2. Безпосередній розгляд справ про адміністративні правопорушення — дуже важливий і змістовний етап владозастосовувального процесу. Тут найбільше повно виявляється адміністративно-процесуальний порядок розгляду справ, обумовлений предметністю і цілеспрямованістю задач виробництва по справах про адміністративні правопорушення. Хоча безпосереднім предметом правопорушення в цьому виробництві є окремий, конкретний випадок, тут в остаточному підсумку виявляється нормативно-правова урегульованість відповідних суспільних відносин і дійсність правових гарантій забезпечення дотримання прав і законних інтересів громадян.

Головна мета розгляду справи власне кажучи — установлення фактичних обставин здійснення правопорушення, об'єктивна правова оцінка його і застосування до винного законної, обґрунтованої і справедливої міри адміністративного стягнення. Крім відзначеного, на цій стадії виробництва по справах про адміністративні правопорушення перевіряються соціальні основи не тільки правозастосування, але і нормативно-правового встановлення адміністративної відповідальності за конкретні види провин. На даній стадії виробництва процесуальні і процедурні дії учасників адміністративно-юрисдикційного процесу носять (і повинні носити) винятково правовий характер. Специфіка правозастосування на даній стадії розгляду справ про адміністративні правопорушення обумовлена тим, що законодавство про адміністративну відповідальність не так детально, як наприклад, карно-процесуальне законодавство, регламентує процедуру адміністративно-юрисдикційного процесу. Тут істотне місце займають моральні початки. У числі їх такі, як правосвідомість учасників процесуальної діяльності, цивільна сумлінність, правдивість і істинність них. Безпосередній розгляд справ про адміністративні правопорушення виробляється відповідно до принципу виробництва, правові основи і характеристика яких викладена в розділі 1 даної курсової роботи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення обумовлюються юридичною кваліфікацією провини, що вимагають іноді з'ясування додаткових обставин у справі і вживання заходів до виконання постанови.

3. У результаті розгляду справи виноситься постанова про накладення адміністративного стягнення або припинення виробництва в справі при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів справи на розгляд товариського суду, громадської організації, у комісії спеціалізовані, органам попереднього наслідку, прокуророві і т.п.

2.3. Виконання постанов про застосування адміністративних стягнень.

На даній стадії виробництва по справах про адміністративні правопорушення виникає багато складних питань, зв'язаних не тільки з «власне» виконанням постанов, але і з дозволом інших питань, що визначають своєчасність, правильність і повноту виконання постанов органів адміністративної юрисдикції. На основі аналізу практики і діючі норми можна представити наступний перелік питань, що приходиться дозволяти органам адміністративної юрисдикції при виконанні постанов по справах про адміністративні правопорушення:

1. Відстрочка виконання постанови;

2. Скорочення терміну позбавлення спеціального права, наданого громадянинові;

3. Заміна невідбутих виправних робіт на штраф або адміністративний арешт;

4. Заміна зобов'язаної особи;

5. Припинення виконавчого виробництва;

6. Поворот виконання постанови;

7. Залучення до відповідальності посадових осіб, винних у невиправленні або неналежному виконанні постанов по справах про адміністративні правопорушення;

8. Залучення до відповідальності посадових осіб, винних у втраті виконавчого документа.

Названий перелік питань, що підлягають дозволові при виконанні постанов про накладення адміністративних стягнень, є зразковим. У нього можна включити питання, зв'язані з уточненням яких-небудь неточностей у постановах, з усуненням описок і помилок при виготовленні тексту і копій постанов, з усуненням арифметичних помилок у визначенні підмета стягненню майнового збитку, заподіяного адміністративним правопорушником, з визначенням черговості виконання постанови в частині застосування майнових стягнень, з визначенням долі речовинних доказів або предметів конфіскації (або предметів, що підлягають вилученню). На практиці іноді виникають питання, зв'язані з заліком у термін від'їзду адміністративного арешту часу утримання під вартою (наприклад, при застосуванні цього стягнення в зв'язку з припиненням кримінальної справи). Подібне питання виникає і при застосуванні адміністративного стягнення у виді виправних робіт. Нарешті, не виключаються випадки звільнення від від'їзду стягнення у виді адміністративного арешту або виправних робіт при наявності обставин, що перешкоджають від'їздові цих видів стягнень. Крім того, можлива постановка питання про заміну строгого адміністративного стягнення на більш м'яке. Нелогічні ситуації виникають іноді навіть при дотриманні встановленого законом порядку перегляду постанов (по протестах прокурорів): через те, що легалізований порядок ускладнений зайвими формальностями, нерідко змінюються і скасовуються цілком законні, обґрунтовані і справедливі постанови. А формальності обставляються багатьма документами: спочатку орган виконання повинний внести представлення прокуророві, зміст цього документа дублюється в протесті прокурора; протест надходить в орган, винесший постанову; при винесенні нової постанови значною мірою повторюється зміст представлення органа виконання постанови (наприклад, у випадках заміни адміністративного арешту на більш м'яке стягнення). Наділення органів адміністративної юрисдикції правом перегляду винесених ними постанов про накладення адміністративних стягнень по представленню органів виконання виключило б у багатьох випадках непогодженість у діях правоохоронних органів і сприяло б забезпеченню реального виконання таких постанов.

Питання, зв'язані з виконанням постанов по справах про адміністративні правопорушення, виникають на різних стадіях виконавчого виробництва: до вступу постанови в законну силу; після вступу постанови в законну силу; у процесі виконання постанови; по закінченні виконання постанови (наприклад, при повороті виконання постанови).

Різними бувають і приводи для розгляду питань, зв'язаних з виконанням постанови: заява зацікавлених осіб (притягнутих до адміністративної відповідальності, потерпілих або їхніх законних представників); медичні висновки про протипоказаності для від'їзду стягнення; представлення органів виконання; клопотання трудових колективів або громадських організацій; заяви адвокатів; протести прокурорів; видання акта про амністії і т.п.

2.4. Оскарження й опротестування постанов по справах про адміністративні правопорушення.

1. Підстави і порядок оскарження й опротестування постанов по справах про адміністративні правопорушення є факультативною стадією виробництва по таких справах. Правом оскарження наділені особи, у відношенні яких виносяться постанови, а також потерпілі. Встановлено альтернативні шляхи подачі скарг — у порядку виробництва по справах про адміністративні правопорушення (інакше це називається оскарженням в адміністративному порядку) або в судовому порядку. Для оскарження постанови по деяких категоріях справ про адміністративні правопорушення шлях оскарження постанови визначається в залежності від виду накладеного адміністративного стягнення (попередження, позбавлення спеціального права, наданого громадянинові) установлений двоступеневий (інстанційний) порядок — скарга спочатку підлягає розглядові вищим органом (вищестоящою посадовою особою) стосовно органа (посадовій особі), винесшему постанову, і тільки після цього може бути розглянутий у суді. Постанова суду оскарженню не підлягає.

Може бути оскаржена будь-яка постанова, у тому числі в частині накладення основного або додаткового стягнення, а також і постанова про припинення виробництва в справі про адміністративне правопорушення по передбаченим законом обставинам. Правоохоронні органи випробують визначені утруднення при розгляді скарг на постанови по справах про адміністративні правопорушення. Це зв'язується з тим, що адміністративно-процесуальні норми, що регламентують порядок здійснення виробництва на цій стадії, нечисленні і багато в чому не забезпечують правильний розгляд скарг і протестів.

