15408 (Аудит в странах СНГ), страница 2

Результат аудиторської перевірки - висновок аудитора складається з трьох частин - вступної, аналітичної й підсумкової.

У вступній частині для аудиторської фірми зазначають: юридичну адресу і телефони; поряд­ковий номер, дату видачі й назву органу, що ви­дав ліцензію на здійснення аудиторської діяль­ності, а також строк дії ліцензії; номер реєстра­ційного свідоцтва; номер розрахункового рахунку; прізвища, імена і по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці; для аудитора, який пра­цює самостійно: прізвище, Ім'я і по батькові, стаж роботи аудитором; дату видачі й назву органу, що видав ліцензію на здійснення аудиторської діяль­ності, а також строк дії ліцензії; номер реєстра­ційного свідоцтва; номер розрахункового рахунку.

В аналітичній частині вказують: назву ор­ганізації і період діяльності її, за який здійснюєть­ся перевірка; результати експертизи організації бухгалтерського (фінансового) обліку, складання відповідної звітності і стану внутрішнього контро­лю; факти, виявлених у ході аудиторської пе­ревірки суттєвих порушень встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку і складання фінан­сової звітності, що впливають на її достовірність також порушень законодавства Російської Федерації при здійсненні господарсько-фінансових операцій, які завдали або можуть завдати шкоди інтересам власників організації, держави і третіх осіб.

Підсумкова частина аудиторського висновку містить запис про підтвердження достовірності бух­галтерської (фінансової) звітності організації. Тільки підсумкова частина висновку призначена для пу­блікації і подання заінтересованим користувачам.

У випадку, якщо організацією-замовником у ході проведенні перевірки не усунуто суттєві по­рушення у веденні бухгалтерського (фінансового) обліку, складанні відповідної звітності та додер­жанні законодавства Російської Федерації, у підсум­ковій частині аудиторського висновку робиться за­пис про неможливість підтвердження достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності.

Отже, Тимчасові правила визначають тільки два можливих варіанти: або позитивний, або негативний аудиторський висновок, що звичайно, не вкла­дається у норми міжнародних стандартів. Не досить чітким є ствердження про те, що "позитивний аудиторський висновок може бути тільки за умови усу­нення порушень законодавства", оскільки далеко не всяке порушення закону можна "усунути".

Порядок атестації аудиторів на право здійснення аудиторської діяльності, формування атестаційних комісій і розмір сплати за проведення атестації, а та­кож порядок одержання ліцензій на здійснення ауди­торської діяльності затверджуються Урядом Росій­ської Федерат за поданням Комісії з аудиторської діяльності при Президенті Російської Федерації.

До атестації допускаються особи, що мають економічну або юридичну (вищу або середню спеціальну) освіту, а також стаж роботи не менш як три роки з останніх п'яти як аудитора, спе­ціаліста аудиторської організації, бухгалтера еко­номіста, ревізора, керівника підприємства, науко­вого працівника або викладача з економічного профілю. До атестації не допускаються особи за­суджені вироком суду із застосування покарання у вигляді позбавлення права посідати певні посади або займатися певною діяльністю у сфері фінансово-господарських відносин протягом відбуття покарання і в подальший період до погашення (зняття) судимості в установленому законом порядку.

Ліцензії видаються на здійснення: банківського ау­диту, аудиту страхових організацій, аудиту бірж, позабюджетних фондів та інвестиційних інститутів: за­гального аудиту (аудиту інших економічних суб'єктів).

Ліцензії на здійснення аудиторської діяльності мо­жуть бути анульовані тільки органами, які видали їх.

Такі основні положення Тимчасових правил, за якими регулюється аудиторська діяльність у Росії тепер.

1.3. Стандарти

У Росії розробка правил (стандартів) з ауди­торської діяльності розпочалась більш як два роки тому. Перші дев’ять проектів стандартів були розроблені й опубліковані у збірнику "Аудит у Росії" (Видання "Контакт" (ФБК) - НИФИ, 1994. -186 с.). У квітні 1996 р. перший стандарт з ауди­торської діяльності - "Порядок підготовки ауди­торського висновку" було схвалено Комісією з аудиторської діяльності. У процесі доробки пере­буває ще рад стандартів.

Проте підготовка і впровадження аудиторських стандартів відбуваються досить повільно з двох при­чин. По-перше, немає закону з аудиторської діяль­ності, без якого неможлива розробка деяких загаль­них стандартів, наприклад, стандарту "Принципи аудиту", оскільки його зміст великою мірою визнача­тиметься положеннями закону. По-друге, немає ор­гану, якому надано право розробляти і затверджува­ти стандарти, які б були обов'язковими до застосу­вання. Тепер Комісія з аудиторської діяльності за своїм статусом може тільки розробити стандарт і рекомендувати аудиторам застосовувати його. Ре­ально правила і методи роботи аудиторів визнача­ються органами, що видають ліцензії.

