181579 (Процес розвитку форм суспільного виробництва), страница 6

1. В Україні тільки розгортається процес визначення того, які фірми та товари мають формувати зовнішньоторговельний профіль країни в середньо- та довготерміновому періодах.

2. Економічна криза в країні гальмує вихід на світовий ринок в цілому та європейський зокрема і утвердження на них потенційно конкурентоспроможних українських підприємств. До того ж, нагромадження взаємної заборгованості між підприємствами перешкоджає розвитку нормальної кооперації, без чого неможливо забезпечити випуск кінцевої продукції.

3. Інтеграція України в світову економіку значною мірою гальмується структурою виробництва, успадкованою від СРСР. У минулому Україна спеціалізувалася переважно на випуску проміжної промислової продукції, тоді як виробництво кінцевих товарів знаходилося за межами республіки.

4. Світовий ринок досить насичений товарами з низьким ступенем обробки, промисловими товарами споживчого призначення та сільськогосподарською продукцією. А саме ці товари складають сьогодні основну частку українського експорту насамперед за рахунок низьких цін.

5. Серед головних причин і чинників, що спонукають до поглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці, до органічного включення її господарства в сучасні економічні процеси, можна назвати високу питому вагу експорту у валовому національному продукті. Досить характерним є те, що третина національного виробництва України опосередкована дією зовнішніх економічних зв’язків. Це підкреслює виняткову важливість даної сфери в системі життєзабезпечення держави і для виходу його з надзвичайно важкої і всеосяжної кризи. Українським експортерам дещо бракує досвіду діяльності на зовнішніх ринках. Часто міжнародне співробітництво гальмується недостатньою підтримкою виробників з боку відповідних міністерств та відомств. До того ж, можна назвати численні випадки, коли Україна втрачала вигідні можливості внаслідок неефективної системи вироблення та реалізації економічної політики в цілому.

6. Українське законодавство ще далеке від ідеального – існує багато суперечностей в законах, які не сприяють розвитку економіки, притоку інвестицій. Важливо привести українське законодавство до світових норм, які будуть сприяти розвитку української економіки.

Можна виділити три визначальні передумови, реалізація яких створить сприятливі можливості для включення економіки України в глобальні процеси та структури. Мова йде про системну ринкову трансформацію, реструктуризацію та відкритість економіки. Головним у цій тріаді є, очевидно, перший блок, що передбачає системну трансформацію економіки від ізоляції до відкритості, перехід від тоталітарно-директивної моделі товариства до ринкової. Досвід свідчить, що ринкова трансформація розвивається в трьох основних напрямках: лібералізація економіки, приватизація власності, інституціоналізація (створення ринкової інфраструктури). При цьому виняткову роль для України відіграє створення атрибутів загальноекономічної і ринкової інфраструктури, стан відкритості економіки для більш широкого її включення в торгово-економічні, фінансово-інвестиційні, виробничо-технологічні глобальні процеси.

Однією з умов подолання проблем щодо інтеграції в світове економічне суспільство є формування в Україні ринкової економіки, під яким розуміється не тільки розвиток зовнішньої торгівлі, що переважає на теперішньому етапі, але і поступове відкриття ще двох каналів взаємозв’язку зі світовим господарством (рух капіталів і взаємообмін національними валютами), об’єктивно зумовлений і практично безальтернативний.

Поступова інтеграція української економіки у світові процеси і структури потребує тривалого часу, вона повинна здійснюватися поетапно, в міру дозрівання внутрішніх і зовнішніх передумов. Відповідно до історичного досвіду та існуючих оцінок, процес зміни наукової парадигми здійснюється протягом 5-10 років, технологічної системи – 10-30 років, економічної системи – від 30 до 60 років. Як показує практика багатьох країн, ці процеси відбуваються на основі посилення регулюючої ролі держави, що здійснює активну структурну, промислову та зовнішньоекономічну політику.

Отже, з огляду на об’єктивно існуючі передумови, внутрішні та зовнішні чинники, можна стверджувати, що найбільш прийнятною для України є експортно-орієнтована модель економічного розвитку, що передбачає всебічне використання світових ринків як додаткового чинника економічного росту. Ця модель знайшла своє практичне втілення не тільки в ряді країн Південно-Східної Азії і Латинської Америки, але й у США при виході з Великої депресії 30-х років. Водночас, як показує досвід інших країн, впровадження експортно орієнтованої моделі супроводжується виникненням ряду проблем та протиріч – це труднощі з освоєнням власної ніші на ринках розвинених країн; неопрацьованість механізмів повернення валютних засобів; асиметрія в цінах, що може призвести до розвитку так званого «злидарського росту»; орієнтація на гіпертрофований експорт окремих товарів та послуг; залежність внутрішнього економічного росту від можливої кон'юнктури світових ринків. Тому паралельно з впровадження експортно-орієнтованої стратегії повинна здійснюватися обґрунтована імпортозамінна політика.

Повинні вживатися також відповідні протекціоністські заходи стосовно національних виробників за допомогою жорсткого митно-тарифного регулювання імпорту і встановлення нетарифних бар’єрів, які сприяють прискореному росту власного виробництва як базової структури включення України в сучасні цивілізаційні процеси.

