43193 (Граматична характеристика вільного поєднання в структурі простого речення), страница 3

Форму підрядного прислівного синтаксичного зв’язку невідмінюваних прикметників з опорними іменниками визначаємо методом виключення: валентна рамка субстантива не передбачає позиції, яка обов’язково має бути заповнена синтаксемою атрибутивної семантики, тому форма зв’язку іменника з таким прикметником не є керуванням; невідмінювані прикметники не мають форм словозміни й не уподібнюються своїми категоріями опорним іменникам, тому форму зв’язку між ними не можна інтерпретувати як узгодження; зв’язок цих елементів зумовлений лексичним чинником і їх контактним розташуванням, а отже, реалізовується у формі вільного поєднання, напр.: Ця тиша барви індиго... (Л. Костенко); Уорф виявив цілу низку відмінностей між англійською мовою і мовою хопі (М. Кочерган); Гамбургер і картопля фрі страшніші за героїн (Народний оглядач) і под.

У третьому розділі „Напів’ядерна зона функціонування вільного поєднання” розглянуто й схарактеризовано формально-структурні моделі конструкцій з ад’юнктом, вираженим цілісним словосполученням, генітивом та інструменталем, окреслено сфери транспозиції цих відмінків за їхнього підпорядкування синтаксичній домінанті вільним поєднанням.

Форму підрядного синтаксичного зв’язку цілісних словосполучень із синтаксичною домінантою кваліфікуємо як власне-вільне поєднання, а не як вільне поєднання у відмінковому вияві, оскільки вони завдяки своїй функціональній природі наближаються до класу незмінних слів. Отже, наводимо моделі побудов з цілісними словосполученнями, між компонентами яких підрядний зв’язок реалізовується у формі власне-вільного поєднання (у дужках подаємо структурну модель самого синтаксично неподільного словосполучення):

1) S _1-7 + (Adj ₂ + S ₂): Англійські журнали сімнадцятого століття виповнено портретами ваших гетьманів та полковників… (Ю. Яновський);

2) V _f + (Adj ₅ + S ₅): Нічого, каже, і на тому світі душа козацьким сміхом засміється, а вороги хай думають, що грім! (Л. Костенко);

3) S _1-7 + (Praep + Adj ₅ + S ₅): До речі, якраз саме в цьому місці живуть сині стрекози з оксамитовим крильцями (О. Жовна);

4) S _1-7 + (Praep + S _2,5,6 + Praep + S _2,4,5,6): …він саме переходив вагонами не в міру розхитаного пасажирського потяга сполученням із Франківська до Києва зі свого 18-го в буфетний 9-ий… (Ю. Андрухович);

5) S _1-7 + (Praep + S ₅ + Conjuct + S ₅): Імператорові стало відомо про дружбу між жоною і сином (П. Загребельний) та S _1-7 + (S ₂ + Praep + S ₅): Дивно, чому вона, Ляля, ніколи не замислювалася над стосунками Масюні з Рюриком? (М. Гримич);

6) цілісні словосполучення моделей Adj ₂ + S ₂ та Praep + Adj ₂ + S ₂ у ролі детермінанта: Здається, не плив я човником тієї ночі по Десні (О. Довженко); А між тим у Сашка з першого дня у війську були чималі неприємності (Ю. Покальчук).

Конструкції з ад’юнктом-генітивом, між компонентами яких підрядний зв’язок реалізовується у формі вільного поєднання, становлять лише одну формальну-структурну модель – S _1-7 + S ₂: Король із казки Андерсена такі зажурені мав очі (Г. Мазуренко); [Зарембський] Нам тісно танцювати! Земля старої Польщі ввігнулася під нами, як старий селянський тік (М. Куліш). Генітив у таких сполуках характеризується переміщенням до ад’єктивної сфери, зумовлюючи встановлення атрибутивних семантико-синтаксичних відношень найрізноманітніших відтінків.

Прийменниковий родовий, транспонуючись в ад’єктивну сферу, входить до складу побудов також однієї формально-структурної моделі – S _1-7 + Praep + S ₂, де зумовлює встановлення атрибутивних семантико-синтаксичних відношень, напр.: Євпраксія мовчала. Вісті з Італії не обходили її (П. Загребельний); На мої білостінні міста впала темна утомлена тиша – ніби тінь від хреста (І. Римарук). Проте, переміщуючись до адвербіальної сфери, генітив з препозитивом виконує роль ад’юнкта в утвореннях чотирьох формально-структурних моделей:

1) V _f + Praep + S ₂: Накази партії треба виконувати без найменших ухилів (В. Винниченко); І лиш діди, як сонце похолоне, Розказують повільно, ніби сон, Що бивсь він до останнього патрона І не хотів здаватися в полон (В. Симоненко);

2) Adj + Praep + S ₂: Безумна з горя, я крикну місяцю і зорям у млу ночей, у вир хуртеч (О. Лятуринська); [Зарембський] Ні! Це після деяких сьогоднішніх неприємних для мене новин і оказій (М. Куліш);

3) Part + Praep + S ₂: Чи плем’я, знищене для битви, помстилось голосом співця? (Л. Костенко); Цей біль – як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль (В. Стус);

4) Adv + Praep + S ₂: …дід Влодко нічого про їхні справи не знав, лиш говорив як завжди […] просто і виразно до моторошности (Ю. Покальчук).

