Банковские операции с иностранной валютой

Тема 13. Облік операцій банку в іноземній валюті

13.1. Сутність і класифікація валютних операцій

 комерційних банків

Валютними операціями є господарські операції, вартість яких визначається в іноземній валюті, або ті, що потребують розрахунків в іноземній валюті.

Для правильного відображення у бухгалтерському обліку операцій з іноземною валютою слід усвідомити такі терміни та поняття:

валютні цінності – валюта України, іноземна валюта, платіжні документи, що виражені в іноземній валюті;

валюта України (гривня) – грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які пе­ребувають в обігу;

іноземна валюта – іноземні грошові знаки у формі банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

Рекомендуемые материалы

платіжні документи, що виражені в іноземній валюті, – іменні чеки, виражені в іноземній валюті (далі – іменні чеки), до­рожні чеки, виражені в іноземній валюті (далі – дорожні чеки).

Розпочати діяльність на валютному ринку банк має право за наявності ліцензій або письмового дозволу, що надається Націо­нальним банком України. Будь-який банк, котрий офіційно зареєстрований на території України, має банківську ліцензію й отримав письмовий дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів, називається уповноваженим банком.

Найпоширенішими валютними операціями, що виконуються банками, є:

1. Неторговельні операції:

з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти фізичними особами;

купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти фізичними особами;

приймання готівки на інкасо;

видача дозволу на вивіз валюти;

конвертація валюти за дорученням клієнта;

операції з чеками та платіжними картками;

операції за переказами в іноземній валюті.

2. Операції з торгівлі іноземною валютою на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ):

укладання угод з метою хеджування ризиків;

укладання угод з метою отримання спекулятивного при­бутку;

укладання угод з метою виконання доручень клієнтів;

укладання угод для виконання власних зобов’язань банку;

укладання угод купівлі однієї іноземної валюти за іншу.

3. Операції в іноземній валюті, що виконуються за доручен­ням клієнтів банку:

відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків суб’єктів підприємницької діяльності в іноземній валюті;

відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків фізичних осіб в іноземній валюті;

надання кредитів в іноземній валюті.

В Україні проведення валютних операцій регулю­ється Декретом Кабінету Міністрів «Про валютне регулювання і валютний контроль». У ньому визначено принципи здійснення юридичними і фізичними особами валютних операцій.

Учасники (суб’єкти) валютних операцій за цим Декретом розподіляються на дві категорії – резидентів і нерезидентів.

Об’єктами валютних операцій є валютні цінності, до яких відносять:

іноземну валюту, цінні папери в іноземній валюті (чеки, векселі, облігації);

інші боргові зобов’язання, виражені в іноземній валюті;

дорогоцінні метали – золото, срібло, платина, природні дорогоцінні каміння.

Операції з валютними цінностями поділяються на два види:

1) поточні валютні операції;

2) операції, пов’язані з рухом капіталу.

До поточних валютних операцій відносяться:

розрахунки за товари, роботи і послуги;

за експорт та імпорт;

перекази;                                           

погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.

До капітальних валютних операцій відносяться:

прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємств;

портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;

довгострокове кредитування тощо.

Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими проводяться в короткий термін, що не перевищує двох робочих днів, називають операціями спот.

Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими здійснюються після двох робочих днів від дати укладання відповідного контракту до дати, зазначеної в контракті, називають форвардними операціями.

13.2. Загальні вимоги до обліку операцій в

іноземній валюті

У міжнародній практиці досі не існує єдиної універсальної схеми обліку валютних операцій і зарубіжні країни у своїх національних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи відображення у фінансовій звітності операцій з іноземною валютою.

Найпоширеніші з них такі:

метод обліку за курсом на дату закриття (closing rate method), відповідно до якого всі операції з іноземною валютою відобра­жаються в обліку за курсом на дату балансу;

метод оборотно-необоротної оцінки (Current/Non-current method), відповідно до якого поточні активи та пасиви переоцінюються за курсом на дату балансу, а довгострокові – відображаються за іс­торичною вартістю;

монетарно-немонетарний метод (Monetarn/Non-monetary method) –

розподіл статей балансу на монетарні та немонетарні за гро­шовою ознакою;

темпоральний метод (Temporal method) полягає в оцінці активів та пасивів за поточними (або майбутніми) цінами за курсом на дату звітності, а статті, що виражені за історичною вартістю, – відповідно за курсом на дату відображення в обліку.

В Україні діє Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми Положення (стандарту) 21 за­стосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридич­ними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 21 не поширюється на:

операції хеджування статей з іноземної валюти;

відображення (перерахунок) показників статей фінансової звітності, наведених у валюті звітності, в іноземній валюті.

В основу бухгалтерського обліку валютних операцій в Україні покладено монетарно-немонетарний метод.

Передусім це стосується застосування принципу мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що й операції у гривні. Цей принцип реалізується за допомогою додаткової бази валютних параметрів, які на рівні синтетичних рахунків забезпечують інформацією у розрізі видів банківської діяльності (операцій). На рівні аналітичних рахунків формується деталізована інформація, яка є предметом статистичної звітності.

Балансова вартість іноземної валюти визначається як вартість іноземної валюти в грошовій одиниці України, за якою вона відображена в балансі (гривневий еквівалент за офіційним валютним курсом).

Усі статті балансу, за якими відображаються операції в іноземній валюті та валютні цінності, поділяються на монетарні та немонетарні.

Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Немонетарні статті – статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Операції з іноземною валютою за балансовими рахунками відображаються за такими курсами:

а) за офіційним валютним курсом на дату валютування відображається

 іноземна валюта в подвійній оцінці – за номіналом та в гривневому еквіваленті (доходи та витрати, що нараховані, отримані або сплачені в іноземній валют; усі зарахування та списання з кореспондентського рахунка, у тому числі внесок в іноземній валюті до статутного капіталу, куплена-продана іноземна валюта тощо);

б) за ринковим курсом гривні в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні;

в) за офіційним валютним курсом гривні на дату нарахування, отримання і сплати доходів та витрат в іноземній валюті. У разі здійснення виправних проведень за рахунками доходів і витрат сума в гривнях за проведенням «сторно» має дорівнювати сумі в гривнях за помилковим проведенням;

г) за офіційним валютним курсом на дату укладення установ­чого договору в разі внеску в іноземній валюті до статутного ка­піталу гривні відображаються за рахунком 3630 П «Внески за незареєстрованим статутним капіталом».

Різниця, що виникає при оцінці внеску за офіційним валютним курсом на дату внесення коштів в іноземній валюті та оцінці внеску за офіційним валютним курсом на дату укладення установ­чого договору у процесі формування статутного капіталу з участю іноземних інвесторів (а в разі збільшення статутного капіталу банку – на дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу), відображається за рахунком 6204 АП «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

ґ) за офіційним валютним курсом на дату сплати авансу (попередньої

оплати) гривні відображаються в разі придбання за іноземну валюту немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) та отримання робіт і послуг.

Дебіторська заборгованість з придбання основних засобів є монетарною статтею і відображається за офіційним валютним курсом на дату сплати авансу. Оприбуткування основних засобів здійснюється за  курсом на день здійснення розрахунків.

Головною особливістю сучасного обліку валютних операцій банків, як уже згадувалося вище, є принцип мультивалютності. Зв’язок між операціями в іноземній валюті та національній забез­печується використанням технічних рахунків:

3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Технічний рахунок – рахунок, який не несе економічного навантаження і використовується для технічного здійснення операції. Формування фінансової звітності здійснюється без урахування залишків за технічними

рахунками 3800 АП та 3801 АП.

У кореспонденції з технічними рахунками відображаються операції банку, що впливають на розмір валютної позиції банку.

Рахунок 3801 АП «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валю­ти та банківських металів» є контррахунком рахунка 3800 АП «По­зиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» для обліку гривневого еквівалента позиції щодо іноземної валюти та банківських металів.

Наприкінці кожного операційного дня суми в гривневому еквіваленті на технічних рахунках 3800 та 3801 мають бути однаковими.

Різниця між сумами залишків у відповідній іноземній валюті за аналітичними рахунками 3800 (за офіційним курсом) та 3801 (за курсами договорів) того самого коду іноземної валюти відображається за балансовим рахунком 6204 АП «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами». Курсова різниця від переоцінки грошових коштів та інших монетарних статей в іноземній валюті теж зараховується на цій рахунок (перерахунок гривневого еквівалента залишків іноземної валюти усіх монетарних статей в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного валютного курсу).

Серед валютних операцій, безумовно, є ті, які відображаються на позабалансових рахунках.

До них належать:

вимоги та зобов’язання банку, які можуть виникнути в май­бутні періоди та за якими банк зазнає ризику;

документи й цінності.

Усі угоди, за якими в банку виникають вимоги або зобов'язання, відображаються у балансі за датою операції. Залежно від потреб банку в аналітичній інформації, можливостей програмного забезпечення банк самостійно визначає порядок ведення аналітичного обліку за технічними рахунками та технічні аспекти переоцінка рахунків в іноземній валюті.

У фінансовій звітності немонетарні статті, зарахування яких до балансу

пов’язане з операціями в іноземній валюті, відображаються в гривнях за валютним курсом на дату здійснення операції.

Дебіторська заборгованість за авансами з придбання основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо та кредиторська заборгованість з продажу основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо відображаються у фінансовій звітності за офіційним валютним курсом на дату розрахунку.

Кредиторська заборгованість з придбання за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей і дебіторська заборгованість з продажу за іноземну ва­люту основних засобів, нематеріальних активів, товарно-мате­ріальних цінностей є монетарними (грошовими) статтями балансу, тобто підлягають сплаті та одержанню у визначеній в іноземній валюті сумі і тому переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу.

Довгострокові вкладення в іноземній валюті в асоційовані та дочірні

іноземні підприємства, які обліковуються за вартістю їх придбання (історичною вартістю) на рахунках груп 410 «Вкладення в асоційовані компанії» та 420 «Вкладення в дочірні ком­панії», відображаються за офіційним валютним курсом на дату здійснення операції так само, як і інші немонетарні статті, що ві­дображаються за їх історичною вартістю.

Довгострокові інвестиції в іноземні підприємства, у яких банк не бере істотної участі, що обліковуються на рахунках групи 320 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції», відображаються за офіційним валютним ку­рсом на дату визначення їх справедливої (ринкової) вартості.

Цінні папери в іноземній валюті, що придбані з метою прода­жу, обліковуються в тій, валюті, у якій виражено їх вартість, на рахунках групи 310 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж» та переоцінюються в порядку, визначеному для монетарних статей в іноземній валюті.

13.3. Облік обмінних операцій з іноземною валютою

До обмінних операцій з іноземною валютою належать операції, коли одна валюта обмінюється на іншу. До таких операцій належать купівля-продаж іноземної валюти та конвертація, які можуть здійснюватись як у готівковій, так і безготівковій формі.

