10104 (Найбільш примітивні і найвище організовані), страница 2

У громадських комах, до яких належать бджоли, мурашки, терміти, поведінка особливо складна. В їх сім'ях має місце розподіл функцій, обумовлений різницею будови і фізіології окремих особин. Це явище зветься поліморфізмом (багатоформністю) і полягає в тому, що н одного виду комах, наприклад у мурашок, є самки і самці (їх функція - розмноження, збільшення кількості особин в сім'ї), робочі (їх функція - добування їжі, влаштування і догляд за житлом, годування самки і личинок та ін) і солдати (їх функція - захист мурашника, напад на ворогів). У деяких видів мурашок (американських і австралійських медових) є особини, що їх називають "медовими бочками". Це робочі мурашки з величезним роздутим черевцем, в якому міститься запас меду. Такі живі "медові бочки" у спеціальних камерах мурашника - "коморах" висять на стелі, міцно вчепившись за його нерівності.

Відомі випадки дій мурашок, які не вкладаються у межі інстинктивної поведінки. Одного разу південноамериканські мурашки проклали собі шлях через трамвайну колію, але трамвай постійно розчавлював їх. Тоді комахи зробили тунель під рейками, а коли його зруйнували, то проклали новий. В іншому випадку на дереві, що ним проходила мурашина стежка, дослідники зробили широке кільце з смоли, в якій комахи загрузали. Цю перешкоду на своєму шляху мурашки подолали, натаскавши грудочки землі і дрібні камінці, з яких зробили місток. Окремі вчені називають такі дії проявами колективного інтелекту.

Отже, найвище організованими комахами є громадські комахи, в яких найсильніше розвинена нервова система, що зумовлює їх складну поведінку. У цих комах легше, ніж в інших, виробляються умовні рефлекси. Так, численними дослідами встановлено, що бджоли відчували час і точно прилітали до кормушок з сиропом, які виставлялись у певні години, добре запам'ятовували місце, де розміщувались кормушки. Ці досліди дали можливість дресирувати бджіл, тобто виробляти в них умовні рефлекси на ті квіти, запилення яких бажане для підвищення врожайності.

Але ось що дуже цікаво: є види комах не громадських, до того ж паразитів, в яких можна виробити складні умовні рефлекси, тобто вони також піддаються дресировці. Це блохи, яких любителі привчали до виступів у так званих блошиних цирках. Особливою популярністю користувався цирк Раймунда Отави. Його дресировані блохи возили в упряжці маленькі екіпажі; лежачи на спині, жонглювали м'ячиками, танцювали і скакали під музику тощо.

Хребетні тварини вважаються вищими серед усього тваринного світу, однак і вони дуже різняться за ступенем організації. Якщо ссавці - найвище організовані з них, то безщелепні і риби найпримітивніші.

У безщелепних, до яких належать міноги і міксини, скелет хрящовий, шкіра вкрита товстим шаром слизу, луска відсутня. Органи дихання - зяброві мішки, які мають інше походження, ніж зябра риб. Немає в них справжніх щелеп і парних кінцівок, розміри мозку невеликі, органи чуттів відзначаються примітивною будовою. Спосіб життя - напівпаразитичний.

Порівняно з безщелепними риби стоять на вищому рівні розвитку, але клас цей настільки великий (містить 50% усіх видів хребетних), що і серед його представників є види з примітивною будовою і з більш складною.

До найпримітивніших риб відносять хрящових, зокрема пластинчастозябрових, - акул і скатів. У цих риб скелет виключно хрящовий, шкіра вкрита примітивної будови лускою, зябрових покришок нема, плавальний міхур відсутній. У внутрішній будові є такі примітивні риси, як наявність у кишечнику так званого спірального клапана - виросту слизової оболонки, який збільшує всисну поверхню кишечника, та артеріального конуса особливої частини серця, розміщеної попереду шлуночка серця. Кишечник та сечостатеві органи відкриваються у них в спільний прохід - клоаку (також ознака низької організації).

Але поряд з примітивними рисами організації головний мозок хрящових риб мас ряд прогресивних ознак будови, зокрема в них розвинений передній мозок, в якому нервові клітини утворюють покрив, що його нема у більш високоорганізованих риб - кісткових променеперих. Прогресивним також є внутрішнє запліднення хрящових риб, живородіння або відкладання крупних яєць з вусиками для прикріплення до підводного гранту або водяних рослин.

