3. Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує відносний ступінь прибутковості підприємства або виготовленої продукції. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу).

Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, чи балансових активів, чи власного або акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Цей показник обчислюється відношенням прибутку від реалізації до повної собівартості РП. На зарубіжних підприємствах частіше розраховують рентабельність продажу, як відношення прибутку від реалізації до суми отриманої виручки від реалізації продукції.

Рентабельність окремих видів продукції обчислюється за формулою

Р і = (Ц i - С і) / С і * 100 %, (1)

де Р і - рентабельність і-го виду продукції, %;

Ц і та С і - відповідно ціна і повна собівартість і-го виду продукції, грн.

На підприємствах з широким асортиментом продукції в процесі аналізу застосовують спосіб групувань. Насамперед, усі вироби групують за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, а також їх питому вагу в обсязі РП. Важливо визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що є найважливішими профільними видами продукції.

Серед рентабельної продукції слід здійснити групування за рівнем рентабельності:

• вироби з низькою рентабельністю;

• вироби з середньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельності по галузі);

• високорентабельні вироби.

При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі РП.

Нарешті здійснюють групування виробів за ознакою напряму зміни рентабельності:

• рентабельність помітно зросла;

• рентабельність суттєво не змінилась;

• рентабельність знизилась.

Резерви зростання прибутку і рентабельності.

Резерви зростання суми прибутку визначаються по кожному виду продукції. Їх основними джерелами є:

• збільшення обсягу реалізації продукції;

• зниження її собівартості;

• підвищення якості ТП;

• реалізація ТП на більш вигідних ринках збуту;

• раціональне підвищення реалізаційних цін тощо.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності є:

• збільшення суми прибутку від реалізації продукції;

• зниження собівартості ТП.

4. Обсяг виробленої продукції, при якому виконується тотожність витрат та результат, відповідає точці беззбитковості, або порогу рентабельності. Іншими словами, за цим “ порогом “ (точкою) підприємство впевнене у отриманні чистого прибутку. Величину зазначеного обсягу продукції, тобто порогу рентабельності можна розрахувати з такої тотожності СД = СВ, (2), де СД - сукупний доход (виручка) від реалізації продукції, грн; СВ - сукупні витрати (повна собівартість виробництва і реалізації продукції), грн.

В свою чергу,

СД = Ц * К, (3)

де Ц - ціна одиниці продукції, грн;

К - кількість виготовленої продукції, нат показн. (наприклад, шт)

А сукупні витрати складаються з

СВ = С пост. в + С зм. в, (4)

де С пост.в - сукупні постійні витрати (амортизація, зарплата АУП, орендна плата, страхування, кредит тощо)

С зм.в - сукупні змінні витрати (вартість сировини і матеріалів, зарплата робочих, комісійні торговим агентам тощо).

В свою чергу С зм.в можна уявити собі як

С зм. в = О зм. в * К, (5)

де О зм.в - змінні витрати, що припадають на одиницю продукції.

Отже, маючи на увазі формули 3 - 5, перепишемо ще раз формулу 2

Ц * К = С пост. в + (О зм. в * К) (6)

Звідси визначимо кількість продукції (К), тобто обсяг продукції на порозі рентабельності

(Ц * К) - (О зм. в. * К) = С пост. в (7)

К * (Ц - О зм. в) = С пост. В

Отже,

С пост. в

К = - -------------------, шт (8)

Ц - О зм. в

Це і є “ поріг рентабельності", бо “ К “ виробів іде на покриття сукупних постійних витрат, а всі наступні вироби вже будуть приносити чистий прибуток. Наприклад, товар продається за ціною 110 грн за одиницю, а змінні витрати на одиницю становлять 60 грн. Якщо сукупні постійні витрати складають 250 тис.грн, то обсяг виробництва, при досягненні якого витрати підприємства окупляться результатами його діяльності, буде рівним

250 000

К = - ----------- - = 5 000 шт.

110 - 60

Кожна одиниця товару, яка буде продана понад цю кількість, приноситиме підприємству 50 грн прибутку (100 - 60).

Очевидно, що знаменник формули 8 є прибутком з одиниці виробу, тобто “ внеском на покриття витрат ”.

На його основі розраховують показники:

• зона безпеки (ЗБ) - показує, скільки виробів з усього обсягу реалізації приносить прибуток

ЗБ = обсяг реалізації - реалізація на порозі рентабельності, штук (9)

• коефіцієнт межі безпеки показує питому вагу виробів, що приносять чистий прибуток

зона безпеки

КМБ = - -------------------------- - (10)

обсяг реалізації

Звісно, КМБ має наближатися до 1, тобто в ідеалі ЗБ повинна бути якомога більше. Під час практичної роботи з теми студент має знайти відповідь на питання, чи може КМБ бути рівним або більшим, ніж 1.

Тема 9: Аналіз фінансового стану підприємства

1. Поняття платоспроможності і ліквідності підприємства. Перелік активів за ступенем їх ліквідності.

2. Коефіцієнт покриття, коефіцієнти загальної та абсолютної ліквідності. Поняття фінансової стабільності підприємства.

3. Аналіз управління активами підприємства: коефіцієнти оборотності активів, товарно-матеріальних запасів.

4. Методика аналізу структури активів і пасивів балансу підприємства.

