням площинності всієї перегородки. Для забезпечення максимальної жорсткості конструкції, яка монтується, кладка плит виконується в розбіжку. Торці, що стикуються, повинні перекриватися серединою плит верхнього ряду.
При кладці в розбіжку необхідні добірні елементи (їх легко отримати шляхом розпилювання ножівкою чи електроінструментом основних плит).
У плит останнього ряду, що примикають до стелі, роблять скошені кромки.
Порожнина між стелею та плитою заповнюється спеціальною шпаклювальною сумішшю.
Дверні та віконні блоки кріплять до перегородок з допомогою шурупів чи спеціальних дюбелів.
Зовнішні кути примикань перегородок укріплюють кутовим перфорованим профілем. Його втискують в попередньо нанесену на кут шпаклівку, після чого широким шпателем наносять вирівнюючий шар.
Внутрішні кути укріплюють за допомогою армуючої стрічки, яку наклеюють на шпаклівку. Після цього наносять вирівнюючий шар.
Електросилова і слаботочна проводка в перегородках прокладається приховано в штробах. Ці роботи проводять до початку оздоблення приміщень. Для установки розпаячних коробок, вимикачів в перегородках роблять поглиблення спеціальним інструментом.
Трубопроводи невеликого діаметра, подібно електропроводці, розмішують в спеціально вирізаних штробах і закладають розчиновою сумішшю. Для розміщення труб великого діаметра, груп теплопроводів і повітроводів необхідно застосовувати конструкцію подвійної перегородки.
При кріпленні різних предметів на перегородці із ПГП необхідно виконувати деякі умови. При невеликих навантаженнях (до 0,4 кН/м), таких як дзеркало, невеликі книжні полки, використовують корозійно-стійкі врізні і розклинюючі дюбелі. При підвищених навантаженнях (до 10 кН/м,) таких як санітарно-технічні прилади чи підвісні шафи, застосовують корозійностійкі болти, які проходять наскрізь перегородки.
7. Панелі гіпсобетонні для перегородок
(ГОСТ 9574) є крупнорозмірними плитними виробами з бетону на основі гіпсового або гіпсоцементно-пуцоланового в'яжучого з мінеральними й органічними заповнювачами, армованими дерев'яним рейковим каркасом.
Такі панелі використовують для влаштування ненесучих перегородок у будинках різного призначення. Панелі гіпсобетонні, виготовлені на гіпсоце-ментно-пуцоланових в'яжучих, призначені для влаштування санвузлів, санітарно-технічних кабін і вентиляційних комунікацій у житлових будинках.
Панелі бувають суцільними (без прорізів - ПГ), із прорізами (ПГП) для дверей та фрамуг і з вирізами (ПГВ) товщиною 40,60,80,100 мм. У них передбачена установка деталей для прихованої електропроводки й прорізів для санітарно-технічних пристроїв.
Умовне позначення панелей повинне містити позначення типу панелі; розміри (довжину й висоту в дм і товщину в см); марку бетону за міцністю на стиск; позначення виду в'яжучого (Г - гіпсове, ГЦ-гіпсоцементно-пуцоланове, ГШ - гіпсовапняне-шлакове, КГВ - композиційне гіпсове); номер ГОСТу або ТУ.
Приклад умовної позначки панелі без прорізів довжиною 5960 мм, висотою 2740 мм, товщиною 80 мм, з бетону марки М50 на гіпсоцементно-пуцо-лановому в'яжучому:
ПГ60.27.8-50ГЦ ГОСТ9574-90. Розміри панелей повинні відповідати робочим кресленням, Основні технічні вимоги до панелей наведені в табл. 1.
Таблиця 1. Технічні вимоги до панелей перегородок
| Показники | Величина показників для панелей | |
| на гіпсовому в'яжучому для перегородок | на гіпсоцементно-пуцо-лановому в'яжучому | |
| Середня щільність, кг/м3 | 1100...1500 | |
| Границя міцності при стиску, МПа, не менше: - в висушеному до постійної маси стані; - в водонасиченому стані | 5,0 не регламентується | 7,0 4,0 |
| Вологість, мас. % не більше | 12 | 14 |
Відпускна міцність бетону на стиск повинна бути не менш 3,5 МПа
(*35,7кгс/см2).
Панелі армують каркасами, які складаються з дерев'яних спарених брусків, що утворюють обв'язки по контуру панелей і прорізів, скріплених дерев'яними рейками. Розташування дерев'яних брусків і рейок у каркасі, а також способи їхнього з'єднання й розміри повинні відповідати зазначеним у робочих кресленнях.
Прокатні гіпсобетонні панелі в залежності від призначення можна випускати різноманітних типорозмірів. Для житлового будівництва частіше застосовуються панелі розміром «на кімнату», висотою до 3 і довжиною до 6 м., товщиною 80 і 100 мм., глухі і з дверними прорізами.
Основа панелі, її осердя- це каркас, виготовлений з дерев’яних брусків і рейок. Перетин брусків 40 х40 мм, рейок -10 х 20 мм. Замість рейок можуть бути використані інші місцеві матеріали.
Каркас заповнюють гіпсобетоном. У склад гіпсобетонної суміші входять
До складу гіпсобетонної суміш і входять: будівельний гіПС (бажано «солоний» свіжого приготування) або гіпсоцементно-пуцоланові в'яжучі суміші, якщо панель призначається для виготовлення санітарних вузлів або приміщень з підвищеною вологістю: пісок і тирса.
Змінюючи співвідношення компонентів суміші, можна отримати гіпсобетон різної об'ємної ваги.
