59008 (Радянський військово–морський флот в роки Другої світової війни), страница 9

Готуючи наступ проти кримського угрупування Ставка В.Г. вирішила нанести по ній удари з півночі і сходу військами 4-го Українського і Північно – Кавказьких фронтів. Північно – Кавказький фронт повинен був форсувати Керченського протоку з півночі і півдня від Керчі, заволодіти містом і портом і забезпечити переправу через протоку, розвивати удар на захід з метою очищення від противника Керченського півострова.

Керченська група військ німців складалась з 5-го армійського корпусу 17-ї армії і мала в своєму складі 98-у німецьку піхотну девізію, 3-ю гірничо – стрілецьку і 6-у кавалерійську румунські дивізії, окрему бойову групу чисельністю до 85 тис. військ, 175 гармат, до 50 мінометів, 23 батареї зенітної артилерії і одну танкову групу ( до 40-60 танків). До дії на керченському напрямку противник залучав до 70% авіації, що знаходилась в Криму.

Створена під час операції "керченська переправа", очолювала командуючим Азовської флотилії контр – адмірал С.Т.Горенковим, забезпечувала безперервне постачання Окремої Приморської армії, сформованої з переправлених на півострів частин і з’єднань. У важких умовах боротьби з мінними загородженнями противника, долаючи його артилерійський вогонь, здійснюючи плавання при льодоході, кораблі Азовської флотилії, рибацькі і транспортні судна протягом декількох місяців доставляли через Керченську протоку все необхідне для радянських військ.

Загалом за 1943 рік Чорноморський флот здійснив разом з Азовською військовою флотилією 8 тактичних і 3 оперативних десанти, що відіграли велику роль в створені плацдарму на Керченському півострові, а також що забезпечили звільнення північного узбережжя Азовського моря, Таманського півострова і міст Таганрога, Маріуполя, Осіненко, Талгані, Тамрюка.

Чорноморський флот виконував і інше своє завдання – забезпечив захист морських сполучень вздовж Кавказького узбережжя. По цьому шляху, який мав відстань біля 550 кілометрів, перевозились сотні тисяч тон різного палива для фронту з Поті і Батумі доставлялись в порти Північного Кавказу війська, боєприпаси, продовольство.

Переходи великих танкерів і особливо великих вантажів планувались як особливі операції. Так, для переходу в червні танкера "Й.Сталин" з Батумі в Туапсе і назад було залучено 15 бойових кораблів і велика кількість літаків. Навіть невеликі конвої часто атакувались великою кількістю літаків противника. Так, в ніч на 25 березня 1943 року вартовий катер МО-065 супроводжував з Туапсе в Геленджик транспорт "Ахіллеон" і три шхуни з боєприпасами. Авіація розпочала атаки спочатку силами 8 літаків, а потім їх кількість буза звільнена до 20. Вогнем берегової зенітної артилерії діями винищувачів і вогнем катерів атаки були відбиті.

Черговий наліт німці здійснили в середині дня, коли транспорт вже стояв на причалі. 30 бомбардувальників групами по 2-3 літаки скидала бомби на транспорт і кораблі охорони. Але і ці атаки були відбиті, а ушкоджень зазнав лише центральний катер охорони.

Не дивлячись на велику активність бомбардувальної авіації противника, єдиним її успіхом в 1943 році було потоплення в кінці лютого одного радянського транспорту.

Під захистом флоту тільки протягом перших трьох місяців 1943 року коли відбувались найбільш напружені бої на Північному Кавказі в Чорноморську групу військ було перевезено морем більше 150 тис. солдат і офіцерів. Крім того, було доставлено 387 танків, 463 гармат, 106 мінометів, біля 3 тис. тон боєприпасів і 52 тис. тон продовольства, 15 тис тон нафтопродуктів та інших вантажів. Загалом же за 11 місяців 1943р. між кавказькими портами було перевезено біля 330 тис. бійців і чверть мільйона тонн військових та інших вантажів. Кораблі Чорноморського флоту здійснили біля 4,4 тис виходів для супроводу транспортів з військами і вантажами.

Весною 1943 року вперше на Чорному морі були проведені спільні дії авіації і підводних човнів. В середині квітня на німецькі комунікації вийшли підводні човни "С-33", "Щ-209", "М-35" та інші. 20 квітня підводний човен "С-33" під командуванням капітана Б.А.Алєксєєва виявив конвой противника в складі транспорту і ескадреного міноносця. Після короткого маневру човен атакував і потопив транспорт "Сучава" водовміщенням біля 7 тис. тон. Одразу ж після атаки човен почав переслідувати німецький ескадрений міноносець, який скинув на нього 20 глибинних бомб. Але все ж, без суттєвих ушкоджень човну вдалось відірватись.