1. Нині досвідчені власники стали більше цікавитися станом справ у власній бухгалтерії. Для цього треба проводити аналіз фінансового стану підприємства, його ліквідності та платоспроможності.

Платоспроможністю підприємства називається його можливість своєчасно здійснювати платежі кредиторам. Кредиторів цікавить ступінь ризику непогашення заборгованості, якщо у підприємства виникають значні труднощі. Здатність підприємства своєчасно повертати кошти кредиторам оцінюється шляхом аналізу балансу на ліквідність.

Ліквідність підприємства означає його здатність швидко і без втрат перетворити активи в грошові кошти. Для оцінки ліквідності треба активи розподілити за ступенем ліквідності.

1. Найбільш ліквідні (ними одразу ж можна покрити борги):

• грошові кошти та їх еквіваленти - у касі, на рахунках у банку;

• поточні інвестиції - цінні папери, депозити.

2. Активи, які легко перетворити у гроші:

• дебіторська заборгованість, платежі з якої очікуються протягом 12 місяців після звітної дати.

3. Активи, які важко перетворити у гроші:

• виробничі запаси;

• незавершене виробництво;

• готова продукція;

• товари.

4. Найменш ліквідні активи:

• основні засоби;

• нематеріальні активи;

• довгострокові фінансові інвестиції.

Аналіз ліквідності балансу зводиться до перевірки того, чи покриваються зобов'язання в пасиві балансу активами, термін перетворення яких у кошти дорівнює терміну погашення зобов'язань.

2. Для оцінки платоспроможності підприємства використовують такі показники:

1. Коефіцієнт покриття (К п).

2. Коефіцієнт загальної ліквідності (К л).

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К абс.л).

Коефіцієнт покриття - підприємство повинно покривати поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних, тобто оборотних активів. Коефіцієнт покриття дає загальну оцінку ліквідності активів, він показує, скільки гривень оборотних активів припадає на 1 грн поточних зобов’язань. Якщо оборотні активи перевищують величину поточних зобов’язань, то це означає, що підприємство працює успішно. Отже,

К п = Оборотні активи / Поточні зобов’язання

Коефіцієнт покриття, який дорівнює 2, свідчить про надійний стан ліквідності активів, бо ціна активів на аукціоні складає приблизно половину їх ринкової вартості. Тобто виручки за них буде достатньо для покриття поточної заборгованості. Зазначимо, що в Україні розроблені методики аналізу фінансового стану підприємства, згідно з Методикою № 81 та Методикою № 22:

• значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1.5 свідчить про те, що підприємство вчасно сплачує свої борги. Такі підприємства найбільш платоспроможні, вони мають тенденцію подальшого економічного розвитку;

• критичне значення коефіцієнту покриття становить 1, це означає, що підприємство живе лише одним днем, тобто використовує неекономічні методи управління і його розвиток має нестабільний характер;

• при значенні коефіцієнту покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс.

Положення № 323 дає орієнтовне значення К п у межах 2.0 - 2.5, до речі, це оптимальний показник за міжнародним досвідом. Розрахуємо коефіцієнт покриття у нашому прикладі.

На початок періоду: К п = 1 638/728 = 2.25

На кінець періоду: К п = 2 171/780 = 2.78

Очевидно, що оборотних активів достатньо для розрахунків по короткострокових зобов’язаннях, що свідчить про захищеність кредиторів від непогашення боргів підприємством. Але треба звернути увагу на те, що за нормальних обставин підприємство ніколи не ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт покриття не є абсолютним показником здатності повернути борги, бо характеризує лише наявність оборотних активів, а не їх якість.

Отже, аналізуючи фінансову звітність, доцільно використовувати коефіцієнти загальної та абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності (або коефіцієнт швидкої ліквідності, або коефіцієнт “ лакмусового папірця ”). На відміну від коефіцієнту покриття цей показник враховує якість оборотних активів, бо при його розрахунку беруть найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються через те, що вони не швидко перетворюються у гроші).

Оборотні активи Запаси Витрати

(ряд.260) - (ряд.100 … + майбутніх періодів…

ряд.140) (ряд.270 *)

К з.л. = - ------------------------------------------------------------------------

Поточні зобов’язання + Доходи майбутніх періодів

(ряд.620) (ряд.630 *)

У нашому прикладі 400 + 20 + 100 + 156

На початок року: К з.л = - ------------------------------- - = 0.93

728

На кінець року: 500 + 80 + 120 + 221

К з.л. = - ----------------------------- - = 1.18

780

Практичний досвід підказує, що коефіцієнт загальної ліквідності не повинен бути нижче 1. З наших розрахунків видно, що коефіцієнт загальної ліквідності на початок року не забезпечував ліквідності. На кінець року стан трохи покращився.

При аналізі платоспроможності слід звертати увагу на взаємозв’язок між коефіцієнтами покриття та загальної ліквідності. Якщо значення коефіцієнту ліквідності низьке, а коефіцієнту покриття високе, то це означає, що у підприємства значні матеріально-виробничі запаси, і, можливо, воно не може реалізувати свою продукцію.

Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції визначають ту частину короткострокових боргів, що може бути сплачена негайно. Для цього розраховується коефіцієнт абсолютної ліквідності (К абс.л).

Грошові кошти

та їх еквіваленти + поточні інвестиції

(ряд.230 + ряд.240) (ряд.220)

К абс.л = - ----------------------------------------------------------