176334 (Економічна теорія (основні поняття та терміни)), страница 2

Согласно А. Маслоу, первые две группы потребностей относятся к низшему порядку, две последние - к высшему. До тех пор пока не удовлетворены потребности низшего порядка, не действуют потребности высшего порядка.

1. Корисність благ

Полезность блага или товара есть способность его удовлетворять какой-нибудь человеческой потребности.

Полезность блага тем выше, чем большему числу потребителей оно служит, чем настоятельнее и распространённее эти потребности и чем лучше и полнее оно их удовлетворяет.

1. Дати характеристику ресурсів, що використовуються для виробництва благ

Ресурсы или факторы -совокупность различных элементов производства, которые могут быть использованы в процессе создания благ и услуг.

Труд как фактор производства представлен физической или интеллектуальной деятельностью, направленной на изготовление благ и предоставления услуг

Земля рассматривается как естественный фактор. Она не является результатом человеческой деятельности.

Капитал Это разнообразные орудия работы, инструменты, механизмы, помещения, средства связи, пути соединения и др

Предпринимательские способности - особый вид человеческого капитала представленного деятельностью по координации и комбинированию всех других факторов производства с целью создания благ и услуг.

1. Обмеженість ресурсів. Відносна і абсолютна обмеженість

Под абсолютной понимают недостаточность производственных ресурсов для одновременного удовлетворения всех потребностей членов общества. Но, если сузить круг потребностей, то в таком случае абсолютная ограниченность ресурсов становится относительной потому, что для ограниченных потребностей ресурсы относительно безграничные.

Абсолютная ограниченность преимущественно характерна для естественных и трудовых ресурсов, относительная - для материальных, финансовых, информационных ресурсов.

1. Марксистська концепція класифікації факторів виробництва

Марксистская теория в качестве факторов производства выделяет три компонента: рабочую силу человека, предметы труда и средства труда, подразделяя их на две группы: личный фактор и вещественный фактор производства.

В качестве личного фактора производства всегда рассматривается рабочая сила - совокупность физических и интеллектуальных способностей человека к работе. Предметы труда и средства труда выступают как вещественный фактор производства, как средства производства.

1. Неокласична (маржиналістська) концепція факторів виробництва

Неоклассическая теория традиционно выделяет четыре группы факторов: труд, землю, капитал и предпринимательские способности.

1. Сутність виробничої функції

Виробнича функція – залежність кінцевого виходу продукції чи її вартості від використання різних факторів виробництва, конкретних видів ресурсів і затрат, подана в математичній формі. Як правило, застосовують прості функції з однією або кількома змінними – лінійну, квадратичну, степеневу, показникову, гіперболічну тощо.

2. Альтернативна цінність блага

Альтернативная стоимость (ценность) — в экономике — наилучшая из упущенных в результате выбора конкретного варианта альтернатива. Иногда альтернативную стоимость называют экономической стоимостью.

Также имеет названия — альтернативные издержки, скрытые издержки, внешние издержки и при производстве может быть определено как количество другого товара, которым приходится жертвовать (уменьшать его производство) для увеличения производства данного товара.

1. Характеристика кривої виробничих можливостей

Производственные возможности - это возможности общества по производству экономических благ при эффективном использовании всех имеющихся ресурсов при данном уровне развития технологии. Объясним это на условном примере.

Допустим, что в обществе вырабатываются лишь два блага: зерно и ракеты

Из таблицы видно, что всякое увеличение производства ракет (с 0 до 6 штук) снижает производство зерна (с 5 млн. до 0 млн. т), и наоборот .

Если происходит одностороннее увеличение эффективности производства одного из благ, то сдвиг носит асимметрический характер (см. рис. 3.2). Например, при повышении эффективности производства зерна кривая AG смещается к положению. А1G, при повышении эффективности производства ракет - к положению AG1.

1. Вартість вибору індивіда, суспільства

Ва́ртість — втілена й уречевлена в продукті суспільна праця

Споживча вартість — це здатність товару задовольняти певну потребу людини. Споживча вартість прямо залежить від споживчих властивостей, тобто визначається корисністютовару.

Мінова́ ва́ртість — видиме кількісне співвідношення, в якому споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого. Кожний окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже, він має безліч мінових вартостей.

1. Сутність економічних законів. Назвати їх

Економі́чний зако́н — об'єктивний закон розвитку суспільства, що відображає виробничі відносини людей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ або послуг. Цей закон виражається в тому, що людьські забаганки є необмежені, а блага є обмеженими. Економічні законизавжди відображають необхідні, причинно-зумовлені зв'язки і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони виражають найбільш суттєві, типові риси функціонування і розвитку тієї чи іншої економічної системи. Кожен із них є виразом якісних і кількісних сторін економічних явищ та процесів у їх єдності і служить їх внутрішньою мірою.

Зако́н ва́ртості — загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між суспільно необхідною працею (затраченою навиробництво товару з урахуванням умов його відтворення) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

Закон попиту — величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність (проте не обов'язково у вигляді гіперболічно представлено формулою y=a/x).

Закон пропозиції — при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.

1. Економічні закони загальні, специфічні

Экономические законы отличаются по своему содержанию и продолжительности действия. Наряду со специфическими законами, действующими на протяжении какой-либо одной общественно-экономической формации, функционируют общие экономические законы, присущие всем или ряду общественно-экономических формаций. Например, общие законы рыночной экономики, закон экономии времени, закон повышения производительности труда, закон соответствия производственных отношений уровню производительных сил.

1. У чому проявляється закон зростаючих потреб?

