101584 (Оцінка майбутньої і теперішньої вартості грошових потоків під час проведення стратегічного аналізу), страница 4

Проте, дослідження практичної діяльності ДП ХМЗ «ФЕД» виявило, що на даному підприємстві відсутній аналіз грошових потоків з погляду їх теперішньої вартості та вартості грошей в майбутньому.

Цей суттєвий недолік діяльності підприємства на практиці не дає змоги ефективно управляти грошовими потоками підприємства, так як суттєво підвищується ризик недоотримання значної частини прибутку на яку розраховує підприємство здійснюючи інвестиційні проекти.

Наприклад, як змінюється чиста теперішня вартість проекту залежно від зміни факторів: обсягу продажу товарів, матеріальних витрат, витрат на оплату праці, розміру дисконту та інших дає змогу визначити метод аналізу чутливості реагування. Цей метод на основі визначення очікуваних та безпечних грошових потоків та їх теперішньої вартості дає змогу встановити ризикованість проекту: чим більше відхилення або зміна чистої теперішньої вартості проекту, тим він ризикованіший. Розглянемо цей метод більш детально на прикладі.

Розглянемо приклад з господарської діяльності підприємства який допоможе збагнути всю важливість проведення стратегічного аналізу грошових потоків з боку їх теперішньої та майбутньої вартості [18]. Нехай, підприємство має вибір між двома інвестиційними проектами. Початкові інвестиції складають 4 500 грн. Аналізуючи проекти, планово-економічний відділ визначає, що грошові потоки проекту А становлять: 1-й рік – 4 000 грн.; 2-й рік – 3 500 грн., грошові потоки проекту Б: 1-й рік – 5 300 грн.; 2-й рік – 4 000 грн., а ставка дисконту зросте з 10% до 12%. Який проект буде обрано?

Спочатку розрахуємо чисту теперішню вартість кожного проекту за ставкою 10%. Для цього помножимо значення грошових потоків на фактори теперішньої вартості за ставкою 10%, підсумуємо результати і потім віднімемо від суми початкову вартість інвестиції.

Чиста теперішня вартість проекту А за ставки 10% становить 2 027 грн, а проекту Б за тієї ж ставки – 3 622 грн.:

1) (4000 • 0,909) + (3500 • 0,826) – 4500 = 2 027 грн;

2) (5300 • 0,909) + (4000 • 0,826) – 4500 = 3 622 грн.

Скориставшись цим же методом, визначимо чисту теперішню

вартість грошових потоків за новою ставкою – 12%. Чиста теперішня вартість проекту А за ставки 12% – 1 862 грн, а проекту Б за тієї ж ставки – 3 421 грн:

1) (4000 • 0,893) + (3500 • 0,797) – 4500 = 1862 грн;

2) (5300 • 0,893) + (4000 • 0,797) – 4500 = 3421 грн.

Проаналізуємо, як змінилися значення чистої теперішньої

вартості обох проектів при зміні ставки (Табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Зміна чистої теперішньої вартості (%)

З таблиці видно, що чиста теперішня вартість проектів знижується при зростанні дисконту з 10% до 12%. Чиста теперішня вартість проекту А змінюється більше, ніж проекту Б. Отже, проект А чутливіше реагує на зміну дисконту, тобто він ризикованіший за проект Б, якщо дисконт у майбутньому зміниться.

Отже лише завдяки прийомам та методам стратегічного та фінансового аналізу підприємство має змогу визначити та обрати найменш ризикований та найбільш вигідний проект, а отже уникнути можливих збитків.

3. Вдосконалення стратегічного управління грошовими потоками підприємств

3.1 Напрями підвищення ефективності грошових потоків підприємства

Більшість вітчизняних підприємств зіштовхуються з дефіцитом коштів. Це обумовлено внутрішніми (втрату одного або більших споживачів, недоліки в керуванні асортиментами продукції, слабке фінансове планування, відсутність оптимальної організаційної структури фінансових служб, відсутність управлінського обліку, втрата контролю над витратами, низька кваліфікація кадрів) і зовнішніми (криза неплатежів, негрошові форми розрахунків, конкуренція з боку інших товаровиробників, ріст цін на енергоносії, втрати від експорту через занижений обмінний курс, тиск податкового законодавства, висока вартість позикових коштів, тиск інфляції) причинами [15].