Розвідувальна авіація наводила човни на ворожі судна. 6 липня 1943 року командири бригади підводних човнів капітан 1 рангу А.В.Крестовський отримав радіограму від літака розвідки, в якому повідомлялось, що з Суліна в Севастополь рухається великий конвой противника. Він одразу ж про це інформував командирів підводних човнів "Щ-201", "С- 33" і "Щ- 203", які знаходились на підступах до Севастополя. Човен "Щ -201" під командуванням капітана – лейтенанта П.І.Парамошкіна опинились в середині німецького конвою, який складався з трьох транспортів, двох ескадрених міноносців, тральщика і 4 вартових кораблів і атакував його. Через декілька годин німецький транспорт був добитий радянськими бомбардувальниками на підступах до Севастополя.

Чітка взаємодія з авіацією сприяла і успіху підводного човна "Д-4" під командуванням капітана лейтенанта Б.В.Гремяко, що потопив німецькі транспорти "Бой Федерсон", "Санта – Фе" і "Варна" загальним тонажем більше 13 тис. тон.

Вдало діяли і інші підводні човни, особливо "М-112" - командир капітан – лейтенант С.Н.Хаханов і "М-111". 28 серпня підводний човен "М-111" під командуванням капітан – лейтенанта Я.К.Іосселіані, атакували поблизу мису Лукула німецький конвой, потопив великий транспорт "Хайнбург". Противник виявив човен ы переслідуючи його, скинув протягом трьох годин біля 60 глибинних бомб. Бомби скидались відразу з декількох катерів, що переслідували човен. Загалом човен переслідувало одночасно більше 10 полювальників за підводними човнами. Не дивлячись на ушкодження, "М-111" успішно повернулась на базу.

Підводні човни Чорноморського флоту в 1943 році здійснили 139 бойових виходів на комунікації противника і потопили 26 транспортів загальним тоннажем біля 67 тис. тон. Крім того, вони знищили 10 німецьких десантних барж і пошкодили 3 транспорти.

На морських сполученнях противника також продовжували діяти надводні кораблі Чорноморського флоту, головним чином торпедне катера, які базувались в Туапсе і Геленджику. 21 квітня на комунікації противника в район Анапи вийшли торпедні катері 1-ї бригади №73 і №93 під командуванням капітана – лейтенанта К.Г.Кочієва. виявивши 2 десантні баржі противника під охороною двох торпедних катерів радянські катери з близької відстані випустили торпеди і потопили баржі.

Загалом під час операції торпедних катерів на німецьких комунікаціях було потоплено 13 барж і декілька катерів противника. Крім того, катери проводили мінування ворожих комунікацій. Тільки в липні і серпні 1943р. 1-а бригада торпедних катерів, якою командував капітан 1 рангу А.М.Філіпов, поставила біля 500 мін.

Поряд з діями на ворожих комунікаціях кораблі Чорноморського флоту і його авіація неодноразово обстрілювали аеродром в Анапі. В обстрілах брали участь лідер міноносців "Харків", ескадрені міноносці "Железняков", "Бойкий", вартові кораблі "Шторм" і "Шквал" і торпедні катера. Тільки в червні торпедні катера 2-ї бригади, озброєні ракетними установками, нанесли 12 ударів по порту і аеродрому Анапи.

Напружену бойову діяльність на комунікаціях противника вели кораблі Азовської флотилії. Лише за літо кораблі флотилії здійснили більше 50 виходів для дій проти морських перевезень ворога.

Провідну роль в боротьбі на морських сполученнях противника відігравала авіація Чорноморського флоту. На неї перепадає біля половини всіх знищених транспортних засобів противника. Військово – повітряні сили флоту вели розвідку на комунікаціях противника, наносили удари по його кораблям і найбільш важливим портам. Авіація проводила також мінування районів найбільш інтенсивного руху німецьких судів.

Піхота авіації Чорноморського флоту в 1943 році потопила 65 транспортів загальним водовміщенням 85тис. тон і пошкодили 38 судів, що складало загалом більше третини німецького транспортного флоту на Чорному морі. Крім того авіацією було знищено декілька десятків бойових і допоміжних кораблів противника.

До початку 1944 року стратегічна ініціатива вже повністю перейшла до рук Радянських збройних сил. Однак на Чорноморському театрі німецькі війська продовжували ще активно діяти. Збільшилась кількість конвоїв, що здійснювали переходи між портами західного узбережжя Чорного моря і Криму. В лютому їх було 20. в березні-44, в квітні-141 і за-12 днів травня-110.

Бійці Чорноморського флоту брали участь в березневих 1944 року боях за Миколаїв. В ніч з 25 на 26 березня в районі елеватора був висаджений десант моряків під командуванням старшого лейтенанта К.Ф.Ольшанського. Десант складався з 67 моряків. Проти цього порівняно невеликого десанту німці направили три батальйони піхоти, два середніх танки, чотири гармати та вогнемети. Загін відбив 18 атак противника вбивши і поранивши до 700 німецьких солдат. З 67 десантників загинуло 57.

Одною з ключових операцій в якій військам 2 і 3-го українських фронтів допомагав Чорноморський флот, була проведена з 26 березня по 14 квітня 1944 року Одеська наступальна операція.

