153868 (Ринок дитячих рекреаційних послуг), страница 2

Головним структурним елементом будь-якої діяльності дитини є мотив. Як правило, діяльність реалізується, виходячи з цілої групи мотивів. Однак, при цьому існує мотив, який домінує. Мотив може бути обумовлений зовнішніми об’єктивними чинниками, а також внутрішнім спонуканням дитини.

Активність дитини – це його внутрішня здатність мислити, діяти, робити вчинки, включатися в дозвіллєві справи, виходячи з власних спонукань, інтересів, цілей. Вільний час – це світ випадковості. Потенційна активність виводить на формування моральних прав, на психологічну готовність свідомо виявляти свободу волі. К. Абульханова-Славська стверджує, щоб її реалізувати, потрібен досвід для конкретних актів поведінки й діяльності, необхідні педагогічні умови для самостійного вибору, його стимулювання, формування в школярів готовності та здібностей діяти на основі свого вибору.

Проте існує й реальна пасивність як ситуація, коли можливість вибору навіть не допускається. Частина дітей у сфері вільного часу керується такими установками: як можу, так і роблю; я не знаю, чим можна зайняти свій вільний час і не хочу цього робити; мене нічого не цікавить тощо. Якщо деструктивні заняття у вільний час призводять до особистого й соціального збитку (шкоди), то бездіяльне проведення вільного часу, безплідне марення, пасивність заключає в себе не менше лиха. [6]

Організоване дозвілля навчає дітей цінувати й організовувати свій вільний час, обирати заняття за інтересами, потребами, за їх значенням у житті;

бути організатором себе та інших, лідером і підлеглим, творцем і виконавцем; жити серед людей, поважати їх індивідуальність, цінувати чужі інтереси, радіти успіху кожного, зберігати дружні зв’язки. Саме в дозвіллєвій діяльності переважна більшість дітей шукають емоційне задоволення, сприймають дозвілля як одну з головних сфер самореалізації та самоствердження.

Охорона здоров’я дітей здійснюється на основі ЗУ «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (N 1401-VI ( 1401-17 ) від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 41, ст.597). Цей Закон визначає основні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов'язки та відповідальність усіх учасників процесу.

Здоров'я - це такий стан організму, при якому функції всіх його органів і систем перебувають у динамічній рівновазі із зовнішнім середовищем. В основі здоров'я лежать процеси розвитку й збереження фізіологічних, психологічних і соціальних функцій. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру. [ЗУ «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.93 р. ]

Спосіб життя - тип життєдіяльності людей, обумовлений особливостями суспільно-економічної формації. Основними параметрами способу життя є праця (навчання для підростаючого покоління), побут, суспільно-політична й культурна діяльність людей, а також різні поведінкові звички й прояви. Якщо їхня організація й зміст сприяють зміцненню здоров'я, тобто є підстава говорити про реалізацію здорового способу життя, в якому можна розглядати сполучення видів діяльності. Під здоровим способом життя варто розуміти типові форми й способи повсякденної життєдіяльності людини, які зміцнюють і вдосконалюють резервні можливості організму, забезпечуючи тим самим успішне виконання своїх соціальних і професійних функцій незалежно від політичних, економічних і соціально-психологічних ситуацій. І виражає орієнтованість діяльності особистості в напрямку формування, збереження й зміцнення як і індивідуального, так і суспільного здоров'я.

Звідси зрозуміло, наскільки важливо, починаючи із самого раннього віку, виховувати активне відношення до власного здоров'я, розуміння того, що здоров'я – найбільша цінність, дарована людині природою, особливо у наш час, коли поняття «здорової людини» майже замінилося на твердження «практично здорової». Викладене дозволяє зробити висновок про те, що «знання» про здоровий спосіб життя повинні стати у дітей переконаннями, мотивацією до турботи про власне здоров'я.

Не менш важливу роль відіграє естетичний та духовний розвиток дитини, що забезпечує збагачення її духовного світу, виховання внутрішніх позитивних якостей і життєвих цінностей, що спрямовують подальшу життєву і професійну орієнтацію, виховують почуття прекрасного.

Особливе місце серед дисциплін посідають предмети естетичного циклу - музика, образотворче мистецтво, література. Художній образ є особливим узагальненням дійсності в індивідуалізованій, конкретно-чуттєвій та естетично виразній формі як єдність того, що відчуваємо і розуміємо. Саме завдяки особливостям свого впливу на дитину (чуттєва безпосередність, ідейна спрямованість, спонукальна сила) мистецтво, як ніяка з інших форм суспільної свідомості, є чи не найефективнішим засобом естетичного виховання.

