71722 (Колір та його значення у подіумній сценографії), страница 2

РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОКАЗУ МОД

2.1 Особливості психологічного сприйняття кольору

Займаючись оформленням подіуму до показу мод, сценограф має враховувати психофізіологічні основи сприйняття кольорів людиною. Проблемою кольорових переваг займався психолог Макс Люшер, який довів, що кольори доволі активно впливають на фізіологічний та психічний стан людини і можуть впливати на рівень сприйняття людиною оточуючих явищ. Кольорове оформлення також впливає на сприйняття людиною того, що їй показують.

Спираючись на теорію Макса Люшера, можна дійти висновку, що кожен колір має своє значення і по-різному сприймається людьми. Так, червоний колір збуджує, підвищує артеріальний тиск, спонукає до певних дій, активності, агресії. Червоний колір – це імпульс до дії, боротьби, бажання успіху і впливу, намагання змінити і підкорити інших своїй волі.

Жовтий колір також є стимулюючим, активізує психіку, підвищує вегетативні функції, рівень уваги і тривоги, сприяє релаксації, розрядці, свідчить про бажання змін, звільнення й очікування щастя. Основною його рисою є віддзеркалене світло, що створює враження невагомої веселості та яскравості.

Зелений колір символізує спокій, стабільність як у самосвідомості, так і в усіх формах самоствердження і бажання володарювати та керувати. Останнє передбачає точний контроль, реєстрацію і пам'ять, критичний аналіз і послідовну логіку аж до абстрагуючого формалізму.

Синій колір сприяє вегетативному заспокоєнню, асоціюється з гармонією, спокоєм і безконфліктними відносинами. Фізіологічно він означає спокій, а психологічно – задоволення. Синій колір символічно відповідає флегматичному темпераменту, жіночності, емоційності, є втіленням ідеалу (звідси й синій відтінок романтизму), вірності і довіри.

Коричневий колір сприяє задоволенню, безпроблемному й безконфліктному комфорту, спонукає до відпочинку і чуттєвого сприйняття дійсності. Коричневий колір є експансивно діючим імпульсом, якому не вистачає життєвої енергії червоного кольору, а жвавість сприймається пасивно.

Фіолетовий колір є комбінацією червоного (імпульсивний підкорювач) і синього (ніжна самовіддача) кольорів. Він свідчить про бажання подобатись і справляти гарне враження, бути зачарованим іншим і самому мати певний магічний вплив і шарм, інтуїтивно-чутливе сприйняття дійсності.

Чорний колір висловлює ідею про "ніщо" і означає своєрідний протест проти долі. Це абсолютний кордон, за яким закінчується життя. Цей колір передає накопичення, зберігання і витіснення впливу всіляких подразників.

Білий колір символізує чистоту і мир, кордон початку і злагоди. Цей колір означає звільнення від усякого спротиву, абсолютну свободу від усіх перешкод, свободу для всіх можливостей. Він є символом фізичної смерті, якщо вважати його початком нового перевтілення або поринання в нірвану [12, 46-53].

Враховуючи психофізіологічні аспекти сприйняття кольорів, здійснено аналіз психологічних основ сприйняття кольору людством у глобальному розумінні.

Внаслідок дослідження виявилося, що глобальне людство, з одного боку, прагне свободи, миру і злагоди , а з другого боку, йому притаманні активність, агресія, прагнення підкоряти своїй волі і змінювати інших відповідно до власного бачення ситуації.

Значно меншою мірою можна вважати глобальну людину безконфліктною, емоційною, романтичною, вірною у стосунках і довірливою до інших.

Кожен четвертий землянин має складний, протестний характер і схильність до трагічного тлумачення навколишнього життя.

Приблизно стільки ж людей має активну психіку, підвищений рівень уваги і тривожності, прагне релаксації і змін на краще (жовтий колір).

А кожна п'ята людина планети є спокійною, стабільною у самосвідомості і самоствердженні, має критичний розум і послідовну логіку (зелена складова в узагальненому характері глобального людства).

Варто враховувати і особливості психосприйняття кольору та надання переваги певному кольору представників різних національностей.