Для операцій купівлі-продажу іноземної валюти слід брати до уваги:

1) дату валютування:

за операціями купівлі-продажу іноземної валюти (банківських металів) – це обумовлена договором дата, згідно з якою банк отримує право власності на куплену іноземну валюту (банківські метали) і виконує своє зобов’язання щодо передавання контрагенту проданої валюти (банківських металів);

за операціями купівлі-продажу основних засобів, нематеріальних активів тощо – це дата здійснення оплати куплених активів і одержання плати за продані активи;

2) дату операції – дата укладення договору про обмінну операцію, згідно з якою банк бере на себе такі зобов’язання:

купити актив; і на цю дату в нього виникає право отримати від контрагента куплений актив і зобов’язання його оплатити;

продати актив; і на цю дату в нього виникає зобов’язання передати контрагенту проданий актив і право одержати передбачену договором оплату. Операції за цією датою відображаються у бухгалтерському обліку за позабалансовими рахунками;

3) дата розрахунку – це дата фактичного проведення розрахунку, у результаті якого банк одержує або сплачує кошти.

Проведення за балансовими рахунками здійснюються на дату валютування; дата розрахунку та дата валютування можуть збігатися. Різниця між датою розрахунку та датою валютування виникає під час передоплати або відстрочення платежу. Якщо дата розрахунку та да­та валютування не збігаються, то використовуються такі рахунки:

2800 А «Дебіторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

2900 П «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

3540 А «Дебіторська заборгованість з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку»;

3640 П «Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку».

Нереалізований результат від операцій з іноземною валютою – це:

позитивний (від’ємний) результат переоцінки активів і зобов’язань банку в іноземній валюті та банківських металах у зв'язку зі зміною офіційного валютного курсу, унаслідок якого змінюється вартість цих активів і зобов'язань у національній валюті, а їх вартість в іноземній валюті (банківських металах) за­лишається без змін, тобто не відбувається руху коштів в іноземній валюті (банківських металах);

позитивна (від’ємна) різниця між балансовою вартістю придбаної (проданої) іноземної валюти (банківських металів) та вартістю придбання

(продажу), якщо курс купівлі (продажу) не збігається з поточним офіційним

валютним курсом.

Обмінні операції – операції, які передбачають обмін однієї валюти на іншу.

Операції купівлі-продажу валюти на умовах спот – це операції з купівлі-продажу однієї валюти за іншу за обумовленим курсом. Поставка валюти за спотовим договором відбувається на другий робочий день з дня укладення договору.

Реалізований результат від операції з іноземною валютою – це фактично одержані доходи або понесені витрати за операціями купівлі-продажу іноземної валюти (банківських металів).

Оскільки метою здійснення операцій торгівлі іноземною ва­лютою (крім тих фінансових інструментів, що використовуються з метою хеджування) є отримання прибутку як різниці між варті­стю придбання іноземної валюти й вартістю її продажу. Такий прибуток становить реалізований фінансовий результат та розра­ховується за одним із методів:

а) перший прийшов, перший пішов (FIFO), Для визначення доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю між курсом продажу та курсами, за якими були придбані перші суми іноземних валют;

б) метод середньозваженої. Для визначення доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої валюти множиться на різницю між курсом продажу та середньозваженим курсом, за яким вона була придбана;

Вибір методу розрахунку реалізованого фінансового результату доцільно обирати залежно від обсягів операцій банку, тенденцій на валютному ринку, попиту на іноземну валюту у певний період, та найголовніше – залежно від коливань курсу іноземної валюти. Так, ураховуючи повільне зростання курсу іноземної ва­люти або у періоди його стабільності у банківській практиці найбільшого поширення набув метод середньозваженої.

13.4. Особливості роботи з готівковою іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті

Згідно з чинним вітчизняним законодавством, національна валюта є єдиним засобом платежу на території України.

Разом з тим нерезидентам і резидентам України дозволено проводити деякі розрахунки в іноземній валюті без одержання індивідуальних ліцензій від Національ­ного банку України, а саме:

купівлю паливно-мастильних матеріалів, продуктів харчування, надання послуг на території міжнародних портів, аеропортів, вокзалів України з обслуговування іноземних транспортних засобів (розрахунки здійснюються згідно з контрактом, укладеним із відповідними юридичними особами);

оплату страхових платежів, готельних послуг;

купівлю на території міжнародних портів і вокзалів квитків та путівок на міжнародні пасажир­ські та туристичні рейси;

оплату дорожніх зборів;

оплату послуг туристичних і страхових орга­нізацій за договорами,  дія яких поширюється на іноземну територію, відповідно до посередницьких угод із зарубіжними партнерами та нерезидентами-посередниками.

У зв’язку з тим, що в Україні ще діють валютні обме­ження на ввезення і вивезення іноземної валюти, уста­новлено порядок переміщення національної та іноземної валют через митний кордон громадянами – резидентами і нерезидентами. Переміщення валюти регламентується нормативним документом – «Порядок переміщення іноземної валюти через митний кордон України».

Однак більшу частину витрат і готівкових платежів фізичні та юридичні особи здійснюють у національній валюті, і якщо вони отримують від своїх партнерів платежі в іноземній валюті, то в них виникає потреба обмінювати її на національну, тобто валютний ринок тут виконує функцію роздрібної торгівлі іноземною валютою. Операції з обміну валюти фізичні особи – резиденти і нерезиденти здійснюють в Україні через валютні каси уповноважених банків, обмінні пункти уповноважених банків та обмінні пункти, відкриті юридичними особами-резидентами, що уклали з уповноваженими банками агентські угоди.