Отже, як ми бачимо взаємодія усіх структурних елементів дитячої рекреації дозволяє повноцінно розвивати усі якості і сторони дитини, правильно і чітко стимулювати її розвиток, як особистості, здатну до самореалізації.

Таким чином, дослідження теоретичних основ дитячої рекреації дало можливість визначити поняття:

- дитяча рекреація здійснюється за рахунок взаємодії її структурних елементів та врахування специфічних особливостей дитячої категорії відпочиваючих, що потребує дослідження специфічних особливостей даної категорії.

- звертаючи увагу на особливості психофізичного розвитку дітей і використання цього досвіду у організації рекреаційних послуг дозволяє максимально підвищити рекреаційний вплив і покращити рівень рекреаційних послуг за рахунок його змістовного наповнення.

- взаємодія усіх структурних елементів дитячої рекреації дозволяє повноцінно розвивати усі якості і сторони дитини, правильно і чітко стимулювати її розвиток, як особистості, здатну до самореалізації.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ДИТЯЧОЇ РЕКРЕАЦІЇ В УКРАЇНІ

2.1 Сучасний стан дитячої рекреаційної діяльності

Розвиток рекреаційних послуг для дитячої категорії відпочиваючих – це першочергове завдання українського суспільства. Адже саме за допомогою дитячої рекреації вдасться попередити і уникнути багатьох проблем, що можуть виникнути у майбутньому.

Для того, щоб визначити проблеми і перспективи розвитку даної галузі потрібно проаналізувати її сучасний стан. Зокрема, Український уряд ставить перед собою мету не лише зберегти наявну мережу дитячих закладів оздоровлення і відпочинку, а й забезпечити її ефективне використання. Таке завдання передбачене у Державній програмі економічного та соціального розвитку України на 2010 рік. Про це міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов заявив під час Всеукраїнської наради з питань підготовки та проведення оздоровлення і відпочинку дітей влітку 2010 року.

За словами А.Толстоухова, у 2010 році планується відкрити 17 тис. 138 дитячих закладів оздоровлення і відпочинку, з них 784 заклади оздоровлення і 16 тис. 354 - відпочинку. Він зазначив, що розвиток дитячих закладів оздоровлення та відпочинку залишається проблемним питанням. Так, за попередніми даними облдержадміністрацій, 33 дитячі заклади оздоровлення і 545 дитячих закладів відпочинку не підтвердили готовності приймати школярів улітку 2010 року.

Міністр Кабінету Міністрів також відзначив, що на базі позаміських закладів та закладів санаторного типу у разі їх повного завантаження у літній період можна оздоровити лише 20% школярів. При цьому мережа стаціонарних закладів використовується неефективно. "Необхідно також звернути увагу на те, що до сьогодні поняття "оздоровлення" та "відпочинок" чиновники у регіонах підміняють поняттям організації змістовного дозвілля. З дитячих закладів, які працюють улітку, 95,5% - табори з денним перебуванням, і лише 4,5% - заклади оздоровлення", - відзначив А.Толстоухов. За його словами, протягом літнього періоду у 2009 році в таборах відпочинку перебувало 60% від загальної кількості дітей, і тільки 40% із них отримали повноцінне оздоровлення: "Тобто, діти, які потребують оздоровлення, практично його не отримують, а все літо перебувають у містах, переважно у школах, де замість парт стоять розкладачки, принесені батьками. У таборах такого типу надзвичайно складно забезпечити оздоровчі заходи та збалансоване харчування". Міністр також заявив про необхідність "переломити негативну динаміку" зменшення кількості закладів оздоровлення та відпочинку. "Потрібно раз і назавжди закінчити практику перепрофілювання дитячих закладів оздоровлення та відпочинку з метою відчуження майнових комплексів дитячих оздоровчих закладів та вилучення земель, на яких вони розташовані", - наголосив він. А.Толстоухов звернув увагу на те, що стан матеріально-технічної бази багатьох дитячих закладів є незадовільним. Однак перед початком оздоровчого сезону керівництво цих закладів проводить лише поточний ремонт: "За таких умов більшість з них не відповідають сучасним вимогам і не мають змоги надати дитині якісні послуги з оздоровлення та відпочинку. Відповідно, це змушує санітарні служби виносити постанови про припинення експлуатації об'єктів".[10]

Міністр також занепокоєний станом дотримання керівниками дитячих оздоровчих закладів санітарно-гігієнічних вимог. За його словами, в Україні у 2009 році кожен третій оздоровчий заклад з денним перебуванням був відкритий з порушенням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства. "Всі ці проблеми потрібно вирішити на початку літнього сезону і забезпечити результати оздоровлення та відпочинку дітей у 2010 році відповідно до Державної програми економічно-соціального розвитку України на 2010 рік та Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року", - заявив А.Толстоухов.

