20463 (Основи наступу), страница 2

Бойовий порядок повинен:

• відповідати змісту бою;

• забезпечувати нове і швидке виконання бойового завдання.

Побудова бойового порядку залежить від:

• отриманого завдання;

• наявності сил та засобів;

• характеру оборони противника.

Бойовий порядок батальйону складається з :

• підрозділів першого ешелону;

• підрозділів другого ешелону, або резерву;

- вогневих підрозділів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону.

Бойовий порядок батальйону будується в один або два ешелони.

Бойовий порядок роти будується в один ешелон.

При одноешелоновій побудові бойового порядку в батальйоні створюється загальновійськовий резерв в складі не менше взводу.

Під час наступу, положення рот в бойовому порядку може бути:

• в лінію;

• уступом вправо (вліво);

• кутом вперед (назад).

Перший ешелон батальйону у наступі призначений для рішення найближчого завдання, крім того, він може бути здатним розвинути наступ в глибині оборони противника.

До складу першого ешелону залучається не менше двох посилених механізованих (танкових) рот.

Другий ешелон призначений для розвитку наступу в глибині оборони противника, або для зміни підрозділів першого ешелону при втраті ними боєздатності.

Резерв батальйону призначений для вирішення непередбачених завдань, які виникли під час бою.

Перед вводом в бій, підрозділи других ешелонів (резерви) посилюються за рахунок підрозділів, які діють на другорядних напрямках.

Вогневі підрозділи (штатні та придані) - використовуються за своїм бойовим призначенням згідно з рішенням командира батальйону.

Організація і ведення наступу механізованими (танковими) підрозділами і частинами з положення безпосереднього зіткнення з противником. Особливості переходу у наступ з ходу.

Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним, батальйон починає в завчасно створеному, згідно з рішенням командира батальйону бойового порядку (вихідного положення).

Вихідне положення для наступу займається батальйоном після необхідного перегрупування з положення оборони, або з одночасною зміною підрозділів, які обороняються.

Під час перегрупування (зміни), батальйон займає вихідний район для наступу, а рота - вихідну позицію.

Танковий батальйон, крім того, може займати очікувальну позицію.

Вихідний район, для наступу призначається для зайняття батальйоном вихідного положення для наступу.

Вихідний район для наступу повинен забезпечувати:

• скрите розташування підрозділів батальйону на вихідних позиціях;

• найменшу уразливість підрозділів від всіх видів зброї противника;

• вигідні умови для переходу у наступ.

Вихідний район для наступу призначають:

- механізованому батальйону першого ешелону - в межах першої позиції військ, що обороняються на напрямку його наступу;

• батальйону другого ешелону - в межах другої позиції.

Вихідні позиції танкових підрозділів - при наявності умов, які забезпечують захист від спостереження противником - на віддаленні 2-4км від переднього краю його оборони.

Очікувальні позиції танковому батальйону призначаються, як правило, на віддаленні 5-7км від переднього краю оборони противника на місцевості, яка забезпечує потайне розміщення, найменшу уразливість від всіх видів зброї противника.

Гранатометні підрозділи займають вогневі позиції за ротами першого ешелону на відстані до 300 метрів від них.

Протитанковий взвод займає рубіж на відстані до 100 метрів за ротами першого ешелону.

Вогневі позиції мінометної батареї розташовуються за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 500 метрів.

Зенітні підрозділи займають позиції в бойових порядках рот, а також поблизу від КСП батальйону.

Перегрупування батальйону який займає оборону в безпосередньому зіткненні з противником, з метою зайняття вихідного району для наступу, проводиться потайно, як правило вночі, або в інших умовах обмеженої видимості з обов'язковим проведенням заходів щодо введення противника в оману.

Підрозділи, які займають оборону в другому ешелоні, в межах смуги наступу, переходить в наступ з висуванням із зайнятих районів.

Зміна підрозділів, які обороняються, з метою зайняття військами вихідного положення для наступу проводиться, як правило вночі. Вона повинна бути ретельно спланованою і проведена швидко і потайно.