Досить примітивними за організацією є сучасні кистепері риби, названі так за те, Що їх парні кінцівки (плавці) нагадують кисть наземних хроетчих: вони мають добре розвинену м'ясисту основу, від якої відходять промені, що підтримують плавальну перетинку. Стародавні кистепері риби, спираючись на гакі плавці, могли переповзати по суші з однієї водойми в іншу, дихали вони за допомогою плавального міхура (легені) атмосферним повітрям, яке надходило через зовнішні і внутрішні ніздрі (хоани). Є всі підстави гадати, що такі кистепері риби були предками перших земноводних тварин.

Латимерія

Довгий час вчені вважали, що кистепері риби, або целаканти, вимерли щонайменше 50 млн. років тому. Та ось у грудні 1938 р. в Індійському океані біля південно-східного узбережжя Африки спіймали незвичного вигляду рибу, яка виявилась живою целакантовою рибою. Це була сенсація! Південноафриканський іхтіолог, професор Дж.Б. Сміт описав цю "живу викопну" рибу і назвав її латімерією (на честь співробітниці Іст-Лондонського музею К. Латіме'р, яка першою звернула увагу на дивовижну рибу).

Після цього відкриття розпочались посилені пошуки живих викопних. Але лише через 14 років, на початку 1953 р., біля Коморських островів був добутий другий екземпляр латімерії, а через півроку - третій. Так було встановлено, що живуть ці риби біля Коморських островів на досить значній глибині (до 300 м). Мешканці цих островів часто їх виловлювали, м'ясо споживали, а шершавою шкірою зачищали велосипедні камери. Чи могли вони гадати, що настане час, коли за одну таку рибу видаватимуть премію в 10 тис. доларів, а якщо її доставлять живою - 20 тис?

Усі піймані риби (до вересня 1971 р. добуто 68 екземплярів) належать до одного виду; хоан у них нема (на відміну від викопних), дихають вони виключно зябрами, розмножуються яйце живородінням (крупні яйця розвиваються в яйцепроводах, аж поки з них не вийдуть малята), серце має артеріальний конус, в кишечнику є спіральний клапан. Отже, це стародавні примітивні риби, які походять від первісних кистеперих, але перейшли до життя у морі і тому втратили деякі ознаки, притаманні їхнім предкам.

Стародавніми і примітивними рибами є також дводишні, названі так тому, що можуть дихати не тільки зябрами, а й легенями. Вони відомі з палеозойської ери і довгий час вважалися вимерлими, аж поки 1835 р. не виявили протоптерусів - мешканців заболочених річок Африки. На сьогодні відомо 6 видів дводишних риб: чотири-протоптерусів, один - австралійського рогозуба - цератода і один - лепідосирена з Південної Америки.

Загальна організація кісткових риб, зокрема променеперих, набагато вища, ніж інших, і цим пояснюється широке розповсюдження їх у найрізноманітніших водоймах та величезна їх чисельність: вони становлять до 95% усіх риб.

Поряд з інстинктами певну роль у житті кісткових риб відіграє умовно-рефлекторна діяльність. Ставкові риби припливають до кормушок на сигнал дзвоника. Відомо, що деякі риби не бояться

аквалангістів і навіть вступають з ними, так би мовити, у контакт. Підводні дослідники наводять чимало прикладів, коли окремі морські риби брали з їх рук корм, супроводжували їх у підводних мандрівках, деякі навіть знали "в обличчя" своїх друзів-аквалангістів. Але риби, які познайомились з дією підводних рушниць, тікали на безпечну відстань, побачивши цю зброю.

Відомі окремі випадки приручення риб. На одному з Гавайських островів жив чоловік, який протягом багатьох років рибалив разом з величезною морською хижою рибою - баракудою. Вона підпливала до рибалки, коли він стукав по борту човна, дозволяла гладити себе по голові і спині. А після того як її годували, вона за сигналом людини починала заганяти макрель у розставлену сітку і не давала рибі випливати звідти. Завдяки баракуді рибалка кожного разу мав добрий улов. Він привчив свого "морського собаку" не брати корм, якщо він прикріплений до волосини, так що спіймати цю рибу ніхто не міг. Рибалка приручив і привчив до роботи ще одну, молоду баракуду, але стара її відганяла геть, і лише коли стара не з'являлась, молода могла допомагати людині.