Так, Центральний банк випустив інструкцію, що визначає порядок підготовки аудиторських вис­новків за звітами банків, яка багато в чому відрізняється від аналогічного стандарту, схвале­ного Комісією з аудиторської діяльності. "Росстрахнадзор" готує свої правила за поданням ре­зультатів аудиту. Отже, вже сьогодні можна розглядати як певну тенденцію розподіл правил і методів аудиту згідно з його видами: загальний (фондів і бірж), банківський і страховий.

Негативні наслідки такого становища очевидні. У майбутньому законі необхідно обов'язково ви­ключити можливість застосування різних стан­дартів при проведенні аудиту різних типів ор­ганізацій. Стандарти аудиту повинні бути єдиними і грунтуватися на міжнародних аудиторських стан­дартах. Інакше можливе абсолютне домінування на російському ринку аудиторських послуг міжна­родних аудиторських фірм або, що набагато гірше, російським підприємствам буде значно утруднений вихід на міжнародні фінансові ринки.

1.4. Ринок аудиторських послуг

Постійне зростання попиту на аудиторські по­слуги в Росії визначається двома основними фак­торами: розвитком господарського законодавства і розвитком ринку як такого. В перші роки розви­ток аудиту визначається наявністю в нормативних актах вимоги проведення аудиту для СП, банків, страхових організацій, представництв іноземних фірм. І цей етап закінчився з прийняттям Тимчасових правил. З 1994р. багато які підприємства почали розглядати аудит не тільки як обов'язок, визначений законодавче, а й як потребу і необхідність. Набутий досвід роботи в умовах ринку, вірніше, в умовах відсутності централізованого управління, підказує, що дешевше користуватися послугами професіоналів, ніж розплачуватися за свої помилки.

Особливо великі ризики російських під­приємств , пов'язані з нечітким, що швидко змінюється, господарським законодавством, у тому числі податковим. Тому аудиторські послуги багато в чому асоціюються у них із захистом від цих ризиків. Багато які великі російські під­приємства вже ознайомились на практиці з діями податкових органів. І тепер наявність ауди­торського висновку, що підтверджує достовірність фінансового звіту, багато в чому є для під­приємства гарантією відсутності претензій з боку державних органів із сплати податків І відсутності інших порушень законодавства у звітному періоді.

Коло користувачів фінансової звітності, ана­логічно тому, що є в країнах з розвиненою ринко­вою економікою, ще тільки формується в Росії.

Тут доречно зазначити роль міжнародних аудиторських і консультаційних фірм, що працюють на російському ринку. Дуже важливо, що саме діяльність міжнародних аудиторських і консалтингових фірм серйозно вплинула і продовжує безперечно вплива­ти на розвиток аудиту і консалтингу в Росії.

Відмінні стартові умови для роботи міжнарод­них аудиторських і консалтингових фірм в Росії було створено внаслідок реалізації багатьох про­ектів, що фінансуються за рахунок коштів міжна­родних організацій.

Міжнародні аудиторські фірми в Росії працю­ють із "своїми" клієнтами - транснаціональними компаніями, що прийшли а Росію, а також з вели­кими російськими підприємствами. Останні, як правило, є одержувачами іноземних кредитів, і ауди­торський висновок, підготовлений на основі міжна­родних аудиторських стандартів, служить їм необхідною "перепусткою" у світ міжнародних фінансів.

Інтелектуальний і фінансовий потенціал між­народних і національних аудиторських фірм незіставні. В дійсності вони працюють у певному ро­зумінні на різних поверхах російської економіки. Проте найбільші національні аудиторські фірми у чомусь починають конкурувати в Росії з фірмами "великої шістки". За деякими даними, окремі міжнародні аудиторські фірми відчувають серйозні труднощі, пов'язані із занадто великою орієнта­цією на проекти, що фінансуються за рахунок міжнародних організацій, надлишковою концент­рацією на обслуговуванні "своїх" зарубіжних клієнтів і недооцінкою національного сектора еко­номіки, помилками у кадровій політиці з росій­ським персоналом.

Великі російські комерційні банки користують­ся послугами міжнародних аудиторських фірм, очевидно, не без підстав вважаючи, що це їм до­поможе підтвердити свою надійність і солідність пе­ред клієнтами не тільки в Росії, а й за її межами.

