96130 (Міжнародна торгівля фінансовими послугами), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Міжнародна торгівля фінансовими послугами", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "международные отношения" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "международные отношения" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "96130"
Текст 2 страницы из документа "96130"
Інституціональний апарат ГАТТ — містить у собі періодичні сесії, рада, що складається з представників держав членів і секретаріат, розташований у Женеві.
Основне значення в діяльності ГАТТ має задача ліквідації чи скорочення митних податків. Постійна активна робота в цьому напрямку дозволила скоротити середню величину митних податків у промислово розвитих країн з 40-60% у 1945-1947 р. до 3-5% до кінця 80-х років.
Одночасно зі зменшенням величин митних податків були досягнуті визначені успіхи в уніфікації правил і умов їхнього застосування. У "Кодексі по технічні бар'єри у торгівлі", прийнятому в ході "Токіо-раунду", поставлена задача усунення дискримінаційного впливу стандартів і технічних бар'єрів у торгівлі, маркіруванні, сертифікації й іспиті товару. Найбільш важливим є угода про обмін інформацією, про пропоноване введення нових стандартів, технічних вимог, систем сертифікації. Новим моментом у діяльності ГАТТ стали переговори по лібералізації торгівлі послугами, що почалися на Уругвайському раунді.
Таким чином, ГАТТ — це породжений поточним ходом подій інститут, який узяв на себе задачі національної організації і домігся загального визнання в півночі координації міжнародної торгівлі.
Таблиця 1. Перелік торгових (1947-1994 р.) переговорів
Місце відкриття й проведення переговорів | Роки | Основний зміст |
Женева (Швейцарія) | 1947 | Зниження митних тарифів |
Агнеси (Франція) | 1949 | Зниження митних тарифів |
Горки (Англія) | 1950 | Зниження митних тарифів |
Женева | 1956 | Зниження митних тарифів |
Женева | 1960-1961 | Зниження митних тарифів |
Женева | 1964-1967 (Кеннеді-раунд) | Зниження тарифів, розробка антидемпінгового кодексу |
Токіо (Японія). Робота проходила в Женеві | 1973-1979-(Токіо- раунд) | Зниження тарифів, розробка кодексів, що розширюють і підсилюють компетенцію ГАТТ в області нетарифних бар'єрів |
Иунта-дель-Эсте (Уругвай)... Робота проходила в Женеві | 1986-1994 (Уругвайський раунд) | Зниження митних бар'єрів, удосконалювання механізм ГАТТ, угода про створень Всесвітньої торгової організації. Розробка Генеральної угоди по торгівлі послугами (ГАТТ) |
Переваги вільної торгівлі незаперечні. Оскільки структура національних ресурсів і рівень технологій у кожній країні різні, то кожна країна може робити визначені товари з різними витратами. Дія принципу порівняльних переваг змушує країну робити ті товари, витрати на виробництво яких нижче, ніж в інших країнах. Одночасно вільна торгівля стимулює конкуренцію й обмежує монополію. Сумарна дія всіх перерахованих факторів стимулює економічний ріст.
Незважаючи на обґрунтовану критику подібної політики обмежень у зовнішній торгівлі, вона періодично проводиться в різних країнах.
У взаємних відносинах справа іноді доходила і до введення ембарго. Ембарго-повна заборона на торгівлю з визначеною державою, на увіз визначеного товару. Наприклад, після вторгнення Іраку в Кувейт країни-члени ООН проголосували за введення ембарго на іранську нафту.
В останні роки між різними країнами укладено понад сто угод про "добровільне" обмеженні експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін. "Добровільне" експортне обмеження-це обмеження, коли іноземні фірми "добровільно" обмежують обсяг свого експорту у визначені країни. Вони дають цю згоду проти своєї волі, у розрахунку на запобігання більш твердих торгових бар'єрів. Так, у Японії автобудівники під погрозою введення в США більш високих тарифів чи низьких імпортних квот погодилися на введення "добровільних" експортних обмежень на свій експорт у США. Специфіка "добровільних" експортних обмежень, як утім, і встановлення мінімальних імпортних цін полягає в тому, що торговий бар'єр, що захищає країну — імпортера, вводиться на границі, що експортує, а не імпортує країною. Тут, наприклад, у випадку, зниження експортної ціни нижче мінімального рівня, що імпортує країна вводить антидемпінгове мито, застосування якого може унеможливити подальший експорт товарів на ринок даної країни.
Роль банків у міжнародній торгівлі фінансовими послугами.
Діяльність банків на міжнародній економічній арені.
Банки відіграють центральну роль на зовнішніх валютних ринках, оскільки вони:
продають і купують іноземну валюту, що, безумовно, є істотним елементом міжнародних фінансових угод;
допомагають торговцям усунути чи звести до мінімуму експозицію до іноземної валюти безліччю способів.
Форвардні валютні контракти. Банк дає згоду продати чи купити визначена кількість іноземної валюти по фіксованому обмінному курсі для доставки в майбутньому. Експортери й імпортери можуть усунути свою експозицію до іноземної валюти шляхом фіксації зі своїм банком обмінного курсу майбутніх надходжень і платежів.
"Чисті" валютні опціони. Альтернативою валютному контракту, що надається банками клієнтам, є валютні опціони. Вони надають право власникам (але не зобов'язання) купувати чи продавати в майбутньому визначену кількість іноземної валюти за фіксованим курсом обміну в момент витікання, або до витікання періоду дії цього опціону.
Позички в іноземній валюті- одна із фінансових послуг. Банк може дати згоду на надання позички експортеру на визначену суму в іноземній валюті. Експортер може обміняти її на вітчизняну валюту за поточним курсом і потім погасити позичку з майбутніх доходів, отриманих у тій же іноземній валюті. Іншими словами, експортер може усунути свою експозицію шляхом узгодження активів в іноземній валюті (майбутніх доход від дебіторів) з пасивами в іноземній валюті (позичка).
Банківські рахунки в іноземній валюті. У випадках, коли компанія одержує доходи в іноземній і здійснює платежі в іноземній валюті, доцільно мати банківський рахунок в іноземній валюті, що виключить необхідність продажі і покупки валюти в тім ступені, у якій погоджені надходження й платежі в іноземній валюті, і тим самим усуне експозицію.
Міжнародна торгівля фінансовими послугами породжує більш високі ризики як для покупця, так і для продавця в порівнянні з торгівлею усередині країни. Для їхнього зменшення була розроблена безліч різних послуг для експортерів і імпортерів, і банки відіграють головну роль у наданні більшості цих послуг. Банки відіграють ключову роль у міжнародній торгівлі фінансовими послугами. У Великобританії клірингові банки мають закордонні відділення в лондонському Сіті і на місцях, але ведуче положення визначається наявністю великої мережі відділень по всій країні і їх ролі як основних депозитних банків для більшості фірм.
Кожен кліринговий банк підтримує безліч контактів із банками інших країн в усьому світі. Банк, із яким існує закордонний контакт, називається банком кореспондентом, і один англійський кліринговий банк може мати більш 10 000 таких контактів у більш ніж 150 країнах.
Банк у Великобританії може мати рахунки в багатьох своїх банках кореспондентах за рубежем, що у свою чергу можуть мати рахунки в цьому англійському банку. Ця система ведення рахунків друг у друга дозволяє фірмам:
здійснювати платежі за кордон;
одержувати платежі із-за границі.
Акціонерний комерційний банк може мати міжнародний відділ із своїми відділеннями (чи "закордонними відділеннями") у Лондоні і провінційних центрах. Закордонне відділення (відділення міжнародного відділу) діє як:
відділення банку для своїх клієнтів (банки кореспонденти за рубежем);
клірингова палата для міжнародних угод інших вітчизняних відділень цих банків.
Основні функції закордонного відділення клірингового банку:
а) Забезпечення іноземною валютою:
продаж іноземної валюти клієнтам і покупка її у них;
надання позички в іноземній валюті;
надання своїм клієнтам, що подорожують за кордоном, іноземних банкнот, монет і дорожніх чеків.
б) інкасування й переклад коштів. Банки можуть брати участь від імені клієнтів у інкасуванні платежів, що надходять із-за границі, можуть брати участь у платежах клієнтів чи фірм за рубежем. Ці послуги містять у собі:
переклад платежів в іноземній валюті від імені клієнтів імпортерів;
зарахування платежів, що надходять із-за границі на кредит рахунків власних клієнтів чи на кредит рахунків інших відділень банків (експортерів);
виконання "документарного інкасо" від імені експортера чи іноземного покупця за рубежем.