2. Розгляд скарг на постанову по справах про адміністративні правопорушення в органах, повноважних виконувати такі дії, здійснюються в два етапи. Перший етап містить у собі підготовчі дії: перевірку підвідомчості скарги або протесту; вивчення справи і перевірку наявності в справі документів, зазначених в описі; витребування необхідних документів і прилучення їх до матеріалів справи; попередню бесіду з заявником (при необхідності цього); визначення часу і місця розгляду скарги; повідомлення учасників розгляду в справі (особи, у відношенні якого винесена постанова, що потерпіли або їхніх законних представників, прокурора, представника органа, винесшего постанову). Дотримання процедурно-процесуальних правил необхідно дотримувати і при безпосередньому розгляді скарги (протесту). Схему ведення процесу розгляду скарги (протесту) можна представити в такий спосіб:

1. оголошення справи, підмета розглядові;

2. оголошення складу колегіального органу (представлення посадової особи), що розглядає справа;

3. роз'яснення учасникам їхніх прав і обов'язків;

4. розгляд питання про можливості розгляду справи у відсутності кого-небудь з осіб, що не з'явилися;

5. дозвіл клопотань (якщо вони заявлені);

6. доповідь справи або змісту скарги (протесту прокурора);

7. виступ учасників розгляду по скарзі;

8. виступ адвоката;

9. виступ прокурора з висновком або в підтримку протесту;

10. закрита нарада колегіального органа або винесення постанови посадовою особою;

11. оголошення прийнятого рішення, роз'яснення його змісту і порядку можливого подальшого виробництва в справі в адміністративному або в судовому порядку.

При розгляді скарг на постанову по справах про адміністративні провини треба з'ясувати наступне: чи досить для прийняття обґрунтованого і правильного рішення в матеріалах справи даних; чи не утримується в діях притягнутого до адміністративної відповідальності особи ознак злочину; які слід ужити заходів по усуненню причин і умов, що сприяють здійсненню правопорушення. При перевірці правильності оскарженої постанови в справі про адміністративне правопорушення правомочні органи (посадові особи) вправі вийти і за межі скарги. Іншими словами, при розгляді скарг і протестів справа перевіряється в повному обсязі, як в оскарженій (опротестованої) частини, так і в не оскарженій. Орган (посадова особа), що розглядає скаргу або протест на постанову в справі про адміністративне правопорушення, правомочний змінити юридичну кваліфікацію провини і застосувати адміністративне стягнення відповідно до належної статті КоАП. Однак така перекваліфікація можлива тільки у випадках, якщо це не зв'язано з посиленням накладеного стягнення (при розгляді скарги особи, притягнутого до адміністративної відповідальності), і якщо це не волоче зміну підвідомчості розгляду справи і скарги. При зміні юридичної кваліфікації адміністративного правопорушення, що волоче зміну підвідомчості розгляду справи і скарги, постанова в справі скасовується, і справа направляється компетентному органові (посадовій особі) на нове розслідування.

ВИСНОВКИ

У результаті знайомства з дослідженням в області виробництва по справах про адміністративні правопорушення можна зробити наступні висновки.

В області права поняття процесу нерозривно зв'язано з розглядом суперечки, а при виробництві по справах про адміністративні правопорушення спор у правовому змісті відсутній. При відсутності суперечки державний орган (посадова особа) діє в рамках не юридичного процесу, а матеріально-правовій процедури його функціонування.

Самостійність виробництва по справах про адміністративні правопорушення обумовлюється як мінімум двома причинами: 1) специфікою матерії, що розбираються: суперечки з відносин влади і примуса по своїй істоті далекі цивільному розглядові з його принципами усності, рівності сторін, змагальності, матеріального інтересу; 2) особливостями самого виробництва, що полягає, на думку багатьох його дослідників, у спрощеній процедурі. На мою думку, процедура не може бути спрощеної, але повинна бути адекватної для винесення відповідній правовій істині рішення, забезпечувати переконання громадян у правильності застосування до них правил, установлених державою.

Серед особливостей виробництва по справах про адміністративні правопорушення можна назвати наступні: 1) покладання часу доказу на владну сторону адміністративного процесу, на відміну від традиційного процесу; 2) можливість і усного, і письмового ведення справи, дозвіл справи у відсутності відповідача, відсутність багатьох твердих правил цивільного і карного процесів; 3) виробництво по справах про адміністративних правопорушень — це квазісудебна діяльність; 4) у виробництві по справах про адміністративні правопорушення беруть участь два суб'єкти, а не як у цивільному процесі; 5) публічний характер правопорушень, що викликають спор.