178336 (Приватизація – основа роздержавлення)

ПРИВАТИЗАЦІЯ – ОСНОВА РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ

Вступ

У світовій практиці приватизація розглядається як ефективний інструмент здійснення структурної перебудови економіки, підвищення рівня ефективності функціонування підприємств, а також як джерело додаткових коштів до державного бюджету з метою наступного їх використання для вирішення соціальних питань та реформування виробничого потенціалу держави.

Саме цим і керувалися вітчизняні фахівці під час розроблення концептуальних підходів до здійснення приватизації в Україні. Перші політичні засади в цьому напрямі були проголошені наприкінці 1991 року, коли парламент затвердив Концепцію роздержавлення та приватизації державних підприємств, житлового фонду і землі. Відповідно до неї головна мета роздержавлення та приватизації державної власності полягала у створенні багатоукладної соціально-орієнтованої економіки.

Досвід розвинутих країн підтверджує, що науково-технічний прогрес також залежить від різноманітності форм господарювання. Тому, цей фактор є властивістю не лише сьогоднішнього, а й завтрашнього дня.

Це свідчить про об’єктивну необхідність реформування відносин власності в Україні. Реальні процеси такої трансформації, її напрями, сутність та механізми, визначаються в ході гострої боротьби.

В умовах формування реального ринку методологічна спрямованість реформування відносин власності закріплена в Конституції України. В статті 41 зазначено: “Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.”

Початком реформування державної власності в Україні слід вважати затвердження Верховною Радою України Постанови “Про концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду” від 31 жовтня 1991 року. Нею передбачено широкомасштабну трансформацію державного сектору в ринкову економічну систему через приватизацію і створення підприємств різних форм власності. Для реалізації цієї концепції було видано Укази Президента України: “Про комерціалізацію державної торгівлі та громадського харчування” від 31 січня 1992 р. і “Про комерціалізацію діяльності підприємств і організацій сфери послуг” від 18 квітня 1992 р., а також декрет Кабінету Міністів України “Про заходи щодо завершення комерціалізації підприємств і організацій державної торгівлі, громадського харчування та сфери послуг” від 15 лютого 1992 р. Відповідно до чинного законодавства було створено сотні самостійних підприємств. Наступним кроком стала приватизація на основі Законів України “Про приватизацію майна державних підприємств” від 4 березня 1992 р. та “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” від 6 березня 1992 р. Таким чином, приватизацію було поділено: мала приватизація та велика приватизація.

Період 1991-2003 років позначений докорінною зміною соціально-економічних відносин, утворенням принципово нової економіки. Особливо відчутним став перелом у реформуванні відносин власності. Нині понад 75% від загального обсягу промислової продукції, виробляється недержавними підприємствами. Здійснено роздержавлення сфери будівництва та транспорту, на приватних засадах розвиваються підприємства торгівлі. Кардинальні зміни відбулися на селі, де з 1994 року розпочато земельну реформу. Протягом 90-х років сформовано основний каркас ринкової інфраструктури та ринкових інститутів, затверджено основи відповідної законодавчої бази.

Перехід до ринкової економіки – це докорінна перебудова суспільно-економічної структури економіки, системи господарювання. Величезна складність і глибина цього процесу вимагають здійснення широкого комплексу заходів, серед яких чільне місце посідають роздержавлення власності, демонополізація економіки шляхом перетворення державної власності у багатоманітну систему рівноправних форм власності і господарювання, деконцентрація виробництва, перехід до організаційно-економічної структури виробництва, в якій поряд із великими підприємствами значно поширені середні та, особливо, дрібні за масштабами підприємства.

У курсовому проекті досліджується приватизація як основа роздержавлення та описуються моделі та напрями приватизації державного майна за його критеріями, класифікацією та способами. Проводиться аналіз ефективності реформування відносин власності у Дніпропетровській області. Визначаються проблемні питання та пропонуються шляхи їх вирішення.

