176334 (632095), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

1. повністю бере участь у виробництві і тривалий час зберігає свою споживну вартість;

2. вартість його переноситься частинами на продукцію, що виробляється впродовж всього періоду використання і повертається до свого власника теж по частинах, в міру реалізації готової продукції;

3. матеріально не втілюється в готовій продукції;

4. відновлюється після фізичного і морального погашення через декілька кругооборотів.

Отже, оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, яка:

1. впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживчу вартість і матеріально може втілюватись в створеному продукті;

2. вартість її повністю переноситься у вартість товару, що виробляється, і повністю повертається до свого власника у грошовій формі після реалізації товару:

3. відшкодування оборотного капіталу здійснюється після кожного кругообороту.

1. Постійний і змінний капітал

Постійний капітал - це сукупність виробничих ресурсів, вартість яких не змінюється у процесі виробництва (сировина, обладнання і т.ін.)

Змінний капітал — частина капіталу, яка авансується на купівлю робочої сили, і у процесі виробництва змінює величину своєї вартості

1. Основні фонди та їх зношуваність

Основні виробничі фонди – це ті, які приймають безпосередню участь у виробничому процесі. Вони поділяються на активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, завдяки чому забезпечується належний обсяг і якість продукції – машини, обладнання, транспортні засоби) і пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва – будівлі, споруди).

Основні невиробничі фонди – це фонди, які знаходяться на балансі підприємства і призначені для обслуговування працівників.

Фізичний знос — це поступова втрата основними фондами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії).

Моральний знос – це зменшення вартості машин і устаткування під впливом скорочення суспільно необхідних витрат на їхнє відтворення (моральний знос першої форми); у результаті впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин і устаткування (моральний знос другої форми).

1. Амортизація. Методи амортизації

Амортизáція (нізньолат. amortisatio — погашення, сплата боргів) — процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою (наприклад, на видобуте вугілля).

метод прямолінійного списання; метод зменшення залишкової вартості; метод прискореного зменшення алишкової вартості; кумулятивний метод; виробничий метод; метод, передбачений податковим законодавством. Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види: методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод; метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації.

1. Рух підприємницького капіталу (пояснити формулу)

Рух підприємницького капіталу.

Якщо продаж одного товару здійснюється задля купівлі іншого, то форма товарного обігу має такий вигляд: Т—Г—Т. Тут гроші обслуговують обмін товарів у функції засобу обігу. Безумовно, що і за такої форми товарного обігу в руках окремих осіб можуть сконцентруватися значні суми грошей. Виникне майнове розшарування, але воно не розкриває сутності категорії “капітал”.

Загальна формула руху капіталу така:

Г—Т—Г¢ ,

де Г¢ = = Г + ∆Г, а ∆Г — це приріст грошей над первісною сумою.

Таким чином, первісно авансована вартість Г не тільки зберігається в обігу, але й змінює свою величину, долучає до себе додаткову суму грошової вартості ∆Г, тобто зростає. І саме цей рух перетворює гроші в капітал.

Формула руху капіталу Г—Т—Г¢ є загальною, тому що в усіх галузях розвинутого товарного господарства рух капіталу виступає в цій формі. Крайні буквені члени цієї формули свідчать, що їй властива суперечність. Оскільки Г¢ > Г, то виникає питання, що є джерелом ∆Г, прибутку. Це є однією з ключових проблем даного курсу політичної економії.

1. Ким привласнюється додана вартість

Додана вартість — різниця між вартістю вироблених фірмою товарів і

послуг та вартістю матеріалів і сировини, які куплені у постачальників. За концепцією К. Маркса ДВ — надлишок нової вартості над вартістю робочої сили, яка створюється працею найманих робітників і безоплатно привласнюється власником капіталу

За концепцією К. Маркса додана вартість - надлишок нової вартості над вартістю робочої сили, яка створюється працею найманих робітників і безоплатно привласнюється власником капіталу.

2. Доход І прибуток підприємця

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Прибуток – це винагорода, яку одержує підприємець. Власник землі одержує ренту, працівник – заробітну плату, власник грошового капіталу – процент, а підпри¬ємець винагороджується прибутком. Це є плата за те, що він організовує виробництво, управляє ним, впроваджує інновації (нововведення), ризикує. Виконуючи свої функції, підприємство забезпечує перевищення виручки (доходу) від ре¬алізації продукції фірми над витратами на виробництво.

Доход — надходження зарплати, процента, дивідендів та інших грошових виплат, які одержує особа чи країна протягом певного часу (звичайно, року).

1. Норма прибутку. Формулу пояснити

Норма прибутку Середньорічний чистий прибуток, одержаний на капітал, виражений як відсоток від цього капіталу. Відношення чистого прибутку, одержаного компанією, до загальної суми інвестованого капіталу.

Норма прибутку - це процентне відношення маси прибутку до авансованого капіталу. Позначивши норму прибутку через Р', отримаємо формулу:

Р1 = (Р · Q - В) / В*100;

З формули видно, що норма прибутку визначається ціною реалізації, обсягом продажу та витратами: вона знаходиться в прямій залежності від ціни і обсягу виробництва і в оберненій залежності від витрат (собівартості продукції).

Норма прибутку характеризує ефективність господарювання: чим вона вища, тим вищою є ефективність виробництва. Інколи норму прибутку звуть рівнем рентабельності.

1. Ринок: визначення, елементи

Рынок - это тип хозяйственных связей между субъектами хозяйствования, это общественная форма функционирования экономики, форма движения общественного продукта и услуг.

Самым распространенным является определение рынка как механизма, сводящего вместе покупателей (предъявителей спроса) и продавцов (поставщиков) отдельных товаров и услуг.

В ринковому механізмі розрізняють ведучі та ведені елементи. Ведучі – це ті складові, закони руху яких прийняті як задані. як закон про власність, (підприємства, підприємництво, оподаткування, про зайнятість, антимонопольний закон та ін). Веденими називають елементи механізму, закони руху яких визначаються ведучими, називають веденими (попит, пропозиція, ціна, товар, гроші, конкуренція та ін.)

1. Види ринків

Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари й послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізноманітніші види ринків. Їх можна розглядати в різних аспектах.

З точки зору об'єктів обміну, ринки бувають: ринок засобів виробництва, ринок товарів народного споживання, ринок послуг ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок науково-технічних розробок, ринок робочої сили, ринок житла і т. д. У середині цієї структури можна говорити про продовольчий ринок, ринок зерна, нафти, золота та ін. Тобто, ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок.

З територіальної точки зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національним, регіональним і локальним (місцевим). Національний - це весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний - ринок окремого територіального підрозділу (республіки, краю, області, району). Локальний - ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні й локальні ринки, на відміну від національних, не мають чітко окреслених кордонів.

Кожен вид ринку має свої особливості. Всі вони тісно пов'язані й органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших і системи в цілому.

Всі види ринків можуть бути зведені принаймні до чотирьох економічних утворень: ринок товарів і послуг; ринок грошей, ринок цінних паперів; ринок робочої сили. За ними стоять реально діючі вищеназвані ринки.

1. Спотовий, строковий ринки

Спотовий ринок - система відносин з купівлі-продажу електричної енергії, відповідно до якої формується єдина погодинна гранична ціна системи на основі цінових заявок виробників електричної енергії та прогнозу споживання на добу вперед.

Спотовий ринок — це ринок, на якому здійснюються операції поточного, негайного (або касового) обміну валютами між двома країнами. Дві сторони домовляються про обмін банківськими депозитами і негайно здійснюють угоду. До недавнього часу для здійснення валютної операції "спот" потрібно було два дні. Нині, за бажанням клієнта, за допомогою електронних засобів конвертування валют відбувається в день укладення угоди.

Строкові валютні ринки. Поставка валюти від 3-х днів до декількох років. Строковий валютний ринок існує, бо ринок спот поставляє валюту в надто короткий строк для багатьох міжнародних угод.

Курс строкового ринку не співпадає з курсом спот через різні рівні %ставки.

1. Ринок досконалої конкуренції

Наличие большого числа фирм, множества покупателей и продавцов, отсутствие ценовой дискриминации. Важной предпосылкой выступала полная мобильность всех ресурсов. Совершенная конкуренция характеризуется также однородностью товаров и услуг, т.е. производством стандартной продукции и абсолютной информированностью производителей и потребителей.

1. Монополістична конкуренція

Монополістична конкуренція –це тип ринку, на якому за умови неоднорідної пропозиції діє велика кількість невеликих постачальників при більшій кількості споживачів.

1. Олігополія

Олигополия - это такая рыночная структура, при которой доминирует небольшое число продавцов, а вход в отрасль новых производителей ограничен высокими барьерами.

2. Монополія, форми монопольних об'єднань

Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу і т.п.), що належить одній особі, групі осіб чи державі.

Монополия - фирма (ситуация на рынке, на котором действует такая фирма), действующая в условиях отсутствия значимых конкурентов (выпускающая товар(ы) и/или оказывающая услуги, не имеющие близких заменителей)

1. Антимонопольне законодавство

Антимонопольное законодательство - законодательство, направленное против накопления фирмами опасной для общества монопольной власти. Антимонопольное законодательство может пониматься в узком и широком смысле слова. В первом случае оно направлено против чистых монополий и крупных олигополий, обладающих избыточной монопольной властью, а также на предотвращение нечестных действий, нарушающих общепринятые нормы делового общения. Широкая трактовка антимонопольного законодательства направлена против всех форм накопления монопольной власти (в том числе и мелкими фирмами), любых форм монопольного поведения.

1. Попит. Закон попиту. Детермінанти попиту

Спрос - это количество товара, которое потребители желают и в состоянии купить по цене из ряда цен в определенный момент времени.

Закон попиту: когда цена падает, то спрос возрастает, когда цена возрастает - спрос снижается.

Детермінанти попиту:

1) смаки, уподобання, мода на даний товар (якщо товар стає модним – попит зростає та навпаки);

2) очікування змін у ціні даного товару (якщо очікується підвищення ціни даного товару, то попит на цей товар зростає та навпаки);

3) зміни в ціні супроводжуючих (спряжених) товарів: взаємозамінників, взаємодоповнювачів, взаємобайдужих.

Зростання ціни на товар - замінник даного товару веде до зростання попиту на даний товар: Pз? – Qд.т? і навпаки. Підвищення ціни на товар - доповнювач веде до зменшення попиту на даний товар: Рд? – Qд.т? ;

4) зміни в доходах покупців. При цьому товари поділяються на:

• нормальні (доброякісні);

• товари низької категорії.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)