Пункт обміну іноземних валют уповноваженого банку є структурним підрозділом його касового відділу. Уповноважені банки реєструють у територіальних управліннях Національного банку України власні пункти обміну іноземних валют, подавши при цьому необхідні до­кументи і за умови їх забезпеченості засобами для визна­чення справжності валют, відповідності технічним вимогам, наявності сертифікованої комп'ютерної системи для автоматизації технологічних процесів валютно-обмінних операцій або сертифікованого електронного контрольно-касового апарата (ЕККА).

Агенти уповноваженого банку, що уклали агентську угоду на відкриття пункту обміну іноземних валют, також реєструють їх у територіальному управлінні НБУ на підставі пакета документів, але обов’язково мають бути: копія агентської угоди, копія свідоцтва про реєстрацію установи, нотаріально завірена копія статуту.

Пункти обміну іноземних валют уповноважених банків, що розташовані поза їх операційними залами, і пункти обміну на агентських умовах підлягають патен­туванню згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Офіційне розпорядження про встановлені курси, офіційний курс НБУ, тарифи комісійних винагород отримують пункти від уповноваженого банку.

Касир пункту обміну валют повинен мати при собі документ, що посвідчує його особу, особистий штамп із прізвищем та ініціалами, штамп із такими реквізитами: назва уповноваженого банку чи агента, номер обмінного

пункту, його місцезнаходження.

Уповноважені банки через власні пункти обміну мають право:

продавати і купувати готівкову іноземну валюту фізичним особам – резидентам і нерезидентам;

обмінювати купюри інвалют, перевіряти інвалюту щодо дефекту;

надавати дозвіл на вивезення валюти за кордон, здійснювати конверсійні операції;

продавати й оплачувати дорожні чеки на суму, встановлену НБУ;

продавати й оплачувати платіжні картки міжнародних платіжних систем на суму, встановлену Національним банком України;

приймати на інкасо готівкову іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті.

Пункти обміну, відкриті на агентських умовах, не мають права здійснювати конверсійні операції й обмінювати купюри іноземних валют, операції з дорожніми чеками та картками, інкасові операції, а лише здійснюють продаж-купівлю іноземної валюти.

Контроль за роботою обмінних пунктів здійснюють уповноважені банки та територіальні управління Націо­нального банку України.

Підчас здійснення валютно-обмінних операцій каси­ром обмінного пункту оформляються бланки суворої звітності – довідка-сертифікат за формою № 377 і квитанція ф. № 377-А – у двох примірниках. Перший примірник надається на підтвердження факту здійснення операції (резидентові – ф. № 377-А, нерезидентові – ф. № 377), другий – залишається в документах дня.

За умови використання при обмінних операціях сертифікованих комп'ютерних систем та сертифікованих ЕККА фізичним особам видаються такі ж документи, але роздруковані на комп'ютерах або ЕККА.

Купівля-продаж іноземної валюти фізичною особою-нерезидентом здійснюється після пред’явлення касирові обмінного пункту документа, що посвідчує особу-нерезидента. Однак фізична особа-нерезидент має право в разі невикористання чи неповного використання гривень, які були одержані ним при обміні іноземної валюти, здійснити зворотний обмін при наданні першого примірника сертифіката ф. № 377 у будь-якому пункті України, але за курсом, встановленим уповноваженим банком (строк дії сертифіката ф. № 377– б місяців).

При продажу банком іноземної валюти клієнтам з останніх стягується збір до Пенсійного фонду України, що становить один відсоток від суми гривневого еквівалента проданої іноземної валюти, при купівлі банком в клієнтів іноземної валюти збір у Пенсійний фонд перераховує уповноважений банк. Наприкінці дня в пунктах обміну валют оформляють реєстри: окремо для купленої і проданої іноземної валюти за кожним її видом, Книгу реєстрів стягнення зборів до Пенсійного фонду.

Облік операцій з купівлі-продажу іноземної валюти в обмінному пункті

здійснюється на активному балансовому рахунку № 1003. А Банкноти і монети в обмінних пунктах. За дебетом рахунку проводяться суми готівки, які надходять до обмінного пункту. За кредитом рахунку проводяться суми готівки, які видаються з обмінного пункту або повертаються до операційної каси банку.

Для забезпечення безперебійної роботи обмінних пунктів до уповноваженого банку подаються авансові заявки на видачу валютних та інших цінностей касовим працівникам. Авансові заявки передаються обліково-операційним працівникам для складання видаткових ордерів або супровідних відомостей на одержання цінностей обмінними пунктами. Підготовлені видаткові ордери передаються завідувачеві каси, а супровідні відомості в трьох примірниках – касовим працівникам, відповідальним за формування авансів.

Доставка інкасаторських сумок з цінностями в обмін­ні пункти здійснюється

інкасаторами. Після передання сумок із цінностями працівникам обмінних пунктів інкаса­тори повертають у банк другі примірники супровідної відомості касовим працівникам для перевірки.

Після закінчення операційного дня працівники обмінного пункту підраховують цінності, звіряють їх відповідність з даними звітних документів і складають супровідні відомості до кожної інкасаторської сумки з цінностями. Видача сумок з цінностями інкасаторам здійснюється під розписку на третьому примірнику супровідної відомості, що завіряється відбитком печатки інкасаторської служби. Якщо касири обмінних пунктів одержують грошові аванси безпосередньо в установі банку, касир підписується на видаткових валютних ордерах.

Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні установлюються банком щоденно згідно з наказом по банку за підписом його керівника або уповноваженої ним особи. Наказ (розпоря­дження) про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют за гривні має бути скріплений печаткою банку (фінансової установи). У цьому наказі (розпорядженні) в касі банку або у пунктах обміну валюти мають зазначатися: дата, час, з якого діють установлені курси, значення курсів купівлі та продажу іноземних валют за гривні, місцезнаходження і реєстраційний номер пункту обміну валюти у відповідному територіальному управлінні.