Підготовка до наступу починається з отримання завдання.

Вона включає:

- організацію бою;

• підготовку підрозділів батальйону до виконання завдання;

• підготовку вихідного району для наступу;

• практичну роботу з підготовки підрозділів до бою.

Організація бою включає:

• прийняття рішення;

• проведення рекогносцировки;

• постановку бойових завдань підрозділам;

• організацію взаємодії:

вогневого ураження противника;

всебічного забезпечення бою;

управління підрозділами в бою

Роботу з організації бою командир батальйону проводить, як правило, на місцевості. Коли умови обстановки не дозволяють виїхати на місцевість, - ця робота проводиться яв карті (на макеті місцевості).

Порядок роботи командира батальйону з підготовки до наступу залежить від:

• конкретних умов обстановки;

• отриманого завдання;

• наявності часу.

З отриманням бойового завдання, командир батальйону:

- з'ясовує завдання;

визначає заходи, які необхідно провести негайно для підготовки підрозділів до виконання отриманого завдання;

- проводить розрахунок часу;

орієнтує своїх заступників та командирів підрозділів про отримане завдання;

- дає вказівки начальнику штаба:

на підготовку підрозділів до бою;

з організації розвідки;

про час і порядок роботи на місцевості.

• оцінює обстановку;

• приймає рішення;

• приймає участь у рекогносцировці, яку проводить командир бригади;

• проводить рекогносцировку з підлеглими;

• віддає усний бойовий наказ;

• організує взаємодію і всебічне забезпечення бойових дій;

- проводить практичну роботу в підлеглих підрозділах з підготовки до виконання бойового завдання.

Рішення командир батальйону приймає самостійно на основі з’ясування завдання та оцінки обстановки. В рішенні на бій командир батальйону вказує:

• замисел бою;

• бойові завдання підрозділам;

• основні питання взаємодії;

• організацію управління.

Основу рішення складає замисел бою.

В замисел на бій командир батальйону визначає:

• напрямок зосередження основних зусиль;

• способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності, як розгромити) з вказівкою порядку вогневого ураження противника і заходів по його омані;

• бойовий порядок батальйону.

Рішення командир батальйону оформлює на своїй робочій карті.

Рекогносцировка проводиться з метою:

• вивчення місцевості;

• уточнення прийнятого по карті рішення.

Під час проведення рекогносцировки, командир батальйону:

1. Призначає орієнтири;

2. Уточнює: - передній: край оборони противника;

• наявність і характер загороджень;

• опорні пункти;

• розташування вогневих засобів (в першу чергу протитанкових);

• відкриті фланги і проміжки;

• сильні та слабкі сторони противника;

• імовірний характер його дій;

• фронт наступу;

• напрямок зосередження основних зусиль;

• бойові завдання підрозділам;

• цілі противника, які треба подавити (знищити);

• вогневі позиції штатних та приданих вогневих засобів, терміни їх інженерного обладнання;

- місця проходів в загородженнях, час їх пророблення;

- маршрути висування, рубежі розгортання, рубежі переходу в атаку, рубіж безпечного віддалення від розривів своїх снарядів;

• напрямок переміщення КСП батальйону;

• місця розгортання підрозділів технічного забезпечення і тилу.

В бойовому наказі, при постановці завдань, командир батальйону вказує:

А) Приданим підрозділам артилерії, мінометній батареї:

• цілі для ураження в період вогневої підготовки атаки;

• кого підтримати;

• завдання по забезпеченню вводу в бій другого ешелону і при
  відбитті контратак противника;

• вогневі позиції;

• маршрути і порядок висування;

• час готовності до відкриття вогню;

• порядок переміщення в ході бою.

Цей пункт бойового наказу командир батальйону готує на основі пропозицій командирів артилерійських підрозділів.

