Diplom1 (Ринок цінних паперів), страница 9

Дані, наведені у додатку № 14 свідчать, що під час криз, які розглядаються, обвалам курсів акцій (зниженню фондового індек­су) передує значне їх підвищення. Середнє значення річних прибутків за три роки до криз сягало майже 49%. Величина передкризового підвищення цін ти­пово більша для ринків, що розвиваються, ніж для розвинутих ринків. Крім то­го, за кризового стану на ринках, що розвиваються, середнє річне підвищення цін за три роки до криз перевищило максимальне падіння цін — особливість, яка може бути пов'язана з переоцінкою ринку. Ступінь попередньої переоцінки ринку пояснює наступні обвали фондо­вого ринку США за період із 1926 по 1989 роки. Цікаво, що така особливість не була характерною для останньої азіатської кризи, де річне передкризове під­вищення цін становило третину максимального падіння цін під час кризи.

В Україні перед різким падінням цін акцій у зв'язку з останньою кризою в Азії також спостерігалося підвищення фондових індексів, яке почалось у дру­гому кварталі 1997 року в результаті зростання цін на акції переважно під­приємств хімічної, нафтогазової та металургійної промисловості. У третьому кварталі 1997 року підскочили ціни на акції підприємств енергетики більш як на 100% за кілька місяців через їх недооцінку, що призвело до підвищення ко­тирувань основної маси більш-менш ліквідних акцій. На кінець цього ж квар­талу, на думку експертів, акції вже були переоцінені, що спричинило напри­кінці вересня 1997 року падіння котирувань більшості ліквідних акцій.

Внаслідок кризи на світових фондових ринках іноземні інвестори почали виводити свої капітали з країн із перехідною економікою. На це Національний банк України відреагував обмеженнями на валютному ринку, а Міністерство фі­нансів України — підвищенням дохідності облігацій внутрішньої державної по­зики (ОВДП) більш як удвічі. На корпоративному ринку цінних паперів різке підвищення дохідності ОВДП спричинило обвальне падіння курсу акцій. Фон­дові індекси з кінця жовтня до кінця 1997 року знизилися більш як на 30%.

Для подальшого вивчення поведінки фондових індексів під час значних падінь цін розглянемо додаток № 16, в якому показано відношення мінімально­го рівня індексів за трирічний період до моменту часу і до рівня індексів на момент часу t, що позначається в західній літературі як МІNСt, для вказаних вище регіонів за період із 1970 по 1997 роки у порівнянні з попереднім трирічним періодом. На ринках Латинської Амери­ки, що розвиваються, спостерігалося підвищення цін майже на 400% у перед­кризовий період на початку 1980-х років.

На підставі цих спостережень напрошується висновок, що фондовим кри­зам можуть систематично передувати епізоди значного підвищення цін. Для вивчення питання про передбачуваність падіння з урахуванням підйомів, які їм передують, розглянемо додаток № 17, на якому зображена кореляція між вели­чинами МІNСt і СМАХ t+lag на момент часу t плюс певний лаговий період,

CMAX t+lag . Рисунок відображає розрахунок кореляції для лагового періоду від —60 до +60 місяців.

Відповідно до цих розрахунків, коли лаг (lag) має від'ємне значення, коре­ляція показує, чи привело підвищення цін до наступного зниження. Так, при від'ємному значенні lag і позитивній кореляції ймовірно, що за значеннями ін­дексів вище від середнього рівня сталося їх зниження нижче від середнього рівня, тобто ціни мали протилежні щодо середнього рівня значення. Якщо ко­реляція негативна за тих самих умов, ймовірно, що за високими рівнями ін­дексів виникли ще більш високі, тобто ціни були позитивно автокорельовані.

У всіх трьох регіонах у міру зміни lag від —60 місяців до 0 кореляція зни­жується з помірно позитивних до великих негативних значень. Це означає, що за короткостроковий період (невеликі значення lag) ціни пози­тивно автокорельовані.

Кілька епізодів значних підвищень цін спостерігалися в усіх регіонах, при цьому величини зростання цін були більші на ринках, які розвиваються. Для кожного регіону характерним є значно вище підняття цін порівняно із наступним їх падінням. Це є свідченням того, що фондові індекси мають тенденцію до підвищення протягом тривалого періоду. Так, на розвинутих ринках перед обвалом 1987 року відбулося підвищення цін більш ніж на 200%. Додаток № також показує, що для довших часових інтервалів (великі значення lag) ціни приймають проти­лежні щодо середнього рівня значення.

З додатку № 17 видно, що при позитивних значеннях lag кореляція пока­зує, чи привели падіння до наступного підвищення цін. Усі регіони харак­теризуються тим, що кореляція негативна для невеликих позитивних зна­чень lag і, навпаки, має позитивне значення у міру збільшення позитивних значень lag.

