4370 (Умови праці), страница 2

Під час трудової діяльності відбуваються не тільки фізичні, але і психологічні зсуви: поліпшення і погіршення стану, сприйняття запам'ятовування, уявлення, уяви і т.д. Всі ці поняття є психічними категоріями, які разом з фізіологічними функціями формують, визначають особу людини, його фізичні і нервово-емоційні здібності і можливості, придатність до виконання тієї або іншої діяльності.

Фізичні і психологічні функції необхідно враховувати при здійсненні технічних, організаційних, соціальних і інших заходів щодо вдосконалення організації праці. Крім того, необхідно враховувати і емоції людини, які викликаються не тільки власне трудовою діяльністю, але також виробничими і особистими взаємостосунками, естетичним оформленням навколишнього середовища.

Ослаблення несприятливого впливу психофізичних чинників в процесі роботи досягається:

- зменшенням фізичних зусиль;

- оптимізацією темпу і ритму роботи;

- вибором раціональної пози, зниженням нервово-психічною напругою, попередженням монотонності і ін.

Обмеження фізичних зусиль відповідно до фізіологічних рекомендацій повинне забезпечуватися як за рахунок дозування ваги вантажу, що піднімається, так і з урахуванням загального вантажообігу за зміну. Беруться до уваги спосіб перенесення або пересування вантажу, характер поверхні вантажів. Так, для жінок разовий підйом тяжкості не повинен перевищувати 20 кг, для чоловіків - 50 кг.

Регламентувати підняття і перенесення тяжкості слід з обліком не тільки висоти підняття вантажів, але також розмірів і форми предметів. При дозуванні фізичної праці робітників слід керуватися фізіологічно обгрунтованою вимогою: витрати енергії за одну годину роботи не повинен перевищувати 250 ккал. Якщо ця кількість калорій за рахунок більш інтенсивної роботи витрачається за менший час, то в даному випадку треба пропорційно збільшувати час на відпочинок. Наприклад, якщо 250 ккал витратив за 50 мін, то після такої роботи слід представляти щогодини відпочинок по 10 мін. Для більш інтенсивної роботи встановлюється режим праці і відпочинку, що передбачає не тільки переривши в роботі, але і перемикання на інший вид діяльності, що не вимагає великих фізичних зусиль. Усунення негативного впливу великого статистичного навантаження можна добитися оптимальним поєднанням динамічної і статистичної роботи.

При оптимізації темпу і ритму роботи слід мати у вигляді, що завишений і занижений темпи, ослабляючи увагу і знижуючи точність руху і ритмічність роботи, негативно позначаються на працездатності людини. Тому темп слідує встановлювати залежно від ступеня фізичної і нервово-психічної навантажень: меншим навантаженням винен відповідати більш високий темп, а із збільшенням нервово-психічних або фізичної навантажень темп роботи повинен знижуватися. Стосовно окремих ланок рухового апарату людини оптимальний темп - не більш 20% від максимальних можливостей людини, які складають: для пальців - 6 рухів в секунду, для долоні - 3 рухи в секунду, для руки - 80 рухів в хвилину, для ноги - 45 рухів в хвилину, для корпусу - 3 рухи в хвилину.

Враховуючи, що відмінності в індивідуальному темпі у людей складають зверху 30%, комплексні бригади робітників доцільно комплектувати з людей з приблизно рівними природними темпами.

Порушення ритму трудової діяльності викликає напругу нервової системи, приводить до втрати засвоєного ритму, а це вимагає вироблення нового стереотипу, що приводить до уповільнення виконання трудових операцій. Ще більш утомлива для людини аритмічність, коли малі фізичні і нервово-розумові зусилля і низький темп несподівано зміняються в процесі праці форсованими зусиллями і швидким темпом. Ритмічність праці протягом зміни сприяє організації роботи по годинному графіку, коли розподіл денного навантаження планується з урахуванням фізіологічних закономірностей розвитку працездатності людини. В перші і останній годинник навантаження повинне бути на 10-15% менше ніж в середині першої і другої половини робочого дня.

Ритмічність праці робітників протягом зміни, тижні, місяця, роки досягається поліпшенням оперативно-виробничого планування, яке дозволяє погоджувати роботу всіх окремих його частин, забезпечити рівномірне завантаження робітників протягом даного періоду і виключити штурмівщину.