За умовами звукоізоляції і міцності перегородок об'ємна вага гіпсобетону в них коливається близько 1300 кг/м3. Такий гіпсобетон виходить при рівних співвідношеннях за обсягом гіПСу, піску і тирси (1:1:1).
Складають гіпсобетонну суміш у дозувально-змішувальному відділенні формувального цеху . Сирі матеріали, що надходять, завантажують у металеві витратні бункери.
У дозувальному відділенні чотири бункери: два для будівельного гіПСу ємністю близько 18 м3 і по одному для піску і тирси ємністю близько 11м3.
Відповідно до особливостей матеріалу: схильністю до злежування, сипучістю і кутом природного нахилу - вибирають форму бункеру.
Для усунення зависання будівельного гіПСу в бункерах на їх бічної стінки встановлені електровібратори.
Дозують компоненти гіпсобетонною суміші за допомогою стрічкових живильників, змонтованих під горловинами бункерів.
Подача матеріалу на стрічки живильників регулюється шиберами або засувками, за допомогою яких можна змінювати ширину вихідний щілини в горловині бункерів.
Так як будівельний гіПС має більшу тонкість помелу і плинність, ніж пісок і тирса, то на додаток до стрічкового живильники в горловині бункерів для будівельного гіПСу вмонтовані барабанні живильники. Ці живильники призначені не тільки для дозування в'яжучого і видачі його на стрічковий живильник, але і для створення надійного затвору, що запобігає витіканню порошку з бункера.
Для одержання високоякісних виробів з гіпсобетону потрібне ретельне змішування всіх його компонентів.
Для цього у виробництві перегородкових панелей застосовуюється двоступеневе змішування матеріалів.
Перше (сухе) змішування здійснюється в приймальному лотку, друге (з водою) - у гіпсобетономішалці безперервної дії.
Вода замішування разом з сповільнювачем схоплювання надходить в гіпсобетономішалку із спеціального вододозуючого пристрою.
Виготовлення армуючого каркасу.
Армуючий каркас для панелей являє собою грати, виготовлені з дерев'яних брусків і рейок, а в разі необхідності і зі спеціальних закладних частин (чорнових коробок для дверних або віконних прорізів). Число армуючих рейок, їх розташування і частоту визначають, виходячи з вимог на міцність панелей при їх виготовленні, перевезення і монтажу на будівництві. Для кожного виду панелей розробляють свій каркас.
Каркаси збирають на спеціальних столах-шаблонах.
Каркас складається з пояса або обв'язки, рейок, що армують площину панелі, підйомних петель, а для панелей з прорізами - з чорнових коробок для дверей і вікон.
Перетин рейок 10х20 мм, брусків - 40x40 мм. Рейки укладаються через 30 см. Вертикальні рейки внизу каркасу закріплюються між двома брусками обв'язки, а вгорі охоплюються обв'язкою з двох брусків трикутного перерізу. Нижній пояс є несучим. До нього кріпляться підйомні петлі.
Підйомні петлі виготовляють з дроту-катанки діаметром 6 мм. Їх закріплюють цвяхами між брусками нижнього поясу і пропускають між брусками верхнього. Кінці петель загинають і приварюють точковим зварюванням, щоб вони не розігнулися під навантаженням. До кожної петлі приварені дві скоби, які запобігають її вигин.
Кількість петель залежить від довжини панелі. Перегородки від 4 до 6 м мають чотири петлі: завдовжки від 3 до 4 л - три петлі і довжиною до 3 л - дві петлі.
Розташування петель в глухий панелі прийнято наступне.
Перша петля закріплюється на відстані 0,5 м від краю панелі, а наступна - через 1,0 л від першої. Таке ж розташування мають петлі і з іншого краю панелі.
Крім поясів і петель, до торців каркаса при складанні прибивають дві рейки розміром 10х20 мм кожна, які сприймають ударні навантаження при монтажі перегородки.
Чорнову дверну коробку виготовляють з брусків перетином 40х40 мм. Між брусками закріплені рейки розміром 10x20 мм, що слугують для кращого закріплення коробки в панелі.
Для збереження правильності розмірів коробку розшивають по діагоналі рейками.
Коробку кріплять цвяхами до нижнього поясу каркаса, а при збірці з'єднують з верхнім поясом додатковими рейками. При виготовленні панелей із дверними прорізами необхідно мати на увазі, що вони повинні бути розташовані не менш ніж на 600 мм від краю панелі, інакше можлива поява тріщин при перевезенні перегородок.
В даний час виготовляють панелі і з іншим розташуванням дверних коробок.
Формування гіпсобетонних панелей. Агрегат для формування гіпсобетонних панелей складається з ряду механізмів, що виконують різні функції.
Найважливішими з них є прокатний стан, обгінні рольганг і перекидач.
Прокатний, стан надає гіпсобетонній масі форми готової панелі. Принцип його дії заснований на тому, що гіпсобетонна маса, рівномірно розподілена між гумовими стрічками двох транспортерів, що рухаються в одному напрямку, (нижнього, що несе рейковий каркас, і верхнього, що ущільнює і згладжує масу), проходить через щілину між прокатними ( що калібрують) валками. Ці валки пресують панель і надають їй остаточні розміри по товщині.
Після тужавіння панель набуває необхідної міцність для зняття її зі стану, та сушіння в тунельних сушарках.
Прокатний стан складається з трьох секцій: приймальні, калібрувальної і приводний.
Всі операції по формуванню панелей: укладання каркасів, заповнення їх гіпсобетоном, прокатка під валками і остаточне схоплювання, відбуваються на стрічці нижнього транспортера, що проходить через всі три секції стану.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