Величина lag, за якої кореляція змінює знак, відрізняється у регіонах: для розвинутих ринків вона становить майже 7 місяців, для азіатських ринків — 15 місяців і для ринків Латинської Америки — 33 місяці. Величина lag, за якої кореляція досягає максимуму після зміни знака, — це проміжок часу, після якого ймовірність відновлення найвища. Ця величина lag варіюється також залежно від регіону: вона має найбільше значення для Латинської Америки, за якою йде Азія, а потім — ринки розвинутих країн. Ці результати також підтверджують той факт, що відновлення на ринках, які розвиваються, триваліше, ніж на розвинутих ринках.

На підставі сказаного можна припустити, що, оскільки передкризове під­вищення цін більше від найглибшого спаду під час кризи і спостерігається певна кореляційна залежність між підвищеннями і падіннями цін, засоби ан-тикризового регулювання можуть спрямовуватися передусім на запобігання надмірному підвищенню курсів акцій із метою пом'якшення можливої нас­тупної фондової кризи. Такі кроки можуть мати як засоби економічного впли­ву, наприклад, продумане поступове підвищення облікових ставок у період надмірного підвищення курсів акцій, після якого може статися обвал, так і за­соби психологічного впливу на учасників фондового ринку.

Розділ 3: Основні проблеми та перспективи ринку цінних паперів в Україні.

Від часу набуття Україною незалежності та початку формування ринкової економічної системи країни неперервно йшов процес створення ринку капіта­лу, або фондового ринку, що характеризувався відокремленням часток (паїв, акцій) суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) у системі обі­гу пайового (акціонерного) капіталу. Враховуючи той факт, що майже сторіччя економічна система країни функціонувала як така, що не мала ринку приватного капіталу, а весь обіго­вий капітал був сконцентрований в особі єдиного власника — держави, фор­мування та перехід до цивілізованого ринку приватного капіталу, вищою фор­мою якого є організований фондовий ринок, — досить складна проблема, яка потребує ретельного економічного аналізу і створення власної теоретичної бази функціонування цього сегмента економіки.

Так, на сьогодні в Україні найбільш розповсюдженим видом цінних паперів є акції, обсяг емісій яких швидко зростає, як зростає і їх частка в загальному обсягу випущених цінних паперів. Спостерігаються зміни у галузевій структурі емісій: зменшились обсяги емісій банківськими структурами і збільшились обсяги емісій промисловими підприємствами. Це пояснюється збільшенням кількості зареєстрованих емісій акцій приватизованих і корпоратизованих підприємств.

Первинний ринок акцій приватизованих підприємств в Україні носить неоднорідний характер як за складом учасників, так і за формами: поряд з акціями великих підприємств присутні цінні папери підприємств, що не користуються попитом. Вторинний ринок цінних паперів приватизованих підприємств має ряд особливостей: більш ровинутим порівняно з біржовим обігом є позабіржовий, головними дійовими особами якого є інвестиційні компанії, приватні або інституційні інвестори, які активно освоюють практику спекулятивних операцій з цінними паперами. Регіональний розподіл торговців цінними паперами наведено у додатку №19.

3.1. Етапи формування фондового ринку в Україні.

Спробуємо розглянути умови виникнення фондового ринку в Україні. На мій погляд, його формування відбува­лося в кілька етапів.

Перший етап — це період виходу України зі складу Ра­дянського Союзу, що збігся у часі з процесом створення приватних акціонер­них та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних цінних паперів. І хоч діяльність цих установ на ринку цінних паперів була стихійною й неорганізованою, а самі цінні папери мали характер штучно підтримуваної вартості, цей етап можна назвати першими кроками фондового ринку в Україні.

Саме через те, що на перших порах розвиток цього сегмента економіки йшов хаотично і безконтрольно, він призвів до значних потрясінь і надовго сформував у масовій свідомості недовіру до фондових інструментів як до об'єктів інвестування. Це, у свою чергу, загальмувало процес розвитку інсти­туту приватного інвестування в Україні навіть до сьогодні. Адже у більшості розвинутих країн роль і частка приватних інвесторів (фізичних осіб) має вели­чезне значення у функціонуванні фондового ринку країни.

Другий етап розвитку ринку цінних паперів виник у зв'язку з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі-продажу компенсаційних серти­фікатів і чорного ринку приватизаційних майнових сертифікатів — ваучерів. Ціна первинного ринку — 500 грн. за ваучер та 10 і 20 грн. за компенсаційний сертифікат — виявилася надто умовною. А от вторинні ринки продемонстру­вали до цього виду державних цінних паперів можливість дієвості ринкового механізму ціноутворення. Такі інструменти, як ПМС, КС, пільгова передпла­та, знов повернули приватного інвестора до ринку, причому психологічно для пересічного громадянина не було значних ризиків при втраті вартості ПМС чи КС, що давало змогу привернути увагу значної кількості фізичних осіб до процесу приватизації. У цей період створюються псевдобіржі — цент­ри сертифікатних аукціонів, велика кількість фінансових посередників (довір­чих та інвестиційних компаній), формується інформативна база та інші інф­раструктурні підрозділи.

Звичайно, сьогодні більшість науковців оцінює масову приватизацію як таку, що не мала економічного сенсу, бо в неї наперед не закладений меха­нізм виявлення реального власника, тобто в результаті масової приватизації

контроль над підприємством розпилюється серед великої кількості акціонерів, що, як правило, не дає змоги здійснювати ефективне управління підприємст­вом. Але, з іншого боку, масова приватизація має велике значення для фор­мування інвестиційної свідомості нації та розвитку культури інвестування. Слід також зазначити, що за рахунок розпилення власності на перших кроках розвитку фондового ринку з'являється грунт для розвитку брокерських і ди­лерських компаній.

Розвиток інституту приватної власності через випуск ПМС, КС та розмі­щення акцій підприємств через пільгову передплату ознаменував початок ре­ального процесу становлення українського ринку цінних паперів. Саме масо-

ва приватизація була тим чинником, що дав поштовх і став реальною базою створення фондового ринку та його інфраструктури в Україні.

Другий етап розвитку фондового ринку в Україні відіграв величезну роль у формуванні інвестиційної свідомості нації та створенні об'єктивних умов для подальшого розвитку фондового ринку. Якщо другий етап характеризу­вався масовою, тобто народною, приватизацією, то третій етап характеризується пошуком ефективного власника, що зумовило пошук нових систем розпо­ділу власності, продаж об'єктів великої приватизації та активне залучення до приватизаційних процесів зовнішніх інвесторів. Основною відмінністю тре­тього етапу від другого став акцент на грошову приватизацію, що зумовило розвиток певної інфраструктури для забезпечення цього процесу. Слід зазна­чити, що масова (ваучерна) приватизація тривала досить довго, але з початком грошової приватизації вона вже не мала того значення.

Третій етап розвитку фондового ринку характеризувався такими факторами:

1) активний продаж державою значних пакетів акцій великих під­приємств;

2) бурхливий розвиток біржових та позабіржових систем обігу акцій;

3) поява значної кількості фінансових посередників, що оперували вже не сертифікатами, а реальними грошима;

4) концентрація власності шляхом активного скуповування акцій у насе­лення;

5) розвиток ринку державних боргових зобов'язань;

6) вихід на ринок у ролі покупців великих зовнішніх інституціональних та приватних інвесторів.

Розвиток біржової торгівлі викликав створення значної кількості спеціалізованих брокерських компаній, основним видом діяльності яких стали опера­ції за кошти на ринку цінних паперів. Значний інтерес до брокерського бізне­су був зумовлений такими факторами, як значний рівень прибутковості, поя­ва великої кількості зовнішніх покупців, зацікавлених у портфельних інвести­ціях в українські цінні папери, і так званий інвестиційний бум на ринках, що народжуються (зокрема в Росії). У цей період починається процес концентра­ції власності шляхом придбання стратегічними покупцями цінних паперів на відкритому ринку, причому значна кількість операцій відбувається шляхом ку­півлі цінних паперів у населення.

Цей період характеризується бурхливим розвитком інфраструктури фон­дового ринку: з'являється велика кількість торговельних майданчиків, розви­ваються реєстраторські й депозитарні установи, створюється позабіржова фондова торгова система, розвиваються професійні асоціації та спілки. На жаль, сьогодні можно констатувати: органи влади і контролю не були на­лежним чином підготовлені до такого бурхливого розвитку ринку, що призве­ло до значної кількості правопорушень та зловживань.

Із розвитком ринку корпоративних цінних паперів отримав значний ім­пульс до налагодження і сегмент державних боргових зобов'язань — як внут­рішніх (облігації внутрішньої державної позики), так і зовнішніх (євробондз). Саме бурхливий розвиток корпоративного сегмента фондово­го ринку в Україні, який утворився в результаті приватизаційних процесів, дав змогу отримати значні суми коштів на внутрішньому і міжнародному фінансо­вих ринках під боргові зобов'язання держави. Український фондовий ринок стрімкими темпами збільшував свою капіталізацію і залучав дедалі більшу кількість інвесторів.