Закон зростання потреб – закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттеві звязки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких (зв'язків) сприяє появі нових потреб та засобів їх задоволення

1. У чому проявляється закон економії часу?

Закон економії часу Сутність цього закону полягає у подоланні суперечності між необхідністю збільшення вільного часу і зайнятим часом.

1. У чому проявляється закон зростаючою продуктивності праці?

Закон зростання продуктивності праці

Цей закон відображує існування суперечності між зростанням потреб і обмеженими можливостями екстенсивного розвитку економіки. Розв'язання суперечності здійснюється на основі підвищення продуктивності праці, що знаходить конкретне вираження в економії робочого часу.

Підвищення продуктивності праці свідчить про випереджальне зростання обсягу продукту порівняно зі зростанням витрат праці. Протилежний процес спричиняє появу негативних форм вияву закону зростання продуктивності праці: нестачу робочої сили, зниження трудової активності.

1. У чому сутність поняття "категорія" і які категорії породила ринкова економіка?

Економічні категорії - це узагальнені логічні поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів, наприклад, товар, вартість, гроші, ціна, рівновага, пропозиція, маркетинг, менеджмент і т.д.

1. Економічна ситуація, економічна доктрина, економічна програма

Економічна доктрина сприяє поясненню теорії та здійснення аналізу економічних механізмів, відображає необхідність вибору між сукупностями основоположних принципів, на основі яких може розвиватися пояснювальна теорія.

Программа – сукупність дій в економіці задля досягнення деякого результату ????

1. Які види багатства у суспільстві виділяв Аристотель?

Арістотель розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживних вартостей (природне, істинне багатство) і багатство як накопичення грошей. Багатство першого виду має межу, якою є споживання. Багатство, виражене у грошовій формі, не знає меж.

1. В чому бачили джерело багатства середньовічні мислителі ?

У багатогранному творі "Повість времєнних літ" (кін. XI — поч. XII СТ.), автором якого був чернець Києво-Печерського монастиря Нестор, твердиться, що джерелом всякого багатства є праця.АБО Джерелом багатства вважався нееквівалентний обмін у результаті торгових взаємовідносин з іншими державами

1. Сутність меркантилізму та його основні ідеї

Меркантилизм (итал. mercate — торговец, купец) — система взглядов экономистов XV—XVII вв., ориентированная на активное вмешательство государства в хозяйственную деятельность. Крупнейшие представители направления: Томас Мэн, Антуан де Монкретьен, Уильям Стаффорд (1554—1612) 1. XV-XVI ст. Ранний меркантилизм. Другими словами монетаризм. Основные положения: всестороннее ограничение импорта товаров; вывоз золота и серебра из страны карался смертной казнью; установление высоких цен на экспортируемые товары. Главной являлась теория денежного баланса, которая обосновала политику, направленную на увеличение денежного баланса. В целях удержания денег в стране запрещался вывоз за границу товаров, и сумму, вырученную за товар, тратить на покупку местных товаров.

2. 2я пол. XVI-XVII ст. Поздний меркантилизм. Основные положения: снятие жестких ограничений по импорту товара и вывозу денег; доминирует идея торгового баланса; появляется протекционизм экономической политики государства. Характерна система активного торгового баланса, который обеспечивался путем вывоза готовых изделий своей страны и при помощи посреднической торговли в связи с чем разрешается вывоз денег за границу. Появляется принцип покупки дешевле в одной стране и продажи дороже в другой

1. Прибічники меркантилізму в Росії і Україні

Представники раннього меркантилізму О. Ордін-Нащокін в Росії. Представниками пізнього меркантилізму були І. Посошков і В. Татищев у Росії, Ф. Прокопович в Україні.

1. Фізіократи та їх ідеї. Хто в Україні був прибічником фізіократії?

Фізіократи (від грец. — природа, влада, тобто влада природи) критикували меркантилізм і вважали, що увага держави має бути зосереджена на створенні багатства із «утворів землі». Заслуга фізіократів полягає у тому, що вони перенесли дослідження про походження прибутку зі сфери обігу в сферу виробництва. Однак вони обмежили виробництво тільки галуззю землеробства. Джерелом багатства вважали тільки працю у сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не прибуткова для суспільства. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Hope.

В Україні Головним представником фізіократії був В. Н. Каразін (1773-1842), ініціатор заснування Харківського університету і реформи освіти в Російській імперії.

1. Чому А. Сміта вважають основоположником економічної науки?

А. Сміт став засновником систематизованої науки, генератором нових ідей, які були сприйняті й розвинуті наступними поколіннями економістів. Економічна думка Заходу схвально поставилася до таких визначальних ідей цього видатного економіста, як свобода людини, особи, вільна конкуренція, невтручання держав:! в економіку. Саме ці принципи стали теоретичною основою сучасних концепцій економічного консерватизму, неолібералізму, соціального ринкового господарства.

Теорія моральних почуттів, дослідження природи та причин багатства народів, теорія рівноваги на ринку, теорія розподілу доходів,

Найвідоміший афоризм Сміта — невидима рука ринку — фраза, яку він використовував для пояснення того як егоїзм стає ефективним важелем в розподілі ресурсів.

1. В чому бачили джерело багатства суспільства класики А.Сміт, Д. Рікардо

Сміт стверджує: праця і природа. Рікардо дає однозначну відповідь — праця. Вона єдиний творець вартості. Проте пізніше він припускає, що другим джерелом може бути час (колись пустеля Сахара була житницею. Потепління на Землі вносить багато змін у проблему її цінності).