169271 (Фiтомелiорацiя мiських екосистем), страница 4

Частотна характеристика зниження рівнів звуку смугами зелених насаджень залежить від їх дендрологічного складу і щільності. При цьому найбільша ефективність зниження рівня звукового тиску проявляється в діапазоні високих частот, які є найбільш неприємними для сприйняття людським вухом і визначальними при формуванні загального рівня звуку. Ця властивість є характерною для листяних та для шпилькових порід, а також насаджень із змішаних порід. У шпилькових порід спостерігається активне зниження рівня звукового тиску також і на середніх частотах (500 Гц) і більш інтенсивне, ніж у інших, в діапазоні високих частот: Рівні низьких частот спектра транспортного шуму не підлягають помітному зниженню, проте під впливом смуг зелених насаджень ці шуми, сприймаються людським вухом не так різко внаслідок пом'якшення і деякої трансформації рівнів шуму деревно-чагарниковими насадженнями. На частоті 500 Гц і вище спостерігається помітне активне поглинання рівнів звуку.

При виборі асортименту деревно-чагарникових порід необхідно враховувати цілий ряд факторів, які впливають, на умови росту зелених насаджень і, відповідно, на їх шумозахисну ефективність; Для спеціальних шумозахисних смуг слід підбирати одну-дві основні породи дерев, які швидко ростуть, є димогазостійкими і мають масивну крону.

Таблиця 3.

Зниження рівня шуму різними видами зелених насаджень

Найбільш ефективними є шумозахисні смуги із рослин крупномірних, з порід, які швидко ростуть і мають щільногіллясту, густу і низько опущену крону. Структура смуг повинна бути щільною, обов'язкові чагарники в підліску, який закриває підкроновий простір, у найближчій по відношенню до джерела шуму частині смуги - живопліт (краще двоярусний). Найбільш ефективною формою поперечного профілю вважається форма трикутника з більш пологою стороною відносно джерела шуму (мал.2).

Особливо ретельно повинна бути запроектована і сформована фронтальна зона. При проектуванні зони захисного озеленення і проїжджої частини в одному рівні у фронтальній підзоні застосовують димогазостійкі породи дерев і чагарників, тобто проектують багатоярусний фронт зелених насаджень, який здатний зберігати свої властивості при тривалій дії вихлопних газів. До них відносяться такі породи дерев і кущів, як клен польовий, тополя бальзамічна, жимолость татарська, клен ясенелистий, бірючина звичайна. Подібні шумозахисні смуги також забезпечують:

зниження концентрацій шкідливих речовий у повітрі;

зниження швидкості вітру в 5 разів;

зниження викидів вихлопних газів автотранспорту до 15%.

У фронтальній підзоні слід обмежитись застосуванням чагарників усіх трьох класів висоти: дрібної, середньої (1-2м) і крупної (3-4 м). В наступних рядах необхідно застосовувати дерева висотою від 5 до 10 м і більше. Віддаль між радами до 4 м, з наступним підсаджуванням чагарників.

Для отримання більшого ефекту шумозахисту у фронтальній підзоні необхідно застосовувати густокронові дерева висотою 10,20 м і більше. При проектуванні проїжджої частини у виїмці фронтальний ряд може бути двоярусним або складатись лише із чагарників. Чагарники слід висаджувати на укосах виїмки.

В зоні захисного озеленення вся поверхня землі повинна бути покрита трав'яними рослинами, що сприятиме більш інтенсивному зниженню рівня звуку в приземному шарі.

Мал.2. Ефективність зниження рівня звуку смугами зелених насаджень різних конструкцій (розміри в м) [2]

Кульбаба “лікує” ґрунт

Несподіване відкриття зробили вчені з Мордовського державного університету. Виявилося, що усім відома кульбаба, бур'ян, що споконвіку намагалися не допустити на поля, - дуже корисна рослина. Вона очищає ґрунт, витягаючи з неї небезпечні для здоров'я важкі метали.

Техногенна діяльність людини завдає удару за ударом по екології. У першу чергу це забруднення промисловими відходами, що особливо помітні на території великих міст, найближчих пригородів і на узбіччях великих автострад. Найбільшу небезпеку для людини представляє забруднення ґрунту важкими металами. З ґрунту вони попадають у кормові трави і харчові рослини, а відтіля - в організми людей і тварин, не тільки отруюючи їх канцерогенами й отрутами, але і викликаючи непередбачені мутації. Учені поки не можуть запобігти забрудненню, але винаходять усілякі способи боротьби з їх наслідками. У Мордовському державному університеті висунули принцип: порятунок рослин від важких металів - справа самих рослин.