Висновки

1. Розвиток людського суспільства свідчить: по-перше, що життя людей здійснюється завжди в певних економічних формах, і, по-друге, що деякі загальні форми економічного життя зберігаються протягом тривалих відрізків історії. Сутність цих форм у розвитку суспільства полягає в тому, що за їхньою допомогою виявляється структура суспільних потреб, відбувається розподіл ресурсів, вони сприяють залученню членів суспільства до суспільної праці. В рамках наявних економічних форм відбувається суспільне відтворення та йде процес задоволення суспільних та особистих потреб.

2. Історично першою економічною формою функціонування людського суспільства було натуральне виробництво. Це тип господарства, в якому процес створення матеріальних благ спрямований безпосередньо на задоволення власних потреб виробника. При натуральному господарстві продукт не набуває товарної форми, а утворює фонд життєвих засобів самого виробника.

3. Матеріальною основою виникнення товарних відносин, їх речовим вмістом є суспільний поділ праці, що відбувається під дією закону економії часу і зумовлює підвищення продуктивності праці, збільшення виробництва продуктів. Суспільний поділ праці й обмін продуктами – два взаємозумовлених процеси.

4. Товарне виробництво – така організація суспільного господарства, коли окремі продукти виготовляють відокремлені виробники, і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж цих продуктів, що стають товарами на ринку.

5. У товарній економіці перехід блага зі сфери виробництва у сферу споживання відбувається через купівлю-продаж. Між виробниками та покупцями виникають стосунки, які називають товарними відносинами. Характерною рисою товарних відносин є те, що вони завжди здійснюються на основі платності.

6. Просте товарне виробництво, основане на приватній власності на засоби виробництва, неодмінно трансформується в капіталістичне тому, що вони однорідні за своєю економічною основою.

7. Капіталістичне товарне виробництво, виникнувши на базі приватної власності, привело до її розкладу на трудову і нетрудову. Це стало основою поляризації суспільства на різні маєткові групи й загострення соціальних конфліктів.

8. Прийшовши на зміну натуральному виробництву як більш прогресивна форма господарювання, товарна економіка з часом теж зазнає змін. На певному етапі розвитку суспільного виробництва (в міру його укрупнення й ускладнення) формуються об’єктивні умови, які передбачають необхідність доповнення стихійного ринкового механізму регулювання економіки свідомим централізованим.

9. Загальними рисами товарного виробництва, тобто ринкової економіки є: багатоукладність економіки, нормальне функціонування приватної власності; економічна відособленість, тобто повна економічна самостійність та економічна відповідальність виробників; панування еквівалентних, тобто економічно справедливих зв’язків і відносин між господарюючими суб’єктами; реальна дієздатність товарно-грошового інструментарію, і насамперед грошей, цін; розвиненість ринкової інфраструктури.

10. Для включення України до світового і регіонального ринків необхідно перетворити, а по суті, створити нову економічну систему, усунути бар’єри, які гальмують економічні та науково-технічні зв'язки України з іншими країнами, забезпечити економічну ефективність зовнішніх зв’язків. Ринкова структура господарства України має складатися з різних самостійних суб’єктів господарчої діяльності, що грунтується на законах та економічній вигоді. Важливими умовами інтеграції України є налагодження випуску конкурентоспроможної продукції і створення конкурентного середовища. Необхідні також перетворення в економічній сфері, капіталовкладення, стимулювання виробництва, створення сприятливого інвестиційного клімату.

Список використаної літератури

1. Панчишин С. «Макроекономічний аналіз товарної форми виробництва». Монографія – Львів. ЛНУ ім. І. Франка, 2004. – 452с.

2. Кривенко К. Т. «Теорія вартості і мінової вартості». Монографія – К.: КНЕУ, 2004. – 226с.

3. Шевченко А. Ф. «Ефективність праці і фактори її підвищення в ринковій економіці». Монографія – 2000. – 236с.

4. Олехнович Е. А. «Логика эволюции общественного производства». Монография – Минск, 2006. – 190с.

5. Стрішенець М. М. «Просте товарне виробництво і зародження мануфактур в Україні». Наукова праця – Буковинська Державна Фінансова Академія, 2007 – 138с.

6. Онікієнко В. В., Ємельяненко Л. М., Терон І. В. «Інноваційна програма соціально-економічного розвитку України». Монографія – К.: Рада по вивч. продуктивних сил України НАН України, 2006 – 479с.

7. Кривун Л. А. « Структурні зрушення в нерівноважних економічних системах». Монографія – Харків: НТУ «ХПІ», 2007 – 428с.

8. www.epravda.com.ua

9. www.kmu.gov.ua

10. Федоренко В. С. «Соціально-економічний аспект розвитку товарообміну в Україні»// Економіка та підприємництво: К.: КНЕУ, 2000, В.2 – с.41

11. Дорогунцов С. І. «Соціально-економічні системи продуктивних сил регіонів України» - К., 2002 – 632с.

12. Мочерний С. В. «Основи економічних знань». Підручник – Київ: «Академія», 2000 – 392с.

13. Башнянин Г. Г. «Політична економія». Підручник – К: «Ельга», 2002 – 350с.

14. Вчені записки: науковий збірник/ Савчук В. С., вип. 1, 1998.

15. Чухно А. А., Твори: у 3-х т., т. 1, 2006

16. Чухно А. А. «Постіндустріальна економіка», 2003

17. «Стратегія економічного розвитку України»/ А. П. Наливайко, 2005, вип. 14, 16.

12