Унаслідок певних дериваційних процесів прийменниковий генітив посідає місце адвербіальної синтаксеми, що на формально-граматичному рівні виявляється у встановленні між ним та предикативним центром речення детермінантного синтаксичного зв’язку, єдиною формою реалізації якого є вільне поєднання, пор.: Зверніть увагу на той факт, що ми брали для допомоги собі навіть генералів… (Т. Осьмачка) ← Ми брали навіть генералів, щоб вони нам допомагали і под. Прийменниково-відмінковий комплекс генітива в таких випадках спеціалізується на виконанні різноманітних обставинних функцій.

Орудний відмінок, транспонуючись до адвербіальної й ад’єктивної зони, втрачає здатність посідати позиції, відкриті валентністю предиката, що у свою чергу унеможливлює реалізацію зв’язку його з синтаксичною домінантою у формі керування. Доволі часто безприйменниковий інструменталь функціонує в адвербіальній сфері, виступаючи ад’юнктом у конструкціях двох формально-структурних моделей:

1) V _f + S ₅: Мій біль бринить, зате, коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю! (О. Теліга); [Річард] …Бувало, мріють чорнії гондоли, вітрилами срібляться кораблі… (Леся Українка);

2) Adj + S ₅: Ця земля сильна військом і зброєю, обильна всілякими товарами, з усіх боків оточена горами, покрита лісом і ріками, що творять її природні кордони (П. Загребельний).

Малорозповсюдженими є випадки переміщення безприйменникового орудного до ад’єктивної сфери, за якого він підпорядковується субстантивам (формально-структурна модель – S _1-7 + S ₅), напр.: Голова кругла, під циркуль, ніс чобітком, а стільки зарозумілости, що лише люлечки не вистачає (В. Шкляр).

На відміну від безприйменникового, прийменниковий орудний більш поширений в ад’єктивній сфері, проте, транспонуючись в адвербіальну, з’єднується з меншою кількістю синтаксичних домінант. Отож, конструкції з ад’юнктом, вираженим прийменниково-відмінковим комплексом інструменталя, представлені двома формально-структурними моделями:

1) V _f + Praep + S ₅: Ляля з огидою взяла рукопис (М. Гримич); Проходячи повз нас, хтось із хлопців запитав, як мені здалося, з іронією: – Тебе сьогодні чекати? (О. Жовна);

2) S _1-7 + Praep + S ₅: І навіть невикористаний балончик з газом нічим тут не міг помогти (Ю. Андрухович); Била суху порохняву дорогу між горами й думала, думала (М. Матіос).

Орудний з-поміж інших відмінків найбільше спрямований в адвербіальну сферу. Доволі поширеним явищем сучасної української мови є посідання ним у реченнєвій структурі детермінантної позиції. Що стосується орудного безприйменникового, то він спроможний виконувати тільки темпоральну семантичну функцію, яку можна диференціювати на вираження абсолютного часу, напр.: Не раз і не два Малуша навіть плакала вечорами в своїй хлівині (С. Скляренко) та вираження відносного часу, напр.: Малим я Сокільського лісу боявся, смерекового (В. Герасим’юк). Комплекс інструменталя з препозитивом вирізняється розмаїттям адвербіальної семантики, виражаючи локативне значення: Я дивлюсь з-під опущених вій, як цвіте за вікном далина (В. Сосюра); темпоральне: Він знав, що його лист дійде до уряду, і хотів помститись нам перед смертю (В. Винниченко); каузальне: Після належних повітань Генріх не стримався і досить виразно натякнув, що прибув сюди за порадою одного вельми цінного друга й помічника (П. Загребельний); кондиціональне: Він поїхав під свистом куль легкою ристю до лав, знаючи, що спокійна й привітна усмішка повинна бути на його губах (Ю. Яновський) тощо.

Четвертий розділ „Напівпериферійна зона функціонування вільного поєднання” присвячено аналізу формально-структурних моделей конструкцій з ад’юнктом-локативом та -акузативом, тут також указано на сфери транспозиції цих відмінків за їхнього зв’язку з синтаксичною домінантою підрядним зв’язком у формі вільного поєднання.