Нічого парадоксального тут немає. Деякі рослини не тільки стійкі до дії забруднюючих речовин, але навіть здатні без шкоди для себе накопичувати їх у коренях, стеблах або листах. Такі рослини можна використовувати для очищення ґрунту. Цей спосіб також відноситься до фітомеліорації. Придатна для цієї мети рослина повинна бути стійкою до зовнішніх факторів, швидко рости, легко розмножуватися й акумулювати важкі метали в стеблах. Обов'язково в стеблах, тому що нагромадження металів у коренях не ефективне: корені дуже важко повністю видалити з землі, і важкі метали в цьому випадку так і залишаться в ґрунті. Пошуком підходящих рослин зайняті багато лабораторій світу, велику роботу провели й у Мордовському держуніверситеті.

Вчені встановили, що рослини не можуть акумулювати всі хімічні елементи. Кожна, в залежності від середовища існування, концентрує в стеблах один, два, рідко три елементи. Але серед них виявився і лідер - кульбаба. Почати з того, що вона дуже витривала, недарма покриває всі міські газони. А головне, вона "всеїдна" - на початку вегетації активно поглинає цинк, у середині літа - залізо, нікель і марганець, а восени - хром. Практично весь набір шкідливих елементів.

Кульбаба очищає кислі алювіальні ґрунти і чорнозем. Звідси і спосіб її використання. Після того як вона "насмокчеться", її треба скосити, інакше всі шкідливі речовини знову потраплять у землю. Потім дослідники рекомендують висушувати зелену масу і подрібнювати її в порошок, а отриманий концентрат використовувати як мікродобрива на бідних ґрунтах. Щоб добро не пропадало. [6]

Власні дослідження

Ліс як провідний фактор оптимізації радіоактивно забруднених агро- та урболандшафтів.

Розробка методів обґрунтування раціонального природокористування визнається за актуальну в науковому та прикладному аспектах проблеми.

Особливо актуальною розробка та реалізація принципів та методів раціонального природокористування є для регіонів, які відрізняються складністю сучасних екологічних і соціальних проблем, залежності напрямків, їх вирішення від варіацій місцевих природних і господарських умов. Зокрема, після аварії на ЧАЕС внаслідок ареального перенесення радіонуклідів утворилися численні ареали радіоактивного забруднення.

На мій погляд, розробка науково-обґрунтованих рекомендацій щодо раціональної організації природокористування в агро - та урболандшафтах, забруднених радіонуклідами, має бути акцентованою на те, що землі міських екосистем в межах забруднення повинні використовуватися диференційовано.

Заходи, що проводилися, й продовжують проводитися на радіоактивно забруднених землях не мають комплексного характеру, не враховують взаємодії між різними компонентами урболандшафту. Через це ефективність цих заходів далека від оптимальності як за територіальним охопленням оптимізації ландшафту, так і за їх територіальною диференціацією.

Зокрема, встановлено, що лісові і зелені насадження відіграють провідну роль у виконанні санітарно-захисних функцій в урболандшафтах. Завдяки високій сорбційній здатності лісові насадження акумулюють велику кількість радіонуклідів і тим самим суттєво зменшують міграцію радіонуклідів у ландшафті. Тому лісорозведення на забруднених територіях повинно мати на меті нормалізацію радіоекологічного стану, а не промислове лісокористування.

Лісові угіддя (зелене кільце) міста відіграють і потенційно можуть відігравати значну роль у стабілізації та покращенні стану як урболандшафту в цілому, так і його сільськогосподарських угідь, населеної зони, водних об’єктів та інших елементів екосистеми міста.

В Житомирській області на лісогосподарських роботах зайнято близько 4,2 тисяч працівників, кожен десятий з них працює на землях з рівнем забруднення більше 185 кБк/м². У 2000 році близько 80% лісовідновлення було проведено на радіаційно забруднених площах. Всього виконано лісокультурних робіт на забруднених землях протягом 1987-2000 років на площі 45,5 тис. га. (табл.4), а це 5,9% від загальної площі радіаційного забруднення лісів Житомирщини. Близько десятої частини площ лісів, на яких проведено лісовідновлення утворюють міські “зелені кільця", або входять безпосередньо до зеленої зони міст Житомир, Новоград-Волинський, Коростень, Бердичів, Радомишль, Овруч; селищ Народичі, Малин, Лугини, Ємільчине, Олевськ, Першотравневе.

Таблиця 4.

Проведення лісовідновлення на землях Житомирської області забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС [7]

Висновки і пропозиції

Серед важливих лісогосподарських заходів, здатних покращити як стан самих лісових та зелених насаджень, так і урболандшафту, вважаю наступні: