101584 (Оцінка майбутньої і теперішньої вартості грошових потоків під час проведення стратегічного аналізу), страница 5

Вирівнювання грошових потоків спрямовано на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути в певній мері сезонні й циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуючи паралельно середні залишки коштів і підвищуючи рівень ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою средньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, які в процесі оптимізації повинні знижуватися.

Синхронізація грошових потоків заснована на коваріації позитивних і негативного їхніх видів. У процесі синхронізації повинне бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків.

Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Ріст чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.

Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів: зниження суми постійних витрат; зниження рівня змінних витрат; здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат; здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності; використання методу прискореної амортизації основних коштів; скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів; продажу невикористовуваних видів основних коштів і нематеріальних активів; посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.

Результати оптимізації грошових потоків підприємства одержують своє відбиття в системі планів формування й використання коштів у майбутньому періоді.

3.3 Вдосконалення системи класифікації грошових потоків у цілях стратегічного управління платоспроможністю на підприємствах України

Поняття грошового потоку є агрегованим, тобто включає в собі різноманітні види грошових потоків, що обслуговують господарську діяльність. З метою забезпечення ефективного цілеспрямованого стратегічного керування грошові потоки вимагають певної класифікації.

Загальноприйнятої є класифікація грошових потоків по наступних основних ознаках: масштаби обслуговування господарського процесу; види господарської діяльності; спрямованість руху грошових коштів; метод вирахування обсягу; рівень достатності обсягу; метод оцінки в часі; безперервність формування в розглянутому періоді; стабільність тимчасових інтервалів формування [16].

Існуюча класифікація грошових потоків не повною мірою дозволяє здійснювати оперативне керування формуванням припливів і відтоків коштів [8].

Основний внесок у формування фінансових результатів і грошових потоків промислового підприємства вносить його операційна діяльність. У зв'язку із цим пропонується розширення класифікаційних ознак щодо грошових потоків у результаті операційної діяльності. Це дозволить виявити фактори, що впливають на них, з метою надання впливу на ці фактори в процесі керування.

Грошові потоки від операційної діяльності доцільно класифікувати на залежні від обсягів реалізації й виробництва продукції і не залежні від них. Розглянемо склад вхідних і грошових потоків, що сходять, відповідно до наведеної класифікації й можливості використання запропонованого поділу грошових потоків на ті що залежать та не залежать від обсягу в процесі фінансового планування [8].

Що стосується вхідних грошових потоків, потрібно відзначити, що в практиці складання бюджету коштів у складі припливів коштів у результаті операційної діяльності виділяють надходження від реалізації продукції. Це повністю виправдано, тому що саме реалізація продукції повинна служити основним джерелом грошових надходжень для промислового підприємства, у той час як інші грошові потоки (від операційної оренди активів, реалізації оборотних активів й ін.) мають порівняно незначну питому вагу й, крім того, багато видів цих грошових потоків носять нерегулярний характер. Виділення надходжень від реалізації продукції дозволяє враховувати вплив факторів на формування вхідних грошових потоків. Цими факторами є фізичний обсяг реалізованої продукції, ціна, базисні умови поставки й умови розрахунків за продукцію, тобто форма оплати, тривалість кредитного періоду й т. п.

Основними відтоками коштів у результаті операційної діяльності є: виплати постачальникам; виплата заробітної плати; позабюджетні виплати; виплата податків й інших обов'язкових платежів [8].

Зазначені грошові потоки можуть бути розділені на ті що залежать та не залежать від обсягу частини. Так, варто окремо планувати й ураховувати виплати постачальникам за придбані основні й допоміжні матеріали; виплату відрядної й погодинної заробітної плати й відповідних сум відрахувань у фонди соціального страхування Розглянемо фактори, які впливають на суму й періодичність виникнення відповідних відтоків коштів.