Дослідження показали, що європейці насамперед є активними, агресивними, намагаються підкорити інших своїй волі (переваги червоному кольору – 76,7 відсотка). Вони прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 67,4 відсотка) і є так само романтичними, як і всі земляни (синій колір, 53,7 відсотка).

За рівнем активності вони переважають інших (+4,6 відсотка) – тут і далі плюси і мінуси означають прирівняння до середнього рівня, – а за показниками миролюбності і прагнення свободи явно поступаються пересічним землянам –11,4 відсотка).

Окрім того, слід зазначити, що європейці мають більш активну психіку і більш високий рівень уваги і тривожності (+6,6 відсотка), менший рівень спокою та стабільності у самосвідомості і самоствердженні (-4,2 відсотка), ніж інші жителі нашої планети.

Вони точно не є трагіками (чорний колір, 7 відсотків) і любителями безпроблемного і безконфліктного комфорту (коричневий колір, 2,3 відсотка).

На відміну від них, азіати більшою мірою можуть характеризуватися як такі, що прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 78,3 відсотка). За цим показником вони значно випереджають європейців (+10,9 відсотка), водночас поступаючись останнім в активності, агресії і прагненні нав'язати іншим свою волю (-14,7 відсотка за показником червоного кольору).

Натомість спокій, стабільність у самосвідомості та всіх формах самоствердження, критичний аналіз і послідовна логіка притаманні азіатам значно більшою мірою, ніж європейцям (+27,2 за показником зеленого кольору).

Африканці за рівнем активності не поступаються європейцям і азіатам, але переважають у спокої, стабільності, критичному аналізі і логіці (зелений колір, 79 відсотків). Вони є більш активними в психічному плані, більш уважними і тривожними (жовтий колір, 61,7 відсотка), але значно менше прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 60 відсотків).

Вони також лідирують у світі за показником складності і трагічності характеру (чорний колір, 29 відсотків).

У Північній Америці домінує прагнення свободи, миру і злагоди (білий колір, 78,3 відсотка), спокій, емоційність, романтизм, довіра і довірливість (синій колір, 69,5 відсотка). А ось за показником активності, агресії, намаганням змінити світ відповідно до власного бачення північні американці відстають від європейців і азіатів (червоний колір, 60,8 відсотка).

У Південній Америці провідні позиції посідають активність, агресія і прагнення нав'язати свою волю іншим (червоний колір, 75 відсотків) у поєднанні з психічною активністю і підвищеним рівнем тривожності й уважності (жовтий колір, 75 відсотків).

Окрім того, в характері південноамериканців вагомими компонентами є прагнення свободи, миру і злагоди (білий колір, 66,6 відсотка), а також спокій, романтизм, довіра і довірливість (синій колір, 66,6 відсотка). Слід також відзначити такі риси характеру, як спокій, стабільність, критичний аналіз і логіка в оцінці ситуації (зелений колір, 33,3 відсотка) у поєднанні з певними трагічними нотками і відповідною складністю у спілкуванні (чорний колір, 8,3 відсотка).

Зовсім інакше виглядають за характером жителі Австралійського континенту та прилеглих островів, які є емоційними, романтичними, вірними і довірливими, спокійними фізіологічно і психічно (синій колір, 92,8 відсотка). Вони прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 85,7 відсотка).

Водночас вони прагнуть активних дій, демонструють певну агресивність і прагнення впливати на інших (червоний колір, 64,3 відсотка), мають підвищений рівень психічної активності, уваги і тривожності, бажають змін і очікують звільнення і щастя (жовтий колір, 57,1 відсотка).

2.2 Закони кольору в оформленні сцени

У сценографії колір є чи не основним виразовим засобом, що використовує все багатство складних колористичних композицій й виконує прикладне значення для підкреслення основної форми змісту (у нашому випадку – показ модної колекції).

Кольорова організація простору подіуму визначає просторово-об’ємне поєднання, що сприймається людино.

В організації подіумного простору варто враховувати той факт, що значення кольорового відтінку повинне задовольняти не лише композиційний задум, а й виконувати функціонально-улітарну функцію.