Для дій на комунікаціях противника в північно – західній частині Чорного моря потрібно було перебазувати в Скадовськ торпедні катері. 6-7 березня була перебазована перша група з 9 торпедних катерів. Катери під керівництвом командира бригади капітана 2 рангу В.Т.Проценко пройшли відстань 475 міль, що в 5 разів перевищувало їх оперативний ресурс. Це стало можливим тому, що вони у відкритому морі були заправлені з двох катерів і додатково взяли томливо у ємкостях. Далі в Скадовськ була переведена і друга група з 6 катерів. Її перехід очолював командир дивізіону капітан 3 рангу А.П.Тууль.

В березневому наступі боях за визволення Миколайкова разом з армією діяв 384-й окремий батальйон морської піхоти Чорноморського флоту (командир – майор Ф.Є.Котанов). Також в боях за Миколаїв брав участь 23-й окремий штурмовий авіаційний полк флоту (командир майор І.І.Трушін).

В боях за Одесу безпосередньо брали участь 384-й окремий батальйон морської піхоти. Катера 2-ї Новоросійської бригади, чорноморські льотчики і моряки – підводники.

Катера з Складовська виходили на комунікації, але пошук ворожих конвоїв був невдалим. Тоді командування бригади вирішило направити катери групами до Тендровської коси, щоб звідти діяти на комунікаціях противника. Вдалими були виходи 5 квітня 1944 року. Торпедні катери №106, 105 і "АКА – 86" під командуванням лейтенанта І.П.Шетура вийшли з Тендровської затоки курсом на Одесу. В районі порту чорноморці виявили 4 вартові катери противника і вступили у бій. Ракетним снарядом був потоплений німецький катер. Потім радянські катери підійшли максимально близько до порту і артилерійськими снарядами обстріляли його, після чого відійшли в напрямку острову Березань. 9-10 квітня було здійснено 9 виходів катерів в район АН – Мечеть, Тарханкут, але тільки катерам лейтенанта Г.І.Ксенофонтова вдалося атакувати і потопити десантну баржу з німецько – фашистськими військами.

В період підготовки і початку операції на німецьких комунікаціях діяли підводні човни флоту. Ще 31 січня 1944 року "М-117" (командир капітан – лейтенант А.Н.Кесаав) в 12 милях від мису Тарханкут потопив транспорт противника. 10 лютого "Щ – 216" (командир капітан 3 рангу Г.Є.Карбовський) в 22 милях на південний захід від Тарханкута 4 торпедами потопив транспорт "Петер", що йшов під охороною двох вартових катерів, а 27 березня "Щ-215" (командир капітан 3 рангу М.В.Гренмков) потопили невеликийтранспорт.

В 1944 році значно активізувала свою діяльність на театрі авіація флоту. В першому кварталі було зроблено 5068 вилетів, в результаті чого було потоплено 6 транспортів, 16 десантних барж, 6 барж, на аеродромах знищено 8. а в повітряних боях збито 122 літака противника. Безпосередньо під час Одеської операції найбільшого успіху досягли піхоти 5-го гвардійського мінно - торпедного авіаполку (командир майор М.І.Буркін). 9 квітня 6 літаків під прикриттям винищувачів атакували конвої противника в морі. Були потоплені транспорт і вартовий катер противника. Наступного дня пілотами даного авіаполку було потоплено ще 2 транспорти.

В Одеській операції Чорноморський флот, діючи частиною власних сил, потопив 6 транспортних судів і пошкодив два бойових корабля противника.

Ще однією надзвичайно важливою операцією, де був задіяний Чорноморський флот була операція по звільненню Криму. Чорноморському флоту головним завданням було блокування Криму з моря, нанесення ударів по комунікаціям противника і сприяння сухопутним військам на приморських флангах.

Операція по звільненню Криму розпочалась 8 квітня 1944 рок. Разом з військами Приморської артилерії, а потім 4-го Українського фронту вели боротьбу чорноморці 83-ї (командир полковник П.А.Мурашов, а з 27 квітня полковник І.А.Власов) бригади морської піхоти. Вони пройшли з боями шлях з плацдарму північніше Керчі до Севастополя.

Авіація флоту сприяла сухопутним військам в прориві ворожої оборони, а також наносила удари по базам противника Феодосії і Судака. Так, наприклад, 8 квітня 1944р. 46 – Іл.-2 23-го штурмового авіаполку на чолі з командиром майором І.І.Трушкіним, під прикриттям 25 винищувачів 11-го гвардійського полк штурмували вузли супротив, батареї і танки противника в районі Вірменії. В результаті було знищено 4 танка, 7 автомашин, 2 гармати і подавлений вогонь 14 польових і 6 зенітних батарей ворога.

11 квітня, літаки 11-ї штурмової авіації під командуванням підполковника Д.І.Манжосова, здійснивши декілька ударів по скупченню плавучих засобів ворога в Феодосії, потопили тральщик "Р-204", дві десантні баржі і сейнер, пошкодили дві баржі, три катери і підводне обладнання. Спроби німців почати евакуацію з Феодосії була зірвана.