Протягом робочого дня пункти обміну валюти здійснюють операції за рахунок коштів отриманого від банку авансу в іноземній валюті та в гривнях, а також за рахунок купленої іноземної валюти та отриманих гривень.

Пункти обміну валюти мають право тримати у своїй касі розмінні купюри в обсязі до 200 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за крос-курсом, визначеним згідно з офіційним курсом гривні до долара США та цієї іноземної валюти, установленим НБУ.

Під час здійснення валютно-обмінних операцій використовуються бланки довідок та квитанцій, які є бланками суворого обліку.

До валютообмінних операцій належать також операції конвер­тації, які проводяться лише з тими валютами, що належать до І групи Класифікатора іноземних валют. За операціями конвертації готівкової іноземної валюти використовується крос-курс, який розраховується як співвідношення офіційних курсів гривні до відповідних іноземних валют, що встановлений Національним банком України на день проведення операції.

Операції з конверсії однієї готівкової іноземної валюти в іншу готівкову іноземну валюту здійснюються:

для фізичних осіб – резидентів і нерезидентів – у касі бан­ку з оформленням прибуткового та видаткового касових ордерів;

для фізичних осіб-резидентів – у пункті обміну валюти банку з видачею квитанції за формою № 377-А про конвертацію валют.

Здійснені операції відображаються касою банку та пунктом обміну валюти в реєстрі конверсії іноземної валюти. Комісійна винагорода за здійснення операцій з конвертації за бажанням клієнта може сплачуватись як у гривнях, так і в іноземній валюті.

У кінці дня всі залишки грошової готівки як у національній, так і в іноземній валютах обмінний пункт має передати в касу уповноваженого банку. На підставі реєстрів проданої і купленої валюти ведеться облік обмінних операцій.

Для визначення результату від торговельних опера­цій з іноземною валютою на кінець операційного дня всі залишки на рахунках мають оцінюватися за офіційним курсом НБУ з обов’язковою умовою, що гривневі еквіва­ленти залишків за кодами валют за рахунками № 3800 АП мають дорівнювати залишкам за відповідними аналітич­ними рахунками за рахунком № 3801 АП. Якщо ці залишки не збігаються, рахунок № 3801 коригується. Це може бути у двох випадках:

у разі підрахунку результатів від торговельних операцій, проведених упродовж дня, визнача­ється реалізований результат, отримані доходи або

сплачені витрати;

у разі зміни офіційних курсів валют визначається нереалізований результат, який може змінитися при наступній зміні курсу.

Результати за проведеними операціями в іноземній валюті наростаючим підсумком з початку року обліко­вуються за рахунком № 6204 АП «Результат від торгівлі іноземною валютою і банківськими металами». В аналітичному обліку за рахунком можуть відкриватися окремі особові рахунки:

для визначення реалізованого фінансового результату при торговельних операціях з інвалютою;

для визначення нереалізованого фінансового результату, пов’язаного з переоцінкою відкритої валютної позиції;

для реєстрації результатів переоцінки валютних статей балансу.

Конверсійні операції з готівковою іноземною валютою – це операції щодо обміну готівкової валюти однієї іноземної держави на готівкову валюту іншої. Ці операції здійснюють лише операційні каси та обмінні пункти уповноважених банків і тільки з вільно конвертованою валютою із застосуванням крос-курсу.

Крос-курс у цьому разі визначається через розрахунковий офіційний курс гривні до відповідних валют на день проведення операцій.

Комісійну винагороду (сума комісійних не повинна перевищувати двох відсотків від суми іноземної валюти, що подається до конверсії) за конверсійні операції з готівковою інвалютою уповноважені банки можуть одержувати як у національній, так і в іноземній валютах. Сума комісійних в іноземній валюті, що подавалась до конверсії, зазначається у квитанції окремо.

Для фізичних осіб-резидентів уповноважені банки можуть обмінювати одні купюри іноземної валюти на інші купюри, але тієї ж іноземної валюти.

На підтвердження факту обміну купюр іноземної валюти на інші купюри тієї ж країни видають квитанцію ф. № 377-А та заповнюють реєстр обміну іноземної валюти.

Видача іноземної валюти готівкою з поточного рахунку в разі відрядження за кордон, на представницькі, експлуатаційні витрати здійснюється за заявою юридичної особи-резидента або постійного представництва юридичної особи-нерезидента й дорученням, виписаним на фізичну особу на отримання коштів у касі уповноваженого банку.

Працівник операційного відділу, отримавши доку­менти від клієнта, оформляє видатковий валютний ордер (або приходний валютний ордер, якщо клієнт вносить готівку до каси), підписує його в осіб, що мають право контрольного підпису.

Касир валютної каси перевіряє наявність підписів посадових осіб уповноваженого банку, відповідність їх зразкам, підписує валютні ордери, приймає чи видає готівку в іноземній валюті за такими ж правилами, що й у національній валюті.

Оформлення валютно-обмінних операцій з фізичними особами – резидентами і нерезидентами через валютні каси уповноважених банків здійснюється пра­цівником операційного відділу і касиром даної каси, на відміну від обмінного пункту, де ці операції виконує один працівник.

Працівник операційного відділу оформляє при купівлі банком іноземної валюти: приходний валютний ордер, видатковий касовий ордер на національну валюту.

При продажу банком іноземної валюти оформляє: видатковий валютний ордер, приходний касовий ордер на національну валюту, приходний касовий ордер на суму збору до Пенсійного фонду України – у двох примірниках.