До факторів першого порядку, що впливає на розмір і періодичність виплат постачальникам основних матеріалів, ставляться обсяг закупівель матеріалів у натуральному вираженні, ціни на матеріали й умови розрахунків з постачальниками. У свою чергу, обсяг закупівель основних матеріалів залежить від обсягу їхнього споживання, фактичних запасів на початок планового періоду й розміру запасів на кінець періоду. Обсяг споживання основних матеріалів визначається виробничою програмою підприємства й нормами витрати матеріалів. Виробнича програма формується на підставі бюджету продажів, фактичних залишків готової продукції на початок періоду й планових – на кінець періоду.

Важливе значення при регулюванні величини й періодичності відтоків коштів мають два взаємозалежних показники: розмір партії матеріалів, що здобувають, і кількість партій. Збільшення обсягу партії матеріалів веде до збільшення періоду між двома поставками й, відповідно, між двома виплатами, а також до збільшення суми однієї виплати. При зменшенні розміру партії поставки скорочується величина виплати й період часу між виплатами. У ході планування також необхідно враховувати зворотну залежність витрат на оформлення замовлення й відповідних відтоків коштів від обсягу партії закупівлі матеріалів.

Виплати постачальникам допоміжних матеріалів можна охарактеризувати як умовно ті що залежать від обсягу. Це пояснюється тим, що обсяг споживання ряду допоміжних матеріалів (мастильних, обтиральних і т. п.) залежить від інтенсивності експлуатації встаткування, хоча ця залежність не є прямій.

Суми виплат працівникам і фондам соціального страхування також можна диференціювати на ті що залежать та не залежать від обсягу частини. Фактори, що впливають на величину змінного й постійного фондів оплати праці, загальновідомі й не мають потреби в детальному розгляді. Періодичність відтоків коштів у цьому випадку залежить від прийнятого на підприємстві порядку здійснення розрахунків по оплаті праці. Цими ж факторами обумовлені величина й періодичність відтоків коштів у ході здійснення розрахунків по соціальному страхуванню, тому що відповідно до діючого законодавства розрахунки здійснюються одночасно з одержанням у банку коштів на оплату праці.

Зі складу податків й інших обов'язкових платежів неможливо виділити такі що повністю залежать від обсягу продукції. Умовно залежними можна вважати ПДВ і податок на прибуток, що обумовлено порядком їхнього нарахування. Так, при вирахуванні суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, основний вплив на неї роблять податкові зобов'язання, що виникають у ході реалізації продукції, і суми податкового кредиту, що виникають при придбанні сировини й основних матеріалів. При розрахунку зобов'язань по податку на прибуток у складі валових доходів також провідне місце належить доходам від реалізації продукції, а в складі валових витрат значну питому вагу займають змінні витрати. Періодичність здійснення розрахунків по податках й інших обов'язкових платежах установлюється законодавчо.

Оперативне керування платоспроможністю підприємства вимагає розробки планового документа, що деталізує показники бюджету руху грошових коштів й забезпечує щоденне керування платіжним оборотом. Таким плановим документом є платіжний календар, що дозволяє вирішувати наступні основні завдання: у максимально можливому ступені синхронізувати позитивні й негативний грошові потоки; забезпечити пріоритетність платежів підприємства за критерієм їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності; у максимальному ступені забезпечити необхідну абсолютну ліквідність грошового потоку підприємства; включити керування грошовими потоками в систему оперативного контроллінгу фінансової діяльності підприємства [11]. Запропонований поділ грошових потоків від операційної діяльності на незалежні й залежні потребує переробки форм відповідних планових і звітних документів: бюджету коштів, платіжного календаря як документа бюджету коштів, що є деталізацією, і звіту про рух грошових коштів (зрозуміло, мова йде про форму звіту, використовуваного в управлінському обліку, а не про форму зовнішньої фінансової звітності).

Запропоноване розмежування грошових потоків на залежні й незалежні від обсягу продукції представляється корисним з метою оперативного керування платоспроможністю.