Специфічні властивості локатива (зокрема, повсюдне вживання з прийменником та вузькість його використання – здебільшого в еквівалентних морфологізованим прислівникам семантико-синтаксичних і, відповідно, формально-граматичних позиціях) актуалізували його схильність до транспозиції в адвербіальну сферу. У ній місцевий відмінок найчастіше сполучається вільним поєднанням з предикативним центром речення, спричиняючи встановлення різноманітних адвербіальних семантико-синтаксичних відношень: локативних – Ми, володарі степу й баских табунів, на місцях оцих заповітних для вцілілої сарни і двох кабанів спромоглися зробить заповідник (Л. Костенко); темпоральних – Чи о весняній радісній порі ви їздили колись до Межигір’я і ночували в драному шатрі, де крізь дірки просвічують сузір’я? (Ю. Клен); кондиціональних – І всіх нас буде катовано і вбито в страшних муках (В. Винниченко); допустових – Ти і в стражданні гарна (Л. Костенко); каузальних – А тоді вистрілив угору і натовп селян завмер у жасі, бо що мало бути потім, одному Богові знати! (Ю. Покальчук) та різного роду синкретичних – Хіба вона [Корнелія] була б тягарем у дорозі? (М. Матіос) тощо.

За функціонування в адвербіальній сфері локатив є досить поширеним і в прислівній позиції, входячи ад’юнктом до складу конструкцій таких формально структурних моделей:

1) V _f + S ₆ . Потрібно уточнити особливості використання місцевого відмінка іменників-абстрактних назв при предикатах локативного процесу. Специфіка таких словоформ полягає в тому, що навіть при процесуально-локативних предикатах вони, на відміну від місцевого відмінка іменників-конкретних назв, не здатні заповнити позицію субстанційної локативної синтаксеми через відсутність просторової семантики, їхня поява при цих предикатах є наслідком дериваційних перетворень, пор.: Хоч би яка скульптура з цього Саду прийшла сюди постояти в журбі! (Л. Костенко) ← Хоч би яка скульптура з цього Саду прийшла сюди постояти + Хоч би яка скульптура з цього Саду прийшла сюди побути в журбі ← Хоч би яка скульптура з цього Саду прийшла сюди постояти + Хоч би яка скульптура з цього Саду прийшла сюди пожуритися. Таким чином, місцевий відмінок іменників-абстрактних назв при предикатах локативного процесу посідає місце не субстанційної локативної синтаксеми, а адвербіальної, тому не характеризується валентним зв’язком з цим предикатом, а отже, не є керованим.

2) Part + S ₆: ...були також сусід із помешкання поверхом вище, знайдений з двома кулями в потилиці у своїй приватній таксівці, а також одна редакційна секретарка, задушена ланцюгами в ліфті... (Ю. Андрухович);

3) Adj + S ₆: Вільтруд крутилася десь позаду них, готова до послуг і допомоги, так само нетерпляча в очікуванні свого щастя (П. Загребельний);

4) Adj_superlat + S₆: Найблискучіша в Парижі вулиця – Ріволі – вступила в годину найбільшої метушні (Ю. Яновський);

5) Adv_superlat + S₆: Главачка напевне знала, що Каріна – законодавиця моди в містечку, вона одягається найкраще в місті, бо її Рафік має зв’язки (М. Гримич).

Суттєвою властивістю локатива є й переміщення до ад’єктивної сфери, де він у сполуках із субстантивом набуває атрибутивної семантики різних відтінків (формально-структурна модель – S _1-7 + S ₆), напр.: Незалежність, хоч і п’ятихвилинна, все-таки є незалежність, яка нагадує ще не стурбовану звірину в норі (Т. Осьмачка); Воно [обличчя] тепер було ледь-ледь рожеве, як ніжний білий мармур при ранішньому сонці... (В. Винниченко).

Незважаючи на те, що безприйменниковий знахідний є типовим сильнокерованим відмінком, він також виявляє здатність підпорядковуватися синтаксичній домінанті вільним поєднанням. Транспонуючись до адвербіальної сфери, акузатив сполучається з предикативним центром речення, напр.: [Річард] Здається, день і ніч не відступав би від роботи! (Леся Українка) та з дієсловами руху, міри ваги й міри вартості, напр.: Я не зроблю цього тільки тому, що ми від’їхали вже тридцять кілометрів і не маємо права затримуватися (В. Нестайко); Десять мільйонів злотих коштує мені ця шкода, але гірш за все – це втрата славетного алмаза, що важив 123 карати і був першим каменем на Україні і в цілій Польщі (І. Кочерга).

Транспонуючись до адвербіальної сфери й виконуючи роль ад’юнкта стосовно предикативного центру речення, прийменниковий знахідний виявляє більше семантичних відтінків, ніж безприйменниковий, і набуває не лише темпорального значення, а й кондиціонального, каузального, а також синкретичного темпорально-каузального напр.: Ця думка прийшла десь аж під ранок, після безсонної ночі (Ю. Мушкетик); Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, добро і правдо віку (В. Стус); Це – моя початкова школа віротерпіння, з якої Я сама себе ладна відчислити за неуспішність (О. Забужко); Там також не світилося – хтось вельми заощадливо повимикав на ніч усі лампи (Ю. Андрухович) і под.