Касир приходно-видаткової валютної каси:

роздруковує квитанцію на сплату збору до Пенсійного фонду України;

записує суму збору за всіма операціями купівлі фізичними особами іноземної валюти в Книгу реєстрів стягнення зборів до Пенсійного фонду;

підписує всі валютні касові документи;

отримує чи виплачує іноземну валюту;

видає клієнтові другий примірник приходного валютного ордера при купівлі валюти або другий примірник приходного касового ордера на національну валюту при продажу іноземної валюти.

Перекази в іноземній валюті за межі України та їх виплати в Україні здійснюються лише через кореспондентські рахунки уповноважених банків.

Переказні операції в іноземній валюті здійснюють на підставі таких же документів, що й в національній валюті: заява про переказ, платіжне доручення.

Приймання готівки іноземної валюти від клієнтів здійснюється за такими прибутковими касовими документами:

за заявою на переказ готівки – від:

1) юридичних осіб-резидентів та представництв-нерезидентів для зарахування на власні поточні рахунки;

2) від уповноваженого представника нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності для зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим банком резиденту – суб’єкту підприємницької діяльності;

3) від фізичних осіб – на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та для переказу без відкриття рахунка;

за прибутковим касовим ордером – від працівників упов­новаженого банку за внутрішньобанківськими операціями;

за документами, установленими відповідною платіжною системою (Western Union, Money Gram) – від фізичних осіб на відправлення переказу, який приймається в готівковій формі.

Після завершення приймання готівки клієнту надається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Видача готівки іноземної валюти здійснюється за такими видатковими документами:

за заявою на видачу готівки – юридичним особам з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунка, а також за операці­ями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо;

за видатковим касовим ордером – працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями;

за документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою, – фізичним особам.

Залишок іноземної валюти, менший ніж номінальна вартість мінімальної купюри, що перебуває в обігу, купується у фізичної особи за гривні за курсом, установленим на час здійснення операції в касі банку.

13.5. Бухгалтерській облік валютних операцій банку

з використанням платіжних карток

Банківські платіжні картки бувають різних видів і розподілити їх можна за різними ознаками.

Нині у світі найвідомішими міжнародними платіжними системами є VISA, MASTER CARD, DINERS CLUB, JCB, AMERICAN EXPRESS. Тому картки відрізняються насамперед платіжною системою, учасники якої її емітують.

Відповідно до чинного законодавства, міжнародна платіжна система – це платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує переказування грошей з однієї країни в іншу.

Порядок діяльності платіжної системи визначається відповідними правилами, які встановлюють її організаційну структуру, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, принципи розрахунків та порядок документообігу, порядок вирішення спорів, управління ризиками в системі, систему страхування, систе­му захисту інформації, процедури реконсиляції (контролю) тощо.

Платіжна схема може бути дебетовою або кредитною, відповідно до чого картки поділяються на дебетові та кредитні. Так, наприклад, картки внутрішньодержавної платіжної системи частіше випускають тільки дебетові картки. Такі лідери карткового бізнесу, як VISA International та Europay International, підтримують одночасно як кредитні, так і дебетові продукти.

Відмінність кредитних карток від дебетових полягає і в техно­логії здійснення операцій. Дебетові картки при розрахунках завжди використовують процедури авторизації, а кредитні картки в окремих випадках їх не виконують.

Авторизація – процедура отримання дозволу на проведення операції із застосуванням платіжної картки. Під час цієї процедури здійснюється зв'язок з процесинговим центром, де утримується інформація про стан карткового рахунка.

Дебетна платіжна картка використовується для розрахунків за товари та послуги в межах власних коштів на картковому рахунку клієнта. Однак якщо умовами договору з банком передбачено овердрафт, то розрахунки клієнта можуть вийти за межі залишку на його рахунку. Овердрафт – це короткостроковий кредит, що надається банком у разі перевищення суми операції за платіжною карткою встановленого ліміту витрат. Сума такого ліміту визначається та установлюється банком виходячи з середньомісячного обороту коштів на рахунку клієнта, «кредитної історії» останнього та інших показників довіри до клієнта. Плата за овердрафт значно вища від плати за звичайний кредит.

Кредитна платіжна картка дає можливість її власникові здійснювати розрахунки за рахунок наданого банком кредиту. Проце­дура установлення ліміту кредиту банком за картковим рахунком аналогічна процедурі надання кредиту, тобто необхідно мати відповідне забезпечення кредитного ризику. На практиці для та­кого забезпечення використовують форми гарантійного депозиту, поруки, застави. З одного боку, такий підхід цілком виправданий, оскільки кредитні карткові продукти мають значно вищий ризик несанкціонованих операцій. З іншого боку, це істотно відрізняє вітчизняну кредитну картку від її традиційної зарубіжної моделі.

Банківські операції з платіжними картками можна розподіли­ти на операції емісії та еквайрингу.

Емісія – проведення операцій з відкриття картрахунків і випуску платіжних карток. Для отримання платіжної картки клієнти банку відкривають карткові рахунки:

картковий рахунок для юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності – на балансовому рахунку 2605 АП «Кошти суб’єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками»; картковий рахунок для фізичних осіб – на балансовому рахунку 2625 АП.

До операцій емісії належать: вкладення, перерахування або поповнення

коштів на картрахунки шляхом вкладення готівкових коштів через банкомат, касу банку-емітента, банку, що працює за агентською угодою, іншого банку шляхом переказування коштів із своїх поточних або депозитних рахунків, а також з рахунків інших осіб за їх дорученням.