Слід пам’ятати, що прості кольори запам’ятовуються краще, ніж змішані або їхні нюансні прояви. Цей фактор варто враховувати у зв’язку із тим, що показ має справляти тривалий вплив на людину, а не лише під час безпосередньо перегляду.

Найважливішою засадою подіумного дизайну подіуму є естетичність, доцільність. Використання дизайну як засобу візуальних комунікацій, двосторонніх зв'язків ґрунтується на зоровому сприйнятті, є важливим психофізичним впливом.

Як універсальний метод вирішення естетичних завдань, зокрема візуальних, дизайн — це не тільки ремесло і вміння, а й метод творчого пізнання й перетворення світу.

Найосновнішими з методів дизайну є метод компонування, нового поєднання частин, складених раніше. Завдяки компонуванню дизайн виявився спорідненим із композицією, головним чинником мистецтва та архітектури. Власне, компонування в дизайні — це поєднання елементів на засадах доцільності, раціональності, а композиція — це аналогічне поєднання елементів, але за законами краси. Останнім часом з'явився навіть термін "графічна граматика простору", що має на меті дослідження засобів відтворення глибинно-просторових характеристик композиції [15, 209].

У подіумній сценографії колір — це безперестанні зміни. Специфічними видами руху кольору є його видозміни у межах тону, рефлексів, відблисків, нюансів тону та кольору, відтінків, холодності й теплоти.

На відміну від малярства, у виставі лінію здебільшого не малюють безпосередньо, вона існує у формі обрисів конкретних предметів, що наповнюють знімальний павільйон чи подіум. І в цих ситуаціях важлива так звана живописність зображення, тобто співвідношення малюнка предмета і світлотіні. Саме завдання створення найоптимальнішого й найестетичнішого, а тепер ще й кажуть найекологічнішого дизайнерського середовища, яке б благотворно впливало на глядача, покладається однаковою мірою на оператора та режисера.

На показі мод, що має справу з динамічними об'єктами і рухливими формами, їх зображення, проблема світлотіні, живописності набуває не просто специфічних особливостей, а переходить у розряд іміджотворчих.

Варто навести найважливіші функції кольору, що мають значення для роботи дизайнерів.

1. На інформаційно-пізнавальному рівні колір: розрізняє, виділяє, протиставляє, відокремлює, об'єднує.

2. Колір виконує конструктивно-формотворчу роль. Як за допомогою світлотіні, так і за участю градаційних колірних переходів колір вибудовує форму предметів, виявляє просторові ознаки предметів.

3. Колір може підсилювати чи зменшувати почуття, переживання, враження від дії, події, факту тощо.

4. Колір бере участь у формуванні архітектурно-просторових ознак у середовищі. Формуючи кольороклімат в архітектурно-просторових вирішеннях подіумного простору, він виконує символічну, конструктивну і декоративну функції.

5. Колір формує відчуття настрою.

6. Різні епохи, архітектурні стилі в зображуваному середовищі мають свої кольорові просторові ознаки, тому, вирішуючи колорит дизайнерського оформлення відповідного показу, слід пам'ятати, що вдало підібраний колір здатен викликати емоції, що у свою чергу викликаються специфікою впливу кожного кольору на психіку глядача (детально специфіка психологічного сприйняття кольору розглядалася в попередньому розділі роботи). Тобто слід пам'ятати про активні й пасивні кольори, теплі й холодні барви та відтінки барв.

7. Для створення настрою потрібна не просто певна кількість кольорів, а насамперед певне поєднання їх з іншими кольорами.

8. Багатобарвна композиція в кадрі будується на різних співвідношеннях кольорів — простих і складних, що сприймаються миттєво або протягом певного часу.

9. Динаміка — специфічна форма композиції в показі мод — обумовлює специфіку використання кольорозмін, тобто драматургію кольору [17, 41].

10. Динамічно-монтажна композиція потребує особливої єдності елементів зображення. Кадри, що чергуються в монтажній фразі, сцені, різні за колірним наповненням. Проте вони повинні мати єдине, підпорядковане одній меті, вирішення.