Б) Протитанковому підрозділу:

• цілі для знищення в період вогневої підготовки атаки;

• вогневі позиції (рубежі розгортання);

• час та порядок їх зайняття;

• місце в бойовому порядку батальйону;

• напрямок та порядок переміщення в ході бою;

• завдання, до яких необхідно бути готовим.

Під час організації взаємодії командир батальйону:

1. Узгоджує дії механізованих підрозділів з вогнем артилерії і
протитанкових підрозділів:

а) по знищенню противника в опорних пунктах на першій позиції;

б) при бої в глибині (особливо по знищенню протитанкових засобів противника);

в) при відбитті його контратак.

2. Указує:

а) цілі, уражаємі під час вогневої підготовки атаки гарматам, виділеним для стрільби прямою наводкою;

б) порядок відкриття і ведення вогню при підтримці
механізованих підрозділів при проходженні їх через загородження
перед переднім краєм оборони противника, при атаці, при розвитку
наступу в глибині.

1. Уточнює безпечне віддалення від розривів своїх снарядів.

2. Доводить сигнали: оповіщення,

управління,

взаємодії,

свого обозначення.

У визначений час він доводить до командирів підрозділів час початку вогневої підготовки, а також час "Ч".

У призначений час, за сигналом старшого командира починається вогнева підготовка атаки. Підрозділи, які знаходяться в безпосередньому зіткненні з противником, своїм вогнем знищують та подавляють вогневі засоби та живу силу противника.

Командир батальйону:

• веде спостереження за результатами вогню;

• ставить завдання на ураження уцілілих та знов розвіданих цілей противника;

• контролює: своєчасність прокладання проходів в мінних полях та інженерних загородженнях, висування з районів приданих батальйону танкових підрозділів, які починають висування з початком вогневої підготовки атаки, з таким розрахунком, щоб в час "Ч", одночасно з загальновійськовими підрозділами вийти на передній край оборони противника.

Для атаки механізованих підрозділів в пішому порядку, при підході танків до вихідних позицій механізованих рот, командири рот надають команду: "Підготуватися до атаки", а після проходження танками вихідних позицій - "В атаку - вперед!" Особовий склад вистрибує із траншей і за танками стрімко просувається до переднього краю оборони противника. БМП (БТР) скачками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) діють за своїми підрозділами на віддаленні, яке забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї особового складу.

При атаці на БМП (БТР), посадка особового складу проводиться під час вогневої підготовки атаки. При проходженні танками вихідних позицій механізованих підрозділів, БМП (БТР) за танками переходять в атаку.

Атака полягає в стрімкому та безупинному русі танкових та механізованих підрозділів в бойовому порядку в поєднанні з інтенсивним вогнем з танків та БМП (БТР), а по мірі наближення до противника із іншої зброї з метою його знищення.

Атака в пішому порядку застосовується при прориві підготовленої оборони противника, укріплених районів, а також на різко пересічній місцевості.

Атака на БМП (БТР) застосовується, коли оборона противника надійно подавлена, більша частина протитанкових засобів, знищена, а також при наступі поспішно зайняту оборону.

Артилерія, з початком атаки переходить до артилерійської підтримки атаки. Гармати, які призначені для виконання завдань прямою наводкою продовжують знищувати вцілівши та знов розвідані цілі вогнем в, проміжках між своїми підрозділами.

Мінні поля противника, при атаці в пішому порядку, механізовані підрозділи долають слід за танками по їх коліям та проробленим проходам. БМП, які мають мінні трали, продовжують атаку і долають мінні поля самостійно.

Подолання мінних полів здійснюється під прикриттям вогню артилерії, протитанкових та гранатометних підрозділів батальйону.

Механізовані підрозділи просуваються вперед на віддалені 100 м за танками, щоб забезпечувалась тісна взаємодія і не дати противнику змоги відсікти себе від танків.

З підходом танкових і механізованих підрозділів до рубежу безпечного віддалення від розривів своїх снарядів, за командою командира загальновійськового підрозділу артилерія переносить вогонь в глибину.