У бухгалтерському обліку такі операції відображаються у такий спосіб:

1. Поповнення коштів на картковий рахунок фіз. особи у банку-емітенті:

у разі внесення готівкових коштів через касу:

Д-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку»;

К-т 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками»;

у разі переказування з поточних та інших рахунків:

Д-т 2620 «Поточні рахунки фізичних осіб»;

Д-т 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб», інші рахунки;

К-т 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками».

2. Поповнення коштів на картрахунки може здійснюватися безготівковим шляхом через інший банк як у національній, так і в іноземній валюті:

Д-т коррахунка;

К-т 2924 «Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками»;

Д-т 2924 «Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками»;

К-т 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками».

Одночасно платіжні картки можуть бути індивідуальними (приватними) та корпоративними. Індивідуальні (приватні) карт­ки надаються фізичним особам, які здійснюють розрахунки в межах власних коштів на картковому рахунку або наданого банком кредиту. При цьому на одну й ту саму особу може бути відкрито необмежену кількість карткових рахунків. Рахунки можуть бути як у національній, так і в іноземній валюті.

Корпоративні картки надаються підприємствам, організаціям та фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності.

Довірені особи клієнтів – юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців можуть здійснювати операції з безготівкової оплати товарів (послуг) та одержувати готівку із застосуванням корпора­тивних платіжних карток у таких випадках:

одержання готівки у валюті України для здійснення розрахунків, пов’язаних із господарськими потребами, у тому числі для оплати витрат на

відрядження в межах України;

здійснення розрахунків у безготівковій формі у валюті України, пов’язаних зі статутною та господарською діяльністю, витратами представницького характеру, а також витратами на відрядження в межах України;

одержання готівки в іноземній валюті за межами України для оплати витрат на відрядження;

здійснення розрахунків у безготівковій формі в іноземній валюті за межами України, пов'язаних з витратами на відрядження та витратами представницького характеру.

Розрахунки з використанням корпоративних карток відображаються у бухгалтерському обліку у такий спосіб:

1. Під час оформлення звіту працівником банку до от банком платіжного

повідомлення (клірингової інформації такі проведення:

на загальну суму використаних працівником коштів установленого ліміту:

Д-т рахунка витрат;

К-т 2924 «Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками»;

на суму повернення коштів, використаних на власні потреби:

Д-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку»;

К-т 2924 «Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками»;

у разі надходження платіжного повідомлення з npoцесингового центру (розрахункового банку):

Д-т 2924 «Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками»;

К-т коррахунка.

2. Під час оформлення звіту працівником банку після отримання платіжного повідомлення з процесингового центру (розрахункового банку) здійснюються такі проведення:

на суму списаних коштів з коррахунка в розрахунковому банку:

Д-т 2924 «Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками»;

К-т коррахунка;

одночасно:

Д-т 3550 «Аванси працівникам банку на витрати з відрядження»;

Д-т 3551 «Аванси працівникам банку на господарські витрати»;

К-т 2924 «Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками» на суму оформленого працівником банку авансового звіту;

 Д-т рахунка витрат;

К-т 3550 «Аванси працівникам банку на витрати з відрядження»;

К-т 3551 «Аванси працівникам банку на господарські витрати».

Для забезпечення розрахунків з використанням банківських платіжних карток банки впроваджують широку мережу обладнання – банкомати, постермінали та імпринтери, що забезпечує їм можливість здійснювати другу функцію – еквайринг – це виконання розрахунків за операціями з використанням платіжних карток.

Банк-еквайр – банк, що здійснює технологічну обробку та забезпечує надання необхідної інформації щодо обслуговування торговців, розрахунків за операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток, розрахунків у мережі банкоматів та іншого обладнання.

Банк-емітент – це банк, що є членом платіжної системи та здійснює емісію платіжних карток.

У бухгалтерському обліку видача готівки через банкомат відображається так:

1. Видача готівки через банкомат держателю платіжної карт­ки на суму заявленої готівки за вирахуванням комісійної вина­городи:

Д-т 2920 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат»;

К-т 1004 «Банкноти та монети в банкоматах».

2. Якщо клієнт отримав готівку в банкомат, що належить банку, у якому він відкрив картковий рахунок (тобто операція проведена у банку, котрий одночасно є банком-емітентом та еквайром):

Д-т 2605 «Кошти суб'єктів господарської діяльності для роз­рахунків платіжними картками»,

Д-т 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками»;

К-т 2920 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат».

3. Якщо операція отримання готівки проведена у банкомат іншого банку (під час переказування з карткових рахунків держа­телів платіжних карток, відкритих в інших банках):

у банку-емітенті:

Д-т 2605 «Кошти суб'єктів господарської діяльності для роз­рахунків платіжними картками»;

Д-т 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками»;

К-т коррахунка;

у банку-еквайрі:

Д-т коррахунка;

К-т 2920 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат».

4. Якщо картковий рахунок відкрито в іноземній валюті, а ви­дача

 готівкових коштів – у національній валюті через банкомат, у банку-еквайрі здійснюються такі проведення:

у разі видачі коштів у національній валюті:

Д-т 2920 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат»;

К-т 1004 «Банкноти та монети в банкоматах»;

у разі надходження відшкодування з карткових рахунків в іно­земній валюті:

Д-т 2605 «Кошти суб’єктів господарської діяльності для роз­рахунків платіжними картками»;

Д-т 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками»;

К-т 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківсь­ких металів»;

на суму гривневого еквівалента іноземної валюти:

Д-т 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

К-т 2920 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат».