Зокрема уже цього року столичні дітлахи та школярі матимуть змогу відпочити, як говориться, «на повну катушку». Якщо у минулому році з 288 тисяч школярів місто змогло оздоровити понад 153 тисячі дітей, що складає 53,3% від їхньої загальної кількості, то схоже, що цього року їхня кількість може суттєво збільшитися. Адже згідно планів міської влади, у 2005 році місто витратить на дитячий відпочинок рекордну суму – понад 28 мільйонів гривень. Причому переважну більшість коштів передбачається витратити саме з міського бюджету – а це 17 мільйонів 643 тисяч гривень. Ще майже 11 мільйонів гривень нададуть зі своїх бюджетів районні держадміністрації. До того ж, як і в минулі роки, великі кошти передбачається залучити за рахунок державних та спонсорських коштів. Так, в минулому році ці кошти склали близько 80 мільйонів гривень, і цього року міські чиновники планують залучити не менше.[10]

Цього літа міська влада найбільшу увагу приділятиме відпочинку та оздоровленню дітей з соціально незахищених категорій: дітей-сиріт, напівсиріт, дітей, які залишилися без батьківського піклування, з малозабезпечених, багатодітних або неповних сімей. Окрім цього, також значну увагу приділятимуть і школярам, які стоять на обліку в органах внутрішніх справ або виховуються в неблагополучних сім’ях. Так, цього року міською Службою у справах неповнолітніх планується оздоровити понад 2 тисячі дітей в дитячих оздоровницях Львівської та Одеської областей. Окрім того, в режимі літнього оздоровлення працюватиме Медико-оздоровчий соціально-реабілітаційний центр. Цього року також приділятимуть увагу дітям, які залишаються у місті наприклад, за підтримки районних адміністрацій та з допомогою педагогів-організаторів на базі підліткових клубів працюватимуть оздоровчі табори, спортивні майданчики, проводитимуться туристично-спортивні походи та табори, до яких планується залучити майже 12 тисяч дітей. Водночас, з метою виявлення дітей, які залишилися без догляджу дорослих, районними службами у справах неповнолітніх щомісяця проводитимуться профілактичні рейди «Діти вулиці».

Проте, цього літа опікуватимуться не лише важкими підлітками. На дітей чекають вже традиційні виїзні табори, санаторії, оздоровчі, профільні та наметові табори, спортивно-оздоровчі та бази відпочинку. Більшість цих баз та таборів відібрані на тендерних умовах Головними управліннями міської держадміністрації, які також залучатимуться до оздоровлення дітей. Наприклад, Головне управління освіти та науки планує відкрити у червні на базі навчальних закладів міста близько 180 оздоровчих таборів з денним перебуванням, в яких відпочиватиме близько 14 тисяч школярів. Тут діятимуть гуртки, спортивні секції, буде організовано дозвілля для дітей, туристичні походи, екологічні та краєзнавчі експедиції, літні спортивні змагання. Окрім того, тут же школярі матимуть змогу ще й заробити. Адже при столичних школах планується організувати трудові об’єднання школярів, на оплату праці яких у міському бюджеті передбачено 300 тисяч гривень.

Також спільно з районними держадміністраціями буде організовано тримісячне оздоровлення дітей-сиріт, які виховуються у трьох школах-інтернатах та дитячому будинку «Малятко», а в усіх дитячих садочках столиці з першого червня і до першого вересня буде введено санаторні норми харчування.

Загалом через систему освіти передбачається оздоровити за літо близько 40 тисяч київських школярів.

Також значну допомогу в оздоровленні дітей надаватиме і Київська міська рада профспілок, яка відповідно до Регіональної угоди із столичною владою отримала з міського бюджету 2 мільйони 640 тисяч гривень. За ці кошти планується відкрити в Київській області 37 дитячих оздоровниць, у яких за одну зміну відпочиватиме до 8 тисяч дітлахів, та ще 31 оздоровницю в інших регіонах України. загалом, міська рада профспілок планує на ці кошти оздоровити за літо 60 тисяч дітей.

Таким чином, сучасний розвиток дитячої рекреації знаходиться на початковому етапі, що можна пояснити недостатньою нормативно-правовою базою. Але держава докладає зусиль для вирішення даної проблеми, тому варто дослідити державні програми щодо організації дитячого відпочинку.

2.2 Державна політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей