20002-1 (Проблеми золотоносності надр України), страница 2

Золотоносні жили відрізняються досить стабільним ізотопним складом кисню з кварцу. Для різних родовищ SiO218 коливається в межах 11- 15% . Ці значення відповідають метаморфогенним флюїдам і набагато нижчі за такі ж магматичних гідротермальних жил.

Усі великі родовища характеризуються значним розмахом зруднення і розробляються до глибини 4 км (родовище Колар).

Вміщуючі породи. Як і золотоносні жили, мінералізовані зони у більшості випадків розташовані серед основних і ультраосновних вулканітів, але для даного типу зруднення характерний зв'язок з найбільш зміненими різновидами останніх. Крім того, в деяких випадках мінералізовані зони розвиваються також по кислих і середніх ефузивах і джеспілітах.

Морфологія, склад і будова рудних тіл. Мінералізовані зони, які вміщують золоте зруднення, характеризуються надзвичайно широким діапазоном морфологічних різновидів. У цьому відношенні вони до певної міри подібні до золотоносних жил, але на відміну від останніх часто не мають чітких границь, внаслідок чого морфологія таких зон набагато складніша. Порівняно з золотоносними жилами мінералізовані зони відрізняються підвищеним вмістом сульфідів (до 25%). Рудними тілами у даному випадку є ділянки прожилково- вкрапленої сульфідно- кварцової мінералізації у змінених породах. Частіше всього це гніздоподібні рудоносні відокремлення, які в межах лінійно- витягнутих зон окварцованих та карбонатизованих порід утворюють серії рудних стовпів. Останні, на відміну від рудних стовпів жильного типу, належать, очевидно, до концентраційного типу, тобто власне золоторудні тіла оконтурюються за зміною вмісту золота, тоді як морфологія зон мінералізації може лишатися незмінною. В цілому зони змінених порід, що вміщують золоторудні стовпи, мають потужність до 50- 60 метрів, при довжині 700 метрів.

Мінеральний склад золотоносних жил і мінералізованих зон принципово подібний. Різниця зумовлена розвитком у перших мусковіту і турмаліну, які не характерні для мінералізованих зон.

Родовища та рудопрояви золота українських Карпат.

Карпати - один з найважливіших і найцікавіших золотоносних геологічних регіонів України. Про наявність тут самородного золота відомо дуже давно, є навіть згадки про промисловий видобуток його як з розсипних, так і з корінних утворень. Дослідження останніх десятиліть, і зокрема, спеціальні геологорозвідувальні і тематичні роботи, проведені Закарпатською та Львівською експедиціями ВГО "ЗахідУкрГеологія" та деякими науковими організаціями (Інститут мінеральних ресурсів, Львівський університет, Дніпропетровський гірничий інститут, Інститут геохімії та фізики мінералів та інші.), підтвердила широкий розвиток корінного та розсипного золота в Українських Карпатах.

Корінні родовища та рудопрояви золота. Корінне золото вивчене в Рахівському, Чивчинському, Берегівському та Вишківському районах. Його родовища і рудопрояви за структурним положенням і віком поділяють на дві групи:

1. Доальпійська- виступ кристалічного фундаменту Мармароського масиву (Рахівський і Чивчинський район);

2. Пізньоальпійський- внутрішній Закарпатський прогин (Берегівський і Вишківський район).

У перших двох районах золото пов'язане з давніми метаморфічними породами, а в двох останніх - з молодими (неогеновими) вулканітами.

Доальпійське золоте зруднення виявлене серед давніх метаморфічних порід фундаменту, які становлять основну частину розрізу північно- західної частини Мармароського масиву. Вони розділяються на два різновікових комплекси: нижній (білопотокський) і верхній (діловецький), які відрізняються не тільки віком, але й геолого- структурними особливостями, термодинамічними і фаціальними умовами формування. В останні роки закарпатськими геологами Б.В.Мацьківим, О.О. Нечипуренком на прикладі вивчення Рахівського району підтверджена складна покривна будова масиву.

На території Карпат найбільш поширені породи діловецького комплексу. Вони метаморфізовані в умовах зеленосланцьової фації, найбільш сприятливі для золота зруднення. Саме породами цього комплексу майже повсюдно пов'язані прояви самородного золота. Воно представлене марганцеворудними, колчеданно- поліметалічними, золото- кварцовим і золото- кварц-карбонатним мінеральними типами. В рудах перших двох типів золото фіксується в незначних кількостях пробірними і спектральними аналізами, а його видимі частинки були виявлені в продуктах окислення у вигляді тонких плівчастих виділень у чорній сажистій марганцевій масі і у вохристих скупченнях гідрогетиту.