Курсові різниці, що виникають під час здійснення зазначених операцій, обліковуються за рахунком 6204 «Результат від торгі­влі іноземною валютою та банківськими металами»:

у банку-емітенті, іншому банку на суму одержаних коштів:

Д-т коррахунка;

К-т 2620 «Поточні рахунки фізичних осіб», або

2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними карт­ками».

Видачі готівки через касу банку:

1. Видача готівкових коштів у національній та іноземній ва­люті з картрахунків клієнтів з використанням платіжних кар­ток через каси банку, пункти обміну валюти на суму заявленої готівки відображається у бухгалтерському обліку у такий спосіб:

Д-т 2924 «Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками»;

К-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку».

2. Під час списання сум коштів, які отримані держателями платіжних карток через каси банку, з карткових рахунків, відкри­тих у банку-емітенті, що є одночасно банком-еквайром, здійсню­ється таке проведення:

Д-т 2605 «Кошти суб'єктів господарської діяльності для роз­рахунків

платіжними картками»;

Д-т 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками»;

К-т 2924 «Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками».

3. Видача готівки через каси банку держателям платіжних ка­рток, емітованих іншими банками, здійснюється такими прове­деннями:

на суму заявленої готівки:

Д-т 2924 «Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками»;

К-т 1001«Банкноти та монети в касі банку»;

на суму одержаних коштів від інших банків-емітентів.

Д-т коррахунка;

К-т 2924 «Транзитний рахунок за операціями з платіжними картками».

Для банків робота з кредитними картками є досить прибутко­вим напрямом діяльності.

За користування кредитом держатель платіжної картки спла­чує банку проценти. У бухгалтерському обліку здійснюються та­кі проведення:

1) на суму нарахованих процентів у національній валюті:

Д-т 2068 «Нараховані доходи за іншими кредитами в поточну діяльність, які надані суб’єктам господарської діяльності»;

Д-т 2208 «Нараховані доходи за кредитами, які надані фізич­ним особам на поточні потреби»;

К-т 6026 «Процентні доходи за іншими кредитами суб'єктам господарської діяльності в поточну діяльність»;

К-т 6041 «Процентні доходи за кредитами під платіжні картки фізичним особам»;

2) на суму нарахованих процентів в іноземній валюті:

Д-т 2068 «Нараховані доходи за іншими кредитами в по­точну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяль­ності»;

Д-т 2208 «Нараховані доходи за кредитами, які надані фізич­ним особам на поточні потреби»;

К-т 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківсь­ких металів»;

на суму гривневого еквівалента нарахованих доходів:

Д-т 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

К-т 6026 «Процентні доходи за іншими кредитами суб'єктам господарської діяльності в поточну діяльність»;

К-т 6041 «Процентні доходи за кредитами під платіжні картки фізичним особам»;

3) на суму сплачених процентів фізичними особами:

Д-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку»;

Д-т 2620 «Поточні рахунки фізичних осіб»;

Д-т 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками»;

К-т 2208 «Нараховані доходи за кредитами, які надані фізич­ним особам на поточні потреби»;

4) на суму сплачених процентів юридичними особами:

Д-т коррахунка;

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

Д-т 2605 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками»;

К-т 2068 «Нараховані доходи за іншими кредитами в поточну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності».

Якщо клієнт своєчасно не розрахувався за нарахованими процентами за користування кредитом, банк визнає їх простроченими або сумнівними.

Незалежно від платіжної схеми, типу (виду) платіжних карток, які використовуються під час здійснення операцій, на картрахунку може виникати дебетове сальдо, що не було обумовлене договором емітента з клієнтом та є непрогнозованим у розмірі та за часом виникнення.

Вам также может быть полезна лекция "13 Логика критического мышления".

Дебетове сальдо на картрахунку, що не обумовлене договором, може виникати у результаті: надходження платіжної вимоги за операцією, за якою попередньо не надсилалось платіжне повідомлення, якщо платіжна вимога на списання коштів з рахунка надійшла без попереднього блокування коштів, зміни курсів валют і надходження в клірингу операції в іноземній валюті на суму більшу, ніж та, яку еквайр попередньо надсилав емітентові в платіжному повідомленні і яку було заблоковано на картрахунку клієн­та для забезпечення його зобов’язань за здійсненими опера­ціями. А також примусового списання коштів з картрахунку та накладання арешту на кошти, що обліковуються на ньому, у ви­падках, передбачених законодавством, нарахування процентів (комісій та інших платежів за обслуговування клієнта), технічних помилок у роботі обладнання емітента, еквайра або процесингового центру.

Операції, у результаті яких виникає дебетове сальдо за карт­ковим рахунком, відображаються у бухгалтерському обліку за дебетом рахунків 2605 АП та 2625 АП.

У разі непогашення боргу за умови виникнення дебетового сальдо за картрахунком, яке не було обумовлене договором, установа банку застосовує штрафні санкції у розмірах, передба­чених тарифами банку та договором.

 У разі виконання банком – основним членом платіжної системи функцій банку – агента з розрахунків за операціями з пла­тіжними картками між банками – членами платіжної системи, а також між банками, що не є членами платіжної системи, але бе­руть участь у розповсюдженні платіжних карток за агентськими угодами, банк – агент з розрахунків за результатами проведеного розрахунковим банком переказування та на підставі платіжних повідомлень платіжної системи виконує розрахунки.

Відповідно до правил платіжної системи розрахунковий банк може здійснювати облік та контроль за формуванням основними членами платіжної системи страхового фонду, призначеного для погашення платіжною організацією або розрахунковим банком заборгованості члена платіжної системи в разі його неплатоспро­можності.

Зазначені в бухгалтерському обліку операції відображаються відповідно до порядку формування та використання страхового фонду, визначеного правилами відповідної платіжної системи.