90712 (Асептика в аптечному виробництві), страница 3

Час стерилізації повинен відраховуватися з моменту встановлення заданого тиску, що підтримується при стерилізації автоматично. Після закінчення часу стерилізації відкривають вентиль, що з'єднує стерилізаційну камеру з атмосферою, випускають через нього пару і конденсат і після того, як стрілка манометра стане на "0", відкривають кришку і розвантажують стерилізаційну камеру.

В останні роки створені нові парові стерилізатори спеціально для розчинів із примусовим охолодженням об'єктів, що стерилізуються: ГП-400 та ін.

Стерилізаційна камера стерилізатора ГП-400 має парову сорочку й оснащена дверима ковзного типу, а завантажувально-розвантажувальний пристрій виконаний у вигляді візка з рухливо розміщеною кареткою, на якій установлюють касети з герметично закупореними посудинами для крові. Після завантаження флаконів двері стерилізаційної камери герметично закриваються і натисканням кнопок "мережа" і "пуск" послідовно включаються в роботу автономна система паропостачання, система підготовки повітря і здійснюється процес стерилізації.

Нові стерилізатори, призначені спеціально для стерилізації розчинів у герметично закупореній тарі, дозволяють різко скоротити необхідний для цього час за рахунок примусового охолодження.

Другою важливою перевагою новостворених стерилізаторів є те, що наприкінці процесу стерилізації температура рідини у флаконах не перевищує 60-70 °С. Це виключає бій флаконів у стадії розвантаження стерилізатора і гарантує безпеку для обслуговуючого персоналу. Крім того, примусове охолодження вкорочує час впливу підвищеної температури на лікарську речовину, у результаті чого хімічна стійкість ліків у розчинах підвищується. Оскільки стерилізатори - це апарати, що працюють під тиском, за їх справністю стежить інспекція котлонагляду. Особи, що працюють зі стерилізатором, повинні добре знати його влаштування і строго дотримувати правил техніки безпеки. Обслуговування стерилізаторів дозволяється тільки особам, що досягай 18-літнього віку, які закінчили курси з обслуговування автоклавів, пройшли попередній медичний огляд та інструктаж з безпечного обслуговування стерилізаторів.

Стерилізація текучою парою здійснюється насиченою водяною парою температури 100 °С. Стерилізація текучою парою проводиться в стерилізаторах, що представляють собою металеві посудини циліндричної форми, які закриваються кришкою з двома отворами - для термометра і виходу пари. На дно посудини наливається вода, поверх якої знаходиться металева підставка з отворами. Іноді апарат оснащується подвійними стінками, і пара, виходячи з парової камери, направляється в проміжок між ними. Така конструкція забезпечує підтримання сталої температури при стерилізації. В аптечній практиці знаходять застосування стерилізатори С-60 (мал.139), ВКО-16, ВК-75.

Нагрівання текучою парою (по ДФ X) роблять протягом 30-60 хвилин. Тривалість стерилізації залежить від фізико-хімічних властивостей лікарських речовин і об'єму розчину. Установлено, що при нагріванні стерилізатора температура розчину у флаконах відстає від температури парової камери. Для невеликих об'ємів відставання невелике (2-3 хвилини), а для об'ємів більше 500 мл - воно значне. Тому при стерилізації розчинів понад 100 мл збільшується тривалість стерилізації:

ДО 100 МЛ - 30 ХВИЛИН;

від 101 до 500 мл-45 хвилин;

від 501 до 1000 мл-60 хвилин.

Стерилізація розчинів об'ємом більше 1 л забороняється.

Тиндалізація - дробова стерилізація, що полягає в нагріванні при температурі 60-65 °С по 1 годині протягом 5 днів або при температурі 70-80 °С протягом 3 днів. Рідину, що стерилізується, зберігають у проміжках між нагріваннями при температурі 25-37 °С. Цей метод стерилізації використовують для лікарських речовин та їх розчинів, що не витримують нагрівання при 100 °С. При цьому в ході стерилізації гинуть не тільки мікроорганізми, але і їх спори, що проростають в інтервалах між нагріваннями. Метод тиндалізації в аптечній практиці використовується рідко. Частіше його застосовують в заводських умовах при виготовленні ампулованих розчинів. Тиндалізація за ефективністю не поступається автоклавуванню, але триває довше.