Найважливіше значення мають два останні типи власне золотого зруднення, яке пов'язане з кварцовими і кварц- карбонатними, переважно пошаровими жилами і прожилками, зонами окварцювання і карбонатизації. Таке зруденіння виявлене у рахівській частині Мармансьеого масиву. Тут воно зосереджене головним чином у південній структурно- фаціальній зоні, що являє собою типове антиклінальне підняття, утворюючи золотоносну смугу широтного простягання.

Основним рудними мінералами на родовищі Сауляк, крім самого золота, є пірит, піротин, сфалерит, галеніт, халькопірит. Рідко зустрічаються телуриди свинцю і срібла (алтаїт і гесит). Рудні мінерали становлять не більше 2-6 % і утворюють нерівномірну вкрапленість, тонкі прожилки і гнізда серед жильних мінералів, які представлені переважно кварцом і рідше карбонатами різного складу (кальцит, доломіт, анкерит).

Самородне золото родовища Сауляк локалізується головним чином в інтерстиціях і тріщинах плямистого і смугастого кварцу, зустрічається також по периферії зерен карбонату, сульфідних мінералів, в мускувіт- серицитових виділеннях, у приконтактових ділянках з кварцом. Воно представлене тонкодисперсними, пороховидними, дуже дрібними і дрібними частинками золота. Переважаючий розмір золотин 0,25- 0,5 мм, форма золота неправильна, крапелевидна, пластична, жилковидно- пластична, дендритовидна. Рідко зустрічаються кристалики кубічного і октаедричного габітусу та їх зростки. Золото відрізняється досить витриманим складом і стерильністю до елементів -домішок.

Пізньоальпійське золото зруденіння, як відзначалось, поширене у Берегівському і Вишківському районах. Воно формувалось в етапи неогенової тектоно- магматичної активізації і просторово зв'язане з вулканічними породами ліпарито- ігнімбритової і андезито- базальтової формації в місцях їх сумісного знаходження. Більшість відомих на сьогоднішній день проявів цього зруденіння представлена комплексними золото- поліметалічними рудами і відноситься до єдиної малоглибинної золото- поліметалічної формації. Вони розміщуються в зоні Прикарпатського глибинного розлому, що відділяє Закарпатський внутрішній прогин від Понанської западини. Розміщення рудних полів контролюється перетином Припанонського глибинного розлому крупними поперечними або діагональними розривами. Рудні тіла розташовані в піднятих блоках (горстових підняттях) донеогенового фундаменту.

Золото- колчедано-поліметалічний тип зруденіння знаходиться на найбільших глибинах, утворюючи пластові поклади, лінзовидні тіла та жили. Основний рудний мінерал тут –різнозернистий пірит з вкрапленнями і рідше прожилками сфалериту, галеніту і рідко інших сульфідів. Вони залягають серед зеленувато-сірих каолінітизованих і окварцованих ліпаритових туфів, а також серед зеленувато-сірих сильно хлоритизованих пропілітових порід, очевидно більш основного складу. Майже повсюдно вміщуючі породи, особливо хлоритизовані, несуть дрібні вкраплення кристалів піриту і січуться прожилками кварц- карбонатного та кварц- карбонат- гематитового складу. Золото тонкодисперсне, асоціює з рудними мінералами, за властивостями електруму.

Золото- поліметалічний тип зруднення локалізується середньому горизонті ліпаритових туфів. Представлений жилами, прожилками, вкрапленнями і мінералізованими зонами. Рудні тіла контролюються тектонічними розломами північно-східного, субмеридіонального і північно- західного напрямків. Для руд характерна смугасто- плойчаста і ніздрювата текстура. Смугастість обумовлена чергуванням рудних прожилків різного складу з кварцовим, кварц – баритовим, кварц- карбонатним та кварц- каолінітовим матеріалом. Ніздрюватість викликана наявністю пустот вилуговування, місцями виповнених друзовими агрегатами аметистовидного кварцу і рідше каолінітом, карбонатами і деколи рудними мінералами. Основним рудним мінералом є сфалерит, галеніт, пірит, рідше зустрічаються золото, халькопірит, арсенопірит, марказит, піротин, бляклі руди, аргентит, халькозин, вісмутин. Золото в цих рудах тонкодисперсне і порошковидне рідко дуже дрібне. Форма золотин переважно овальна, капле- і підковоподібна, неправильна. Проба низька 500 –600.

Золото- кварц –адуляровий тип утворює штоковидні тіла серед адуляризованих туфів. У них зустрічаються лінзи, прожилки і гнізда, стінки яких покриті витягнутими кристалами кварцу, в зальбандах є сипучки тонкодисперсного адуляру. З цими утвореннями повязані виділення самородного золота, які знаходяться в асоціації з халькопіритом, галенітом, сфалеритом і піритом. Золото має різну форму і розміри (до 1 мм). Форма виділень його комкувата, пластинчаста, інколи луската та павутиноподібна. Проба, визначена за допомогою пробірних голок, низька (515- 700) і близька до золота з поліметалічних руд.