Актуальність дослідження визначається тим, що формування недержавних форм власності та ринкових форм господарювання триває в державі та в Дніпропетровській області понад 12 років. Це досить великий термін, який дозволяє проаналізувати зроблену в цій сфері роботу та виявити певні закономірності. Важливим є те, що приватизація стала чи не єдиним найбільш послідовним напрямом реформування економіки та суспільства в цілому. Досягнуті результати вимагають більш ефективно та більш цілеспрямовано будувати подальші процеси реформування відносин власності.

На початок 2004 року в Дніпропетровській області змінили форму власності 1685 об’єктів державної та 4575 об’єктів комунальної власності.

Переважна більшість приватизованих об’єктів – понад 4,6 тис. (82,3% від загальної кількості) відносяться до групи А (мала приватизація). Головним чином продаж об’єктів малої приватизації здійснювалася у торгівлі та громадянському харчуванні, житлово-комунальному господарстві, побутовому обслуговуванні. Більше половини зазначених об’єктів реалізовано у 1995 – 1996 роках.

В області змінили форму власності біля 800 об’єктів великої приватизації. Відповідно до існуючого порядку приватизацію значної кількості таких підприємств здійснює центральний апарат Фонду державного майна України.

Зміна форм власності в області відбувалась переважно засобом викупу державного майна (41,59% від загальної кількості приватизованих об’єктів). При цьому понад 2 тис. об’єктів були викуплені товариствами покупців – членів трудових колективів та організаціями орендарів орендних підприємств.

В області приватизовано переважно більшість агропідприємств державної форми власності, які не заборонено до приватизації.

В аграрному секторі області натомість 450 колгоспів створено понад тисячу нових агроформувань, понад три тисячі фермерських господарств.

Докорінна перебудова економічної структури дає вагомі результати. Постійно зростає загальний обсяг промислової та сільськогосподарської продукції. Більше ніж у середньому, зросли обсяги виробництва в галузях, де переважають приватизовані підприємства. Це – легка, хімічна та нафтохімічна промисловість, харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, целюлозно-паперова і поліграфічна промисловість, видавнича справа.

Значна частина роздержавлених підприємств працює досить ефективно. Разом с тим, багато приватизованих підприємств знаходяться в кризовому стані. Ніяке виробництво не може розвиватись без інвестицій, кредитів, зацікавленості працівників в кінцевих результатах роботи. Не завжди нові власники, у тому числі трудові колективи, спромоглись стати ефективними господарями.

Одночасно, життя вимагає надати приватизації нової якості, забезпечити подальше підвищення її ефективності за умов переходу до виключно грошової приватизації, у тому числі стратегічно важливих для економіки країни та регіону підприємств.

Питання про те, скільки підприємств має бути приватизовано, а скільки має залишитися у державній власності, є актуальним не лише для України але й для всіх країн.

Об’єкт дослідження – процеси реформування державної власності у Дніпропетровській області.

Предмет дослідження – діяльність регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Мета роботи – аналіз досвіду, закономірностей та динаміки приватизаційних процесів в економіці області з метою розробки заходів для покращення діяльності Фонду державного майна України та регіональних відділень.

Для досягнення цієї мети у роботі треба вирішити наступні завдання:

• всебічно розглянути етапи, історію розвитку та нормативно правову базу реформування відносин власності в Україні.

• дослідити процеси приватизації об’єктів в Дніпропетровській області.

• розглянути ефективність реформування відносин власності та управління майном і майновими правами.

• підготувати пропозиції щодо вдосконалення на законодавчому рівні процесів роздержавлення та управління державним майном.

1. Класифікація об’єктів приватизації

Основним завданням ефективного роздержавлення було визначення моделі та напрямків приватизації державного майна за його критеріями. Все державне майно було поділено на окремі групи, кожна зі своїми властивостями.

