42278 (Способи творення присвійних прикметиків), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Способи творення присвійних прикметиків", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "иностранный язык" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "иностранный язык" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "42278"
Текст 2 страницы из документа "42278"
Утворіть прикметники за допомогою від підкреслених слів. Знайдіть слова, утворені способом абревації.
Один з найбільших поліглотів свого часу, знавець майже 60-и мов народів світу, визначний історик Сходу, автор численних книг з історії Персії, Туреччини та інших східних країн і народів. Етнограф і фольклорист, невтомний дослідник історії і культури арабів, персів, тюрків, автор 26-томного зібрання монографій з проблем сходознавства і десятків підручників, вчитель кількох поколінь вітчизняного студентства. Усе це – Агатангел Кримський.
Народився Агатангел Юхимович Кримський 15 січня 1871 року в місті Володимир-Волинському в родині вчителя гімназії. Його батько походив з бахчисарайського татарського роду, який наприкінці ХVІІ століття переселився з Криму до Литви. Мати – з бідної родини литовських поляків.
Невдовзі після народження Агатангела сім’я переїздить до Звенигородки, що на Черкащині, яка назавжди стала батьківською оселею для майбутнього поета і вченого. Навчався він у Острозькій прогімназії, закінчив Київську колегію Павла Галагана. Саме в тi роки опановує польську, французьку, англiйську, нiмецьку, грецьку, iталiйську, турецьку та латинську мови. У колегiï заприязнився з Павлом Житецьким, Михайлом Драгомановим, якi пробудили в ньому любов до украïнськоï мови, лiтератури, iсторiï, завдяки чому вiн, не маючи й краплини украïнськоï кровi, присвятив своє життя украïнськiй науцi та культурi.
Лазаревський інститут східних мов Московського університету визначив професію. Основними дисциплiнами вченого були арабська фiлологiя, iслам та арабська лiтература, перська i турецька мова та лiтература.
У 1918 року Агатангел Юхимович переїжджає з Москви до Києва, де розвиває титанічну науково-педагогічну та громадську діяльність: очолює історико-філологічне відділення УАН, стає директором Інституту української наукової мови, завідувачем кафедри сходознавства Київського державного університету.
Своїм нащадкам, науковцям, історикам, літераторам учений надзвичайного обдаровання i широти наукового дiапазону залишив у спадок величезний творчий доробок: капітальні праці з історії і літератури арабів, турків, персів та інших народів Близького й Середнього Сходу, історії мусульманства, історії семітських мов, навчальні посібники з орієнталістики, дослідження з української лексикології та лексикографії, діалектології, правопису, українського літературознавства, фольклористики й етнографії.
Ім'я украïнського академiка Агатангела Кримського у 1970 році було занесене у затверджений XVI сесiєю Генеральноï Асамблеï ЮНЕСКО перелiк видатних дiячiв свiту (Я.Сингаївський «Пальмове гілля» Агатангела Кримського»).
Таблиця
Творення прикметникових форм від різних географічних назв
За допомогою суфіксів ськ від географічних назв, що мають у своїй основі суфікси -ин, -ін: | Ніжин — ніжинський, , Чигирин — чигиринський; |
За допомогою суфіксів ськ від географічних назв, що не мають суфіксів -ин, -ін: | Аляска — аляскинський, Чита — читинський, Шахти — шахтинський; |
За допомогою суфіксів ськ від географічних назв, що мають у своїй основі суфікси -ов (-ьов), ев (-єв), -ів (-їв), Якщо при творенні таких прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило чергування о, е з і: | Кишинів — кишинівський, Львів – львівський, Могилів — могилівський; Чернігів – чернігівський; Лозова — лозівський, Сватове — сватівський, Хмелеве — хмелівський. |
При творенні прикметників за допомогою суфікса –ськ- від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:
Г, ж, з (дз) + -ськ(ий) — -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Прага — празький, Запоріжжя — запорізький, Сиракузи — сиракузький;
К, ц, ч + -ськ(ий) — -цьк(іий): Кременчук — кременчуцький, Череповець — череповецький; Бахмач — бахмацький, Але: Дамаск – дамаський, Мекка – меккський;
С, х, ш + -ськ(ий) – -ськ(ий): Одеса — одеський, Черкаси — черкаський, Карабах — карабаський, Золотоноша — золотоніський.
◊ Перевірте правильність утворених прикметникових форм від географічних назв:
Буг — бузький, Ветлуга — ветлужський, Волга — волзький, Гаага — гааський, Гамбург — гамбуржський, Люксембург — люксембургський, Лейпциг — лейпцизький, Острог — острожський, Великі Луки — великолукський, Вишній Волочок — вишньоволоцький, Кагарлик — кагарликський, Казбек – казбецький, Кобеляки — кобелякський, Ніцца — ніцький, Галич — галичський, Овруч — овруцький, Лепетиха — лепетихський.
◊ Подайте початкові форми, географічні назви, від яких утворені подані прикметники.
Гвінея-бісауський, ельзас-лотаринзький, пуща-водицький кам’янець-подільський, рава-русь-кий, австро-угорський, андрієво-іванівський, івано-франківський, михайло-коцюбинський.
◊ Складіть оголошення із залученням таких слів:
Кам’янець-Подільський — кам’янець-подільський, Рава-Руська — рава-русь-кий, Михайло-Коцюбинське — михайло-коцюбинський.