Дуже часто останнім часом найбільші російські підприємства прагнуть користуватися одночасно послугами міжнародних і національних аудиторських фірм. Перші виконують аудит І відкри­вають, підприємству виходи на міжнародні ринки. другі ж працюють як бухгалтерські й податкові консультанти і знижують ризики підприємства за претензіями з боку державних органів.

З введенням Положення про атестацію ауди­торів виникла одна проблема, яка спершу була не дуже помітною на ринку аудиторських послуг. З'явилось багато аудиторів, які дають позитивний аудиторський висновок, практично не проводячи аудит. По-перше, це пов'язано з відсутністю на багатьох підприємствах реального власника, яко­му необхідна об'єктивна інформація про фінансо­ве становище підприємства. Реальний власник багатьох підприємств у Росії - керівництво цих підприємств, яке не вбачає потреби в розкритті фінансової інформації для зовнішніх користувачів. По-друге, немає офіційних стандартів, що регу­люють проведення аудиторських перевірок. Тому немає ^ критеріїв для оцінки необхідних обсягів робіт, які повинен виконати аудитор, щоб зібрати достатні свідчення для формування думки про до­стовірність і правильність фінансової звітності.

Отже, з одного боку. в Росії ще не сформувався Інститут власників і зовнішніх користувачів фінансо­вої звітності, а з другого - аудиторам необхідно розробити професійні стандарти, за якими можна було б об'єктивно оцінювати якість їхньої роботи.

1.5. Консалтинг

Управлінське консультування в Росії - най­менше розвинений напрям, а, отже, і найбільш перспективний. Поки ще не можна сказати, що настає час управлінського консультування, проте, що такий час скоро настане, можна стверджувати з достатньою певністю. Практично закінчилась приватизація. На багатьох підприємствах а Росії з'явився реальний власник, який хоче створити ефективні механізми з контролю й управління своєю власністю. Він безперечно захоче підвищи­ти ефективність роботи підприємства, його при­бутковість, економічність тощо. Це велике поле діяльності для аудиторських і консалтингових фірм, і тут, на думку деяких експертів, переваги порівняно з міжнародними фірмами матимуть національні фірми, які краще знають конкретні проблеми своїх клієнтів. До того ж і середня вартість послуг відіграватиме не останню роль при виборі консультантів.

1.6. Перспективи.

Комісією з аудиторської діяльності при Прези­денті Російської Федерації розроблено проект Закону "Про аудиторську діяльність", який за по­становою Уряду Російської Федерації мав бути поданий Президенту Російської федерації до 1 січня 1996 р. Проект розроблявся в два етапна на першому етапі проект розроблявся групою спеціалістів з аудиту у Раді з аудиту, на другому етапі він був практично повністю перероблений згідно з пропозиціями державних служб, що відповідають за організацію атестації й ліцензу­вання аудиторів та інших державних органів, представлених в Комісії з аудиторської діяль­ності.

Згідно з чинною процедурою проект Закону може бути переданий Президенту Російської Фе­дерації тільки після погодження і візування чотир­ма відомствами: Верховним Судом, Вищим ар­бітражним судом, Генеральною Прокуратурою і Міністерством юстиції російської федерації. У травні проект Закону передано цим відомствам для остаточного розгляду і візування.

Велика вірогідність, що Міністерство юстиції не завізує Закон, оскільки, на його думку, він має передбачати проведення аудиторських перевірок за замовленнями правоохоронних органів. У цьо­му випадку, на думку міністерства, Закон повинен зобов'язувати аудитора провадити перевірки. Цей проект Закону такого обов'язку для аудиторів не передбачає, у зв'язку з цим можна передбачити, що Закон найближчим часом навряд чи потрапить до Президента, а рухатиметься ще тривалий час між різними урядовими структурами.

Процедура затвердження Закону триває -розгляд Президентом Російської Федерації, Дер­жавною Думою, Радою Федерації. Тому за найбільш оптимістичними оцінками Закон буде прийнято не раніше, ніж у червні 1996р., а його остаточна версія суттєво відрізнятиметься від по­чаткового варіанта.

Проте у будь-якому випадку цікавими є аналіз проекту Закону, розробленого Комісією з ауди­торської діяльності, і його зіставлення з нині дію­чими Тимчасовими правилами, що регулюють аудиторську діяльність. Ця версія Закону багато в чому відображає стан аудиту і розуміння його суті тепер, у тому числі різними державними відом­ствами: Міністерством фінансів, Центральним банком, "Росстрахнадзором" та ін.