Пастеризація - однократне нагрівання розчину при температурі 80 °С протягом 30 З хвилин. Вона дає можливість знищити вегетативні форми мікроорганізмів, але не спори. Спосіб недостатньо надійний. ДФ X дозволяє користуватися цим методом при виготовленні розчинів термолабільних речовин з додаванням антисептиків (0,5% чи фенолу 0,3% трикрезолу). У присутності антисептика знижується вірулентність і життєздатність мікробів, припиняється ріст і розмноження мікробних клітин. Спори мікробів не знищуються, але в присутності антисептиків не проростають. Дія антисептиків значно підсилюється при підвищенні температури розчину.

Пастеризація і тиндалізація допускаються тільки у виняткових випадках відповідно до вказівки власних фармакопейних статей.

Контроль ефективності термічних методів стерилізації здійснюється за допомогою контрольно-вимірювальних приладів, хімічних і біологічних тестів.

Бактеріологічні методи - найбільш точні і здійснюються за допомогою біотесту стерилізації. Біотест стерилізації - об'єкт із установленого матеріалу, засіяний тест-мікро-організмами, призначений для контролю ефективності стерилізації. Як біотест можуть бути використані тест-мікроорганізми: чисті культури спороутворюючих мікроорганізмів різних типів, нанесені на матеріал, що стерилізується.

Хімічний тест стерилізації оснований на властивості ряду речовин змінювати свій фізичний стан чи колір під впливом визначеної температури.

Зазвичай користуються наступними речовинами: сірка (температура плавлення 111-120 °С), антипірин (ПО °С), антифібрин (115 °С), резорцин (ПО °С), кислота бензойна (121-122 °С), (3-нафтол (120-122 °С), сечовина (132 °С), фенацетин (134-135 °С). Для контролю сухожарової стерилізації використовуються: тіосечовина (180 °С), кислота янтарна (180-184 °С), барбітал (190-191 °С) і деякі інші речовини. В останні роки стали застосовувати кольорові термоіндикатори (табл.32), які з великою точністю вказують рівень температури (коливання 1-2 °С).

Стерилізація ультрафіолетовими променями. УФ-випромінювання - могутній стерилізуючий фактор, що здатний убивати вегетативні і спорові форми мікроорганізмів. УФ-промені широко застосовують у різних галузях народного господарства для знезаражування повітря приміщень, води та ін. Застосування їх в аптеках має велике практичне значення й істотні переваги порівняно з застосуванням дезінфікуючих речовин, бо вони можуть адсорбуватися медикаментами, які через це набувають сторонніх запахів.

Ультрафіолетова радіація - невидима короткохвильова частина сонячних променів з довжиною хвилі менше 300 нм. Припускають, що УФ-радіація викликає фотохімічне порушення ферментних систем мікробної клітини, діє на протоплазму клітини з утворенням отруйних органічних перекисів і призводить до фотодимеризації тіамінів. Ефективність бактерицидної дії УФ-випромінювання залежить від ряду факторів: довжини хвилі випромінювача, дози і часу опромінення, виду інактивованих мікроорганізмів, запиленості і вологості середовища. Найбільшу стерилізуючу здатність мають промені з довжиною хвилі 254-257 нм. Залежно від часу впливу розрізняють стадії стимуляції, пригнічення і загибелі мікробних клітин. Вегетативні клітини більш чутливі до УФ-випромінювання, ніж спори. Для знищення спор потрібна доза в середньому у 10 разів вища, ніж для знищення вегетативних клітин. Запиленість і вологість середовища значно знижують ефективність стерилізації УФ-променями.