В 1992 році було розроблено і прийнято першу державну програму приватизації. Вказана Державна програма приватизації майна державних підприємств була спрямована на забезпечення у 1992 році організаційно-економічних умов для реалізації державної політики приватизації у 1993-1994 роках. Цією Програмою визначена така класифікація державного майна:

а) група А – об'єкти, вартість яких не перевищує 20 млн. крб. (крім підприємств групи Г;

б) група Б – об'єкти, вартість яких становить від 20 до 1500 млн. крб., а частка відновної вартості фондів, що припадає на одного працюючого, не перевищує номінальної вартості приватизаційного сертифіката більш як у 1,5 рази (крім підприємств групи Г);

в) група В – об'єкти, вартість яких становить від 20 до 1500 млн. крб., а частка відновної вартості фондів, що припадає на одного працюючого, перевищує номінальну вартість приватизаційного сертифіката більш як у 1,5 рази;

г) група Г – підприємства-монополісти, визнані такими згідно з Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", незалежно від їх вартості;

• підприємства військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з відповідною програмою, незалежно від їх вартості;

• підприємства, приватизація яких здійснюється з залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України, незалежно від їх вартості;

• підприємства, вартість яких перевищує 1500 млн. карбованців;

д) група Д – законсервовані об'єкти та об'єкти незавершеного будівництва; майно ліквідованих підприємств;

е) група Е – частки (паї, акції), що належать державі у майні підприємств із змішаною формою власності.

Цією Програмою також було визначено такі способи приватизації цих об'єктів:

• викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів; викуп державного майна підприємства за альтернативним планом приватизації;

• викуп державного майна, зданого в оренду з викупом;

• викуп державного майна зданого в оренду;

• продаж на аукціоні;

• продаж за некомерційним конкурсом;

• продаж за комерційним конкурсом;

• продаж з відстрочкою платежу;

• продаж акцій відкритих акціонерних товариств.

Розглянемо застосування цих способів приватизації.

• викуп об'єктів малої приватизації – спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає товариство покупців, створене його працівниками. (цей спосіб приватизації не передбачає конкуренції покупців).

• викуп державного майна підприємства згідно з альтернативним планом приватизації – спосіб приватизації, за яким власником об'єкта (або його частки) стає товариство покупців, створене його працівникам згідно з розробленим товариством покупців планом, що є альтернативним до плану, запропонованого комісією з приватизації.

• викуп державного майна, зданого в оренду з викупом – спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає орендар, відповідно до договору оренди.

• продаж на аукціоні – спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який запропонував у ході аукціону максимальну ціну.

• продаж за некомерційним конкурсом – спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта або при рівних умовах – найвищу ціну.

• продаж за комерційним конкурсом – спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який при фіксованих початкових умовах запропонував найвищу ціну.

• продаж за конкурсом з відстрочкою платежу – спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який на конкурсних засадах здобув право оплати за придбаний об'єкт з відстрочкою платежу на 3 роки за умови попереднього внесення 30 відсотків його вартості.

• продаж акцій відкритих акціонерних товариств – спосіб приватизації, за яким власниками акцій перетворених у відкриті акціонерні товариства державних підприємств на конкурсних засадах стають покупці, які запропонували найвищу ціну за найбільшу кількість акцій після реалізації акцій на пільгових умовах.

Обґрунтовуючи викладене, способи приватизації для різних груп об'єктів можна об'єднати в таблицю (таблиця 1).

Таблиця 1. Способи приватизації для різних груп об'єктів

Але до класифікації об’єктів в цій програмі не входила група Ж (соціальна сфера). Вперше ця група з’явилась в програмі приватизації на 1998 рік, в якій було наголошено на приватизацію об’єктів групи Ж (соціальної сфери), що зумовило активізацію роботи державних органів приватизації у цьому напрямі.

У 1999 році продовжувалася приватизація об’єктів за грошові кошти переважно із застосуванням індивідуальних процедур. Приватизації процеси здійснювалися згідно з Державною програмою приватизації на 1999 рік, затвердженою Указом Президента України від 24 лютого 1999 р. № 209/99.