По-перше, відомі плановані суми й дати надходжень від реалізації продукції, суми й дати залежних виплат дають можливість розрахувати різниця між припливами коштів від реалізації й залежними від обсягу відтоками. Розглянутий показник (його можна назвати грошовим маржинальним прибутком) має економічний зміст, маржинальний прибуток – це сума надходжень від реалізації, спрямована на забезпечення об`ємозалежних виплат й утворення чистого грошового потоку від операційної діяльності. Є й істотні відмінності: по-перше, він розраховується в грошовому базисі, а не в базисі нарахування; по-друге, маржинальний прибуток, як і будь-який інший показник фінансових результатів, визначається за період, а даний показник розраховується на конкретні дати (на момент виникнення потреби в коштах, тобто на дати здійснення виплат). Це дає можливість: визначити обсяг і час надходжень коштів і виплат при різних обсягах діяльності; визначити мінімальний обсяг грошових надходжень для забезпечення запланованих об`ємозалежних й об`ємонезалежних виплат; визначити припустимий обсяг скорочення припливів коштів на певну дату; визначити припустиме зниження цін на продукцію, ріст цін на сировину й матеріали, збільшення періоду облямівки платежу для покупців і скорочення тривалості кредитного періоду з боку постачальників, підвищення оплати праці, що дозволяють зберегти платоспроможність підприємства на конкретну дату. У випадку перевищення відтоків коштів над припливами більш точно виявляються розмір і періоди дефіциту коштів; визначити, які види продукції створюють надлишок, а які – дефіцит коштів у плановому періоді. Це можна зробити на основі аналізу співвідношень таких факторів як обсяг продажів, умови розрахунків з покупцями, обсяг закупівель основних матеріалів і порядок розрахунків з постачальниками, сума виплаченої відрядної зарплати й відрахувань.

В-других, чітко простежуються фактори, що впливають на величину й періодичність виникнення припливів і відтоків коштів. Це дозволяє контролювати відхилення у формуванні грошових потоків за рахунок факторів, зокрема: надходжень від реалізації продукції – за рахунок зміни фізичного обсягу реалізації, цін, умов розрахунків з покупцями; виплат постачальникам основних матеріалів – за рахунок зміни обсягу виробництва, норм витрати матеріалів, обсягу партії закупівлі, цін й умов розрахунків з постачальниками; виплат відрядної зарплати й відрахувань у соцстрах від відрядної зарплати за рахунок зміни обсягу виробництва: норм часу й тарифних ставок.

По-третє, підвищуються можливості проведення попередньої синхронізації позитивних і негативних грошових потоків, а також їхнього коректування в ході виконання бюджету. Це можливо шляхом впливу на підконтрольні підприємству фактори формування потоків коштів.

Так, важливе значення має регулювання розміру партії замовлення сировини й основних матеріалів, тому що найбільша питома вага в структурі відтоків коштів у результаті операційної діяльності займають саме виплати постачальникам основних матеріалів. Крім того, саме розмір партії замовлення є найбільш підконтрольним для підприємства параметром, у відмінність, наприклад, від умов розрахунків, які встановлюються постачальником і можуть бути змінені тільки за узгодженням з ним. У цей час існує безліч моделей оптимізації партії замовлення, що використають як критерій оптимальності мінімальну суму витрат, пов'язаних з формуванням і змістом виробничих запасів. Ці моделі не враховують вплив розміру партії закупівлі матеріалів на відтоки коштів і забезпеченість цих відтоків грошовими надходженнями. Закупівля матеріалів приводить до виникнення зобов'язань перед постачальниками із чітко певними строками здійснення розрахунків по них. Якщо як цільовий критерій оптимізації використати тільки мінімальні витрати, може виникнути ситуація, при якій відтоки коштів, пов'язані з погашенням зобов'язань, серед постачальників, не будуть забезпечені надходженнями від реалізації продукції й інших грошових надходжень, що може привести до неплатоспроможності й зниження фінансової стабільності. У зв'язку із цим необхідна розробка багатокритеріальної оптимізаційної моделі, що буде спрямована на визначення розміру партії замовлення, здатного забезпечити мінімальні витрати на зміст виробничих запасів за умови збереження достатнього рівня платоспроможності.