Як джерела УФ-випромінювання в практиці аптек застосовуються спеціальні лампи БУВ (бактерицидна увіолева). Лампа виготовляється у вигляді прямої трубки зі спеціального увіолевого скла, з електродами з подвійної вольфрамової спіралі, покритої вуглекислими солями барію і стронцію. У трубці знаходяться невелика кількість ртуті й інертний газ аргон під тиском у кілька міліметрів ртутного стовпа. Джерелом УФ-випромінювання є розряд у парах ртуті, що відбувається між електродами при подачі на них напруги. До складу увіолевого скла входить до 72% оксидів кремнію, алюмінію, барію. У порівнянні зі звичайним склом воно містить невелику кількість натрію оксиду. Коефіцієнт пропускання УФ-променів для увіолевого скла 75%. Ці лампи мають сильну бактерицидну властивість, тому що максимум випромінювання близький до максимуму бактерицидної дії (254 нм). В той же час утворення озону й оксидів азоту незначне, оскільки на долю хвиль, що утворюють ці продукти, приходиться 0,5%. Промисловістю випускаються лампи БУВ-15, БУВ-30, БУВ-60 та ін. (табл.33).

У даний час УФ-лампи широко застосовуються в аптеках для стерилізації повітря, води очищеної при подачі її трубопроводом, допоміжних матеріалів і т.п. Для стерилізації повітря доцільно використовувати настінні і стельові бактерицидні опромінювачі, підвішуючи їх на висоті 1,8-2 м від підлоги і розміщаючи по ходу конвекційних потоків повітря рівномірно по всьому приміщенню. У відсутності людей стерилізацію можна проводити неекранованими лампами з розрахунку потужності 3 Вт на 1 м3 приміщення. Час стерилізації 1-1/2 години. Зручно користуватися екранованими лампами, світло яких спрямоване нагору; таким чином УФ-промені не діють на очі і шкірні покриви. Наявність екранованих ламп дозволяє знезаражувати повітря в присутності працюючих. У цьому випадку число ламп визначається з розрахунку потужності 1 Вт на 1 м3 приміщення.

Для стерилізації повітря в аптеках запропоновані пересувні бактерицидні опромінювані великої потужності, що складаються з 6 ламп БУВ-30 і забезпечують велику швидкість стерилізації. Використання цього апарата в приміщенні об'ємом до 100 м3 дозволяє протягом 15 хвилин знизити обсіяність повітря на 90-96%. Другий тип бактерицидного опромінювана оснащений лампою БУВ-30П і відповідним відбивачем, що дозволяє направляти промені. Він призначений для стерилізації приміщення обсягом до 20 м3.

При стерилізації повітря УФ-випромінюванням необхідно дотримувати визначених правил, щоб уникнути небажаного впливу УФ-променів на організм людини. При невмілому користуванні може статися опік кон'юнктиви очей і шкіри, тому категорично забороняється дивитися на включену лампу. При виготовленні ліків у полі УФ-випромінювання треба захищати руки 2% розчином чи 2% маззю новокаїну або парааміно-бензойної кислоти. Необхідно також систематично провітрювати приміщення для видалення утворюваних окислів азоту і озону.

Час опромінення повітря лампами БУВ може бути значно зменшений, якщо до санації додати в повітря аерозоль триетиленгліколю чи інших подібних речовин. При стерилізації повітря УФ-променями необхідно враховувати можливість численних фотохімічних реакцій лікарських речовин при поглинанні випромінювання. Тому всі медикаменти, що знаходяться в приміщенні для виготовлення ліків, які вимагають асептики, доцільно зберігати в тарі, непроникній для УФ-променів (скло, полістирол, пофарбований поліетилен та ін).

Ультрафіолетове випромінювання використовується для стерилізації води очищеної. Для цього застосовуються апарати з зануреними і незануреними джерелами УФ-випромінювання. В апаратах першого типу бактерицидна лампа, покрита кожухом із кварцового скла, міститься всередині водопроводу й омивається водою. В апаратах з незануреними лампами вони містяться над поверхнею опромінюваної води. Оскільки звичайне скло практично непроникне для УФ-променів, водопровід у місцях опромінення робиться з кварцового скла.

Лампи УФ-випромінювання можна використовувати для знезаражування рецептів, що надходять в аптеку, які є одним з основних джерел мікробного забруднення повітря і рук асистента. Становить інтерес апарат для знезаражування рецептів, в основі якого лежить принцип їх опромінення шістьма бактерицидними лампами БУВ-30 із двох сторін. Продуктивність апарата до 180 рецептів у годину.

Ультрафіолетове випромінювання можна застосовувати для стерилізації допоміжних матеріалів і аптечного інвентарю.

Радіаційна стерилізація - високоефективний і перспективний метод стерилізації, який в останні роки набуває все більшого поширення для стерилізації медичної продукції. Вивчається можливість радіаційної стерилізації лікарських засобів (сольові інфузійні розчини, лікувальні очні плівки та ін). Бактерицидний ефект іонізуючого випромінювання виявляється в результаті впливу на метаболічні процеси в клітині. Чутливість мікроорганізмів до іонізуючого випромінювання залежить від багатьох факторів: наявності вологи, кисню, рН середовища, температури та ін.

Для променевої стерилізації використовують гамма-випромінювання від ізотопів 60С та 137С, а також швидкі електрони від лінійних прискорювачів, антимікробна дія яких однакова. Стерилізаційна доза складає 2,5 мрад, але можливі й інші дози в залежності і від конкретних умов на виробництві.

Основні достоїнства методу: високий ступінь інактивації мікроорганізмів, ефективність при низькій температурі, можливість автоматизації процесу, стерилізація виробів в упаковці.

Існує широкий асортимент виробів медичного призначення, що можуть бути простерилізовані цим методом: гігроскопічна вата, перев'язувальний матеріал, вироби з пластмас, частини до різних апаратів і приладів, біологічні і бактеріальні препарати, антибіотики.

Стерилізація струмами високої частоти. Струмами високої частоти називаються струми, які утворюють електромагнітне поле, що міняється з високою частотою, викликає зміну орієнтації молекул і поглинання частини енергії поля речовиною. В результаті відбувається швидке нагрівання речовини та її стерилізація.

Механічні методи стерилізації. Для розчинів лікарських речовин, чутливих до теплових і радіаційних впливів, може бути використаний метод стерилізації фільтруванням через дрібнопористі фільтри. На відміну від інших способів стерилізації, при яких мікроорганізми тільки втрачають життєздатність, при стерилізуючому фільтруванні вони цілком видаляються з розчину, тим самим забезпечуючи його стерильність і апірогенність. Метод стерилізації фільтруванням - різновид фільтрування розчинів (мікрофільтрування). При стерилізуючому фільтруванні більш тонке очищення досягається використанням відповідних фільтруючих середовищ у вигляді глибинних і мембранних фільтрів.

Глибинні фільтри характеризуються сорбційним та інерційним механізмами утримання часток. Велика товщина цих фільтрів приводить до того, що вони утримують частки меншого розміру, ніж розмір пор фільтра. Так, фільтри з максимальним діаметром пор 1,6 мкм за певних умов є стерилізуючими. Через це у глибинних фільтрах за розмір пор зазвичай приймають величину найменших часток, утримуваних даним фільтром у кількості 100%. Однак, володіючи високою здатністю затримувати забруднення з розчинів, глибинні фільтри мають і ряд недоліків. Розмір пор цих фільтрів значно більший величини часток, що уловлюються, тому в процесі фільтрування повинні строго дотримуватися всі необхідні умови (рН середовища, тиск, температура та ін). При тривалому фільтруванні можливе проростання мікроорганізмів, затриманих матрицею, і попадання їх у фільтрат. Крім цього, велика частина глибинних фільтрів складається з волокнистих матеріалів, у зв'язку з чим виникає загроза відриву незакріплених волокон і забруднення фільтрату. Потрапляючи в організм, ці волокна можуть викликати різні патологічні реакції.