Серед земноводних найпримітивнішими є безногі - черв’яки, які у своїй організації зберегли деякі риси древніх панцирних земноводних: під шкірою в них є кісткові луски - гомологи луски стародавніх амфібій, добре розвинена хорда, неповна перегородка між передсердями серця (у всіх земноводних серце трикамерне) та інші примітивні ознаки. У багатьох хвостатих, теж досить примітивних тварин, є навіть бічна лінія - ознака, що дійшла до наших днів від риб-предків.

Вища організація властива безхвостим земноводним - найчисельнішому і найпоширенішому ряду цього класу. Головний мозок їх має прогресивні риси: розвинений передній відділ, розподіл півкуль тощо. У них добре розвинені органи чуттів, особливо слуху (у безногих і хвостатих барабанні перетинки і порожнина відсутні). Багато видів виявляють цікаву турботу про нащадків.

Плазуни перебувають на найнижчому щаблі розвитку серед справжніх наземних тварин. Температура тіла у них непостійна, що робить їх значною мірою залежними від умов навколишнього середовища і обмежує поширення. У головному мозку кора півкуль розвинена ще слабо, а тому поведінка їх в основному інстинктивна, хоч умовні рефлекси в них також виробляються. Найпримітивнішими - з плазунів (рептилій) є черепахи, які мають багато спільних рис з викопними плазу-нами-котилозаврами. Вага головного мозку в черепах дуже незначна: менше ніж 0,01% ваги тіла, поведінка інстинктивна, умовні рефлекси виробляються важко і довго. Проте, незважаючи на примітивність організації, морські види черепах - чудові навігатори, їх розмноження зв'язане з далекими міграціями до місць відкладання яєць. Так, наприклад, зелена черепаха від берегів Бразилії, де є чудові підводні пасовиська, до місць свого гніздування - на піщаних пляжах невеликого острова Вознесіння долає понад 2200 км. І пливе вона таким точним курсом, що прямо виходить до потрібного їй пункту. Існують різні гіпотези щодо того, як орієнтуються.

Гатерія

Черепахи у морських просторах, як знаходять дорогу до місць розмноження (по Сонцю, зірках, запаху особливих хімічних речовин), але всі вони не мають переконливих доказів.

Живою викопною рептилією вважається також гатерія - мешканець дрібних острівців біля східного і південного узбереж Нової Зеландії. Гатерія мало змінилась за своєю будовою порівняно зі своїми безпосередніми предками, що жили приблизно 165 млн. років тому.

Досить "стародавніми" плазунами є також крокодили - найближчі родичі мезозойських динозаврів. Проте в їх будові і функціях є багато рис вищої організації, а саме: у них справжнє трикамерне серце, добре розвинені легені, температура тіла коливається у незначних межах, порівняно добре розвинені головний мозок і органи чуттів. Вища нервова діяльність крокодилів складніша, ніж інших плазунів, у них легше виробляються умовні рефлекси. Дресировані крокодили навіть виступають на цирковій арені. Приручені змалку, вони можуть жити в домашніх умовах. Один австрійський професор виростив з 12-сантиметрового алігатора дорослого крокодила: він їздить з ним на автомобілі, купається у міському озері у Відні.

Птахи - численна, широко розповсюджена і високо спеціалізована (пристосована до польоту) група вищих хребетних тварин з постійною і досить високою температурою тіла, обумовленою енергійним обміном речовин. Найпримітивнішими з сучасних птахів вважаються нелітаючі птахи, до яких належать пінгвіни та без кільові. Високоорганізовані птахи - це добрі літуни, вся будова яких підпорядкована польоту.

Вища нервова діяльність птахів досить складна. їм притаманні такі інстинкти, як територіальна поведінка (у період розмноження самці займають певну ділянку, з якої проганяють інших птахів даного виду), різні форми токування (шлюбні бійки, ігри, танці, польоти, співи тощо), турбота про нащадків (яка проявляється у будуванні різних типів гнізд, насиджуванні яєць, вигодовуванні і вихованні пташенят), перельоти та ін. Особливою складністю відзначаються перельоти птахів на велику віддаль, ''іноді на десятки тисяч кілометрів. Досі остаточно не розв'язане питання, що є механізмом орієнтації і навігації птахів під час перельотів. Велику роль у житті птахів відіграє умовно-рефлекторна діяльність.