При організації праці на робочому місці доставку деталей, матеріалів необхідно здійснювати партіями відповідно до графіка обслуговування. При роботі на конвейєрі темп роботи регулюється шляхом програмування швидкості руху конвейєрної стрічки або створення лінії з вільним темпом роботи. При варіюванні темпу роботи коливання швидкості руху стрічки не повинне перевищувати середнього темпу більш ніж на 10-15%. Раціональна робоча поза з фізіологічної точки зору забезпечується в тому випадку, якщо працівник на свій розсуд може трудитися як сидячи, так і стоячи. Робота стоячи більш утомлива і вимагає великих енергетичних витрат, ніж робота сидячи. Тривала робота стоячи може привести до органічних змін. При виборі робочої пози повинна враховуватися також величина зусиль, необхідна для виконання роботи. Якщо, наприклад, під час виконання роботи вимагається розвивати зусилля більше 10 кг, то неминуча поза стоячи. При менших зусиллях робоча поза може мінятися. Точні роботи повинні виконуватися переважно в позі сидячи.

Оптимальне нервово-психічне навантаження забезпечується дотриманням вимог і рекомендацій, що розробляються інженерною психологією і ергономікою, щодо об'єму поступаючої і переробляється інформації, норм обслуговування устаткування і інших об'єктів. Сьогодні кількість інформації, що поступає до виконавця, постійно росте, що позначається на нервово-розумовій напрузі.

Одним з шляхів забезпечення оптимальної нервово-розумової напруги служить науково обгрунтоване визначення норм праці. Норми повинні встановлюватися з урахуванням об'єму інформації, яку людина може достатньо швидко сприйняти, переробити і на цій основі своєчасно ухвалити правильне рішення.

Встановлено, що якщо об'єм простої інформації на пульті управління близький до оптимального, то людина може працювати протягом всієї зміни, не напружуючи нервової системи, і правильно реагувати на сигнали. Якщо потік інформації збільшується на 30-40%, то через 2-3 ч втрачається здатність розрізняти сигнали і відповідати на них правильними діями.

Іншим засобом зниження нервово-розумової напруги є чергування різних видів навантаження. Зокрема рекомендується чергувати: роботи, що вимагають обов'язкової участі органів зору або слуху, з роботами, що не вимагають участі цих аналізаторів; роботи різної складності і інтенсивності, нервово-розумову роботу з фізичною.

Перемикання на новий вид діяльності можна розглядати як різновид відпочинку лише за умови, що при цьому відбувається передача функцій регуляції з одних нервових кліток на інші.

При перемиканні на іншу діяльність необхідно дотримувати правильне співвідношення величини робочого навантаження під час перемикання. Перемикання буде ефективним тільки при навантаженнях, близьких до середньої інтенсивності (як фізичної, так і розумової). При цьому необхідно враховувати ступінь навантаження на увагу при виконанні різних робіт і ступінь засвоєння інформації залежно від її вигляду. Велике значення для зменшення нервово-психічного навантаження має формування і підтримку серед членів виробничих колективів сприятливого психологічного клімату.

1.3 Загальна характеристика категорії тяжкості праці

Оскільки виробничі умови праці розглядаються з погляду їх впливу на організм працюючого, оцінка їх фактичного стану повинна грунтуватися на обліку наслідків такого впливу на здоров'я людини. При цьому дуже важливо врахувати все різноманіття чинників, що формують умови праці. Під впливом конкретних умов праці формуються три якісно певні основні функціональні стани організму.

Кожне з них має свої відмітні ознаки. Ступінь дії умов праці на організм характеризують категорії тяжкості праці. Відповідно до розробленої НДІ праці «Медико-фізіологічною класифікацією робіт по тяжкості» (М., НДІ праці, 1974) всі роботи можна розділити на 6 категорій.

До першої категорії тяжкості відносяться роботи, виконувані в комфортних умовах зовнішнього виробничого середовища при допустимих величинах фізичної, розумової і нервово-емоційної навантажень. У практично здорових людей такі умови підвищують тренованість організму і його працездатність. Стомлення в кінці зміни (тижні) незначне. В цих умовах реакції організму є оптимальним варіантом нормального функціонального стану.

До другої категорії тяжкості відносяться роботи, виконувані в умовах, що не перевищують гранично допустимих значень виробничих чинників, встановлених діючими санітарними правилами, нормами і ергономічними рекомендаціями. У практично здорових людей, що не мають медичних протипоказань до таких робіт, до кінця зміни (тижні) не виникає значного стомлення. Працездатність істотно не порушується. Відхилень в стані здоров'я; пов'язаних з професійною діяльністю, протягом всього трудового періоду життя не спостерігається.

