31682 (Правовий режим використання і відновлення та захист вод України), страница 4
Описание файла
Документ из архива "Правовий режим використання і відновлення та захист вод України", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "государство и право" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "государство и право" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "31682"
Текст 4 страницы из документа "31682"
Господарський комплекс у басейні Дніпра протягом десятиліть розвивався без урахування економічних та екологічних наслідків для України. Надмірне антропогенне (обумовлене діяльністю людини) навантаження, посилене наслідками Чорнобильської катастрофи, порушило природну рівновагу, різко знизило якість водноресурсного потенціалу та спричинило кризовий екологічний стан багатьох територій у басейні Дніпра.
У більшості економічних районів у межах басейну Дніпра склалася передкризова та кризова водогосподарська та гідро-екологічна ситуація, коли самовідновлювальна здатність Дніпра та багатьох річок басейну вже не забезпечує відновлення порушеної екологічної рівноваги.
Це змусило приступити до розробки і прийняття «Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води». Виконання завдань Програми має бути важливою складовою формування та реалізації екологічної політики України на її шляху до сталого розвитку.
Складність структури Програми, масштаби завдань, що мають вирішуватися, довгостроковий характер передбачуваних інвестиційних циклів зумовлюють тривалий період її реалізації (орієнтовно до 2010 р.).
Дійові водоохоронні заходи передбачає «Концепція охорони та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів». Стан Азовського і Чорного морів вкрай незадовільний. Обсяги скидання забруднюючих речовин тільки з території України щорічно досягають 340 — 390 тис. т. Рівень забруднення морської води в окремих акваторіях прибережної смуги перевищує гранично допустимі концентрації нафтопродуктів у два-сім разів, фосфору — у десять разів, а також інших речовин.
За останні десять років внаслідок забруднення морів та привнесення нових видів рослин і тварин, небезпечних для місцевої флори то фауни, обсяги вилову риби в Азовському та Чорному морях зменшилися у п'ять разів.
Метою Концепції є охорона та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів, що забезпечуються правовими, фінансовими, організаційними, науково-методичними, інформаційно-освітніми засобами.
Реалізація Концепції дасть змогу:
а) значно зменшити антропогенний вплив на морські екосистеми, насамперед на прибережні води;
б) досягти допустимого рівня мікробіологічного забруднення прибережних вод морів та забезпечити санітарно-гігієнічні умови, безпечні для життя і здоров'я населення;
в) припинити деградацію морських екосистем, створити умови для відновлення їх самовідтворювальної здатності та зростання ресурсного потенціалу;
г) забезпечити збалансованість процесів використання і відтворення морських природних ресурсів;
д) створити умови для збереження рідких та тих, що перебувають під загрозою знищення, видів рослин і тварин.
Удосконалення діючих і запровадження нових організаційно-правових форм охорони вод посилює їх охорону, але не вирішує проблеми повністю. Порушення норм водного законодавства ще мають місце. Боротьба з таким злом має здійснюватися за допомогою заходів юридичної відповідальності.
Розділ 3. Відповідальність за порушення водного законодавства
Відповідальність передбачається за такі порушення водного законодавства:
-
самовільне захоплення водних об'єктів;
-
забруднення та засмічення водних об'єктів;
-
порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
-
руйнування русел річок, струмків та водотоків або порушення природних умов поверхневого стоку при будівництві і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
-
введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
-
недотримання умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування;
-
самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
-
порушення правил ведення державного обліку вод або перекручення чи внесення недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;
-
пошкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушення правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
-
незаконне створення систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або злива в каналізацію та несанкціоноване скидання зворотних вод;
-
використання земель водного фонду не за призначенням;
-
неповідомлення (приховування) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;
-
відмова від надання (приховування) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;
-
порушення правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.
Законодавством України може встановлюватися відповідальність й за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на правопорушника дисциплінарних стягнень за незначні порушення водного законодавства адміністрацією за місцем роботи або вищестоящим органом. Види дисциплінарних стягнень передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, організації та установи.
Адміністративна відповідальність у вигляді штрафів може наставати за:
а) порушення правил охорони водних ресурсів — забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища; введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню (ст. 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення);
б) порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення: забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил; проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України; неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання — і органу, який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання (ст. 59 КпАП);
в) порушення правил водокористування — забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або підведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обігу кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються (ст. 60 КпАП);
г) пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61 КпАП);
д) невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій зі шкідливими речовинами і сумішами — невиконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним законодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речовини понад установлені норми, внесення зазначеними особами до суднових документів неправильних записів про ці операції або незаконне відмовлення пред'явити такі документи відповідним службовим особам (ст. 62 КпАП).
Адміністративні штрафи за зазначені правопорушення накладаються згідно зі ст. 239 КпАП органами по регулюванню використання і охорони вод системи Державного комітету водного господарства України, органами системи Комітету України з питань геології та використання надр.
Громадяни і службові особи, винні в порушеннях водного законодавства, несуть адміністративну відповідальність, якщо ці порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності за чинним законодавством.
Цивільно-правова відповідальність полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних порушенням водного законодавства. Цей вид відповідальності настає на підставі норм цивільного права, зокрема статей 203, 440, 441 і 453 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу збитки водокористувачів складають їх витрати на відновлення попереднього стану водного об'єкта, вартості знищеного або пошкодженого майна, не одержаних доходів, які вони могли одержати, якби не було порушень водного законодавства.
Відшкодування збитків передбачає і водне законодавство. У ст. 111 Водного кодексу України записано: " Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України».
Відшкодування збитків регулюється також постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України» від 3 липня 1995 р.
Розмір відшкодування збитків обчислюється посадовими особами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.
У разі відмови від добровільного відшкодування збитків стягнення їх сум проводиться у судовому порядку за позовами органів згаданого міністерства.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення водного законодавства, не звільняє винних від плати за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації заподіяних шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до інших видів юридичної відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Посадові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, організації і установи зробили витрати, пов'язані з відшкодуванням збитків, несуть матеріальну відповідальність у встановленому порядку. Тобто вступає в дію право зворотної вимоги, право регресу до винної особи.
Обов'язок відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з порушенням водного законодавства, може серйозно вплинути на підприємства, установи, організації та громадян, щодо упорядкування їхньої діяльності з метою забезпечення раціонального використання і охорони вод.
У випадку самовільного захоплення водних об'єктів останні повертаються за їх належністю без відшкодування витрат, зроблених за час незаконного користування.
Небажані майнові наслідки для правопорушників має недійсність угоди щодо водних об'єктів. Недійсною визнається угода, яка не відповідає вимогам закону.
За умови недійсної угоди кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні все одержане за угодою в натурі, а за неможливості це зробити — відшкодувати його вартість, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Якщо угода складена з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу в обох сторін — у разі виконання угоди обома сторонами — у доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави усе одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише в однієї зі сторін усе одержане нею за угодою повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Заслуговує на увагу цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, яка передбачена ст. 450 Цивільного кодексу України. В сучасних умовах використання водних ресурсів відбувається здебільшого за допомогою гідротехнічних споруд і механізмів, які належить віднести до джерел підвищеної небезпеки. А тому дії ст. 450 Цивільного кодексу доцільно поширити на водні ресурси. Це значно посилить їх охорону, тому що завдані збитки будуть відшкодовуватися незалежно від наявності вини конкретних суб'єктів.
Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства настає на підставі статей 242 і 243 Кримінального кодексу України.
Стаття 242 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля, — карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.