38689 (Редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури), страница 5

3.3. Розробка критеріїв визначення виду езотеричної літератури та норм редагування книжкових видань цієї літератури

У сучасному книгознавстві питання типології книги в цілому і типології її окремих видів знаходяться у стадії активної розробки, накопичений досить істотний науковий і практичний досвід. На цей час склалася достатньо повна система уявлень про типологію книги в цілому. Проте ще недостатньо розроблені проблеми типології деяких видів книги, зокрема - езотеричної [Кожевн; ].

Багатоступінчатий, розгалужений поділ наук, використовує на різних етапах поділу різні підстави. Всі науки, зазвичай, діляться на чотири групи: природничі науки, соціальні, гуманітарні та формальні науки.

Езотерика відображає ту сферу знань, яка перебуває на межі соціальних та природничих наук. Як і ці науки, вона оперує абстрактними поняттями, тяжіє до порівняльних оцінок та понять, хоча саму її не можна назвати наукою через відсутність фактичної бази.

Згідно із філософським словником, езотеризм – це вчення, призначене для просвітлених; учення, направлене всередину, углиб явищ; учення, що виявляє внутрішній, істотний зв'язок явищ. Основні ідеї езотеричних учень полягають в наступному: переконаність в ілюзорності звичайного життя (те, що ми бачимо, – не справжнє буття, а всього лише Майя); співвіднесеність мікрокосмічного плану з макрокосмосом; надання великого значення в житті людини психічним центрам; а також в особливостях психотехнічної роботи людини над собою та інше.

Позиція науковця В.М. Розіна щодо критеріїв віднесення літературного твору до езотерики відображена у його аналізі книги Д. Андрєєва «Троянда світу». Він визначає цю книгу як «відому езотеричну». Езотерична, тому що «автор вірить в існування нечистої сили, Сатани, духовних монад, деміургів, померлих героїв та зниклих храмів, проте так само і у Бога, Христа, ангелів» [Розін; ].

На нашу думку такий підхід до визначення критеріїв виділення езотеричної літератури не зовсім прийнятний, оскільки в такому разі до езотерики треба буде віднести всі книжки у жанрах фантастика, «фентазі», містика. Така концепція не відповідає загальноприйнятим поняттям про закони реального, істинного світу.

В нашій роботі ми пропонуємо відносити до езотеричної літературу, текст якої містить контекст таких напрямків: окультизм, хіромантія, магія, алхімія, чаклунство, фен-шуй, специфічні психопрактики прикладного характеру, нетрадиційна медицина, нумерологія, ворожіння, спіритизм, духовні практики, самопізнання, йога, цілительство, аюрведа, трансерфінг, та будь-які практичні течії усередині традиційних релігій.

В цілому, можна зробити висновок, що езотерика — специфічні системи психопрактик, що існують, як правило, в рамках будь-яких культурних і релігійних традицій, які носять переважно прикладний характер. Як приклади таких систем, можна назвати суфізм усередині ісламу, ісихазм усередині православ'я, нейдан усередині даосизму, чернечі психопрактики в католицизмі, йога усередині індійської традиції. Езотеричні системи ховаються в надрах релігій, проте принципово відмінні від них тим, що на відміну від релігії, езотеричні системи надзвичайно практичні і прагматичні.

Мета езотеричних систем, як і релігійних (екзотеричних – протилежність езотериці): усвідомлене самовдосконалення особистості, проте, на відміну від останніх, езотеричні системи пропонують конкретний відтворний набір методів для такої зміни.

Норми редагування езотеричної літератури утворити дуже важко, оскільки це та сфера, де немає усталених, загальноприйнятих та науково доведених фактів. Необмежений простір для думок, міркувань, припущень – характерна особливість езотеричної літератури. Проте, з огляду на тлумачення терміну «езотерика», необхідною умовою всіх езотеричних теорій є їх дієвість на практиці. Тож можна твердити, що для того, аби вважатися езотерикою, психологічна або будь-яка інша практика повинна довести свою дієвість. Для цього було б доречно вести документальне затвердження випадків, коли людина на практиці довела дієвість теоретичних викладень будь-якого нетрадиційного вчення.

В якості довідкової літератури при редагуванні езотерики можна використовувати такі словники та енциклопедії: «Мифы: Энциклопедия» В.М. Макаревича, «Кто есть кто в классической мифологии: Энциклопедический словарь» А.П. Кондрашова, «Боги древних славян», «Славянская мифология» и «Легенды древней Руси» В.И. Калашникова, «Русский мифологический словарь» В.В. Шуклина

Що стосується загальних аспектів редагування видань езотеричної літератури, то їх контроль редактор може здійснювати за допомогою довідкових видань (словників, енциклопедій тощо), стандартів та законів, які регулюють видавничо-редакційну діяльність.

ВИСНОВКИ

Для виконання поставлених завдань та досягнення мети дослідження, перш за все, нами було розглянуто тематичну літературу з редагування. Дослідницьку роботу було присвячено аналізу політичних, релігійних та езотеричних книжкових видань та розробці заходів, щодо підвищення рівня редакторського опрацювання цих видів літератури під час створення друкованої продукції.

Як виявилося в ході написання роботи, на сьогодні ще залишаються окремі види літератури, які не були досліджені науковцями у всіх аспектах. На існування цієї проблеми найкращим чином вказує ступінь дослідженості політичної, релігійної та, особливо, езотеричної літератури. На сьогодні в Україні немає розроблених працівниками наукових та освітніх установ чітко встановлених та закріплених у відповідних виданнях правил та норм із редагування цих видів літератури.

Особливо значущим є це питання з огляду на те, що читацька аудиторія політичної, релігійної та езотеричної літератури охоплює майже всі вікові та соціально-культурні верстви суспільства. До цих видів літератури люди звертаються не за необхідністю, як, наприклад, до навчальної чи довідкової, а через велику зацікавленість питаннями з однієї з відповідних сфер життя. Це призводить до несвідомого підвищеного рівня сприйняття та засвоєння читачами отриманої інформації, незалежно від того, наскільки правильною та істинною вона є.

З огляду на це редагування зазначених видів літератури має відбуватися найкращим чином, для чого необхідно створити відповідну нормативну базу. Нашим внеском в цю достойну поваги справу стало проведення редакторського аналізу політичних, релігійних та езотеричних видань, які є об'єктом дослідження, та виявлено й описано типові помилки, що є відхиленням від стандартів і норм інших нормативних документів, які регламентують діяльність у сфері видавничої справи. Для забезпечення репрезентативності з генеральної сукупності методом простого та тематичного відбору нами було відібрано п'ятнадцять видань.

Результатом нашої дослідницької роботи стала розробка заходів щодо усунення виявлених в ході аналізу політичної, релігійної та езотеричної літератури типових помилок та підвищення загальної культури редагування цих видів літератури, загального рівня дотримання норм, правил і стандартів у процесі їх видання.

Для політичної та релігійної літератури нами було розроблено спеціальні норми редагування, а для езотеричної – критерії визначення цього виду літератури та поради щодо редагування. Це заходи загального плану, проте в разі їх подальшої розробки, вдосконалення та уточнення вони можуть стати затвердженими та загальноприйнятими нормами редагування цих видів літератури. Подальша розробка цього питання може включати експертну оцінку та експериментальну перевірку утворених норм у практичній діяльності українських видавництв.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонова С., Соловьев В., Ямчук К. Редактирование. Общий курс: Учебник для вузов. М.: Изд-во МГУП, 1999. - 256 с.

2. Антропова Н. Даниил Андреев – «гений эзотеризма» // Рукописный журнал Общества ревнителей русской философии. Вып. 4, 2002

3. Блаватская Е. Тайная доктрина. Т.1. – Д.: Сталкер, 1997. – 400 с.

4. Большой энциклопедический словарь http://www.edu.prometey.org/ [15.04.08]

5. Бучма О. Політика і релігія в Україні: тенденції змін. Рел. панорама, 2004, № 6.

6. Васнев С. Статистика: Учебное пособие Москва: МГУП, 2001. 170 с.

7. ДСТУ 3017– 95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення»

8. Закон України «Про авторське право та суміжні права» від

9. Закон України «Про видавничу справу»

10. Закон України «Про видавничу справу» від 05.06.1997 № 318/97–ВР // http://portal.rada.gov.ua

11. Закон України «Про інформацію»

12. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»

13. Законодавство України про видавничу справу. За станом на 10 червня 2005 р. /Верховна Рада України: Офіц. вид. / Упоряд. Ю.П. Дяченко. – К.: Парламентське вид-во, 2005. – 160 с.

14. Іванченко Р. Літературне редагування: Підручник. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 234 с.

15. Кожевников Г.Типология литературно-художественной книги: Конспект лекции М.: Изд-во МПИ, 1985. 40 с.

16. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

17. Ленский Б. Современное отечественное и зарубежное издательское дело: конспект лекций. М, 2002

18. Мильчин А., Чельцова Л. Справочник издателя и автора: Редакционно-изд. оформление книги. – М.: ОЛМА-Пресс, 2003. – 800 с.

19. Морозова В. Редактирование. Общий курс: Учебное пособие для специальность 021500 – Издательское дело и редактирование. – Ульяновск: УлГТУ, 2002.

20. Настольная книга издателя / Е. В. Малышкин, А. Э. Мильчин, А. А. Павлов, А. Е. Щадрин. – М.: Аст; Олимп, 2004. – 811 с.

21. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. М., 1998

22. Партико З. Загальне редагування: нормативні основи: Навч. посібник. – Л.: ВФ Афіша, 2006. – 416 с, табл. 9, рис. 47, додатків 16.

23. Редакторская подготовка изданий: Учебник / Антонова С.Г., Васильев В.И., Жарков И.А., Коланькова О.В., Ленский Б.В., Рябинина Н.З., Соловьев В.И.; Под общ. ред. Антоновой С.Г., д.ф.н.
    М.: Издательство МГУП, 2002. 468 с.

24. Різун В. Літературне редагування: Підручник. – К.: Либідь, 1996. – 128 с.

25. Розин В. Влияние эзотерического мироощущения на искусство//Философские науки, 2001, № 1. С. 95

26. Сведенборг Э. О небесах, о мире духов и об аде. – К.: Украина, 1993. – 336 с.

27. Словарь церковных терминов http://days.pravoslavie.ru [16.04.08]

28. Тимошик М. Видавнича справа в Україні на сучасному етапі: тенденції, проблеми http://journlib.univ.kiev.ua [15.03.08]

29. Тимошик М. Видавнича справа та редагування: Навч. Посібник. – К.: Наша культура і наука, 2004. – 224 с.

30. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Наша культура і наука, 2006. – 560 с.