До третьої категорії тяжкості відносяться роботи, при виконанні яких, унаслідок не цілком сприятливих умов праці (у тому числі підвищене м'язове, психічне, нервово-емоційне навантаження), у практично здорових людей формуються реакції, характерні для прикордонного стану організму. Погіршуються деякі показники фізіологічних функцій в міжопераційних інтервалах, особливо до кінця роботи, в порівнянні з доробочим початковим станом; погіршуються функціональні показники в процесі виконання виробничих операцій, перш за все функції центральної нервової системи; подовжується відновний період; дещо погіршуються виробничі техніко-економічні показники. Подібні негативні зсуви можуть бути порівняно швидко усунені при поліпшенні режимів праці і відпочинку.

До четвертої категорії тяжкості відносяться роботи, при яких несприятливі умови праці приводять до реакцій, характерних для більш глибокого прикордонного (передпатологічного) стану у практично здорових людей. При цьому більшість фізіологічних показників погіршується як в міжопераційних інтервалах (і особливо в кінці робочих періодів), так і у момент трудового зусилля. Змінюються співвідношення періодів в динаміці працездатності і продуктивності праці. Знижуються і інші виробничі показники. Підвищується рівень захворюваності, з'являються типові виробничо-обумовлені професійні захворювання, збільшується кількість і тяжкість виробничих травм.

До п'ятої категорії тяжкості відносяться роботи, при виконанні яких в результаті вельми несприятливих (екстремальних) умов праці в кінці робочого періоду (зміни, тижні) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей. Спостерігається відносна, а іноді і абсолютна функціональна недостатність життєзабезпечуюючих вегетативних підсистем; сильні, іноді спотворені реакції з боку центральної нервової системи (її вищих відділів), особливо при підвищеній нервово-емоційній і інтелектуальній напрузі і ін. У більшості працюючих патологічні реакції зникають після достатнього і повноцінного відпочинку. Проте у деяких працівників з різних причин, у тому числі і у зв'язку з індивідуальними особливостями організму, з часом скороминущі патологічні реакції можуть стабілізуватися і перейти в більш менш розвинене захворювання. Тому для п'ятої категорії тяжкості характерний високий рівень виробничо-обумовленої і професійної захворюваності. Значно погіршуються техніко-економічні показники, змінені і нерідко хаотичні криві працездатності і продуктивності праці.

До шостої категорії тяжкості відносяться роботи, при виконанні яких в результаті надзвичайних, часто раптових перевантажень, як правило, при стресових психічних (нервово-емоційних) ситуаціях, виникають гострі патологічні реакції, що нерідко супроводжуються важкими порушеннями функцій життєво важливих органів. Іноді психічний або емоційний стрес усугубляє іншими, також несприятливими умовами праці. Це знижує загальну опірність організму шкідливим і небезпечним виробничим умовам.

Висновок

В даній контрольній роботі я загострила свою увагу на наступних питаннях:

1. Зміст поняття «умови праці»

2. Чинники, що впливають на умови праці, з урахуванням сучасних умов розвитку бізнесу.

3. Категорія тяжкості праці.

На мій погляд, тема даної контрольної роботи є актуальною для нашої країни. Це викликано впливом ряду чинників, таких як:

1.скорочення площ офісів, у зв'язку з дорожчанням орендної платні

2.небажанням підприємців витрачати гроші на поліпшення обстановки в офісних приміщеннях, проводити заміну морально і фізично застарілого устаткування і ін.

У зв'язку з досить швидким, на сьогоднішній день, розвитком трудового законодавства Російської Федерації, а також постійним вдосконаленням норм і правил по організації необхідних і гідних умов праці працівників я вважаю, що було б логічним, продовжити вже почате науково-практичне дослідження в більш обширній і глибокій роботі.

Список використаної літератури:

1.Конституція РФ 2003 р.

2.Трудовий кодекс РФ

3.Трудове право Росії: підручник для Вузів. Під ред. Е.А.Ершової, Статут, 2007

4.Т.П.Барбашова, В.І.Міронов. Захист трудових прав працівників. Журнал «Трудове право», 2007 №7

5.М.В.Белоусова. Гарантії і компенсації працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці. Газета «Податки», 2007 №№47,48

6.Бысик Г.П., Іоничева С.П, Рубанцов С.И. Наукова організація праці. Короткий курс: Навчальний посібник. Хабаровськ: Хабаровський прикордонний інститут Федеральної служби безпеки Російської Федерації, 2005

7.Порядок проведення атестації робочих місць за умов праці. Затв. Наказом Мінздравсоцрозвитку Росії від 31 серпня 2007 р. №569.