Щоб знизити дефіцит коштів, необхідно розробити шляхи збільшення їхнього припливу й зменшення відтоку. Такими шляхами є: вишукування додаткових грошових надходжень від основних коштів; стягнення заборгованості з метою прискорення оборотності коштів; розмежування виплат кредиторам по ступені пріоритетності; реорганізація інвентарних запасів; перегляд планів капітальних вкладень; вишукування варіантів короткострокового фінансування; оптимізація витрат; збільшення продажів [6, 12].

Для того, щоб забезпечити додаткові грошові надходження, від основних коштів, необхідно: проаналізувати ступінь використання встаткування (майна) з метою визначення невикористовуваного в поточній господарській діяльності; визначити коло потенційних покупців (орендарів) зайвого майна; виконати процедури консервації майна; вивчити можливості переукладання орендного договору з нинішнім орендодавцем; вивчити можливості перекладу діяльності в менш дороге місце; розглянути варіанти централізації діяльності за рахунок перекладу підрозділів в одне або менша кількість місць розташування з метою уникнути дублювання господарських функцій у різних підрозділах й, таким чином, вивільнення додаткового майна для можливого продажу або здачі в оренду [6].

Як заходи по стягненню заборгованості з метою прискорення оборотності коштів можна використати наступні: створення стимулів своїм клієнтам більше швидкої оплати шляхом надання спеціальних знижок; створення системи оцінки клієнтів, яка б підсумувала всі ризики, пов'язані з діловими партнерами; установлення формальних лімітів кредиту кожному клієнтові, які можуть визначатися загальними відносинами із цим клієнтом, потребами в коштах й оцінкою його фінансового становища; установлення залежності оплати праці менеджерів по продажах і реальному надходженні коштів від клієнтів, з якими вони працюють; розгляд можливості продажу дебіторської заборгованості банку [6, 7].

Рекомендації з розмежування виплат кредиторам по ступені пріоритетності для зменшення відтоку коштів можуть бути такими: поділ постачальників на категорії по ступені їхньої важливості для діяльності й прибутковості підприємства; інтенсифікація контактів з найбільш важливими постачальниками для того, щоб зміцнити взаєморозуміння й прагнення до співробітництва; розробка різних схем платежів і пропозиція їхнім постачальникам; відкладення здійснення платежів менш важливим постачальникам; знаходження альтернативних постачальників, що пропонують більше вигідні умови [6, 8].

Щоб зробити реорганізацію інвентарних запасів, доцільно виконати наступні процедури: рознести по категоріях запаси по ступені їхньої важливості для стабільності діяльності підприємства, проаналізувати оборот запасів по видах і зменшити обсяг тих видів запасів, які не є критичними для функціонування бізнесу; зменшити розміри непорушних запасів за рахунок досягнення домовленості про більше короткий строк виконання замовлення на поставку такого товару; поліпшити діяльність в області замовлень на постачання шляхом впровадження більше ефективних контрольних процедур; реалізувати залежані запаси зі знижками.

За рахунок перегляду планів капітальних вкладень можна збільшити приплив коштів шляхом: визначення видів капітальних інвестицій, які можна відкласти на більше пізній строк; призупинення інвестиційних проектів, які стали менш ефективними, і вивчення можливості повернення вкладених коштів; змінам графіка інвестицій так, щоб зменшити пікове навантаження на грошові потоки; відмови від тих капітальних витрат, які не можуть дати негайну віддачу підприємству.

Можливе збільшення надходження коштів із зацікавлених фінансових джерел, не пов'язаних із взаємною торгівлею за допомогою: дослідження фінансових умов короткострокового фінансування, пропонованого банками, і варіантів їхнього поліпшення; вивчення можливості відстрочки виплати основної суми боргу, зниження процентної ставки, можливості рефінансування кредитів в інших банках; проведення переговорів з акціонерами про вишукування додаткових фінансових ресурсів; зменшення намічених виплат дивідендів.

Для оптимізації або зменшення витрат можна ужити наступних заходів: оптимізувати витрати на оплату праці шляхом впровадження бонусних схем оплати; спростити організаційну структуру з метою усунення зайвих рівнів керування; знизити загальногосподарські витрати; перескласти договори, що визначають заборгованість в іноземної валюті, у заборгованість у національній валюті.

Збільшення обсягу продажів досягається використанням наступних методів; проведення обмежених маркетингових досліджень на щоденній (щотижневої) основі; оцінка прогнозованих націнок по групах реалізованих товарів для того, щоб визначити групи товарів, що приносять найбільший прибуток; оцінка факторів споживчого попиту, таких, як споживчі властивості, ціна, якість, тенденції моди, сезонні фактори й т.д.; визначення груп продуктів, які щонайкраще підходять до ринкових умов, що змінюються, і сконцентрованість на них; аналіз, цін й обсягів реалізованої продукції й знаходження, найбільш розумного компромісу, що допоможе збільшити надходження додаткових коштів, незважаючи на зниження обсягів продажів (шляхом збільшення цін і торговельних націнок).

Запропоновані заходи будуть сприяти більш ефективному керуванню коштами підприємства, дозволять збільшити їхній приплив і зменшити відтік.

3.2 Методи оптимізації грошових потоків

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру його дефіцитності – короткострокової або довгострокової.

Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання «Системи прискорення – уповільнення платіжного обороту». Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів й уповільненню їхніх виплат [8].

Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів: збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованої покупцях продукції; забезпечення часткової або повної передоплати за зроблену продукцію, що користується високим попитом на ринку; скорочення строків надання товарного (комерційного) кредиту покупцям; прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості; використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості – обліку векселів, факторингу, форфейтинга; прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу знаходження їх у шляху, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т. п.). Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів: збільшення за узгодженням з постачальниками строків надання підприємству товарного (комерційного) кредиту; заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг); реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом перекладу короткострокових їхніх видів у довгострокові [3, 4].

Слід зазначити, що «Система прискорення – уповільнення платіжного обороту», вирішуючи проблему збалансованості обсягів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді (і відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює певні проблеми дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути розроблені заходи щодо забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.

Ріст обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуть за рахунок наступних заходів: залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу; додаткової емісії акцій; залучення довгострокових фінансових кредитів; продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування; продажу (або здачі в оренду) невикористовуваних видів основних коштів.

Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів: скорочення обсягу й складу реальних інвестиційних програм; відмови від фінансового інвестування; зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства пов'язані із забезпеченням росту його інвестиційної активності. У системі цих методів можуть бути використані: збільшення обсягу розширеного відтворення операційних внеоборотних активів; прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку й реалізації; здійснення регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємства; активне формування портфеля фінансових інвестицій; дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

У системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їхній збалансованості в часі. Це пов'язане з тим, що незбалансованість позитивних і негативного грошових потоків у часі створює для підприємства ряд фінансових проблем. Досвід показує, що результатом такої незбалансованості навіть при високому рівні формування чистого грошового потоку є низька ліквідність цього потоку (а відповідно й низький рівень абсолютної платоспроможності підприємства) в окремі періоди часу. При досить високій тривалості таких періодів для підприємства виникає серйозна погроза банкрутства.

У процесі оптимізації грошових потоків підприємства в часі вони попередньо класифікуються по наступних ознаках: за рівнем «нейтралізуемості» (термін, що означає здатність грошового потоку певного виду змінюватися в часі) грошові потоки підрозділяються на ті що піддаються й не піддаються зміні. Прикладом грошового потоку першого виду являються лізингові платежі, період яких може бути встановлений за узгодженням сторін. Прикладом грошового потоку другого виду є податкові платежі, строк сплати яких не може бути підприємством порушений; за рівнем передбачуваності грошові потоки підрозділяються на повністю передбачувані й недостатньо передбачувані (абсолютно непередбачені грошові потоки в системі їхньої оптимізації не розглядаються).

Об'єктом оптимізації виступають передбачувані грошові потоки, що піддаються зміні в часі, У процесі оптимізації грошових потоків у часі використаються два основних методи – вирівнювання й синхронізація.