24257 (Японія - країна вранішнього сонця), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Японія - країна вранішнього сонця", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "география" из 3 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "география" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "24257"
Текст 2 страницы из документа "24257"
Існує кілька різновидів кімоно, наприклад, чоловічі й жіночі, верхні й нижні. У XVII ст. кімоно стало універсальним одягом для чоловіків усіх верств населення. Із проникненням до Японії європейської культури виникли побоювання, що воно зникне зовсім, але цього не сталося. Європейський костюм японці стали використовувати як повсякденний одяг, а кімоно стало предметом розкоші й престижу, перетворившись на парадну сукню, яку надягають з особливо врочистої нагоди.
Серед японців значно поширене мистецтво складання фігурок із наперу — оригамі.
Одним із "найвідоміших й одночасно наймолодших видів японських бойових мистецтв (йому немає й 150 років) є дзюдо. Його прообразом упажається найдавніший вид бойового єдиноборства в обладунках. Сьогодні це олімпійський вид спорту.
Із Японії до багатьох країн прийшло традиційне мистецтво аранжування квітів — ікебана. Дослівно це слово означає «квіти, які жииуть». Частий елемент ікебани — хризантеми, оскільки ці квіти є символом Японії.
Дуже цікавою є національна японська кухня. Вона ввібрала в себе масу інгредієнтів, синтезуючи їх, готують унікальні, неповторні Страви. У японців є такий вислів: «У кожній страві має бути щось із і ір і щось із моря». «Гірська» складова — це численні овочі за сезоном і рис, у значно меншій мірі м'ясо. «Морську» складову не можна полічити. У їжу тут ідуть практично всі види морської риби, китоподібні, молюски (аж до медуз), водорості, морська капуста. Дуже популярною стравою є сусі (суші) — страва з відварного підкисленого рису зі скибочками овочів або сирих морепродуктів. Усе це загортається у вимочену в сої й висушену морську капусту.
Господарство. Найважливішу роль в економіці країни продовжує відігравати промисловість. На Японію припадає близько 12% промислового виробництва світу. Найбільше значення мають машинобудування, чорна металургія, хімічна й нафтохімічна промисловість, а також електроенергетика.
В енергетиці країни домінує нафта й газ, хоча останнім часом їх трохи потіснили «мирний атом» (третина виробленої електроенергії) й «енергія падаючої води». Якщо ТЕС розташовують у великих промислових районах, то АЕС трохи віддаляють від промислових вузлів і великих міст, а основний район розміщення ГЕС — гори Центрального Хонсю.
Унікальною галуззю в господарському комплексі Японії є чорна металургія. Не маючи значних запасів руд і палива, ця надзвичайно матеріаломістка й енергоємна галузь виробляє близько 100 млн тонн сталі на рік.
Однак лідером промисловості, та й усієї сучасної японської економіки, є машинобудування, насамперед наукоємне. На машинобудування припадає більше ніж 70 % експорту й 40 % промислової продукції, причому майже половина — це продукція радіоелектроніки.
Японія виробляє 8 млн легкових автомобілів і 4 млн вантажівок. За цим показником вона посідає друге місце у світі. Найважливіші центри автомобілебудування тяжіють до портів, найбільше заводів побудовано в Наґої, Хіросімі й Токіо.
Світове значення має й багато інших галузей і виробництв, серед яких целюлозно-паперова й поліграфічна, особливо значні обсяги виробництва паперу й картону.
Японське сільське господарство не відіграє значної ролі у світовому господарстві — на нього припадає 1 % ВВП. У той же час ця галузь надзвичайно важлива — вона забезпечує продовольством країну з багатомільйонним населенням. Японському фермерові вдається нагодувати населення власними овочами, фруктами та ягодами, особливо багато вирощується суниці, мандаринів, персиків, яблук і зеленого чаю, а що стосується власної м'ясо-молочної продукції, то в країні її не вистачає. Неабиякі зусилля докладаються для забезпечення власним рисом, цю культуру можна назвати стратегічним продуктом для японців. Рису збирають до 15 млн тонн на рік, урожайність сягає 65 ц/га,1 а собівартість у кілька разів вища, ніж, наприклад, у Таїланді.
Крім усього іншого, японці ще й чудові рибалки — вони виловлюють до 12 млн тонн риби й інших морепродуктів. Насамперед ловлять тунця, макрель, оселедця, лососеві, тріску, палтуса, кефаль, сардини, і також крабів і трепангів.
Японці досягли значних успіхів і в аквакультурі: велика кількість риби й молюсків розводиться й вирощується у штучних водоймах і на плантаціях, спеціально створених у морських прибережних водах.
Японія інтенсивно працює над нарощуванням виробництва наукоємної продукції. Із цією метою втілюється в життя план створення технополісів — наукових центрів із розробки та впровадження наукоємної продукції. Тільки в одному з них, розташованому в містечку Цукуба, працює близько 50 науково-дослідних інститутів і два університети.
Одна з небагатьох галузей, де японці більше втрачають, ніж отримують, є туризм. Жителі Країни вранішнього сонця дуже полюбляють подорожувати, щороку мільйони японців вирушають за кордон. Приймає ж Японія тільки 3—4 млн туристів на рік.
За останні десятиліття в країні створена ефективна транспортна система. її основою є густа мережа автомобільних доріг із твердим покриттям загальною довжиною 863 тис. км. Успішно діє система туйелів, естакад і мостів, що з'єднала чотири головні японські острови. Так, підкидний тунель «Сейкан» завдовжки 54 км з'єднав острови Хоккайдо іі Хонсю, а міст Сето-Охасі, що став одним із символів країни, дозволив автомобілям і поїздам швидко переїжджати з острова Хонсю на острів Сікоку і назад. На спеціальних лініях діють надшвидкісні поїзди Сін-Иіиссн («куля»), що розвивають швидкість близько 300 км/год.
Країна має великий морський флот, особливо переконливо виглядають танкери, яких нараховується близько 180, більшість із них великотоннажні. Найбільші порти: Тіба, Йокогама, Кавасакі, Токіо, Нагойя, Осака, Кобе.