Золото- кварц- гематитовий тип утворює самостійні парагенезиси і накладені виділення на колчедано-поліметалічні руди. Він повязаний з кварц- гематитовими і кварц –карбонат- гематитовими переважно січущими жилами і прожилками. В їх складі, крім золота, кварцу, гематиту і доломіту, рідко зустрічаються пірити, галеніт, сфалерит і халькопірит. Золото асоціює переважно з кварцом та гематитом. Форма його виділень різна (трикутна, овальна, витягнута, зірчаста) розміри в основному порошковидні, дуже рідко дрібні. Золото даного мінерального типу відрізняється від попереднього дещо вищою пробою (798- 820), яка знаходиться на межі низької і середньої.

Золото- кварц- барит- каолініт (дикіт)- гідрослюдистиц тип має площадний розвиток і утворює власне золоте зрудиніння Мужійовського родовища. Воно повязане з зонами інтенсивного метасоматичного зміщення і вилуговуванням в ліпаритових туфах верхнього горизонту, тобто займає саме верхнє положення в рудоносній товщі. Рудні тіла представлені штокверками і жилами. Найважливіше значення мають штокверкові стовповидні тіла 36 рудної зони. Тут золото знаходять в тісному парагенезисі з кварцом і баритом, які часто утворюють друзові агрегати в пустотах і тріщинах, а також з каолінітом, дикітом, гідрослюдами, алунітом, гідроксидами заліза і марганцю, реліктовими сульфідами.

Самородне золото цього типу характеризується великою різноманітністю морфології. Тут зустрічаються хороші кристали і їх різні зростки, дендрити, нерідкими є виділення неправильної форми. Розміри золотин дрібні, середньої крупності, крупні і деколи дуже крупні. Останні властиві тільки дендритам, серед яких виявлені всі властиві їм форми. Проба золота цього типу досить змінна. За даними мікрозондового аналізу, вона коливається від 609 до 836, за визначенням за допомогою пробірних голок –від 585 до 980. Середні значення відповідають середній величині проби, а висока проба характерна тільки для кайм і прожилків, що виникають внаслідок вторинних змін мінералу. Для даного золота характерна наявність ряду елементів –домішок (Cu, Fe, Te). Всі вище названі особливості золота є типовими для золоторудних родовищ близькоповерхневою формації.

Вишківський район характеризується ендогенним зрудненням не тільки золото- поліметалічної, але й ртутної формації. Остання тут різко переважає і визначає металогенічну специфіку. В геологічній будові цього району виділяються два структурні поверхи (донеогеновий фундамент і неогеновий чохол), розріз яких близький до Берегівського району. Відмінною особливістю геології Вишківського району є широкий розвиток порід інтрузивного комплексу, представленого головним чином гіпабісальними інтрузіями кварцових діорит- порфірів і грано- діорит- порфірів з підпорядкованою кількістю діорит порфіритів, лейкократових гранодіорит- порфірів, гіалодицитів, габро- порфіритів, габро- діабазів. Рудоконтролюючими структурами зруденіння є інтрузивно- купольні структури, кільцеві, конічні, радіальні розриви, зони екзо- і ендоконтактів інтрузивних тіл, експлозійні брекчії. Рудні тіла являють собою зруденілі зони, жили, прожилки, гнізда, вкрапленості, імпрегнації.

У Вишківському районі золото- поліметалічне зруднення представлене золото-пірит-галенітовим, золото- кварц-адуляровим і золото- барит-галеніт- сфалеритовим мінеральними типами. Воно утворює тут декілька невеликих рудопроявів (Баня, Згадочне та інші.).

Четвертинні розсипи золота.

Цей тип розсипів зустрічається у всіх золотоносних районах і приурочений переважно до русел сучасних рік і їх протоків. Найважливіше значення мають три райони, розташовані в південно- східній частині Українських Карпат (Яблунівський, Верховинський, Чивчинський).

Яблунівський район знаходиться в прикарпатській геоморфологічній області і охоплює нижні течії перших притоків р. Прут, які викривають моласові відклади міоцену, в тому числі і конгломерати слобідської світи. Тут найбільш досконало вивчено розсип р. Лючки, долина якої протяжністю 36 км має асиметричну будову. Тераси її у внутрішній зоні Прикарпатського прогину цокольні. Вниз по течії висота цоколя зменшується, і у зовнішній зоні він скривається під алювій більш низьких терас. Золото проникає в тріщини плотика на невелику глибину (не більше 0,4 м) , має максимальну крупність аж до самородків вагою 986 мг . перстративний і конотративний алювій звичайно містить золото в менших кількостях і менших розмірів. Пойменна фація золота не містить, і тільки в поодиноких випадках, коли зявляються гравійні зерна, відмічаються окремі дрібні ознаки.