◊ Утворіть прикметники від поданих географічних назв.
Новосілки-на-Дніпрі, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні, Яр-під-Зайчиком; Лa-Mанш, Ла-Плата, Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Па-де-Кале, Ріо-де-Жанейро.
У таких прикметниках суфікс –ськ- додається до першої частини складного слова. Наприклад: Новосілки-на-Дніпрі - новосілківський-на-Дніпрі.
◊ З'ясуйте, від яких географічних назв утворені подані прикметники.
Давидово-брідський, олійниково-слобідський, вільшансько-новоселицький, вінницько-ставський, івано-франківський.
◊ Прочитайте текст. З якими назвами професій ви знайомі, а про які почули вперше? Згрупуйте ці назви за відповідними суфіксами. Які з них продуктивні, а які ні? Перевірте за морфемним словником
Запишіть від своїх рідних назви осіб, утворені від назв ремесел.
У селах Чернігово-Сумщини вживані такі назви ремесел (їхнє пояснення подаємо за словником української мови Б.Грiнченка, словником схiднополiських говорiв П.Лисенка, етимологiчним словником української мови):
бляхар - жестянщик; кровельщик; божник - продавець iкон; бутолом - робiтник, який дробить камiння; плотнiк - той, хто будує хату; камiнщик - той, хто чистить димарi; каминар – сажотрус; лiпарь - робiтник, який обмазує стiни глиною; критник – покрiвельник; дровар - той, хто рубає дрова; дроворiз - той, хто займається рiзанням дров; дереворуб - той, хто займається рубанням лiсу на дрова; санник - той, хто виготовляє сани; мотузник, шорнiк – той, хто виготовляє збрую для коней, хомути, сідла; валяшник – той, хто з вовни робить валянцi; гребінник – той, хто виготовляє гребні і гребінці для прядіння; ложкар – той, хто виготовляє ложки, миски, хорешнi (для печiння короваю), топорища на сокири, дерев'янi граблi.
◊ Прокоментуйте таблицю.
Таблиця
Утворення назв осіб чоловічого роду за професією
Словотвірний тип із суфіксом | приклад |
Словотвірний тип із суфіксом –ач | ткач, сіяч, орач, копач |
Словотвірний тип із суфіксом -ник | прокатник, розкрійник |
Словотвірний тип із суфіксом -льник | розливальник, розточувальник, формувальник, полірувальник, бетонувальник. |
Словотвірний тип із суфіксом -ець | жнець, стрілець |
Словотвірний тип із суфіксом -ар(-яр) | дояр, друкар, жнивар, косар, лікар, пекар, скляр, свердляр |
Словотвірний тип із суфіксом - тель | учитель |
Словотвірний тип із суфіксом -ій | водій |
Словотвірний тип із суфіксом -щик/-чик | льотчик, гонщик |
Високопродуктивними є словотвірні типи із суфіксами –ач, -ник/-льник: оглядач, орач, копач, перекладач, ткач, годувальник, розливальник та ін.
У деяких назв осіб за професією відзначаються паралельні словотвірні форми. Як взаємозамінні вживаються, наприклад, такі іменники: вальцювальник і вальцівник, зварник і зварювач, розкрійник і розкроювальник.
Суфікс -щик/-чик, за допомогою якого в сучасній українській мові утворювалися назви осіб чоловічої статі за професією і видом діяльності, з’явився внаслідок міжмовних контактів з російською мовою. пор.: рос. летчик і укр. льотчик, рос. гонщик і укр. гонщик.
На сьогодні уживання іменників із суфіксом -щик/-чик часто є порушенням словотвірної норми сучасної української літературної мови. Їм відповідають тут іменники на -ник/-льник, -ач, -ар(-яр) та ін., пор.: рос. разметчик і укр. розмітник, рос. поставщик і укр. постачальник, рос. переводчик і укр. перекладач, рос. газетчик і укр. газетяр.
◊ Перекладіть українською мовою. Складіть рекламне оголошення про одну з професій.
Закройщик, крановщик, обходчик, комп’ютерщик.
◊ Утворіть, де можливо, паралельні форми чоловічого і жіночого роду назв осіб за професією. Перевірте за тлумачним словником, чи є серед утворених слів слова, лексичні значення яких не збігаються.
Дипломник, касир, кравець, лікар, льотчик, офіціант, перекладач, баскетболіст, продавець, штампувальник, друкар, стюард.
◊ Поміркуйте, чи вживані такі паралельні назви осіб за професією.
Учитель —учителька, лаборант — лаборантка, фізик —фізичка, працівник — працівниця, викладач —викладачка.
Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду: журналіст — журналістка. Такі назв осіб жіночого роду належать до стилістично обмеженої лексики. Для позначення осіб жіночої статі у художньому, публіцистичному, розмовному стилях саме їм віддається перевага.
Не відповідають нормі літературної мови деякі назви жіночого роду із суфіксом -к(а) : завучка, фізичка, математичка, керівничка тощо. Вони належать до сфери розмовної мови.
Стилістично зниженими є назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфіксів -их(а), -ш(а): сторожиха, ткачиха, двірничиха, адміністраторша, дячиха, барменша, білетерша, бригадирша, редак-торша, дикторша. Ці іменники використовуються тільки в розмовно-просторічній мові.