в) Надання фінансових послуг для міжнародної торгівлі:
ведення рахунків клієнтів (наприклад, банків-кореспондентів). Це можуть бути рахунки в іноземній валюті;
ведення власних рахунків у банках кореспондентах за рубежем;
надання овердрафтів чи позичок для клієнтів і банків за кордоном в іноземній валюті;
надання послуг по документарному акредитиву;
облік перекладних векселів, що підлягають оплаті за кордоном, чи чеків;
акцентування перекладних векселів, виписаних на цей банк у рамках послуг по акцентному кредиті;
надання й фінансування, експортерам чи іноземним покупцям, за схемою, відповідно до якої департамент гарантії експортних кредитів видає гарантії під банківську позичку.
г) надання інформації клієнтам для більш ефективного проведення їхньої міжнародної торгівлі:
звіти про фінансове положення чи клієнтів;
допомога в пошуку закордонних дистриб'юторів (наприклад, агентів оптових підприємств);
загальна інформація про економічне становище в конкретній країні і будь-яких експортних / імпортних постановах у цій країні;
надання назв, адрес, номерів телефонів інших організацій, що можуть посприяти.
Клірингові банки розширили свій вплив на міжнародну торгівлю шляхом:
відкриття відділень за рубежем;
придбання частки в закордонних банках;
відкриття дочірніх компаній для спеціалізації в лізингу й продажі в кредит.
забезпечення спеціалізованих послуг за допомогою реєстрації своїх філій як торгових банків.
Торгові банки.
Спеціалізація торгового банку в кожнім конкретному класі фінансових послуг у значній мірі різна і включає:
звичайні банківські угоди;
операції з іноземною валютою;
інвестування коштів клієнтів у цій країні і за рубежем;
організацію консорціуму для надання довгострокових позичок урядам і організаціям за кордоном і у своїй країні;
надання акцентних кредитних ліній;
ради і керування угодами по покупці контрольного пакета акцій;
випуск і розміщення акцій і боргових зобов'язань;
діяльність по морському й іншому видах страхування бізнесу.
Акцептна кредитна лінія (розпорядження, відповідно до якого торговий банк буде давати кредит клієнту (експортеру),шляхом акцептування перекладних векселів, виписаних на цей банк клієнтом. Потім банк продає (враховує) ці векселі на обліковому ринку, а доход від продажу надає клієнту. У зв'язку з високим авторитетом серед банків, враховані векселі одержують більш низьку дисконтну ставку, чим інші (торгові) векселя, так, що цей банк використовує свою власну репутацію на користь свого клієнта.
Існує ще кілька типів банків, що беруть участь у міжнародній торгівлі.
А) Іноземні банки активно діючі в інших країнах, конкуруючи в інтересах своїх країн з іншими банками.
Б) Багатонаціональні банки банки, створені консорціумом банків із різних країн, причому кожен член консорціуму володіє визначеною часткою капіталу. Такі банки спеціалізуються на наданні банківських послуг багатонаціональним компаніям, особливо наданні середньострокових і довгострокових позичок для перспективних проектів.
Валютний ринок і валютні операції.
Коли фірми беруть участь у міжнародній торгівлі, вони вступають у звичайні ділові фінансові) угоди: купують, продають, беруть позичку і дають кредит.
У міжнародній торгівлі місцева валюта одного торговця є іноземної для іншого.
Якщо експортеру вдається домовитися про здійснення платежів у валюті його країни, то іноземний Покупець, повинний мати визначену суму цієї валюти для виконання платежу. Для цього йому варто звернутися в банк і купити потрібну кількість іноземної валюти в обмін на валюту своєї країни.
Якщо експортер згодний прийняти платіж у місцевій валюті іноземного покупця, то цей експортер одержить платіж в іноземній валюті і буде зобов'язаний щось із нею зробити. Його можливості, наступні:
Вести валютний рахунок у своєму банку у валюті платежу. Це рішення розумне, якщо:
експортер очікує, що він регулярно буде виконувати платежі і мати надходження в цій валюті, отже, маючи валютний рахунок, він уникає необхідності чи купувати продавати іноземну валюту щораз, здійснюючи чи покупку продаж у цій валюті.
Експортер припускає, що в дуже недалекому майбутньому йому доведеться здійснити платіж у цій валюті.
Продати іноземну валюту банку в обмін на вітчизняну валюту (чи, якщо можливо, навіть на іншу іноземну валюту).
Експортер може попросити виконати платіж у валюті, що є іноземної як для продавця так і для покупця. Наприклад, експортер із Голландії може продавати товари покупцю з Мексики і попросити про оплату в доларах США. У цьому випадку Покупець повинний одержати іноземну валюту, звернувшись у свій банк, а експортер зобов'язаний розпорядитися цією валютою одним із способів, описаних вище.